Постанова № 19469400, 09.09.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

09.09.2011 р. Справа № 2а-4332/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Зіньковського О. А., секретар судового засідання Чайкіна М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор", вул.Привокзальна 1, ст.Людмилівка, Братський район, Миколаївська область, 55423;

ДоЄланецької міжрайонної ДПІ, вул.Горького 15-а (14), смт.Єланець, Миколаївська область, 55500;

Проскасування податкового повідомлення-рішення від 30.04.11р. №0000072300;

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 26.05.11р., ОСОБА_2, довіреність б/н від 26.05.11;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №2/10-037 від 04.01.11р., Гонта О.М., наказ №234-0 від 19.05.11р.;

прокурор: Волкожа С.В., посвідчення №88, від 19.07.11р.;

Товариством з обмеженою відповідальністю "Людмилівський елеватор", предявлено позов до Єланецької міжрайонної ДПІ з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Єланецької міжрайонної ДПІ (Братське відділення) від 30.04.11р. №0000072300, яким здійснено донарахування ПДВ на загальну суму 2624275грн., в тому числі 2099420грн. - за основним платежем та 524855грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав зазначених у позовній заяві, додаткових поясненнях та наданих доказах.

На підтвердження своєї правової позиції позивач також в своїх поясненнях послався на відповідну судову практику Верховного суду України, Європейського суду з прав людини та на лист Вищого адміністративного суду України від 02.06.11р. №742/11/13-11.

Позивач також зазначає, що Вищий адміністративний суд України листом від 02.06.11р. вих. №742/11/13-11 розяснив, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначив, що податкове повідомлення-рішення Єланецької міжрайонної ДПІ (Братське відділення) від 30.04.11р. №0000072300 прийнято у відповідності до чинного законодавства, перевірка позивача проведена в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд, -

встановив:

Єланецькою міжрайонною державною податковою інспекцією (Братське відділення) Миколаївської області проведено документальна виїзну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю “Людмилівський елеватор” (далі - Позивач) з питань правових відносин з ТОВ “Контрол-Ком” за період з 01.09.10р. по 31.12.10р., ТОВ “Агро-Та” за період з 01.12.10р. по 31.12.10р., ТОВ “Компанія “Вега Юг” за період з 01.03.10р. по 30.04.10р.

За результатами перевірки складений Акт від 15.04.11р №41/23-110/34355917 ( т. 1 а.с. 18-52), в якому зазначено допущені Позивачем порушення вимог п.7.4.1, пп.7.4.5 пп.7.4, пп.7.5.1 п.7.5, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 діючого на момент перевірки Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.97р. №168/97-ВР (далі Закон про ПДВ), що призвело до заниження Компанією податку на додану вартість на загальну суму 2099420,00грн.

На підставі Акту перевірки, Відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 30.04.11р. №0000072300, яким визначено грошове зобовязання по податку на додану вартість на загальну суму 2624275грн., в тому числі 2099420,00грн. за основним платежем, та 524855,00грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями ( т. 1 а.с. 53).

За наслідками перевірки відповідач дійшов висновку про відсутність поставок товарів при взаємовідносинах між Позивачем та ТОВ “Контрол-Ком”, ТОВ “Агро-Та” та ТОВ “Компанія “Вега Юг” (контрагенти) що, на думку відповідача, свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а відтак, такі правочини відповідно до пп. 1, 2 ст. 215, пп.5 ст.203 ЦК України є нікчемним і в силу ст.216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Зокрема відповідач в акті перевірки послався на:

- результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ “Агро-Та”, якою встановлено взаємовідносини з підприємствами, які є вірогідними “податковими ямами” та факт прийняття даним контрагентом рішення про припинення (ліквідацію);

- результати документальної невиїзної перевірки ТОВ “Контрол-Ком”, якою встановлено відсутність реальних операцій по придбанню товарів (робіт, послуг) від його контрагентів - ТОВ “Акса”, ТОВ “Транс Гарант Сервіс”, ТОВ “Максима 2006”;

- ліквідацію ТОВ Компанія “Вега-Юг” згідно із Постановою Господарського суду Миколаївської області від 18.11.10р. по справі №10/6/10.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази в межах позовних вимог, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України “Про податок на додану вартість”, обєктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг.

Згідно із п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України, обєктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, послуг.

Отже, для цілей перевірки дотримання вимог податкового законодавства та можливого визначення грошових зобовязань у разі неналежного дотримання платником податків цього законодавства, відповідач у даному випадку первинно мав встановити зміст та реальність господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Позивач надав суду копії документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій у періоді що перевірявся. Зазначені документи у повному обсязі надавалися відповідачу під час проведення перевірки, та додатково разом із запереченнями. Проте, відповідачем первинні документи та пояснення позивача не було взято до уваги.

Відповідно до матеріалів справи позивачем (як елеватором) було укладено договори складського зберігання з такими контрагентами (копії договорів - додаються) ( т. 1 а.с. 55-78):

1) Договір складського зберігання від 02.07.10р. №26 з ТОВ “Котрол-Ком”;

2) Договір складського зберігання від 25.06.09р. №1 з ТОВ Компанія “Вега-Юг”;

3) Договір складського зберігання від 28.06.10р. №8 з ТОВ “Агро-Та”.

Відповідно до положень цих договорів позивач, окрім того, що приймав та зберігав сільськогосподарську продукцію, також надавав контрагентам додаткові послуги, а саме: доопрацювання, доробка (сушіння, очищення, фумігація та інші технологічні операції по доведенню якості продукції до рівня, що забезпечує оптимальний режим тривалого зберігання), а також послуги по її відвантаженню.

На виконання договорів складського зберігання позивачем прийнято від контрагентів на відповідальне зберігання сільськогосподарську продукцію (соя, соняшник, кукурудза, пшениця), про що свідчать складські квитанції (копії додаються), товарно-транспортні накладні, накладні (копії додаються), а також документи внутрішнього контролю позивача ( т. 1 а.с. 79-250, т.2 а.с. 1-116, т. 3 а.с.1-195, 200-250, т.4 а.с. 1-52, т. 5 а.с. 89-146).

Водночас, позивачем було укладено з ТОВ “Трайгон-Експорт” договір комісії №1-К від 01.07.10р. та з ТОВ “Рамбурс-Трайгон” договір комісії №1-К від 01.07.09р., згідно з якими Позивач (Комісіонер) зобовязується здійснювати від свого імені і за рахунок ТОВ “Трайгон-Експорт” і ТОВ “Рамбурс-Трайгон” (комітенти) закупівлю сільськогосподарської продукції у постачальників ( т. 5 а.с. 12-14, 33-35).

На виконання договорів комісії позивач уклав такі договори купівлі-продажу товарів сільськогосподарської продукції з вищенаведеними контрагентами ( т. 2 а.с. 117-186).

1. ТОВ “Контрол-Ком” - 1) Договір купівлі-продажу від 14.10.10р. №209/лд на загальну сум 45639,89грн., в тому числі ПДВ 7606,65грн. (поставка кукурудзи);

2) Договір купівлі-продажу від 17.11.10р. №301/лд на загальну суму 435000,00грн., в тому числі ПДВ 72500,00грн. (поставка соняшнику);

3) Договір купівлі-продажу від 23.11.10р.№ 320/лд на загальну суму 3915000,00грн., в тому числі ПДВ- 652500,00грн. (поставка соняшника);

4) Договір купівлі-продажу від 29.11.10р. №333/лд на загальну суму 1671378,46грн., в тому числі ПДВ 278563,08грн. (поставка соняшника);

5) Договір купівлі-продажу від 03.12.10р. № 346/лд на загальну суму 279180,00грн., в тому числі ПДВ 46 530,00грн. (поставка соняшника);

6) Договір купівлі продажу від 18.10.10р. № 216/лд на загальну суму 1302001,20грн., в тому числі ПДВ 217 000, 20грн. (поставка соняшника);

7) Договір купівлі-продажу від 28.10.10р. № 258/лд на загальну суму 426999,60грн., в тому числі ПДВ 71 166,60грн. (поставка соняшника);

8) Договір купівлі-продажу від 29.09.10р. № 161/лд на загальну суму 195499,80грн., в тому числі ПДВ 32 583,30грн. (поставка соняшника).

2. ТОВ “Агро-Та” - 1) Договір купівлі-продажу від 06.12.10р. № 351/ЛД на загальну суму 326400,41грн., в тому числі ПДВ 54 400,07грн. (поставка сої);

2) Договір купівлі-продажу від 23.12.10р. №377/ЛД на загальну суму 479 998,80грн., в тому числі ПДВ 79999,80грн. (поставка пшениці);

3) Договір купівлі-продажу від 21.12.10р. №371/ЛД на загальну суму 116280,00грн., в тому числі ПДВ 19380,00грн. (поставка кукурудзи);

4) Договір купівлі-продажу від 21.12.10р. №369/ЛД на загальну суму 566 100,00грн., в тому числі ПДВ 94350,00грн. (поставка кукурудзи);

5) Договір купівлі-продажу від 24.12.10р. №379/ЛД на загальну суму 122400,00грн., в тому числі ПДВ- 20400,00грн. (поставка кукурудзи);

6) Догові купівлі-продажу від 22.12.10р. №376/ЛД на загальну суму 156060,00грн., в тому числі ПДВ 26010,00грн. (поставка кукурудзи);

7) Договір купівлі-продажу від 22.12.10р. №375/ЛД на загальну суму 423190,40грн., в тому числі ПДВ 70531,73грн. (поставка соняшника);

8) Договір купівлі-продажу від 22.12.10р. № 374/ЛД на загальну суму 459540,00грн., в тому числі ПДВ-76 590,00грн. (поставка соняшника).

3. ТОВ Компанія “Вега-Юг” - 1) Договір купівлі-продажу від 02.04.10р. № 407/ЛД на загальну суму 103249,86грн., в тому числі ПДВ 17208,31грн. (поставка соняшника);

2) Договір купівлі-продажу від 31.03.10р. № 406/ЛД на загальну суму 457 500,60грн., в тому числі ПДВ 76250,10грн. (поставка соняшника);

3) Договір купівлі-продажу від 12.04.10р. № 417/ЛД на загальну суму 208828,80грн., в тому числі ПДВ 34804,80грн. (поставка соняшника);

4) Договір купівлі-продажу від 07.04.10р. № 408/ЛД на загальну суму 351187,92грн., в тому числі ПДВ 58531,32грн. (поставка соняшника);

5) Договір купівлі-продажу від 25.03.10р. № 394/ЛД на загальну суму 336810,00грн., в тому числі ПДВ 56135,00грн. (поставка соняшника);

6) Договір купівлі-продажу від 02.03.10р. № 372/ЛД на загальну суму 262650,00грн., в тому числі ПДВ 43775,00грн. (поставка соняшника);

Придбання товару позивачем та зберігання товару було підтверджено первинними документами, а саме податковими та видатковими накладними, рахунками, журналом складського обліку форми №36, товарно-транспортними накладними, складськими квитанціями, журналом складського обліку форми №36, а також документами внутрішнього контролю Позивача ( т. 3 а.с. 181-195). Факт доставки сільськогосподарської продукції (соняшник) на відповідальне зберігання підтверджується, окрім товарно-транспортних накладних, складськими квитанціями, які є документами суворої звітності та зареєстровані в Реєстрі складських документів на зерно, який ведеться Державним підприємством “Держреєстри України”.

Відповідно до ст.961 Цивільного кодексу України, товарний склад на підтвердження прийняття товару видає складську квитанцію. Ця норма кореспондує із ст.43 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, відповідно до якої якщо зерновий склад приймає зерно на зберігання без видачі простого або подвійного складського свідоцтва, то для підтвердження прийняття зерна на зберігання він повинен видати складську квитанцію.

Складська квитанція підтверджує укладення договору зберігання, кількість та зовнішній стан прийнятого товару. Складська квитанція не є цінним папером чи товаророзпорядчим документом. Під час наступного продажу (відчуження) сільськогосподарської продукції складська квитанція повертається, а на повернутій складській квитанції та на її другому примірнику, який зберігався на зерновому складі, проставляються відмітки "Погашено", про що робиться відповідний запис у Реєстрі складських документів на зерно Пункт 3.4. Положення про обіг складських документів на зерно, затвердженого наказом Мінагрополітики 27.06.03р. №198.

Окрім того, факт доставки сільськогосподарської продукції підтверджується також документами внутрішнього контролю позивача (лабораторний аналіз на предмет якості (вологість, сорність), є контроль доставленої сільськогосподарської продукції службою охорони підприємства, ведення спеціального журналу реєстрації облікових карток на ввезення продукції, в якому зазначається дата ввезення, номер автомобіля, сільськогосподарська культура, вага, дата вїзду та виїзду автомобіля, відео спостереження тощо.

Таким чином, суд дійшов висновку, що первинні документи, складські документи, а також документи, які ведуться позивачем для внутрішнього контролю та обліку, свідчать про те, що сільськогосподарська продукція (соя, соняшник, кукурудза, пшениця) дійсно та фактично доставлялася ТОВ “Котрол-Ком”, ТОВ Компанія “Вега-Юг” та ТОВ “Агро-Та” до позивача, а результати невиїзних перевірок діяльності контрагентів позивача або інших суб'єктів господарювання в ланцюгу постачання, не можуть бути підставою для твердження про безтоварність операцій. Зазначений висновок стосується як операцій по зберіганню зернових культур так і операцій по їх купівлі продажу, договори постачання та купівлі - продажу, що укладались між позивачем та ТОВ “Котрол-Ком”, ТОВ Компанія “Вега-Юг” та ТОВ “Агро-Та”, були чинними на момент їх виконання та були повністю виконані сторонами.

Посилання відповідача на можливу відсутність у контрагентів ТОВ “Котрол-Ком” та ТОВ Компанія ТОВ “Агро-Та” можливостей на виконання господарських зобовязань по поставці товарів не приймається судом до уваги, оскільки чинним законодавством не заборонено здійснювати посередницьку господарську діяльність, яка не передбачає обов'язкову наявність великих трудових ресурсів або матеріальних активів.

Перевірені податкові накладні були складені належними особами - платниками податку на додану вартість, що відповідає вимогам Наказу Державної податкової адміністрації України “Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення” №165 від 30.05.97р., зареєстрований Міністерством юстиції України 23.06.97р. за №233/2037.

Придбана у ТОВ “Котрол-Ком”, ТОВ Компанія “Вега-Юг” та ТОВ “Агро-Та” сільськогосподарська продукція була використана позивачем у власній господарській діяльності, яка, відповідно до Статуту, полягає у посередництві у торгівлі сільськогосподарською сировиною, а також у веденні складського господарства.

Враховуючи той факт, що позивач придбав сільськогосподарську продукцію у ТОВ “Котрол-Ком”, ТОВ Компанія “Вега-Юг” та ТОВ “Агро-Та” з метою її подальшого використання в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності (складське зберігання, передача закупленої сільськогосподарської продукції ТОВ “Трайгон-Експорт” та ТОВ “Рамбурс-Трайгон” на підставі договорів комісії), а також те, що придбання товарів супроводжувалось отриманням податкових накладних (податкові накладні виписувались на кожну поставку товару), які містили всі обовязкові реквізити, передбачені чинним законодавством, та беручи до уваги цивільну дієздатність учасників господарських відносин, суд дійшов висновку про безпідставність зменшення відповідачем податкового кредиту по операціях з ТОВ “Котрол-Ком”, ТОВ Компанія “Вега-Юг” та ТОВ “Агро-Та”.

Крім того, суд зазначає, що висновки акту перевірки відповідача щодо наявності порушень чинного законодавства позивачем та його контрагентами ґрунтуються лише на припущеннях відповідача, що є порушенням порядку складання та оформлення результатів перевірки органами ДПС. Так п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. №984, зазначено що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Слід також зазначити, що згідно ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до частини другою цієї статті правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є один із перелічених у ст.228 ЦК України напрямків.

В акті перевірки відсутні посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо притягнення посадових осіб учасників правочину до кримінальної відповідальності за цими статтями, як і відсутнє посилання на судові рішення, що набрали законної сили, щодо недійсності або фіктивності вчинених правочинів.

Таким чином, відповідачем на надано суду достатніх та допустимих доказів спрямованості правочинів позивача на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним тощо.

Слід також зазначити, що пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що включенню до складу податкового кредиту не підлягають лише суми, не підтверджені податковими накладними. Вимоги щодо оформлення податкової накладної встановлені ст.201 ПК України. Усі ці вимоги були виконані позивачем, зауваження щодо оформлення податкових накладних в акті перевірки відсутні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено в акті перевірки неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, не надано суду доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, що у сукупності призвело до прийняття протиправного повідомлення-рішення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідачем повинно було досліджуватись факти здійснення господарської операції безпосередньо між учасниками господарської операції (тобто між позивачем та його контрагентами), а не між іншими учасниками господарських взаємовідносин по третіх, четвертих тощо ланках «ланцюгах».

Згідно із положеннями ст.19 Конституції України, органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Згідно із пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 Податкового кодексу України, посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду законність та обґрунтованість прийнятого рішення. Натомість позивачем надано суду достатні докази на підтвердження реальності господарських операцій та дійсності укладених з контрагентами правочинів. У звязку з цим, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Суд також погоджується з посиланням позивача на те, що вищенаведені висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії. Так, у постановах від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, від 01.06.10р. у справі №21-573во10 та від 31.01.11р. у справі №21-47а10. Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В Ухвалі ВАСУ від 02 вересня 10р. по справі №07/5012а Вищий адміністративний суд України зазначив, що право платника податку на додану вартість на податковий кредит не ставиться в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Крім того, зазначена позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Згідно із ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини”№3477-IV від 23.02.06р. українські суди мають застосовувати при розгляді справ практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Враховуючи пояснення позивача у судовому засіданні, надані їм докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та визнати оскаржуване рішення відповідача протиправним та скасувати в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.

У судовому засідання проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись статтями 11, 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Єланецької міжрайонної ДПІ (Братське відділення) від 30.04.11р. №0000072300, яким здійснено донарахування ПДВ на загальну суму 2624275грн., в тому числі 2099420грн. - за основним платежем та 524855грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ТОВ "Людмилівський елеватор" суму сплаченого судового збору в розмірі 3грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 254 КАС України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого КАС України, якщо таку заяву не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову може бути оскаржено в порядку передбаченому статтями 185, 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського адміністративного апеляційного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення у судому засіданні вступної та резолютивної частини постанови, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяЗіньковський О.А.

постанова складена у повному обсязі

та підписана 15.09.2011р.