Постанова № 19463233, 01.08.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2011 р. Справа № 2а/0270/1302/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Чудак Олесі Миколаївни,

при секретарі судового засідання: Терлецький Є. Б.

за участю представників сторін:

позивача : ОСОБА_1 ОСОБА_2

відповідача : ОСОБА_3

у відсутність ДПІ у м. Вінниці,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Приватного підприємства "Аверс-Авто"

до: Державної податкової адміністрації у Вінницькій області, третя особа без самостійних вимог - Державна податкова інспекція у м. Вінниці

про: скасування рішення

ВСТАНОВИВ :

21 березня 2011 року Приватне підприємство «Аверс-Авто» (ПП «Аверс-Авто», Підприємство) звернулося в суд з позовом до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області (ДПА у Вінницькій області), третя особа на стороні відповідача без самостійних вимог Державна податкова інспекція у м. Вінниці, про скасування рішення №134 від 11 січня 2011 року про скасування податкового повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці (ДПІ у м. Вінниці) від 12 червня 2008 року №0000642330.

Зазначили, що податкове повідомлення рішення ДПІ у м. Вінниці від 12 червня 2008 року №0000642330/0 прийняте на підставі акта від 05 червня 2008 року «Про результати виїзної позапланової перевірки ПП «Аверс-Авто» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 жовтня 2006 року по 01 квітня 2008 року, в якому встановлено:

4.1 на порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР, Підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 742712 грн, в тому числі за вересень 2007 року на 223767 грн, за жовтень 2007 року на 103528 грн, грудень 2007 року на 92951 грн, березень 2008 року на 322466 грн;

4.2 на порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Підприємством занижено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 670319 грн, в тому числі жовтень 2006 року 357665 грн, листопад 2006 року 258824 грн, січень 2008 року 27206 грн, лютий 2008 року 26624 грн.

Податкове повідомлення рішення форми «В2» №0007741530/0 від 12 жовтня 2007 року на суму 229492 грн за серпень 2007 року прийнято за наслідками документальної невиїзної (камеральної) перевірки від 12 жовтня 2007 року №277/15-212.

Тобто, ПП «Аверс-Авто» відмовлено у бюджетному відшкодуванні на суму 742712 грн, а сума 670319 грн визнана такою, що Підприємство добровільно відмовляється від отримання бюджетного відшкодування а підставі податкового повідомлення рішення від 12 червня 2008 року №0000642330/0.

Проте, рішенням ДПА у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №134 податкове повідомлення - рішення ДПІ у м. Вінниці від 12 червня 2008 року №0000642330 скасовано.

Зазначене рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення рішення не відповідає вимогам законодавства України, а саме: порушує підпункти 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»; матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; перевірка проведена в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”, наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”.

ДПІ у м. Вінниці на підставі вказаного акту перевірки від 05 червня 2008 року прийнято три податкових повідомлення рішення, зокрема, №0000642330/0, №0000632330/0, №0000622330/0.

На підставі вище викладеного позивач вважає, що ДПІ у м. Вінниці повинна була скасувати всі три повідомлення рішення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. Згідно із статтею 13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримуватись Конституції України, законів України, інших нормативно-правових актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Таким чином, посилаючись на те, що ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні» ні Податковий кодекс України (ПК України) не передбачають можливості подібного скасування податковим органом за власною ініціативою, та ще й без будь-яких на те підстав податкових повідомлень рішень, прийнятих законно та на підставі висновків, встановлених нза наслідками проведеної перевірки, ПП «Аверс-Авто» просило скасувати рішення ДПА у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №134.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23 березня 2011 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

В судове засідання 01 серпня 2011 року представники ДПІ у м. Вінниці не зявилися, причини неявки не повідомили, хоча про час, дату й місце проведення судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином, про що свідчить розписка. Вирішуючи питання щодо можливості проведення судового засідання судом враховано, що третя особа є субєктом владних повноважень, який завжди має можливість направити свого представника й більше того, представники ДПІ у м. Вінниці були присутні у попередніх засіданнях, висловивши позицію по заявленому позову щодо його відмови, а відтак, судом ухвалено провести судове засідання у відсутність третьої особи.

Відтак, в засіданні представники позивача ОСОБА_1 (довіреність на а.с. 73), ОСОБА_2 (довіреність на а.с. 74) позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково зазначили, що після прийнятого ДПА у Вінницькій області рішення, 17 травня 2011 року ДПІ у м. Вінниці проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Аверс-Авто» з питань, що стали предметом перевірки в рамках службового розслідування достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за травень, червень 2009 року в ході невиїзної (камеральної) перевірки (акт №1189/2330/32719227 від 05 червня 2008 року).

За результатами перевірки складено акт №2026/23/32719227, яким встановлено:

4.1 на порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», підприємством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 742712 грн, в тому числі за вересень 2007 року на 223767 грн, за жовтень 2007 року на 103528 грн, грудень 2007 року на 200000 грн, березень 2008 року на 322466 грн;

4.2 на порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» Підприємством занижено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26) (суми вказані з наростаючим підсумком за результатами попередніх звітних періодів) в тому числі за травень 2007 року на 47796 грн, за червень 2007 року на 37853 грн, за липень 2007 року на 36816 грн, за серпень 2007 року на 43298 грн, за вересень 2007 року на 142788 грн, за жовтень 2007 року на 226515 грн, за листопад 2007 року на 226515 грн, за грудень 2007 року на 415726 грн, за січень 2008 року на 410298 грн, за лютий 2008 року на 423982 грн, за березень 2008 року на 738523 грн.

Тобто, ДПІ у м. Вінниці підтверджено правомірність проведення розглядуваної перевірки. Більше того, Підприємством відповідно подано уточнюючий розрахунок, який став предметом камеральної перевірки.

Представник відповідача головний державний податковий інспектор юридичного управління ДПА у Вінницькій області ОСОБА_3 (довіреність на а.с. 45) позовні вимоги не визнав з підстав викладених у письмових запереченнях, які долучені до матеріалів справи. Додатково пояснив, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, діяв згідно із нормами чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому, на їх думку, адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Суд, заслухав пояснення представників позивача, заперечення представника відповідача на підтвердження й спростування позовних вимог, дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Так, судом встановлено, що як юридична особа ПП «Аверс-Авто» зареєстроване виконавчим комітетом Вінницької міської ради 14 жовтня 2003 року, про що свідчить свідоцтво серії А01 №643761 (а.с. 29).

Підприємство взято на податковий облік в ДПІ у м. Вінниці з 09 січня 1992 року за №6. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податків на додану вартість від 04 листопада 2003 року №01849855, Підприємство зареєстроване платником цього податку.

На підставі направлень від 12 травня 2008 року №1158/10/23 та від 26 травня 2008 року №1313/10/23 державним податковим інспектором ДПІ у м. Вінниці Яворовенко В.В. на підставі частини тринадцять статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та відповідно до наказів ДПІ у м. Вінниці проведено позапланову документальну перевірку ПП «Аверс-Авто» з питань достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період з 01 жовтня 2006 року по 01 січня 2008 року.

За результатами перевірки складено акт від 05 червня 2008 року №1189/2330/33323025, яким встановлено заниження Підприємством бюджетного відшкодування за перевіряємий період в сумі 670319 гривень.

Висновки акту перевірки знайшли своє відображення у винесеному ДПІ у м. Вінниці податковому повідомленні - рішенні від 12 червня 2008 року №0000642330/0, згідно із яким Підприємству збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 670319 гривень та встановлено, що зазначена суму підлягає зарахуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів.

Вказане рішення ПП «Аверс-Авто» не оскаржувалось. Визначена податковим органом сума заниження бюджетного відшкодування з ПДВ в розмірі 670319 грн зараховувалась у зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість в наступних податкових періодах.

Рішенням голови ДПА у Вінницькій від 11.01.2011 року №134 податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці від 12 червня 2008 року №0000642330/0 скасовано. Приймаючи своє рішення ДПА у Вінницькій області виходила із того, що в порушення підпунктів 7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» матеріалами перевірки не доведено факт заниження платником бюджетного відшкодування з податку на додану вартість; перевірка, висновки якої відображено в акті від 05 червня 2008 року №1189/2330/33323025, проведена в порушення наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість”: без проведення доперевірочного аналізу; дослідження формування податкового кредиту проводилося лише за допомогою співставлення сум податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів; зустрічні перевірки не проведені та не досліджено надмірну сплату ПДВ до бюджету постачальниками; підтвердження сплати за поставлені товари відбулося відповідно до платіжних доручень, які не відповідають залишкам непогашеного податкового кредиту рядка 26 декларації з ПДВ.

Не погодившись із таким рішенням ДПА у Вінницькій області, Підприємство звернулось до суду.

Суд, визначаючись щодо позовних вимог, заперечень відповідача та наданих у справу доказів, виходить із наступного.

Згідно з п.1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону №168 зазначено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, що не підтверджені, зокрема, податковими накладними.

Згідно із підпунктом 1.8 статті 1 Закону №168, передбачено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, бюджетному відшкодуванню підлягає частина від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (робіт, послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

За змістом підпункту "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 цієї ж статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено пунктом 7.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Суд не може погодитись з обґрунтуваннями відповідача, викладеним у письмових запереченнях та зазначених в усних поясненнях представника в судових засіданнях, що оскаржуване рішення ДПА у Вінницькій області є правомірними, оскільки переревіряючим при проведені перевірки та прийняті органами ДПС рішень за формою В2 не досліджено питання надмірної сплати податку до бюджету, яке податковим органом ставиться в залежність від сплати постачальниками ПДВ до бюджету.

Викладені вище положення нормативно - правових актів свідчать про те, що Закон України “Про податок на додану вартість” не пов'язує виникнення права покупця на отримання бюджетного відшкодування з обставиною підтвердження його контрагентами факту сплати податку на додану вартість до бюджету. До того ж сплачений покупцем в ціні придбання товару податок на додану вартість не перераховується продавцем безпосередньо до бюджету, а враховується в податкових зобов'язаннях останнього. Остаточна ж сума податкових зобов'язань, в тому числі наявність таких на кінець звітного податкового періоду, визначається продавцем за правилами підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Тобто, названий Закон виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання. Положення пункту 1.8. статті 1 Закону №168 щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальникам.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у Постанові від 29.10.2010 року у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції.

Крім того, зазначена позиція узгоджується і з рішенням Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З матеріалів справи встановлено, що Підприємством в результаті своєї господарської діяльності сформовано податковий кредит, в результаті чого у останнього виникло право на бюджетне відшкодування в сумі 670319 гривень.

Дане право позивача підтверджено актом від 05 червня 2008 року №1189/2330/33323025 та винесеним за його результатами ДПІ у м. Вінниці податковим повідомленням-рішенням від 12 червня 2008 року №0000642330/0.

В результаті чого, позивач продовжуючи здійснення своєї господарської діяльності, щомісячно, за рахунок сформованого податкового кредиту, відтак підтвердженого права на бюджетне відшкодування, погашав податкове зобовязання зі сплати податку на додану вартість.

Проте, 11 січня 2011 року на підставі рішення ДПА у Вінницькій області №134, яким податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці форми від 12 червня 2008 року №0000642330/0 форми “В2” скасовано, Підприєммству усю раніше зараховану суму податкового зобовязання, підтверджену як право на бюджетне відшкодування, виставлено як недоїмку.

Як вбачається з оскаржуваного рішення та пояснень представника відповідача, останнє прийнято на підставі статті 55 Податкового кодексу України, відповідно до п. 55.1 якої податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов'язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства.

Надаючи оцінку діям та рішенню ДПА у Вінницькій області №134 від 11 січня 2011 року, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлено, що основним мотивом прийняття цього рішення було порушення працівниками податкових органів наказу ДПА України №350 від 18.08.2005 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість” та наказу ДПА України №515 від 03.09.2004 року “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо попереднього розгляду декларацій з податку на додану вартість” при проведенні перевірки щодо правомірності формування Підприємством податкового кредиту. Тобто, на думку голови ДПА у Вінницькій області податковим інспектором не досліджено “ланцюг” відшкодування ПДВ та не доведено факту зарахування до бюджету сум по ПДВ, що підлягають відшкодуванню.

Натомість, суд не може погодитися із таким висновком, оскільки як було зазначено вище Закон України “Про податок на додану вартість” виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими субєктами господарювання.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З акту перевірки перевіряючим жодних порушень позивачем чинного законодавства в процесі формування податкового кредиту не виявлено, що свідчить про підставність та правомірність заявленого бюджетного відшкодування.

Крім того, порушення методичних рекомендацій, на думку суду, саме по собі не є достатньою підставою для скасування результатів перевірки, оскільки вони є актами індивідуальної дії та носять рекомендаційний характер. Як стверджувалось в судовому засіданні представниками позивача, накази ДПА України, на які посилається відповідач, за своєю правовою природою не є нормативно-правовими актами, в розумінні Указу Президента “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”№493/92 від 03.10.1992р. та Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому наказом МЮ України №34/5 від 12.04.2005р., зареєстрованого в МЮ України 04.2005р. за № 381/10661.

Так, згідно п. 1.4. Порядку, нормативно-правовий акт це офіційний письмовий документ, прийнятий уповноваженим на суб'єктом нормотворення у визначеній законодавством формі за встановленою законодавством процедурою, спрямований регулювання суспільних відносин, що містить норми права, неперсоніфікований характер і розрахований на неодноразове застосування.

Накази ДПА України №350 від 18.08.2005р. “Про затвердження Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість”, №515 від 03.09.2004р. “Методичні рекомендації щодо попереднього розгляду декларацій з ПДВ” не були зареєстровані в МЮ України, а відтак не набули статусу нормативно-правового акту.

Згідно з листом МЮ України №1286-09-24 від 20.07.2009р., методичні комендації за своєю правовою природою не є нормативно-правовим актом, оскільки носять рекомендаційний, а не обов'язковий характер, і відповідно до пп. "е" п. 5 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.92 р. № 731, на держреєстрацію не подаються.

Разом з цим за результатами проведеної правової експертизи Методичних рекомендацій щодо взаємодії між підрозділами органів ДПС України при організації та проведенні перевірок достовірності нарахування бюджетного відшкодування ПДВ, затверджених наказом ДПА України від 18.08.2005р. №350 встановлено, що вони містять нові правові норми, що зачіпають права, свободи й законні інтереси платників ПДВ та, відповідно, підлягають держреєстрації в установленому законодавством порядку.

Проте, вони не зареєстровані у Мін'юсті та не набирали чинності в установленому законодавством порядку.

Крім того, на думку суду, оскаржуване рішення винесено передчасно, так яке не ґрунтується на обєктивно встановлених фактах та обставинах.

Його винесенню мала б передувати перевірка, яка би беззаперечно встановила безпідставність отримання позивачем бюджетного відшкодування, в результаті порушення положень Закону України “Про податок на додану вартість”, що цілком би було логічним.

Проте, відповідачем цього зроблено не було, тому оскаржуване рішення винесено не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, з порушення прав добросовісного платника податків.

Відтак, воно не відповідає вимогам ч. 2 ст. 3 КАС України і є протиправним.

Також слід відмітити те, що відповідно до ст. 12 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України має право скасовувати рішення інших органів державної податкової служби, а державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у містах з районним поділом (крім міст Києва та Севастополя) - рішення нижчестоящих державних податкових інспекцій у разі їх невідповідності актам законодавства. Однак, головою ДПА у Вінницькій області не було встановлено, а в судовому засіданні відповідачем не доведено, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Вінниці не відповідає вимогам чинного законодавства. Самі по собі допущені, на думку відповідача, податковим інспектором під час перевірки порушення, які б впливали на прийняте рішення форми “В2” на час прийняття оскаржуваного рішення не доведено.

Крім того, як зазначалось вище, методичні рекомендації в даному випадку не слід ототожнювати із актами законодавства про які йде мова у ст. 12 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”. Дане правове застосування може мати місце лише щодо суті правовідносин, тобто правомірності формування бюджетного відшкодування, підтвердженого або спростованого шляхом проведення відповідної перевірки.

Більше того, право на бюджетне відшкодування позивачу підтверджено і повторною перевіркою, результати якої долучені до справи на час вирішення спору, що додатково підтверджує правомірність викладеного судом висновку та дій ПП «Аверс-Авто».

В силу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Також, суд відмічає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи вбачається, що відповідачем не доведено повною мірою правомірність оскаржуваного рішення, відтак позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 94 КАС України підлягають відшкодуванню із Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати рішення Державної податкової адміністрації у Вінницькій області від 11 січня 2011 року №134 про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Вінниці від 12 червня 2008 року №0000642330.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Аверс-Авто» витрати по сплаті судового збору у розмірі 03 грн 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Чудак Олеся Миколаївна