Постанова № 19463152, 29.06.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2011 р. Справа № 2а/0270/2603/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Томчука Андрія Валерійовича,

розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи

за позовом: управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику

до: Суб'єкта підприємницької діяльності -- фізичної особи ОСОБА_1

про: стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику (далі - УПФУ у м. Хмільнику) з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (далі - СПД ФО ОСОБА_1.) про стягнення боргу по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач у строк, визначений Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування”, не сплатив суму страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період липня-грудня 2010 року, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 1717,20 грн.

Оскільки заборгованість відповідачем у добровільному порядку вчасно не погашена, УПФ України у м. Хмільнику звернулось до суду з позовом про стягнення коштів.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи .

16.06.2011р. за вх. №15776 до Вінницького окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про судовий розгляд справи без представника позивача, крім того, позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не з'явилась, уповноваженого представника не направила, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялась завчасно та належним чином, про що свідчать матеріали справи (а.с.12, а.с.21-22).

Окрім того, відповідачем не було подано письмових заперечень на позов чи доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги.

Згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні.

З огляду на вказані вимоги КАС України та враховуючи клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності, неявку відповідача та відсутність його клопотань щодо відкладення розгляду справи, суд дійшов до висновку про проведення судового розгляду справи в порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 41 КАС України.

Дослідивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступне.

Суб'єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 здійснює свою діяльність на підставі свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності, виданого виконавчим комітетом Хмільницької міської ради 10.07.2007р. (а.с.4), ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання АДРЕСА_1

СПДФО ОСОБА_1 є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, згідно заяви, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.3).

У звязку з несплатою позивачем страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за період липень-грудень 2010 року, утворилась заборгованість в загальній сумі 1717,20 грн., яка на момент судового розгляду не сплачена позивачем.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про пенсійне забезпечення", виплата пенсій здійснюється з Пенсійного фонду України, який проводить збір і акумуляцію коштів для реалізації положень ст.46 Конституції України.

Відповідно до п.5 Постанови Кабінету Міністрів України № 1261 Пенсійний фонд України має право застосовувати фінансові санкції, передбачені законом, стягувати з платників страхових внесків їх несплачені суми; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності усунення виявлених фактів порушення законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду України та порядку їх використання.

Відносини, які виникли між позивачем та відповідачем регулюються Законом України “Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003р., який вступив в силу 01.01.2004р.( далі - Закон № 1058-ІV).

Відповідно до ст. 14 Закону №1058-ІV, до кола осіб, які є страхувальниками, відносяться застраховані особи, визначені в п.3,4 ст.1 та ч.1 ст.12 цього Закону. Тобто, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), є як застрахованими особами, так і страхувальниками щодо себе та члена своєї сім'ї, що бере участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

01 липня 2004 року набрав законної сили Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003р., у відповідності до аб.4 ч.1 ст. 6 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) державний реєстратор передає органам статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування повідомлення та відомості з реєстраційних карток про вчинення реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, у тому числі щодо створення або ліквідації відокремлених підрозділів юридичних осіб.

Таким чином, платником страхових внесків до Пенсійного фонду України, фізична особа-підприємець стає автоматично з моменту державної реєстрації.

У відповідності до п.п.4 п.8 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України 1058-ІV від 09.07.2003р., фізичні особи-підприємці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени їх сімей, які беруть участь у справі у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування, сплачують страхові внески в порядку та розмірах, визначених цим Законом. Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно, але при цьому сума такого внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до ст. 1 Закону №1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За ст.7 Закону №1058-ІV, загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципом обов'язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності.

Порядок визначення розміру страхового внеску для платника, міститься у визначенні мінімального страхового внеску, що передбачене ст. 1 Закону №1058-ІV, а саме: мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати ( доходу).

Розмір мінімальної заробітної плати на момент виникнення спірних відносин відповідно до Закону України "Про Державний бюджет на 2010 рік", а також Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009р. № 166-6, відповідно до яких мінімальна заробітна плата з 01.07.2010 року становила 888,00 грн., з 01.10.2010 року становила 907,00 грн., а з 01.12.2010 року становила 922,00 грн.

Розмір страхового внеску для платників визначається Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.04.1997 р. № 400/97-ВР.

У відповідності до ст. 4 вищевказаного Закону на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах - для платників збору, визначених пунктом 3 статті 1 Закону № 400/97-ВР, а саме фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування.

Таким чином, із урахуванням зазначених положень чинного законодавства, сума мінімального страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування для фізичних осіб-підприємців, які не використовують працю найманих працівників складає:

1) за липень 2010 року - 888,00 *33,2 /100% = 294,82 грн.

2) за серпень 2010 року - 888,00 *33,2 /100% = 294,82 грн.

3) за вересень 2010 року - 888,00 *33,2 /100% = 294,82 грн.

4) за жовтень 2010 року - 907,00 *33,2 /100% = 301,12 грн.

5) за листопад 2010 року - 907,00 *33,2 /100% = 301,12 грн.

6) за грудень 2010 року - 922,00 *33,2 /100% = 306,10 грн.

Крім того, так як СПД ФО ОСОБА_1 є платником фіксованого податку і відповідно до Декрету Кабінету Міністрів " Про прибутковий податок з громадян" 10 % від фіксованого податку автоматично зараховується до Пенсійного фонду, на суму цих коштів зменшується розмір страхового внеску.

Отже, враховуючи частину фіксованого (єдиного) податку, що перерахована відповідачем до управління Пенсійного фонду у м. Хмільнику, заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування становить1717,20 грн.

Таким чином, оскільки СПД ФО ОСОБА_1 зареєстрована відповідно до чинного законодавства як фізична особа - підприємець, не виконала у повному обсязі покладений на неї Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" обов'язок зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, внаслідок чого утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Так як у матеріалах справи відсутні вищезазначені документально підтверджені витрати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для такої компенсації.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, інд.номер НОМЕР_1) на користь управління Пенсійного фонду України у м. Хмільнику (вул. Столярчука, 10, м. Хмільник, код 20106440, р/р 25609323440103 в ОПЕРУ Ощадбанку м. Вінниці) заборгованість зі сплати страхових внесків у сумі 1717,20 грн. (тисяча сімсот сімнадцять грн. 20 коп.)

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович