Постанова № 19467658, 22.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 р. № 2а-8886/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Демчик О.І., відповідача Петровського Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «ОККО - Нафтопродукт»до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Приватне підприємство «ОККО - Нафтопродукт»звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Львові, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2011 року № 0000742361 в частині застосування таких в розмірі 10849 грн. 00 коп. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вказане рішення винесено за наслідками проведеної ДПА у Одеській області перевірки господарської одиниці АЗС № 2, розташованої за адресою: вул. Дніпропетровська дорога 99 а, м. Одеса, на підставі висновків акту перевірки № 000041 від 10.02.2011 року. Вказані в акті перевірки порушення, а саме: не забезпечення відповідності сум готівкових коштів на місці проведення розрахункових операцій сумі коштів, яка зазначена в денних звітах РРО; ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації з порушенням встановленого законодавством порядку, що є порушенням п.п.12,13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», не відповідають дійсним обставинам, тому не можуть бути підставою для накладення штрафних (фінансових) санкцій. Зазначає, що оприбуткування товарів, їх зберігання та реалізація здійснюється підприємством відповідно до чинного законодавства, вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155. Оскільки висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, суперечать чинному законодавству, спірне податкове повідомлення рішення є неправомірним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник позивача Демчик О.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві. Просила позов задовольнити.

Представник відповідача Петровський Ю.І. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. В ході проведеної 01.02.2011 року Державними податковими ревізорами-інспекторами ДПА у Одеській області перевірки належної ПП «ОККО - Нафтопродукт»господарської одиниці - АЗС № 2, розташованої по вул. Дніпропетровська дорога, 99 в м. Одеса, з питань дотриманням порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, встановлено порушення пунктів 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». На підставі акту про результати перевірки від 10.02.2011 року № 000040 СДПІ по роботі з ВПП у м. Львові винесено податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2011 року № 0000742361, яке вважає правомірним. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Приватне підприємство «ОККО - Нафтопродукт»є субєктом господарської діяльності, юридичною особою, внесено до ЄДРПОУ за № 36670361 24.09.2009 року та перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій Державній податковій інспекції у по роботі з великими платниками податків у м. Львові.

За результатами проведеної працівниками ДПА у Одеській області 01 лютого 2011 року перевірки належної ПП «ОККО - Нафтопродукт» господарської одиниці - АЗС № 2, розташованої за адресою: вул. Дніпропетровська дорога 99 а, м. Одеса з питань дотримання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, складено акт № 000040 від 10.02.2011 року, який містить висновки про порушення позивачем пунктів 9, 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

На підставі висновків акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000742361 про застосування до ПП «ОККО -Нафтопродукт»застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 11 188 грн. 50 коп.

Позивач погодився з висновками податкового органу про порушення ним вимог пункту 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за вказане порушення в розмірі 340 грн.

Проте позивач не погоджується з висновками податкового органу щодо порушення ним пунктів 12, 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і застосуванням штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення в розмірі 10849 грн. 00 коп., у звязку з чим оскаржив в цій частині рішення податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000742361 в адміністративному порядку.

ДПА України рішенням про результати розгляду скарг від 05.07.2011 року № 12184/6/25-0415 податкове повідомлення-рішення від 24.03.2011 року № 0000742361 залишено без змін.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР з наступними змінами та доповненнями ( далі Закон № 265/95-ВР).

Порядок проведення розрахунків субєктами підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, визначений статтею 3 вказаного Закону.

Відповідно до пункту 12 цієї статті субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані в тому числі вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Відповідальність за порушення зазначеної норми закону встановлена статтею 20 Закон № 265/95-ВР, відповідно до якої до субєктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання,за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з пп. 2.2.14 описової частини акту № 000040 від 10.02.2011 року, в ході перевірки встановлено, зокрема: ведення обліку товарних запасів на місці їх реалізації з порушенням порядку встановленого законодавством, а саме реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку (додаток 3).

З додатку 3, яким є відомість про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) вбачається, що в ньому відображені нафтопродукти (Pulls 95, А-95, А-92, ДТ) на загальну суму 452 грн.10 коп., при цьому похибка вимірювання становить 0,8 %.

На підставі даних відомості податковим органом зроблено висновок про порушення пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР.

Суд вважає помилковим такий висновок та мотивує це наступним.

Відповідно до ст. 6 Закону № 265/95-ВР облік товарних запасів фізичною особою - підприємцем ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обовязок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 10 вказаного Закону, для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобовязані проводити інвентаризацію активів і зобовязань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

Нормативним документом, який визначає порядок обліку, приймання, зберігання та відпуску паливно-мастильних матеріалів на АЗС є Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затверджена Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та звязку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 року №281/171/578/155, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за № 805/15496 (далі Інструкція).

Відповідно до загальних положень, ця Інструкція встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, повязаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обовязковими для всіх субєктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

Як випливає із змісту п.13.3 Інструкції, виявлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками і видами, а також суми готівки на АЗС, зіставлення фактичної наявності нафти та нафтопродуктів за марками та видами з даними бухгалтерського обліку можливе лише за умови проведення інвентаризації, що здійснюється у відповідності до Інструкції по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.08.94 р. за № 202/412, якою встановлені випадки, в яких проведення інвентаризації є обовязковим, порядок, обєкти щодо проведення інвентаризації, завдання, застереження, форма акта контрольної перевірки інвентаризації цінностей на підприємстві і т. п.

Як вбачається з матеріалів справи, єдиною підставою для висновку податкового органу про порушення позивачем порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, було встановлення при проведенні замірів у резервуарах невідповідності паливно-мастильних матеріалів даним, зареєстрованих в РРО.

Однак, як випливає з вищенаведеного аналізу чинного законодавства, належним способом встановлення недостачі чи надлишку товарно-матеріальних цінностей може бути їх інвентаризація, проведена в установленому законом порядку, яка в ході проведення відповідачем перевірки проведена не була.

Підпунктом 20.1.5 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби вимагати від платників податків, які перевіряються в ході перевірок, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, у тому числі зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки.

Крім того, як вбачається з наданого відповідачем до матеріалів справи додатку до акту перевірки від 01.02.2011р., зокрема відомості перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів станом на 01.02.2001 року, при проведенні перевірки ревізорами встановлено їх нестачу по відношенню до залишків матеріальних цінностей за даними бухгалтерського обліку.

У відповідності до п.п.13.17 ст.13 Інструкції виявлені під час інвентаризації та інших перевірок розбіжності фактичної наявності нафти і нафтопродуктів з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку: нестача нафти і нафтопродуктів у межах затверджених норм природних втрат включається до інших витрат операційної діяльності; якщо різниця між кількістю нафти або нафтопродуктів, установлена під час інвентаризації, і даними бухгалтерського обліку за вирахуванням втрат у межах норм природних втрат не перевищує граничної величини відносної похибки методу вимірювання маси нафти та нафтопродуктів кожного резервуара згідно з ГОСТ 26976, то фактично наявною кількістю нафти та нафтопродуктів визнається кількість за даними бухгалтерського обліку. Відносна похибка методу вимірювання маси згідно з ГОСТ 26976 застосовується для фактичного залишку маси нафти та нафтопродуктів, які містяться у резервуарах і технологічних трубопроводах, визначених інвентаризацією та становить 0,8 %.

Матеріалами справи підтверджено, що розбіжність фактичної наявності (нестача) нафтопродуктів, встановлена за результатами перевірки з даними бухгалтерського обліку позивача не перевищує граничної величини відносної похибки методу вимірювання. Тому висновки податкового органу про ведення позивачем обліку товарних запасів за місцем їх реалізації з порушенням порядку, встановленого законодавством, а саме: реалізація товарів, які не обліковані у встановленому порядку, є неправомірними.

Відповідно до пункту 13 статті 3 Закону №265/95-ВР від 06.07.1995 р. субєкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями ,виданими з початку робочого дня.

Відповідальність за порушення зазначеної норми закону встановлена пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, відповідно до якої у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, застосовуються фінансові санкції за кожне наступне вчинене порушення - у пятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями, встановленими цим підпунктом, товарів (послуг).

Як вбачається з пп. 2.2.14 описової частини акту № 000040 від 10.02.2011 року, в ході перевірки встановлено, зокрема: не забезпечено відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті РРО, а саме: нестача на загальну суму 1988,86 грн..

Відповідно до статті 2 Закону №265/95-ВР місце проведення розрахунків - місце, де здійснюються розрахунки із покупцем за продані товари (надані послуги) та зберігаються отримані за реалізовані товари (надані послуги) готівкові кошти, а також місце отримання покупцем попередньо оплачених товарів (послуг) із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо.

Пунктом 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 визначено, що каса це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів.

Згідно з пунктом 23 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 року № 833, забороняється зберігання на місці проведення розрахунку (в касі, грошовому ящику, сейфі тощо) готівки, що не належить субєкту господарювання, а також особистих речей касира чи інших працівників.

З аналізу вказаних норм матеріального права вбачається, що місце проведення розрахунків не обмежується виключно касовим апаратом, тоді як незабезпечення субєктом господарювання відповідності грошових коштів у місці проведення розрахунків (що включає касу, грошовий ящик, сейф, полицю біля каси тощо) сумі коштів, зазначеній у денному звіті реєстратора розрахункових операцій, тягне застосування до такого субєкта заходів відповідності незалежно від джерела походження цих коштів та їх належності будь-якій особі.

Позивачем на підтвердження повноти обліку готівкових коштів на місці проведення розрахунків надано до матеріалів справи належним чином засвідчені копії змінного звіту АЗС №1459 з 00:17 год. 01.02.2011р. до 07:43 год. 01.02.2011р., змінного звіту АЗС №1460 з 07:53 год. 01.02.2011р. до 07:48 год. 02.02.2011р., денного Х звіту від 02.02.2011р., супровідної відомості до сумки з грошовою виручкою від 01.02.2011 року, банківської виписки від 02.02.2011 р.

Як вбачається із наданих документів, вся готівка, отримана на АЗС за продані товари (послуги) проведена через реєстратор розрахункових операцій та відображена Z-звіті № 1635 від 02.02.2011 р. (7 год.40 хв.) та змінному звіті АЗС №1460, в якому відображена узагальнена інформація про залишки та рух нафтопродуктів та готівки за зміну (з 7:53 год. 01.02.11 р. до 7:48 год. 02.02.11 р.). Послідовність відображення обліку готівки в змінному звіті №1460 свідчить, що вся готівкова виручка, отримана за зміну, знаходилася на місці проведення розрахунків.

Згідно наданих позивачем документів залишок готівки на початок зміни 01.02.2011 р. становить 44 365,31 грн. (змінний звіт № 1460).

Відповідно до абзацу 1 пункту 4.5 Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом ДПА України від 01 грудня 2000 року № 614 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення»та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція «службове внесення»використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Згідно з Х звітом денним РРО від 02.02.2011 р. готівкові кошти в сумі 44 365,31 грн. були проведені через реєстратор розрахункових операцій з використанням операції «службове внесення».

Згідно змінного звіту №1460 виручка за готівку за зміну становить 88692,06 грн. (при цьому сума відповідає даним долученого до матеріалів справи Х звіту денного: готівка 89391,10 + бали 0,03 - повернення 699,07 грн.); здано грошових коштів 90 000 грн., що підтверджено Х звітом денним («службова видача»90 000,00) та копією супровідної відомості до інкасаторської сумки №420 від 01.02.2011р.).

Залишок грошових коштів на кінець зміни становить 43057,34 грн., що підтверджено Х звітом денним («в сейфі») та підписами на змінному звіті матеріально відповідальних осіб - операторів АЗС ОСОБА_3 (зміну здав) та ОСОБА_4 (зміну прийняв).

На підтвердження висновку акту перевірки відповідачем долучено до матеріалів справи покупюрний опис готівкових коштів, згідно якого наявна готівка становить 70794,80 грн.

Проте, згідно наданого в ході перевірки пояснення оператора АЗС №2 ОСОБА_3, при поданні для перерахунку готівки з сейфу вона не побачила 2000 грн., які там були.

Дана обставина не була врахована відповідачем та не знайшла свого відображення в акті перевірки.

Встановлені судом фактичні обставини, підтверджені матеріалами справи, спростовують висновки податкового органу про порушення позивачем законодавчих вимог щодо відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не доведено правомірності прийняття податкового повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2011 року № 0000742361 в частині застосування таких в розмірі 10849 грн. 00 коп.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення рішення СДПІ ВПП у м. Львова про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.03.2011 року № 0000742361 в частині застосування таких в розмірі 10849 грн. 00 коп., суд дійшов переконання, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

З урахуванням викладеного, податкове повідомлення - рішення відповідача від 24.03.2011 року № 0000742361 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10849 грн. 00 коп. підлягає визнанню протиправним і скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 3 грн.40 коп., сплаченого за платіжним дорученням № 0000415071 від 21 липня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати частково протиправним і скасувати податкове-повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 24.03.2011 року № 0000742361 щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10849 (десять тисяч вісімсот сорок девять) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України в користь Приватного підприємства «ОККО - Нафтопродукт»3 (три) грн. 40 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2011 року.

Суддя Хома О.П.