Ухвала суду № 19466563, 30.11.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УХВАЛА про залишення позовної заяви без розгляду

30 листопада 2011 року 2а-4703/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засіданні Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лікеро-горілчаний завод «Тетерів» до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області, Головного управління Державного казначейства України у Київській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Державної податкової адміністрації Київської області про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість,

В С Т А Н О В И В:

17.10.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод “Тетерів” (далі позивач, ТОВ «ЛГЗ «Тетерів») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач 1, Іванківська МДПІ), Головного управління Державного казначейства України у Київській області (відповідач 2, ГУ ДКУ у Київській області) про стягнення бюджетної заборгованості з податку на додану вартість у розмірі 2033689,00 грн.

Усною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2011 до участі у справі було залучено Державну податкову адміністрацію Київської області як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів.

Представником Іванківської МДПІ подано клопотання про залишення вказаної позовної заяви без розгляду з підстав пропущення ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»встановленого ст. 99 КАС України в редакції, чинної на момент виникнення права звернення з адміністративним позовом до суду, річного строку звернення з адміністративним позовом до суду.

В судовому засіданні 30.11.2011 представники відповідачів та третьої особи підтримали заявлене клопотання та просили його задовольнити.

Представник позивача проти задоволення клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечив та пояснив суду, що про порушене право ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»дізналося тільки подання адміністративного позову до суду.

Розглянувши клопотання, заслухавши доводи представників сторін та третьої особи, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, у період виникнення спірних правовідносин були врегульовані Законом України “Про податок на додану вартість” (далі Закон України “Про податок на додану вартість”), а саме, пунктом 7.7 статті 7 даного Закону України.

В силу положень підпункту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як вбачається із змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, ТОВ “Лікеро-горілчаний завод “Тетерів” 20.03.2009 разом із податковою декларацією подало до податкового органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з положеннями підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 вищезазначеного Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних та у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надає органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

У період з 27.04.2009 по 13.05.2009 відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за лютий 2009 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась в період з 01.01.2009 по 31.12.2009.

За результатами перевірки податковим органом складено довідку від 18.05.2009 № 602-23/30869464.

Таким чином, висновок із зазначенням суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню відповідач повинен був надати до відповідного органу Державного казначейства 23.05.2009.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивач починаючи з 23.05.2009 знав або повинен був дізнатися про порушення своїх справ в частині ненадання податковим органом відповідного висновку та, як наслідок, перерахування з державного бюджету відповідних коштів, оскільки жодних інших належних та допустимих доказів, які надавали суду обчислювати цей строк від іншої дати матеріали справи не містять.

Як вбачається з матеріалів справи перший висновок Іванківська МДПІ про суми відшкодування податку на додану вартість подано до органу Державного казначейства 05.06.2009 за № 0000000024.

Необхідно зазначити, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV) для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів було встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Законом України від 07.07.2010 №2453-VI до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України внесено зміни, згідно з якими строк звернення до суду зменшено з одного року до шести місяців.

Тобто, строк в один рік, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV та шість місяців у редакції Закону України від 07.07.2010 №2453-VI визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи буде вона звертатися до суду із позовом.

Проте, до суду позивач звернувся лише 17.10.2011, тобто більш ніж через 2,6 роки від дати коли він дізнався про можливі порушення його прав, свобод чи інтересів, а відтак, із істотним пропуском встановленого законом строку для звернення до суду.

Суд звертає увагу на ту обставину, що до даних правовідносин не можуть бути застосовані приписи підпункту 15.3.1 пункту 15.3 статті 15 Закону України “Про порядок погашення заборгованості перед бюджетами та державними цільовими фондами” та приписи статті 102.5 Податкового кодексу України з огляду на таке.

Відповідно до зазначених положень податкового законодавства, платники податків мають право подати до податкового органу заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Отже, вказаним пунктом регламентовано строк звернення платників податків саме із заявами до податкового органу про повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування.

Положення зазначених приписів не можуть розширено тлумачитись та застосовуватись до обчислення строків на звернення до суду, який, як зазначалося вище, встановлений положеннями статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

В дійсності це різні за змістом та наслідками строки.

Наслідки пропущення строків звернення до суду з адміністративним позовом визначено у статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.

В силу положень статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 06.07.2005 №2747-IV), пропущення строку звернення до адміністративного суду було підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.

Норми закону, які передбачають ті чи інші дії судді у звязку з оцінкою фактичних обставин, встановлених під час судового розгляду, є процесуальними.

Положеннями частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Тобто, для вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи застосовується той закон, під час чинності якого вони здійснюються.

Законом України “Про судоустрій і статус суддів” від 07.07.2010 № 2453-VI внесені зміни до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, якими встановлені інші наслідки, що застосовуються судом у разі пропущення строку на звернення до адміністративного суду.

Так, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Як зазначалось вище, представник позивача повідомив, що про порушене право ТОВ «ЛГЗ «Тетерів»дізналось після звернення до адміністративного суду з даним позовом, тобто вважає строк звернення до адміністративного суду не пропущеним.

З огляду на ту обставину, що позивач жодних належних та допустимих доказів, які б надавали суду підстави обчислювати цей строк від іншої дати, ніж травень 2009 року матеріали справи також не містять; беручи до уваги те, що адміністративний позов подано позивачем з порушенням строку на звернення до суду, керуючись статтями 99, 100, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод “Тетерів” залишити без розгляду.

Копію ухвали видати особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом пяти днів з дня її проголошення.

СуддяСпиридонова В.О.