Постанова № 19465659, 16.11.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2011 року 12:00 Справа № 2а-0870/8700/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМалиш Н.І.,

при секретарі Рожик О.П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001840802 та №0001830802 від 22.08.2011,

В С Т А Н О В И В :

До Запорізького окружного адміністративного суду з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі ПАТ «Мотор Січ» або Позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі СДПІ або Відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001840802 та №0001830802 від 22.08.2011.

Позивач у позові не погоджується з висновками Відповідача за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Мотор Січ» з питання правомірності формування податкового кредиту при господарських взаємовідносинах з контрагентами, які наведено у додатку №1 до акту перевірки, за період з 01.03.2009р. по 30.04.2011р. які побудовані та тому, що угоди укладені з контрагентом не спричиняють реального настання правових наслідків та такі як суперечить інтересам держави і суспільства та визнані недійсними посилаючись на акти перевірок контрагентів Позивача.

Обґрунтовує Позивач позовні вимоги тим, що усі висновки про «не встановлення доказів фактичного придбання товарів», «неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій», про фіктивність правочинів лише на підставі невиїзних перевірок контрагентів, на підставі аналізу даних податкової звітності з податку на прибуток, тощо. Встановлення справжніх обставин справи та висвітлення реальної інформації про використання придбаного товару у виробничому процесі, аналізу технологічних потреб Позивача та його документообігу податковий орган умисно уникає. Проте по деяких підприємствах навіть результати невиїзних перевірок є неузгодженими і оскаржуються в адміністративному порядку, та не можуть використовуватись в якості підстав для звинувачень Позивача у приховуванні податків (рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справах 2а-0870/3121/11, 2а-0870/3069/11, 2а-0870/3887/11). Також податковий орган фактично не встановлює рух товару по якому начебто здійснювався т.з. «транзит» податкового кредиту від «ям» до «вигодонабувачів».

Крім того, податковим органом включено (як свідчать дані додатку №4 та зміст акту перевірки) податкову накладу від 30.04.2009р. № 359, начебто видану ТОВ «Компанія Стандарт - Інтерсервіс» на суму ПДВ 45227,82 грн., проте згідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних AT «Мотор Січ» за квітень травень 2009р. така податкова накладна ніколи не отримувалась та не включалась до складу податкового кредиту

Також за перевіряємий період податковим органом були зняті податкові накладні отримані від ПП «Югкомплект» № 31 від 09.11.2010 на суму 328200,00 грн., № 32 від 19.11.2010р. на суму 48000,00 грн., № 33 від 29.11.2010р. на суму 16740,00 грн., які були вперше зняті з податкового кредиту за грудень 2010р. за актом № 38/08-02/14307794, що на теперішній час оскаржується; отримана від ТОВ «Екотех-СМУ» № 509 від 19.11.2010р. на суму 105600,00 грн., яка була вперше знята з податкового кредиту за грудень за актом № 38/08- 02/14307794, що на теперішній час оскаржується; отримана від ТОВ «Грань» № 632 від 22.07.2010р. на суму 2088,48 грн. яка була вперше знята з податкового кредиту за листопад 2010р. за актом № 25/08- 02/14307794, що на теперішній час оскаржується; отримана від ТОВ «Металургійна регіональна мережа» №61632 від 16.06.2010р. на суму 1350000,00 грн., яка була вперше знята з податкового кредиту за вересень 2010р. за актом № 407/08-02/14307794, що на теперішній час оскаржується.

Також з податкового кредиту за актом перевірки знімається податкова накладна, видана ТОВ «Співдружність Буд» від 21.12.2010р. № 1221016 на суму 1000000,00 грн., однак не враховується що податковий кредит за цією накладною відображено Позивачем в меншій сумі, оскільки до зазначеної податкової накладної було виписано та враховано у обліку коригування у зв'язку з поверненням коштів в сумі 44359,60 грн. за платіжним дорученням № 125 від 28.01.2011р.

Окрім того, Відповідач у акті перевірки податковий орган робить висновки про нікчемність угод, укладених з ПП «Спецбудкомплект-плюс» знов таки в контексті іх спрямованості на ухилення від сплати податків. Проте оскільки предметом взаємовідносин з цим підприємством були роботи з реконструкції будівель - ці витрати не зменшують оподатковуваний прибуток, а капіталізуючись збільшують балансову вартість основних засобів, що реконструюються. Окрім того, реконструкції підлягали об'єкти соціальної сфери і податок на додану вартість, сплачений у ціні придбання не міг бути включений та і не включався (і це підтверджує сам податковий орган) до складу податкового кредиту.

Стосовно позиції податкового органу щодо відсутності реальних правових наслідків у взаємовідносинах з усіма переліченими в акті суб'єктами господарювання, Позивач зазначає, що вона є нечіткою та невизначеною, оскільки в одних випадках податковий орган визнає угоди нікчемними, в інших недійсними, деколи удаваними або фіктивними. Законодавчих підстав серед норм ЦКУ які регламентують недійсність правочину, на які посилається податковий орган в акті перевірки не має, існує лише вірогідність визнання укладених Позивачем угод лише у якості недійсних.

У позові Позивач просить суд визнати протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0001840802 та №0001830802 від 22.08.2011.

У судовому засіданні представники Позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення відповідно позовної заяви.

Представник Відповідача щодо позову заперечив, зазначив, що за результатами перевірки податкового кредиту за березень 2009р. квітень 2011р. встановлено, що Позивач мав взаємовідносини з контрагентами, угоди яких визнано недійсними. Відповідно до акту перевірки, результатам перевірки контрагентів Позивача встановлено що взаємовідносини з контрагентами свідчать про порушення вимог цивільного, бюджетного та податкового законодавства.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми законодавства, та оцінивши надані докази, суд приходить до наступного.

Відповідно матеріалам справи, Відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку АТ «Мотор Січ» з питання правомірності формування податкового кредиту при господарських взаємовідносинах з контрагентами, які наведено у додатку №1 до акту перевірки, за період з 01.03.2009р. по 30.04.2011р. по результатам якої складено Акт перевірки № 130/08-02/14307794 від 05.08.2011року. По результатам перевірки прийняті податкові повідомлення - рішення №0001840802 та №0001830802 від 22.08.2011. відповідно до якого Позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2011р. у розмірі 19399914грн. та квітень, травень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009р., лютий, березень, квітень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень листопад, грудень 2010р., січень, лютий, березень 2011р. у розмірі 3813507грн. у тому числі на момент перевірки відшкодовано 3527785, штрафні санкції 768680грн.

Відповідно висновкам перевірки встановлено порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7, підпункту 7.7.1, абз. «а» підпункту 7.7.2. пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», пп. 14.1.181 п.14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.3 абз. «а» п.200.4 ст. 200, п.201.15 ст. 201 Податкового кодексу України АТ «Мотр Січ» за період з 01.03.2009р. по 31.04.2011р. завищено суму бюджетного відшкодування всього у сумі 3813507грн. та на порушення абз. «б» пп. 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз. „б" п. 200.4 ст. 200 Податкового Кодексу України, п.п.4.6.7 п.4.6 ст.4 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість» затвердженого наказом ДПА України від 25.01.2011р. №41, зареєстрованого в Мінюсті України 16.02.2011р. AT «Мотор Січ» завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 (24)), всього на суму 19399914грн.

Відповідно до Акту перевірки, при проведенні перевірки податкового кредиту за березень 2009р. квітень 2011р. встановлено, що Позивач мав взаємовідносини з контрагентами: ТОВ «Компанія «Стандарт-Інтерсервіс», ТОВ «Мдіна ЛТД», УРАА «СП Промзапал», ТОВ «Квірін», ТОВ «Грань», ПП «Мотор Спорт», ТОВ «СП «Електро», ТОВ «Полігон», ПП «Віза-Сервіс», ТОВ «Мультіфлекс», ПП «Спецбудкомплект Плюс», ТОВ «Твінс-Сервіс ЛТД», ТОВ «Євроклімат Запоріжжя», ТОВ «ТД» Технол», ПП «НВКФ Енергоресурс», ТОВ «Запоріжспецкормлект», ТОВ «НЕТ», ТОВ «Сорекс-2006», ТОВ «Торгстройінвес», ТОВ «Співдружність буд», ТОВ «Прогрес Ойл», ТОВ «Сортікс-Буд», ТОВ «Еко-техноджі системз», ТОВ «Компанія Газрессервіс», ТОВ «НВП» Кранкомплект «, ПП «Укр-Розвиток», ТОВ «Спецфрезінструмент», ТОВ «ЗМТК», ТОВ «Група Імідж плюс», ТОВ «Компанія Олімпік», ТОВ «Укрпром-трейд», ПП «Югкомплект», ТОВ «Жестен», ТОВ «Гвід Л», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Екотех-Сму», ТОВ «Південдорбуд», угоди яких визнано недійсними.

Відповідач визнаючи угоди між Позивачем та контрагентами недійсними посилався на результати перевірок інших податкових органів контрагентів Позивача або отриману відповідну інформацію від податкових органів щодо контрагентів Позивача за місцем їх обліку та на норми цивільного законодавства ст.ст. 203, 215, 216, 626, 629, 655, 656, 658 ЦК України.

Також у Акті перевірки податковий орган зазначає, що деякі вищезазначені контрагенти мають невеликий відсоток податкового навантаження, невеликий статутний фонд, деякі невелику кількість працюючих тощо.

Крім того перевіряючи Відповідача визначають про визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку.

Також Акті перевірки перевіряючи ми по кожному контрагенту Позивача робиться висновок, що такий контрагент здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій повязаних з наданням податкової вигоди третіх осіб.

Відповідно до підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту.

Положення підпункту «а» підпункту 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» надають право платнику податку заявити до бюджетного відшкодування частину відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) не лише у попередньому податковому періоді, а у податкових періодах, що передували цьому періоді, у випадку, якщо ці суми податку на додану вартість не були ним заявлені до відшкодування у попередніх податкових періодах.

Це положення повністю відповідає визначенню бюджетного відшкодування, яке надано в п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно з яким це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку. При цьому для отримання права на бюджетне відшкодування не має значення в якому періоді відбулась поставка товару (послуг), за наслідками якої позивачем було фактично сплачено суму податку на додану вартість постачальникам в попередніх податкових періодах.

Відповідно до п.7.7.4. пункту 7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До декларації додається розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п. 14.1.18. ст.. 14 ПК України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу;

Відповідно до п. 198.3. ст.. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п. 200.1. ст. 200 ПК України).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3. ст. 200 ПК України).

Згідно з нормою п. 200.4. ст.. 200 ПК України, у разі якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Вищевказані норми законодавства визначають, враховуючи періоди, порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або відшкодування з бюджету (бюджетному відшкодуванню).

А право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

Відповідач в свою чергу не наводить у Акті перевірки фактів порушення або всупереч порядку, визначення суми бюджетному відшкодуванню.

Відповідач у Акті перевірки перелічує контрагентів Позивача з якими останній мав взаємовідносини та угоди яких визнано недійсними.

При цьому Відповідач посилається на акти перевірок або інформацію інших податкових органів на обліку яких знаходяться контрагенти Позивача.

Проте суду Відповідачем було надано лише копії 10 (десяти) актів перевірок інших податкових органів контрагентів Позивача - ТОВ «Спецфрезінструмент», ТОВ «Торгстройінвес», ТОВ «Жестен», ТОВ «Компанія Газрессервіс», ТОВ «Металургійна регіональна мережа», ТОВ «Запоріжспецкормлект», ПП «Віза-Сервіс», ТОВ «Мультіфлекс», ПП «Спецбудкомплект Плюс», УРАА «СП Промзапал».

Будь-якої інформації або актів перевірок від інших податкових органів на підстав яких Відповідач приходив до відповідних висновків недійсності та нікчемності угод, суду не надано, проте в акті перевірки Відповідачем зазначені 38 (тридцять вісім) контрагентів Позивача по 37 (тридцяти семи) з яких угоди визнано недійсними.

Так в Акті перевірки відсутній аналіз договорів які укладались між Позивачем і зазначеними у акті контрагентами. Не зазначався та не досліджувався предмет договору та не надано оцінку щодо їх виконання можливу відсутність первинної документації на їх виконання тощо.

Відповідач прийшов до висновку щодо недійсності угод лише за інформацією або актів інших податкових органів при цьому не надав у повній мірі її суду на підтвердження своєї позиції та на підтвердження наявності такої інформації.

Крім того, у Акті перевірки стосовно контрагентів Позивача зазначається інформація по другому ланцюгу, проте на думку суду відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Слід зазначити, що доводи викладені у акті перевірки спростований наданими до справи доказами Позивача укладених та виконаних угод та дослідженими фактичними обставинами справи,.

Суд також зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині недійсності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобовязання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Водночас податкові органи не позбавлені права звернутися до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це установлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Також слід зазначити наступне, відповідно до додатку №4 до акту перевірки, податковим органом включено, як так, що підлягає зняттю податкову накладу від 30.04.2009р. № 359, видану ТОВ «Компанія Стандарт - Інтерсервіс» на суму ПДВ 45227,82 грн. Проте відповідно реєстрів отриманих та виданих податкових накладних AT «Мотор Січ» за квітень травень 2009р. така податкова накладна не отримувалась та не включалась до складу податкового кредиту.

Також з податкового кредиту за Актом перевірки знімається податкова накладна, видана ТОВ «Співдружність Буд» від 21.12.2010р. № 1221016 на суму 1000000,00 грн., однак не враховується що податковий кредит за цією накладною відображено Позивачем в меншій сумі, оскільки до зазначеної податкової накладної було виписано та враховано у обліку коригування у зв'язку з поверненням коштів в сумі 44359,60 грн. за платіжним дорученням № 125 від 28.01.2011

Окрім того, у акті перевірки податковий орган робить висновки про нікчемність угод, укладених з ПП «Спецбудкомплект-плюс» щодо їх спрямованості на ухилення від сплати податків та зазначає зокрема що «ТОВ «Рембудпостач-2008» та ПП «Спецбудкомплект-плюс» створені як «транзитні» підприємства з метою надання реально існуючим СПД послуг з безпідставного завищення податкового кредиту та валових витрат та виводу грошових коштів контрагентів в тіньовий сектор економіки. Проте предметом взаємовідносин з підприємством ПП «Спецбудкомплект-плюс» були роботи з реконструкції будівель - ці витрати не зменшують оподатковуваний прибуток, а збільшують балансову вартість основних засобів, що реконструюються. Окрім того, реконструкції підлягали об'єкти соціальної сфери і податок на додану вартість, сплачений у ціні придбання не включався (і це підтверджує сам податковий орган) до складу податкового кредиту.

Додатково слід зазначити, що Відповідач вже вирішував питання у ході попередніх перевірок за результатами яких були зняті податкові накладні отримані від ПП «Югкомплект» № 31 від 09.11.2010 на суму 328200,00 грн., № 32 від 19.11.2010р. на суму 48000,00 грн., № 33 від 29.11.2010р. на суму 16740,00 грн., які були вперше зняті з податкового кредиту за грудень 2010р. за актом № 38/08-02/14307794, що на теперішній час оскаржується; отримана від ТОВ «Екотех-СМУ» № 509 від 19.11.2010р. на суму 105600,00 грн., яка була вперше знята з податкового кредиту за грудень за актом № 38/08- 02/14307794, що на теперішній час оскаржується; отримана від ТОВ «Грань» № 632 від 22.07.2010р. на суму 2088,48 грн. яка була вперше знята з податкового кредиту за листопад 2010р. за актом № 25/08- 02/14307794, що на теперішній час оскаржується; отримана від ТОВ «Металургійна регіональна мережа» №61632 від 16.06.2010р. на суму 1350000,00 грн., яка була вперше знята з податкового кредиту за вересень 2010р. за актом № 407/08-02/14307794, що на теперішній час оскаржується.

Враховуючи викладене, обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення позивачу суми відємного значення та бюджетного відшкодування з податку на додану вартість згідно спірних податкових повідомлень-рішень, знаходяться поза межами вимог Податкового кодексу України.

Частиною 1 ст.11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовна заява є такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 69-71, 94, 158-163,167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя №0001840802 та №0001830802 від 22 серпня 2011р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» (ЄДРПОУ 14307794) 3(три)грн. 40коп. судового збору.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Запорізький окружний адміністративний суд апеляційної скарги в 10-ти денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний тест постанови було виготовлено 25 листопада 2011року.

Суддя(підпис)Н.І. Малиш