Постанова № 19466660, 12.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-1536/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пасічника Ю.П. при секретарі Колтуновій А.Ю.

за участю представників:

- позивача Неватос Ю.С.,

- відповідача не зявився,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Майстерня своєї справи»(надалі - позивач) до Олександрійської обєднаної державної податкової інспекції (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення, суд

Встановив:

Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0001242310/2, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 112301 грн., з яких 74867 грн. за основним платежем та 37434 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами планової виїзної перевірки було складено акт від 26.08.2010р. №61/23-70/34218894 та встановлено порушення вимог п.п. 7.4.5, п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0001242310/0, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість за основним платежем 74867,00 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями 37434,00 грн. Дане податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку до Олександрійської ОДПІ. 01 жовтня 2010 року позивачем отримано Рішення Олександрійської ОДПІ про результати розгляду первинної скарги від 16.09.2010 року за №16375/10/23-10/13 яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0001242310/0. Вказане Рішення та податкове повідомлення-рішення оскаржено до ДПА в Кіровоградській області. 17 грудня 2010 року позивачем отримано Рішення про результати розгляду первинної скарги яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 01.10.2010 року №0001242310/1.

13 грудня 2010 року відповідачем видано податкове повідомлення-рішення №0001242310/2. Вказане податкове повідомлення-рішення оскаржено до Державної податкової адміністрації України. 01 березня 2011 року отримано рішення ДПА України про результати розгляду скарги яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010 року № 0001242310/2.

Позивач не погоджується з податковим повідомленням-рішенням від 13 грудня 2010 року №0001242310/2 та вважає, що податкове повідомлення-рішення суперечить нормам чинного законодавства.

Позивач вів господарські відносини з контрагентом - ПП «Альтус» . Умови зазначені контрагентом з приводу купівлі-продажу товару, строків оплати товару ним виконано. Претензій від контрагента не надходило. Передача товару підтверджується накладними, податковими накладними.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив суд позов задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав письмові заперечення в яких просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що визначення позивачеві податкового зобовязання здійснено на підставі норм Закону України «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні 12.09.2011 р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено 17.09.2011 р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Посадовими особами відповідача проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року. За результатами перевірки складено акт №61/2370/34218894 від 26.08.2010р. (а.с.9-25).

В ході перевірки встановлено порушення вимог: п.п.7.4.5. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачем завищено відємне значення з ПДВ за 2008 рік в сумі 3154 грн. та занижено податкове зобовязання з ПДВ за перевіряємий період в сумі 74867 грн. в т.ч.: серпень 2008 р. 27783 грн., вересень 2008 р. 43930 грн., жовтень 2008 р. 205 грн., січень 2010 р. 2949 грн.

Висновок посадових осіб відповідача ґрунтується на тому, що в ході проведення перевірки посадовими особами відповідача досліджено господарські операції з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від приватного підприємства "Альтус".

В кожному документи (накладна, податкова накладна, платіжні банківські документи), в графі «Постачальник» містять підпис, прізвище і ініціали від ПП "Альтус" -ОСОБА_2 В податкових накладних складених ПП "Альтус" у графі «Підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну»також містять підпис, прізвище і ініціали ОСОБА_2

В ході відпрацювання службової записки ГВПМ ДПІ у м. Кіровограді №1215/26-3423 від 26.04.2010р. «щодо операції бюджет»та схеми ухилення від оподаткування ПП „Альтус" в періоді з 01.06.2008р. по 30.11.2008р. посадовими особами відповідача встановлено, що ПП „Альтус" має стан 8 (до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням). По факту фіктивності підприємства було порушено кримінальну справу №30-940 від 21.05.2009р. за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Згідно пояснень громадянина ОСОБА_2 ним здійснено переоформлення на себе приватного підприємства «Альтус». Про те, що вказане підприємство буде займатись незаконною діяльністю, а саме фіктивним підприємництвом та здійснюванням безтоварних операцій з різними суб'єктами господарювання, ОСОБА_2 був повідомлений, за таку діяльність він буде отримувати грошову винагороду. Як керівник підприємства ПП „Альтус" ОСОБА_2 підписував різні первинні бухгалтерські документи та податкову звітність (накладні, податкові накладні, прибуткові-касові ордери та ін.). Згідно протоколу допиту свідка від 09.12.2009р. керівник ПП „Альтус" ОСОБА_2 зазначив, що ПП „Альтус" не займалось здійсненям господарської діяльності, а було створене з метою здійснення безтоварних операцій з різними суб'єктами підприємницької діяльності. Від імені ПП „Альтус" оформлювались документи на фіктивні операції по продажу різного роду продукції. В дійсності фактична господарська діяльність ПП „Альтус" не проводилась. Вся діяльність полягала у знятті готівкових коштів в банківській установі, які надходили на рахунок підприємства.

У звязку з виявленими порушеннями, на підставі акту перевірки та за результатами апеляційного узгодження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.12.2010р. №0001242310/2, яким позивачеві визначено податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість в сумі 112301 грн., з яких 74867 грн. за основним платежем та 37434 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Суд приходить до висновків про правомірність висновків посадових осіб відповідача щодо визначення позивачеві податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість враховуючи наступне.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем на підтвердження факту здійснення господарських операцій з ПП «Альтус»та правомірності формування податкового кредиту надано первинні документи: накладна №390 від 11.09.2008р. (а.с. 57), рахунок №365 від 09.09.2008р. (а.с. 58), податкові накладні №362 від 11.09.2008р. (а.с. 65), №3636 від 08.09.2008р. (а.с. 66), №678 від 22.08.2008р. (а.с. 67).

Від імені ПП «Альтус» вказані документи підписані директором гр. ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Суб'єктами господарювання є господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно частин 3, 5 ст. 65 ГК України для керівництва господарською діяльністю підприємства власник (власники) або уповноважений ним орган призначає (обирає) керівника підприємства. Керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

З урахуванням вказаних законодавчих норм суд зазначає, що реалізація господарської компетенції юридичної особи, в даному випадку ПП «Альтус», здійснюється через відповідні органи, які здійснюють керівництво юридичною особою.

Як вбачається з текстів досліджених в судовому засіданні документів виписаних ПП «Альтус», останні підписані керівником - ОСОБА_2

Разом з тим, відповідачем до матеріалів справи долучено пояснення гр. ОСОБА_2 від 20.05.2009р. (а.с. 81, 82).

З вказаних пояснень вбачається, що дійсно ОСОБА_2 був директором ПП «Альтус», але він пояснює, що підприємство фактично фінансово-господарської діяльності не здійснювало, а було створене з метою проведення безтоварних фінансово-господарських операцій та безпідставного формування податкового кредиту реально діючим субєктам господарювання.

Таким чином, особа, уповноважена здійснювати керівництво ПП «Альтус»заперечує факт реальності здійснення господарських операцій за участю ПП «Альтус», а тому суд приходить до висновку про сумнівність здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Альтус».

Судом вживались заходи щодо виклику в судове засідання ОСОБА_2 шляхом направлення на його адресу судової повістки (а.с. 79) та застосування заходу процесуального примусу привід (а.с. 101).

Вказані заходи не дали результатів, оскільки за повідомленням органів внутрішніх справ ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає (а.с. 106-109).

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів, що начеб то підтверджують реальність господарської операції, у позивача не виникало права на формування податкового за такими операціями, а, отже, відповідачем правомірно визначено позивачеві податкове зобовязання за платежем податок на додану вартість.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16.09.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Пасічник Ю.П.