Постанова № 19463871, 20.09.2011, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 вересня 2011 року <год:хв >Справа № 2а/0370/2365/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Валюха В.М.,

при секретарі судового засідання Лисюк І.Ю.,

за участю представника позивача Рогака В.А.,

представника відповідача Гаврилюка В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова лінія скла» до Луцької обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2011 року №0000762301,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нова лінія скла» (далі ТзОВ «Нова лінія скла», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Луцької обєднаної державної податкової інспекції (далі Луцька ОДПІ, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2011 року №0000762301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Луцькою ОДПІ проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року. В акті перевірки зазначено про ряд порушень, зокрема, недотримання підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 164887грн. 38 коп., з яких 131910грн. 00коп. за основним платежем, 32977грн. 50коп. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податковим повідомленням-рішенням Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301.

Позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку, проте рішеннями Державної податкової адміністрації у Волинській області (далі ДПА у Волинській області) про результати розгляду первинної скарги №2088/10/25-006 від 12.05.2011 року, Державної податкової адміністрації України (далі ДПА України) про результати розгляду повторної скарги №13045/6/25-045 від 19.07.2011 року скарги залишені без задоволення, оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін. Позивач не погоджується із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним з таких підстав.

ТзОВ «Нова лінія скла» укладено договір позики №732 від 11.12.2007 року з Товариством з обмеженою відповідальність «Континіум-Укр-Ресурс» (далі ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс») на суму 6000000грн. 00коп. під 12 % річних. Термін дії договору був визначений до 11.12.2009 року, сплата відсотків повинна була здійснюватися шляхом перерахунку коштів на рахунок позикодавця протягом пяти банківських днів. Станом на 30.09.2010 року заборгованість по договору позики відсутня.

За період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року позивачем віднесено до складу валових витрат нараховану суму відсотків у розмірі 520344грн. 00коп., в тому числі у четвертому кварталі 2007 року 25204грн. 00коп., у першому кварталі 2008 року 175542грн. 00коп., у другому кварталі 2008 року 114844грн. 00коп., у третьому кварталі 2008 року 204754грн. 00коп.

Луцькою ОДПІ при перевірці зроблено висновок про завищення валових витрат на суму нарахованих та сплачених позикодавцеві відсотків за договором позики в розмірі 520344грн. 00коп. Позиція податкового органу базується на тому, що платежі за договором позики, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах, або у відсотках до суми договору, або до іншої вартісної бази, не є процентами в розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а тому не можуть бути включені до складу валових витрат.

Такі висновки податкового органу, на думку позивача, є хибними, оскільки відповідно до підпунктів 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, враховуючи визначені законом обмеження, зокрема, щодо включення до складу валових витрат будь-яких витрат, повязаних з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами), якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податків. В спірному випадку кошти, отримані в позику, використані ТзОВ «Нова лінія скла» у власній господарській діяльності, що не заперечується податковим органом, а боргові зобовязання це широке поняття, яке стосується як кредитів, так і позичок.

Позивач також вказує, що надання позикодавцем ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» коштів за договором позики є фінансовою послугою, а сплата процентів за таким договором за своєю правовою природою є платою за послугу з надання коштів у позику. В даному випадку кошти за договором позики отримані не від банку або банківської установи, а в рамках договору позики і не можуть визнаватися фінансовим кредитом. В пунктах 5.3-5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено виключний перелік витрат, що не включаються до складу валових витрат, і в цьому переліку відсутні суми процентів за позикою, отриманою від підприємства, яке не є фінансовою установою.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301.

Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та додатково пояснив, що за результатами перевірки відповідач в одному випадку визначив податкові зобовязання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року, не врахувавши обмеження щодо строку для визначення сум податкових зобовязань платника податків податковим органом, передбачені пунктом 102.1 статті 102 Податкового кодексу України (далі ПК України). Представник позивача просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301.

В судовому засіданні представник відповідача адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмових запереченнях проти позову (а.с.56-57), та пояснив, що проведеною перевіркою позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства (акт №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року) встановлено порушення в частині формування валових доходів та валових витрат.

Так, в порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ТзОВ «Нова лінія скла» не включило до складу валових доходів умовно нараховані проценти на суми поворотної фінансової допомоги, що залишились неповернені на кінець звітних періодів за договорами з ЗАТ «Універмаг «Луцьк» №28/03/08 від 28.03.2008 року та №25/06/09 від 25.06.2009 року, з СП «Західна нафтова компанія» №30/05/08 від 30.05.2008 року, з СП «Західна нафтова група» №2409/10 від 24.09.2010 року, з ТД «Континіум-Галичина» №2312 від 23.12.2009 року, внаслідок чого занижено валовий дохід на загальну суму 13345грн. 00коп., у тому числі за перший квартал 2008 року 88грн. 00коп., четвертий квартал 2008 року 148грн. 00коп., другий квартал 2009 року 199грн. 00коп., четвертий квартал 2009 року 6859грн. 00коп., другий квартал 2010 року 144грн. 00коп., третій квартал 2010 року 5907грн. 00коп.

Крім того, перевіркою встановлено завищення позивачем валових витрат через віднесення відсотків, нарахованих за договором позики, у рядок 04.13 «Інші витрати» декларації з податку на прибуток на загальну суму 520344грн. 00коп., в тому числі за четвертий квартал 2007 року на 25204грн. 00коп., за перший квартал 2008 року 175542грн. 00коп., за другий квартал 2008 року 114844грн. 00коп., за третій квартал 2008 року 204754грн. 00коп. Обґрунтовуючи правову позицію щодо зазначеного порушення, представник відповідача покликається на підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», який вказує на особливості визначення складу витрат платника податків у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями, а також на пункт 1.10 статті 1 цього ж Закону, що передбачає визначення поняття «проценти» як доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Представник відповідача вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення правомірними, тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач з 27.05.2005 року зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності, що стверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 №139669 (а.с.47), з 06.06.2005 року перебуває на обліку як платник податків у Луцькій ОДПІ, про що видано довідку про взяття на облік платника податків №888 від 29.09.2010 року (а.с.46).

Луцькою ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТзОВ «Нова лінія скла» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, про що складено акт №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року (а.с.6-27). Перевіркою, серед іншого, встановлено порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 131910грн. 00коп., у тому числі за четвертий квартал 2007 року в сумі 6301грн. 00коп., за перший квартал 2008 року в сумі 43908грн. 00коп., за другий квартал 2008 року в сумі 28711грн. 00коп., за третій квартал 2008 року в сумі 51189грн. 00коп., за четвертий квартал 2008 року в сумі 37грн. 00коп., за третій квартал 2009 року в сумі 50 грн. 00 коп., за четвертий квартал 2009 року в сумі 1714грн. 00коп. та зменшено відємне значення обєкта оподаткування по податку на прибуток в сумі 6051грн. 00коп., в тому числі за третій квартал 2010 року в сумі 6051грн. 00коп. Такі висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що позивач в період, за який проводилася перевірка, допустив заниження валових доходів та завищення валових витрат, що вплинуло на обєкт оподаткування податком на прибуток.

Заниження валових доходів мало місце через порушення ТзОВ «Нова лінія скла» підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не включення до їх складу суми умовно нарахованих відсотків на суми поворотної фінансової допомоги, що залишилися неповернутими на кінець звітних періодів, за договорами, укладеними з ЗАТ «Універмаг «Луцьк» №28/03/08 від 28.03.2008 року та №25/06/09 від 25.06.2009 року, з СП «Західна нафтова компанія» №30/05/08 від 30.05.2008 року, з СП «Західна нафтова група» №2409/10 від 24.09.2010 року, з ТД «Континіум-Галичина» №2312 від 23.12.2009 року. Внаслідок цього порушення позивачем занижено валовий дохід на загальну суму 13345грн. 00коп., у тому числі за перший квартал 2008 року 88грн. 00коп., четвертий квартал 2008 року 148грн. 00коп., другий квартал 2009 року 199грн. 00коп., четвертий квартал 2009 року 6859грн. 00коп., другий квартал 2010 року 144грн. 00коп., третій квартал 2010 року 5907грн. 00коп.

При цьому, позивач у позовній заяві та представник позивача у судових засідань будь-яких заперечень щодо виявленого перевіркою порушення у вигляді заниження валових доходів не навели, таке порушення не оспорили та не спростували.

Крім того, перевіркою було виявлено інше порушення щодо завищення валових витрат ТзОВ «Нова лінія скла», допущене через невиконання позивачем приписів пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та віднесення процентів за договором позики, укладеним з ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс», до валових витрат, тоді як такі відсотки не підпадають під визначення процентів, що вживається для цілей оподаткування згідно з визначенням, наведеним в пункті 1.10 статті 1 вказаного Закону. ТзОВ «Нова лінія скла» завищено валові витрати на загальну суму 520344грн. 00коп., в тому числі за четвертий квартал 2007 року на 25204грн. 00коп., за перший квартал 2008 року 175542грн. 00коп., за другий квартал 2008 року 114844грн. 00коп., за третій квартал 2008 року 204754грн. 00коп.

На підставі акту перевірки №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року Луцькою ОДПІ 12.03.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000762301, яким ТзОВ «Нова лінія скла» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 164887грн. 38коп., у тому числі за основним платежем 131910грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 32977грн. 50коп. (а.с.28).

В подальшому позивач оскаржив вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку. Рішеннями ДПА у Волинській області про результати розгляду первинної скарги №2088/10/25-006 від 12.05.2011 року, ДПА України про результати розгляду повторної скарги №13045/6/25-045 від 19.07.2011 року скарги платника податків залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.62-69).

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України (чинного з 01.01.2011 року) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобовязання у будь-який момент після отримання такого рішення.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду, відповідач не довів правомірності податкового повідомлення-рішення №0000762301 від 12.03.2011 року в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року в розмірі 7876грн. 25 коп., водночас довів правомірність прийняття даного податкового повідомлення-рішення в іншій частині, з огляду на таке.

Судом встановлено, що 11.12.2007 року між ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс» (позикодавець) та ТзОВ «Нова лінія скла» (позичальник) укладено договір позики №732, за яким позикодавець надає позичальнику позику в сумі 6000000грн. 00коп., а позичальник зобовязується повернути позику зі сплатою 12 % річних на визначених даним договором умовах (пункт 1.1 договору). Термін користування позиковими коштами встановлюється до 11.12.2009 року, позика надається з метою здійснення статутної діяльності позичальника та на поворотній основі (пункти 1.2-1.4 договору) (а.с.29-30).

Як слідує із акту перевірки №799/23-2/33559558 від 22.02.2011 року, кошти надходили на реєстраційний рахунок ТзОВ «Нова лінія скла» частинами протягом грудня 2007 року та використані позивачем на придбання простих іменних акцій та часток у статутному капіталі юридичних осіб. За період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року позивачем віднесено до складу валових витрат нараховану суму відсотків у розмірі 520344грн. 00коп., у тому числі у четвертому кварталі 2007 року 25204грн. 00коп., у першому кварталі 2008 року 175542грн. 00коп., у другому кварталі 2008 року 114844грн. 00коп., у третьому кварталі 2008 року 204754грн. 00коп.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 5.7 цієї статті.

Пунктами 5.3 5.7 статті 5 цього ж Закону визначено, які витрати не включаються до валових витрат, та регламентовано особливості віднесення окремих витрат до валових витрат платника податків. Зокрема, пунктом 5.5 статті 5 даного Закону врегульовані особливості визначення складу витрат платника податку у разі сплати процентів за борговими зобовязаннями, а саме: до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, повязані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку з веденням господарської діяльності платника податку (підпункт 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону).

В статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» наведено визначення термінів, в якому вони вживаються в цьому законі, зокрема, в пункті 1.10 статті 1 Закону вказано, що проценти доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобовязань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

Згідно із пунктом 1.11 статті 1 цього ж Закону кредит це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики. Фінансовий кредит це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства (підпункт 1.11.1 пункту 1.11 статті 1 Закону).

Системний аналіз положень пунктів 1.10, 1.11 статті 1, пунктів 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» дає суду підстави дійти висновку про те, що до складу валових витрат платник податків вправі включити будь-які витрати, повязані із виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобовязаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у звязку із веденням господарської діяльності платника податку, при цьому, в цілях оподаткування сплачені проценти повинні відповідати визначенню, наведеному у пункті 1.10 статті 1 вказаного Закону.

Судом встановлено, що отримана позивачем позика за договором від 11.12.2007 року №732, укладеним з резидентом ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс», не є кредитом (в тому числі, фінансовим) в розумінні пункту 1.11 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки позикодавець (ТзОВ «Континіум-Укр-Ресурс») не є фінансовою установою.

При цьому, відсотки, сплачені позивачем за цим договором, не є процентами у розумінні пункту 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що використовується для цілей оподаткування, оскільки, як передбачено абзацом сьомим пункту 1.10 статті 1 вказаного Закону, платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

З цього слідує, що під час судового розгляду справи знайшли своє підтвердження висновки акту перевірки від 22.02.2011 року №799/23-2/33559558 про те, що позивачем в порушення пунктів 1.10, 1.11 статті 1, пунктів 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.5.1 пункту 5.5 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» неправомірно віднесено до складу валових витрат нараховану суму відсотків за вказаним договором позики від 11.12.2007 року №732 за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року у розмірі 520344грн. 00коп. (у тому числі, у четвертому кварталі 2007 року 25204грн. 00коп., у першому кварталі 2008 року 175542грн. 00коп., у другому кварталі 2008 року 114844грн. 00коп., у третьому кварталі 2008 року 204754грн. 00коп.).

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобовязання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Строки подання податкової звітності до набрання з 01.01.2011 року чинності ПК України були визначені підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті4 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року (з наступними змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, що діяла до 31.12.2010 року), зокрема, податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

Як слідує із розрахунку штрафних (фінансових) санкцій до акту перевірки від 22.02.2011 року №799/23-2/33559558 (а.с.58), за порушення в частині завищення валових витрат Луцькою ОДПІ визначено ТзОВ «Нова лінія скла» податкове зобовязання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року в розмірі 7876грн. 25коп. (в тому числі, за основним платежем 6301грн. 00коп., за штрафними санкціями 1575грн. 25коп.) після закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Враховуючи, що встановлений законодавством граничний строк подання податкової декларації з податку на прибуток за 2007 рік припав на 09.02.2008 року, а податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0000762301 про визначення податкового зобовязання з податку на прибуток прийнято 12.03.2011 року, тому суд приходить до висновку, що відповідач не мав права самостійно визначати суму податкового зобовязання з податку на прибуток за четвертий квартал 2007 року. Відтак, донарахування позивачу податку на прибуток в розмірі 6301грн. 00коп. із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1575грн. 25коп. за четвертий квартал 2007 року згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням є неправомірним.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 12.03.2011 року №0000762301 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств за четвертий квартал 2007 року в розмірі 7876грн. 25коп. (у тому числі, за основним платежем 6301грн. 00коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1575грн. 25коп.) є протиправним та підлягає скасуванню, в звязку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення. Разом з тим, в задоволенні решти позовних вимог про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення слід відмовити, оскільки податкове зобовязання з податку на прибуток та штрафні (фінансові) санкції в решті сум за допущені порушення визначені позивачу правомірно.

Керуючись частиною третьою статті 160, статтями 162, 163 КАС України, на підставі Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької обєднаної державної податкової інспекції від 12 березня 2011 року №0000762301 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 7876гривень 25копійок, у тому числі за основним платежем 6301гривня 00копійок, за штрафними (фінансовими) санкціями 1575гривень 25копійок.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 26 вересня 2011 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.М.Валюх