Постанова № 19470273, 26.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

26.09.2011 р. Справа № 2а-4211/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О.А., секретар судового засідання Дубінко В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Вторметпівдень", вул.Фрунзе 111-а, м.Миколаїв, 54000;

доДПІ у Заводському районі м.Миколаєва, вул.Г.Петрової 2-а, м.Миколаїв, 54029;

провизнання не чинними податкових повідомлень-рішень №0000300070/0 та №0000290070/0 від 17.06.10р.;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 22.09.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №429/9/10-00 від 17.01.11р.;

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторметпівдень" звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000300070/0 від 17.06.10р. та №0000290070/0 від 17.06.10р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав зазначених у позові та додаткових поясненнях (а.с.4-7).

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове-повідомлення-рішення ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва №0000300070/0 від 17.06.10р. та податкове-повідомлення-рішення №0000290070/0 від 17.06.10р. прийняті у відповідності до чинного законодавства (т.1, а.с.15-23).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши інші докази в межах позовних вимог, адміністративний суд -

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Вторметпівдень” зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 07.05.08р.

ДПІ у Заводському районі м.Миколаєва була проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторметпівдень" з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з СТОВ "СКАД" (код за ЄДРПОУ 31048042), ТОВ "Век-Експо" (код за ЄДРПОУ 33511338) по звітним деклараціям з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2009р. та січень 2010р. за результатами якої було складено акт від 04.06.10р. №2063/070-19/35890616 (т.2 а.с.20-48).

Зокрема, перевіркою було встановлено наступне:

- на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, абз „б" п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п. 7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за жовтень 2009р. на суму 203026грн.;

- на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону "Про ПДВ" позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за грудень 2009р. на 508603грн.;

- на порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону "Про ПДВ" позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2010р. на 260660грн.;

- на порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, абз "б" п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в вересні 2009р. на 203186грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в вересні 2009р. на суму 105741грн., в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2009р. на суму 105741грн.;

- на порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.1, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в жовтні 2009р. на 303727грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у жовтні 2009р. на суму 41365грн., в результаті чого занижено ПДВ що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за жовтень 2009р. на суму 41365грн.;

- на порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3., п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.1997р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в листопаді 2009р. на 257514грн., занижено позитивне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту у листопаді 2009р. на суму 249776грн., в результаті чого занижено ПДВ що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за листопад 2009р. на суму 249776грн.;

- на порушення вимог п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України від 03.04.97р. №168/97-ВР "Про податок на додану вартість" завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту в грудні 2009р. на 310245грн.

Протягом І-ІІІ кварталу 2009р. позивачем документально проведено операції, зокрема, з придбання металобрухту у підприємств: ТОВ “Век-Експо”, СТОВ “Скад”, ТОВ НВФ “Інтермет”. Суму коштів сплачених зазначеним підприємствам позивач відніс до податкового кредиту та валових витрат.

За наслідками перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення рішення №0000300070/0 від 17.06.10р. та №0000290070/0 від 17.06.10р. (а.с.12-13, т.1).

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів перевірки контрагентів позивача встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств, фактів передачі та постачання товарів, а саме:

- неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- здійснення операцій із товаром, який не придбавався;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності;

- відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Перевіркою також встановлено, що контрагенти позивача ТОВ “Век-Експо”, СТОВ “Склад”, ТОВ НВФ “Інтермет” реальної діяльності з заготівлі металобрухту не проводили, а здійснювали діяльність спрямовану на проведення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначені підприємства мають цивільно-правові відносини з підприємствами де відсутні трудові ресурси (працює всього по одній особі), відсутні виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали, необхідні для здійснення діяльності та виконання умов договорів.

Відповідачем під час перевірки повноти визначення скоригованих валових витрат правомірно не прийнято зазначені суми до валових витрат, оскільки вони не підтверджені документально, зокрема відсутні товарно-транспортні накладні, документи про якість металобрухту, посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, сертифікати відповідності, в актах приймання металобрухту відсутні дані про походження і власника.

На тих же підставах відповідачем встановлено завищення податкового кредиту по брухту чорних металів за операціями з тими самими контрагентами, на підставі чого визначено суму податкового зобовязання зі сплати податку на додану вартість.

Зазначені підстави стали достатніми для висновків податкового органу, що договори між ТОВ “Вторметпівдень” та ТОВ “Век-Експо”, СТОВ “Склад”, ТОВ НВФ “Інтермет” на купівлю металобрухту, також не носять реальний (товарний) характер, укладені лише з метою отримання податкової вигоди.

У судовому засіданні у ТОВ “Вторметпівдень” було витребувано документи, які б могли підтвердити реальність зазначених договорів: товарно-транспортні накладні, документи про якість металобрухту, посвідчення про вибухову, хімічну та радіаційну безпечність металобрухту, сертифікати відповідності тощо. відповідачем було надано тільки копії податкових накладних та актів приймання металів чорних (вторинних) (т.1, а.с.69-158, 159-214). На думку суду надані документи не можуть бути достатніми доказами реальності (товарності) господарських операцій.

Відповідно до абз.4 пп. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно до вимог ст. 4 Закону України “Про металобрухт” приймання промислового брухту від юридичних осіб оформлюється актом приймання із зазначенням найменування юридичної особи, кількості та джерел походження металобрухту. В акті робиться відмітка про вибухову безпеку, а в разі потреби - про дезактивацію і очищення металобрухту від шкідливих речовин та зазначається рівень дози випромінювання. Порядок приймання, зберігання і методи випробувань металобрухту чорних та кольорових металів встановлюються відповідно до стандартів. Оформлення документів, що засвідчують набуття права власності на металобрухт, та актів приймання металобрухту є обов'язковим. Ці документи повинні знаходитися у власника металобрухту та зберігатися протягом одного року.

Як вбачається з матеріалів справи металобрухт поставлявся позивачу на договірних засадах автомобільним або залізничним транспортом.

Крім того, відповідно до норм чинного законодавства: Закону України “Про підтвердження відповідності”, ДСТУ 4121-2002 “Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови”, затверджених наказом Держстандарту України від 30.09.02р. №516 та інш., передбачено обовязковість ведення також інших документів, підтверджуючих здійснення господарських операцій.

Під час судового розгляду суд зобовязував позивача надати копії документів, які б підтверджували здійснення позивачем операцій з купівлі-продажу металобрухту (а.с.66, т.1).

Документів, які б підтвердили вчинення операцій позивачем під час судового розгляду не надано.

За таких обставин, суд погоджується з висновками податкового органу про те, що договори ТОВ “Вторметпівдень” з придбання металобрухту у контрагентів зазначених в акті перевірки не були реальними, а укладалися лише з метою штучного завищення валових витрат та податкового кредиту, що в свою чергу переслідувало ціль за рахунок цього зменшити зобовязання перед бюджетом щодо сплати податків, а тому віднесення позивачем коштів, сплачених ТОВ “Вторметпівдень” з придбання металобрухту у контрагентів зазначених в акті є безпідставним.

В судовому засіданні встановлено, що згідно матеріалів перевірки контрагентів позивача встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності зазначених підприємств, фактів передачі та постачання товарів, а саме (т.1, а.с.35-46, 47-49):

- неможливість фактичного здійснення господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу;

- здійснення операцій із товаром, який не придбавався;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності;

- відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, спеціального обладнання тощо.

Водночас статтею 1 Закону від 16.07.99р. №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.1 правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.97р. №363 та зареєстрованих в Мінюсті України 20.02.98р. за №128/2568, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Будь яких товарно-транспортних накладних позивачем суду не надано.

Також слід зазначити, що контрагенти позивача не декларували, зобов'язань, які виникли б за результатами здійснення вказаних операцій.

Таким чином відповідачем вірно зроблено висновок про безтоварність господарських операцій, вказаних вище, та їх спрямованість лише на отримання податкової вигоди шляхом декларування податкового кредиту та зменшення своїх зобов'язань перед Державним бюджетом.

Суд також погоджується з правовою позицією відповідача щодо відповідної судової практики висловленій в Довідці ВАС України від 15.04.10р. "Про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" та в Листі ВАС України №742/11/13-11 від 02.06.11р.

Так, у разі коли порушення правил оподаткування ґрунтується на вчиненні суб'єктами господарювання нікчемних правочинів з метою, суперечною інтересам держави та суспільства (ч.1 ст.207 Господарського кодексу України та ст.228 Цивільного кодексу України) податковий орган має право визначити платнику податків податкове зобов'язання за результатами перевірки, вказавши на нікчемність правочину в акті перевірки із посиланням на ч.1 ст.207 ГК України та ст.228 ЦК України.

Суд дійшов висновку, що спірні правочини позивача (зазначені в акті перевірки) були направлені виключно на отримання податкової вигоди, без мети настання реального господарського результату.

Таким чином, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

В той же час суд зазначає, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом. (лист ВАСУ №742/11/13-11 від 02.06.11р.).

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Слід також зазначити, що згідно положень ст.79 та 86 КАС України передбачено, що письмовими доказами є документи, акти, листи, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних рішень та вчинених дій, оскаржувані рішення прийняті суб'єктом владних повноважень в межах своєї компетенції та у спосіб встановлений законодавством.

Доводи позивача не спростовують законності прийнятих рішень та не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення №0000300070/0 від 17.06.10р. та податкового повідомлення-рішення №0000290070/0 від 17.06.10р.

У зв'язку з цим, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по справі покладені на позивача.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 2, 7, 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволені позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 27.09.2011р.