Постанова № 19467072, 22.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2011 р. № 2а-7968/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Кавки Н.І.,

представників позивача - Олійник О.В., Веселовського Л.І. та Шаврова Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуденегія»до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова про визнання недійсними та скасування податкового повідомлення-рішення, рішення та зобовязання вчинити дії

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промбуденегія»(далі ТзОВ «Промбуденегія») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання недійсними та скасування податкового повідомленнярішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова (далі ДПІ у Личаківському районі м. Львова) №0000122302/0/1622 від 19.01.2011 року та рішення Державної податкової адміністрації у Львівській від 21.04.2011 року №11060/10/25-005/858, а також зобовязання ДПІ у Залізничному районі м. Львова надати суду акт виїзної позапланової документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах ТзОВ «Промбуденергія»з ПП «Інтех-Сервіс»за період господарської діяльності підприємства з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року.

Під час судового розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000122302/0/1622, видане ДПІ у Залізничному районі м. Львова 19.01.2011 року щодо визначення податку на додану вартість в сумі 5207,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 1302,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акту перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова та спірне податкове повідомлення-рішення не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства України. Позивач вважає, що відповідач прийшов до невірного висновку про відсутність документального підтвердження господарських операцій між ТзОВ «Промбуденергія»та ПП «Інтех Сервіс»та нікчемності укладених між цими господарюючими субєктами договорів купівлі-продажу металобрухту.

Ухвалою суду від 15.07.2011 року відрито провадження у справі. Розгляд справи неодноразово відкладався у звязку з неявкою представника відповідача та відсутності його правової позиції по суті позовних вимог. В судовому засіданні 22.11.2011 року відповідно до вимог ч.3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представники позивача позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених у адміністративному позові, уточненнях до позову та письмових поясненнях до позовних вимог, клопотали перед судом про розгляд справи за відсутності представника відповідача, який був належним чином повідомлений про розгляд справи, однак з невідомих причин у судове засідання не зявився.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи, причин неявки не повідомив. До суду від представника відповідача надійшли письмові заперечення позовних вимог, в яких він просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення є обґрунтованим та законним, прийнятим на підставі дійсних обставин, зясованих в ході проведення перевірки господарської діяльності позивача. Крім того, зазначає, що господарські операції позивача із ПП «Інтех Сервіс»щодо придбання товарно-матеріальних цінностей (далі- ТМЦ) документально не підтверджені. Податковим органом в ході проведення перевірки встановлено, що вказане приватне підприємство є платником високої категорії ризику та співпрацює з підприємствами, що мають ознаки фіктивності. Так, 26.10.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова зареєстровано відомості про відкриття провадження у справі про банкрутство ПП «Інтех Сервіс», у вказаного підприємства відсутні основні фонди, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які є необхідними для проведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу. Таким чином, податковий орган прийшов до висновку про нікчемність укладених угод між позивачем та ПП «Інтех Сервіс», а також про те, що діяльність позивача була спрямована на здійснення операцій, повязаних з отриманням податкової вигоди третіх осіб, які не виконували своїх податкових зобовязань. Отже, на думку відповідача, ТзОВ «Промбуденергія»порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ за квітень та травень 2010 року на загальну суму 5206,78грн.

Заслухавши доводи представників позивача, розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Промбуденергія»з питань підтвердження достовірності даних щодо взаєморозрахунків з ПП «Інтех Сервіс»та ДП «Львівський бронетанковий завод»за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 року, результати якої відображені в Акті перевірки №2940/23-2/32894597 від 19.11.2011 року, на підставі якого ДПІ у Залізничному районі м. Львова винесено податкове повідомлення-рішення №0000122302/01622 від 19.01.2011 року.

Перевіркою встановлено, що ТзОВ «Промбуденергія»укладено Договір купівлі продажу №05/4/02 від 05.04.2010 року із ПП «Інтех Сервіс»щодо придбання ТМЦ на загальну суму 31240,68 грн. (в тому числі ПДВ-5206,78 грн.).

На виконання умов даного Договору ПП «Інтех Сервіс»реалізувало товариству ТМУ на вказану суму, однак товариством не було представлено податковому органу документів, які б підтверджували факт придбання та переміщення товарних цінностей, визначених в податкових накладних від ПП «Інтех Сервіс».

Також, податковим органом на підтвердження даних взаєморозрахунків використано інформацію ДПІ у Франківському районі за №20341/7/23-413 від 16.09.2010 року, згідно якої встановлено, що ПП «Інтех Сервіс»відноситься до субєктів господарювання високої категорії ризику (наявні відомості про відкриття провадження у справі про банкрутство підприємства, у нього відсутні основні фонди, технічний персонал, транспортні засоби, товарні запаси, матеріальні та нематеріальні активи, які є необхідними для проведення відповідної господарської діяльності та відсутні виробничі потужності, необхідні для здійснення технологічного процесу).

Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що ТзОВ «Промбуденергія»порушено вимоги п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ за квітень та травень 2010 року на загальну суму 5206,78 грн. на підставі нікчемних правочинів.

Не погоджуючись із висновками Акту перевірки та податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив їх до Державної податкової адміністрації у Львівській області (скарга за №7 від 17.02.2011 року). За результатами розгляду первинної скарги, податковий орган рішенням за №11060/10/25-005/858 від 21.04.2011 року залишив без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000122302/0/1622 від 19.01.2011 року, а скаргу товариства - без задоволення.

ТзОВ «Промбуденергія» оскаржило таке рішення ДПА у Львівській області до ДПА України. Згідно рішення про результати розгляду скарги ДПА України №12104/6/25-0115 від 04.07.2011 року залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Залізничному районі м. Львова №0000122302/0/1622 від 19.01.2011 року, рішення ДПА у Львівській області №11060/10/25-005/858 від 21.04.2011 року, прийняте за результатами розгляду скарги, а скаргу товариства - без задоволення.

Не погоджуюсь із викладеним, ТзОВ «Промбуденергія»звернулось до суду.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.

Порядок обчислення та сплати податку на додану вартість на момент виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість»№168/97 ВР від 03.04.1997 року.

Відповідно до п.1.7 ст. Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит сума , на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду.

Згідно вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ж Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Не підлягають включення до податкового кредиту, згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані в ході проведення перевірки Договір купівлі-продажу №05/04/02 від 05.04.2010 року та податкові накладні №Рн-4150001 від 15.04.2010 року, №Рн-42600002 від 26.04.2010 року, №Рн 5130001 від 13.05.2010 року, № Рн 5180001 від 18.05.2010 року, №Рн 5280001 від 28.05.2010 року, про що зазначено в Акті перевірки №2940/23/2/32894597 від 19.11.2010 року.

Пункт 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит є дата здійснення першої з таких подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а по зазначених операціях придбання результатів робіт (послуг) повинні бути в наявності.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас судом враховано принцип офіційного зясування обставин справи, передбачений частинами четвертою та пятою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до вказаної норми судом вжито передбачені законом заходів, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Судом запропоновано позивачу подати докази, яких, на думку суду, не вистачає, а саме докази які спростовують доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків.

Зокрема позивачем надано суду:

- податкові накладних ПП «Інтех-Сервіс» № 4150000001 від 15.04.2010 року, № 4260000002 від 26.04.2010 року, № 5130000001 від 13.05.2010 року, № 5180000001 від 18.05.2010 року та № 5280000001 від 28.05.2010 року;

- видаткові накладні ПП «Інтех-Сервіс»№ РН-4150001 від 15.04.2010 року, № РН-4260002 від 26.04.2010 року, № РН-5130001 від 13.05.2010 року, № РН-5180001 від 18.05.2010 року та № РН-5280001 від 28.05.2010 року;

- рахунки ПП «Інтех-Сервіс»№СФ-2300000401 від 14.04.2010 року, №СФ-140000401 від 14.04.2010 року, №СФ-1000000501 від 10.05.2010 року, №СФ-1400000501 від 14.05.2010 року та №СФ-2500000501 від 25.05.2010 року.

При цьому, суд бере до уваги те, що факт реалізації позивачу ТМЦ (дріт зварний, фібра, електроди, фторопласт, флюз, рукавиці) та подальше використання цих ТМЦ у господарській діяльності підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку.

Також, вказані документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено.

За таких обставин, позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Щодо нікчемності правочинів, укладених між позивачем та контрагентами, на яких вказує відповідач в Акті перевірки №2940/23/2/32894597 від 19.11.2010 року, то суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним розгляду у судовому порядку не підлягають, оскільки визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу-землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

У ст. 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Цей обовязок є частиною публічного порядку. Тому правочини, що вчиняються з метою порушення цього обовязку, спрямовані на незаконне збільшення валових витрат та, відповідно, незаконне зменшення податкових зобовязань, є такими, що порушують публічний порядок.

Суд зазначає, що господарські операції позивача з ПП «Інтех-Сервіс» не суперечать актам цивільного законодавства, не встановлено фактів, які свідчили б про те, що проведення таких не відповідає дійсним намірам сторін і, що спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами. Субєктом владних повноважень не представлено суду доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та його контрагента на здійснення господарських операцій, притягнення їх до кримінальної відповідальності за ухилення від сплати податків та зборів тощо.

Оскільки, фінансово-господарські операції ТзОВ «Промбуденегрія» з ПП «Інтех Сервіс»документально підтверджені відповідними первинними документами, то суд вважає помилковими висновки органу державної податкової служби про нікчемність таких операцій.

Також суд не бере до уваги посилання відповідача на нікчемність угоди, укладеної між позивачем та ПП «Інтех Сервіс», у звязку з віднесенням останнього до субєктів господарювання, що мають ризик здійснення удаваних операцій з наданням послуг із безпідставного формування податкового кредиту третім особам, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер. Виходячи з цього конституційного принципу, позивач не повинен нести відповідальність за господарську діяльність своїх контрагентів, зокрема несплату податків чи недостовірність його відомостей.

Крім того, «фіктивність»діяльності постачальників позивача, яка не є доведеною податковим органом, не може бути підставою для висновку про нікчемність правочинів укладених з контрагентами.

У листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для зясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обовязок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобовязання.

Проте, податковим органом, конкретних доказів, на підставі яких можна дійти до висновку про порушення платником податків норм податкового законодавства суду надано не було. А посилання відповідача виключно на відсутність документального підтвердження факту придбання та переміщення ТМЦ суд до уваги не приймає.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналізуючи діюче на момент виникнення спірних правовідносин законодавство та обставини справи, суд приходить до висновку, що твердження органу державної податкової служби, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість, правомірним.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 КАС України

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова № 0000122302/0/1622 від 19.01.2011 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промбуденергія»(ЄДРПОУ 32894597) 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова виготовлена у повному обсязі 26 листопада 2011 року.

Суддя Сакалош В.М.