Постанова № 19466565, 30.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2011 року 2а-4756/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., при секретарі судового засідання Гололобові В.Ю., за участю представників сторін

від позивача: Пирогова В.М., Батищева І.П.,

від відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «СВ- ІМПЕКС КО»

доБроварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області

проскасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «СВ- ІМПЕКС КО»(надалі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (надалі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 № 0000112304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 824347,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення вимог пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України є необґрунтованими, оскільки підприємством у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформленої податкової накладної сформовано податковий кредит, проте, як стверджує позивач, обовязок реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних законодавством покладається саме на продавця, тому покупець не може нести відповідальності за дії свого контрагента. На думку позивача, рішення податкового органу є незаконним, оскільки при його прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Представники позивача у судовому засіданні 30.11.2011 підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач заперечень проти позову не надав у судове засідання 30.11.2011 не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Дослідивши наявні матеріали справи у їх сукупності та враховуючи, що про час, дату та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, однак своїм правом, встановленим приписами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України не скористався, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представника відповідача та на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Приватне підприємство «СВ- ІМПЕКС КО»є юридичною особою, що зареєстровано 09.12.2008 державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області, як платник податків перебуває на обліку у Броварській обєднаній державній податковій інспекції Київської області та є платником податку на додану вартість.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, у період з 29.08.2011 по 07.09.2011 посадовими особами Броварської обєднаної державної податкової інспекції Київської області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2011 року, заявленої до відшкодування у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних звітних періодів.

У ході перевірки перевіряючими встановлено, зокрема, порушення позивачем положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, що виявилось у завищенні позивачем суми бюджетного відшкодування у червні 2011 року у розмірі 824347,00 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на тому, що у ході перевірки встановлено віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість у розмірі 824347, 20 грн. за податковою накладною, виписаною ПП «Торговий дім «РКП», яка не зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За результатами перевірки відповідачем складений акт від 13.09.2011 № 1172/233/36107620 (надалі Акт перевірки).

На підставі висновків Акту перевірки (а.с.19), відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.09.2011 № 0000112304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 824347,00 грн.

Розглянувши матеріали справи судом встановлено, що між ПП «СВ- ІМПЕКС КО»та ПП «Торговий дім «РКП»03.01.2011 укладено договір № 03/02/11.

За умовами вказаного договору постачальник - ПП «Торговий дім «РКП»зобовязується передати покупцю - ПП «СВ- ІМПЕКС КО»товар у кількості та асортименті, замовленому покупцем.

На підтвердження отримання товару ПП «Торговий дім «РКП» надано позивачу видаткову накладну на загальну суму 4946083, 20 грн. (а.с.36).

Поряд із цим, ПП «Торговий дім «РКП» за договорами купівлі-продажу виписало на адресу позивача податкову накладну від 05.05.2011 № 86 на загальну суму 4946083, 20 грн. (в т.ч. ПДВ 824347, 20 грн.) (а.с.37).

Розрахунки між субєктами господарювання проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями (а.с.38-81).

За податковими накладними, отриманими від контрагента, позивачем віднесено до складу податкового кредиту за травень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість у складі ціни придбаних товарів.

Як встановлено судом, єдиною підставою неправомірності формування податкового кредиту є той факт, що він сформований на підставі податкової накладної, яка не відповідає вимогам чинного законодавства.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Поняття платників податку на додану вартість, обєктів, бази та ставки оподаткування, переліку неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування, внесення та відшкодування податку на додану вартість регламентується розділом V Податкового кодексу України .

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 4 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку на додану вартість, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, встановлені статтею 198 Податкового кодексу України.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункти 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України).

Разом з тим, пунктом 200.4. статті 200 Податкового кодексу України визначено, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно пункту 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

За приписами пункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України суд звертає увагу на існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця - належно оформленої податкової накладної, сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

Пунктом 201.2 статті 201 Податкового кодексу України також встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. З урахуванням цього форма податкової накладної та порядок її заповнення затверджені наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункти 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України).

Порядок видачі податкових накладних регламентовано пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, відповідно до якого податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Водночас, відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період. (абзац 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Суд зазначає, що пунктом 11 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, яку саме податкову накладну платники податку на додану вартість продавці повинні реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Так, реєстрації підлягає податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень з 1 січня 2012 року.

У ході судового розгляду справи встановлено, що сума податку на додану вартість у податковій накладній від 05.05.2011 № 86, що виписана ПП «Торговий дім «РКП»за договорами купівлі-продажу на адресу позивача, складає 824347, 20 грн.

В силу приписів законодавства дана податкова накладна підлягала обовязковій реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, ПП «Торговий дім «РКП»не здійснювало реєстрації вказаної накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Судом не приймається посилання позивача на ту обставину, що обовязок реєструвати податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних законодавством покладається саме на продавця, тому покупець не може нести відповідальності за дії свого контрагента, а податковий орган у разі виявлення таких фактів зобовязаний повідомляти сумлінного платника податку про наявність таких розбіжностей з даними контрагентів та проводити перевірку такого контрагента, з огляду на наступне.

Суд звертає увагу на ту обставину, що з вищенаведених положень законодавства вбачається, що постраждати від нереєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може лише покупець, який є платником ПДВ.

За приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

На виконання зазначеної норми законодавства, постановою КМУ від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі Порядок № 1246), який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних платників податку на додану вартість продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі.

Пунктом 13 Порядку № 1246 передбачено, що з метою отримання інформації, що міститься у Реєстрі, покупець складає запит за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення в електронному вигляді у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та надсилає його засобами телекомунікаційного зв'язку Державній податковій службі.

Тобто, оскільки законодавець на пряму повязує право платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту з наявністю факту реєстрації платником податку - продавцем товарів податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, то суд дійшов до висновку, що саме платник податку покупець, наділений не лише правом, а й обовязком щодо перевірки отриманих податкових накладних на відповідність їх законодавчим нормам.

З метою врегулювання даних правовідносин, для покупця передбачено також право звернутись до податкового органу зі скаргою на контрагента, у випадку нереєстрації податкової накладної, що надасть право на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Так, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг. Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією (абзаци 1112 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Таким чином, подання заяви зі скаргою на постачальника (постачальників) за формою, наведеною у додатку 8 до податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПАУ від 25.01.2011 № 41, надає покупцю право відобразити сплачену суму у податковому кредиті з ПДВ.

Про те, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що він скористався наданим йому правом подання одночасно з декларацією по податку на додану вартість за травень 2011 року скарги на свого постачальника - ПП «Торговий дім «РКП», яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту.

Щодо посилання позивача на порушення відповідачем пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, зокрема, щодо неповідомлення про наявність порушень оформлення податкової накладної з боку контрагента, чим позбавило його права на подання уточнюючих розрахунків, суд звертає увагу на наступне.

За вказаною нормою закону передбачено, що органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Суд зазначає, що в даному випадку йдеться мова про наявність розбіжностей у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних, що надається платниками податків податковому органу в електронному вигляді одночасно з подачею декларації по податку на додану вартість, який позивач помилково ототожнює з Єдиним реєстром податкових накладних.

Водночас, виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою лише для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг (абзац 10 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

Враховуючи зазначене та зважаючи на наявність обставин, з якими законодавець пов'язує підстави відсутності права у платника податків - покупця на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними які незареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 19.09.2011 № 0000112304/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 824347,00 грн., є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, у яких обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятого податковим органом податкового повідомлення-рішення.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішень відповідача.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими та, відповідно, його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності його витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись статями 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову, - відмовити.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Колеснікова І.С.

Постанова у повному обсязі виготовлена 01 грудня 2011 року.