Постанова № 19466603, 11.08.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Копія

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 серпня 2011 року Справа № 1170/2а-2706/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Пасічника Ю.П., при секретарі Турік Л.С.,

за участю представників: - позивача Самарін А.С.,

-відповідача Стусь Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Кіровограді адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Гімалая»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправними дій та зобовязання вчинити певні дії,?

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Гімалая»(далі ПП «Гімалая») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції (далі Кіровоградська ОДПІ) та з урахуванням клопотання про зміну предмету позовних вимог поданого до початку розгляду справи по суті, просив суд:

- визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Кіровоградської ОДПІ № 1731 від 21.06.2011 року “Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки" в зв'язку з відсутністю підстав для проведення перевірки ПП “Гімалая” відповідно до вимог п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

- зобов'язати Кіровоградську ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ПП “Гімалая ” за лютий 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі “Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” на підставі Довідки № 513/1520/37384055 від 04.07.2011 року “Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП “Гімалая” з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ПП "Газнафтозакупівля".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що у Кіровоградської ОДПІ не було правових підстав для проведення позапланової невиїзної перевірки; висновки довідки від 04.07.11 № 531/1520/37384055 про нікчемність господарських операцій підприємства у лютому 2011 року зроблені без дослідження первинних документів та без відповідного рішення суду яким встановлюються факти по недійсності угод.

В запереченнях на позов відповідач зазначає, що наказ про проведення позапланової виїзної перевірки позивача винесений у повній відповідності з діючим законодавством, висновки довідки від 04.07.11 № 531/1520/37384055 є правильними, жодного рішення повідомлення про донарахування податкових зобовязань за результатами перевірки не винесено та просить відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 11.08.2011р. на підставі ст. 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено до 16.08.2011р.

Розглянувши долучені до справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

Судовим розглядом встановлено, що 21.06.11р. за вихідним номером 20379/10/1520 на адресу позивача Кіровоградською ОДПІ направлено лист «Про запрошення для усунення сум розбіжностей»стосовно формування сумнівного податкового кредиту у лютому 2011 року (а.с. 17).

Вказане повідомлення отримано представником позивача 29.06.11р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16).

21.06.11р. начальником Кіровоградської ОДПІ прийняте рішення про проведення документальної позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Гімалая»на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 ПК України, яке оформлено відповідним наказом № 1731 від 21.06.2011 року (а.с. 15).

04.07.11р. посадовими особами відповідача проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено довідку від 04.07.11 № 531/1520/37384055 (а.с. 18-20), якою встановлено:

- неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ПП «Гімалая»та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді;

- порушення ч. 1 ст. 203, ст.. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійсненим ПП «Гімалая»з постачальниками та покупцями;

- відсутності обєктів, які підпадають під визначення статей 185,188,192 ПК України.

Перевіряючи оскаржувані рішення та дії субєкта владних повноважень на відповідність положенням ч. 2 ст. 2 КАС України суд зазначає наступне.

Щодо вимог позивача про скасування наказу про проведення позапланової перевірки судом встановлено, що зі змісту наказу начальника Кіровоградської ОДПІ № 1731 від 21.06.11 вбачається, що правовою підставою позапланової перевірки ПП «Гімалая»є пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Згідно пп. 78.1.1 ст. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведення позапланової перевірки можливе лише за умови, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Таким чином, видання наказу керівником Кіровоградської ОДПІ «Про проведення документальної позапланової перевірки ПП «Гімалая»» з підстав визначений пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України було можливе лише у випадку не подання позивачем витребуваних документів протягом 10 робочих днів від з дня отримання запиту.

Як встановлено судом, наказ на проведення перевірки і письмовий запит про надання документального підтвердження для усунення розбіжностей були складені в один день 21.06.11р., тобто перебіг десятиденного строку для надання позивачем пояснень та документів навіть не розпочався, що свідчить про те, що запит був зроблений податковою суто формально, без наміру подальшого вивчення первинних документів, аналізу господарських операції тощо.

За таких обставин, суд погоджується з доводами ПП «Гімалая»про те, що у начальника Кіровоградської ОДПІ були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо проведення позапланової перевірки ПП «Гімалая», і дії по проведенню такої перевірки є незаконними.

Також судом враховано, що відповідно до положень ст. 22, 185 ПК України обєктом оподаткування з податку на додану вартість в тому числі є постачання товарів, робіт, послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 ПК України, у тому числі операції з передачі права власності на обєкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі обєкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю, з наявністю яких законодавство повязує виникнення у платника податкового обовязку.

За правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас ст. 1, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.1999 року № 996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що встановлення факту наявності або відсутності обєкта оподаткування податком на додану вартість, дата виникнення такого податкового зобовязання можливі лише на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, внаслідок яких утворюється обєкт оподаткування.

Відповідно до положень ст. 83 ПК України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Вказані вище норми кореспондуються із положеннями п.5.2, п.6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984) якими передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Проте матеріалами справи підтверджено, що відповідачем по справі вказані документи не досліджувалися, виходячи зі змісту довідки, перевірка проводилася на підставі установчих документів ПП «Гімалая», декларації з податку на додану вартість ПП «Гімалая» за лютий 2011 р., з усіма передбаченими діючим законодавством додатками; даних «Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів», АРМ «ТАХ», АРМ «Звіт», АІС «ОР», АІС «РПП»; розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів № 9001370441 від 18.03.11; довідки від 20.04.11 № 3796/7/15-280 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ПП «Газнафтозакупівля АВС»(ЄДРПОУ 36470991) з питань підтвердження відомостей по взаємовідносинам з контрагентами, які сформували податковий кредит в лютому 2011 р. за рахунок ПП «Газнафтозакупівля АВС»(ЄДРПОУ 36470991)».

Щодо висновків довідки про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України, яка визначає презумпцію правомірності рішень платника податку, самостійно визначені платником податку валові витрати і податковий кредит вважаються сформованими правомірно, доти контролюючим органом в установленому порядку не буде доведено факту невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено пунктом 11 статті 10 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні».

Суд також звертає увагу на те, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів визначені ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

Даючи оцінку висновкам податкової інспекції стосовно нікчемності договорів, укладених позивачем із контрагентами, суд звертає увагу на те, що згідно положень ст.ст.215, 216, 228 ЦК України та положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст довідки від 04.07.11 № 531/1520/37384055 суд зазначає, що вказаний документ не містить жодних посилань на наявність ознак, котрі передбачені ч.1 ст. 228 Цивільного кодексу України.

Статтею 204 Цивільного Кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину, що полягає в тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, недійсним згідно приписів аб. 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України визначається правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Суд зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Щодо вимоги про визнання незаконними дії відповідача зі зміни податкових зобовязань та податкового кредиту ПП «Гімалая»без винесення податкового повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Питання визначення суми податкових та/або грошових зобовязань платника податків, порядок їх сплати та оскарження рішень контролюючих органів, врегульовані положеннями розділу 4 Податкового кодексу України, статтями 54, 58 якого визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54). У разі коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення (абз.1 п.58.1 ст.58), яке містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

Виходячи із системного аналізу положень ст.. 58 ПК України та наказу ДПА України від 22 грудня 2010 року № 985 "Про затвердження Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків", зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 грудня 2010 року за № 1440/18735 (далі - Порядок № 985), суд приходить до висновку, що законодавець встановив єдиний порядок складання та надіслання (вручення) платникам податків під час податкового контролю податкових повідомлень-рішень, в т. ч. за результатами всіх видів перевірок щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за яким покладено на органи державної податкової служби, а також у випадках, коли визначити податкове зобов'язання платника відповідно до законодавства повинен орган державної податкової служби. Крім того, відповідно до зазначених нормативних актів складання податкових повідомлень-рішень передбачено не тільки в разі збільшення сум податкових зобов'язань платника податків, а і в разі їх зменшення за результатами перевірки, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення за формою згідно з додатком 2 (форма "Р") складається також і на суму зменшення податкових зобов'язань.

Із пояснень представника відповідача та досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що у спірних правовідносинах органом ДПІ не винесено жодного податкового повідомлення-рішення, чим порушено положення вказаних вище нормативних актів.

Статтею 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, що державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах поділу, районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету, контролю за здійсненням таких сплат органами державної податкової служби розроблений порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затвердженого наказом ДПА України № 266 від 18.04.08 р.

Слід відмітити, що вказаний Примірний порядок є документом для внутрішнього використання органами державної податкової служби і не може носити обовязкового характеру у звязку з відсутністю його реєстрації у встановленому порядку. Крім того, встановлений ним порядок співставлення показників у податковій звітності учасників господарських операцій, який відповідачем був застосовний виключно з використанням даних АРМів та Інформаційних систем АІС “Бест-Звіт”, системи автоматизованого співставлення податкових, не відповідає приписам Податкового кодексу та іншим законам з питань оподаткування, в яких встановлені порядок формування бази оподаткування, розрахунку податкових зобовязань та податкового кредиту, перелік документів, що мають підтверджувати показники податкової звітності.

Проте вказаний нормативний акт, яким зі слів представника відповідача регулюється порядок ведення «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматичного співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»використовується у роботі органами державної податкової інспекції, а тому суд враховуючи положення ст. 162 КАС України вважає за можливе застосувати такий спосіб захисту порушеного права позивача як зобов'язання податкового органу, в якому платник податків перебуває на податковому обліку, відобразити в зазначеній електронній базі даних суми податкового кредиту та податкових зобовязань з податку на додану вартість, які позивач включив до податкових декларацій з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

Відповідно до ст.ст. 9, 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене вище суд приходить до висновку, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваного наказу, проведення перевірки є незаконним, тому суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 71, 94, 160, 162, 163, 254, 258 пунктом 6 розділу 7 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправним (незаконним) та скасувати наказ Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 1731 від 21.06.2011 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»в звязку з відсутністю підстав для проведення перевірки ПП «Гімалая» відповідно до вимог пп. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Зобов'язати Кіровоградську ОДПІ відновити показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість задекларованих ПП «Гімалая»за лютий 2011 року в розрізі контрагентів, що були відкориговані в автоматизованій системі «Деталізована інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»на підставі Довідки № 531/1520/37384055 від 04.07.2011 року «Про результати невиїзної документальної позапланової перевірки ПП «Гімалая»(ЄДРПОУ 37384055) з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з ПДВ за лютий 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Газнафтозакупівля»(ЄДРПОУ 36470991)».

Присудити позивачеві судові витрати з Державного бюджету України в розмірі 3,40 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 16.08.2011р.

Суддя-підпис.

З оригіналом згідно:

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Ю.П. Пасічник