Постанова № 19463044, 14.11.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2011 р. 12:59 Справа №2а-8768/11/0170/12 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Котаревої Г.М., при секретарі Лиган М.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Каб-Лайн»

до Головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектору 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольги СвятославівниДержавної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005222301 від 25.05.11р

за участю представників:

позивача ОСОБА_2, договір доручення №1/1 від 13.07.11р.;

відповідача (Головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектору 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольги Святославівни) не зявився;

відповідача (Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим) ОСОБА_3, довіреність №11/10 від 16.03.11р.;

Суть спору: Приватне підприємство «Каб-Лайн» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовною заявою до Головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектору 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольги Святославівни, Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій щодо проведення позапланової документальної перевірки позивача щодо питань взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» за січень 2011 року та складання акту №5861/23-2/36165263 від 11.05.11р., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005222301 від 25.05.11р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зазначене податкове повідомлення-рішення винесено, а дії вчинені, в порушенням норм Податковго кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу», в звязку з чим податкове повідомлення-рішення та дії є протиправними.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 21.07.11р. відкрито провадження по адміністративній справі та закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Головний державний податковий ревізор-інспектор, інспектор 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольга Святославівна у судове засідання не зявилась, про час, день та місце його проведення була повідомлена належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

Представник Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проти позову заперечував з підстав, наведених у запереченні від 16.08.11р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

09.10.08р. Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим Приватне підприємство «Каб-Лайн» зареєстровано у якості юридичної особи (а.с. 43).

На підставі Наказу Начальника Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Назарчук В.В. №1490 від 29.04.11р. «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Каб-Лайн» (а.с. 37), у період з 28.04.11р. по 11.05.11р. Головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольгою Святославівною було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Севелітстрой» за січень 2011 року, за результатами якої 11.05.11р. було складено акт №5861/23-2/36165263 (а.с.9-19).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем було встановлено порушення п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за січень 2011 року у сумі 7095,00грн.

На підставі виявлених порушень, ДПІ в м. Сімферополь АР Крим стосовно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення від 25.05.11р. №0005222301, яким було нараховане суму грошового зобовязання за основним платежем у розмірі 7095,00грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1,00грн. (а.с. 22).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист правий, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень із боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при виконанні ними владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог суд вважає, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідачем відповідно до Наказу №1490 від 29.04.11р. було призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Каб-Лайн» з питань взаємовідносин з ПП «Севелітстрой» за січень 2011 року з 29.04.11р. Тривалість проведення зазначеної перевірки вказано 5 днів (а.с. 37).

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу №1490 від 29.04.11р. відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Судом встановлено, що відповідачем запит про надання інформації позивачу не направлявся, проте наказ №1490 виданий після висновку №319 від 26.04.11р. для організації перевірки.

Пунктом 78.4 ст. 78 ПК України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Таким чином, суд дійшов висновку, що ДПІ в м. Сімферополі АР Крим видало наказ на перевірку з порушенням вимог Податкового кодексу України, а отже діяла при призначенні перевірки протиправно, проте зазначені обставини не можуть свідчити про протиправність дій Головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектору 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольги Святославівни, оскільки матеріалами справи підтверджуються, що вони не вчинялись вказаною особою.

Судом встановлено, що Наказом №1490 від 29.04.11р. передбачено проведення перевірки з 29.04.11р. тривалістю 5 днів, проте, відповідно до акту від 11.05.11р. №5861/23-2/36165263, перевірка проводилась у період з 28.04.11р. по 11.05.11р., тобто раніше, ніж був виданий наказ на її проведення.

Крім того, повідомлення про проведення перевірки №33/10/23-4 від 29.04.11р. (а.с. 81) було отримано позивачем 20.05.11р., про що свідчить відбиток поштової кореспонденції на конверті (а.с.82), тобто вже після завершення самої перевірки.

Суд вважає, що вимоги пункту 79.2 статті 79 ПК України зобов'язують податковий орган розпочати проведення невиїзної перевірки лише після отримання повідомлення про вручення поштового відправлення. Початок перевірки без отримання податковим органом повідомлення про вручення платнику податків наказу та направлення на перевірку, без урахування строків поштового пробігу відповідно позбавляє положення пункту 79.2 статті 79 ПК України будь-якого практичного значення та порушує право платника податку надавати матеріали, які можуть бути підставами для висновків під час проведення перевірок.

З наведеного вище вбачається, що дії Головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектору 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольги Святославівни щодо проведення невиїзної перевірки позивача в період з 28.04.11р. по 11.05.11р. не відповідають вимогам Податкового кодексу України, оскільки її проведення почалось раніше ніж був виданий наказ на її проведення.

Проте, в свою чергу, суд зазначає, що складання самого акту перевірки від 11.05.11р. №5861/23-2/36165263 Головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольгою Святославівною, внесення до нього будь-яких відомостей, не порушує прав позивача, оскільки воно лише відображає позицію перевіряючого і не породжує певних правових наслідків для позивача, а тому не порушує його права у публічно-правових відносинах Суд, звертає увагу позивача на те, що в адміністративному суді оскаржуються виключно рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Суд також підкреслює, що предметом оскарження відповідно до вимог КАС України є дії чи бездіяльність субєкта владних повноважень, вчинені ним під час здійснення владних повноважень, на підставі яких виникають змінюються або припиняються правовідносини для позивача.

Здійснення судового захисту особи, чиє право порушено органами державної влади чи місцевого самоврядування внаслідок порушення ними положень Конституції та законів України у спосіб, що відповідає визначеним у законодавстві способам захисту порушеного права, є здійснення судом його повноважень органу судової влади у межах Конституції та законів України.

Щодо вимог позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0005222301 від 25.05.11р., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідач вказує що контрагент-постачальник, ПП «Севелітстрой», не має трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів тощо, що економічно необхідно для реального настання результатів відповідної господарської діяльності, в звязку з чим, позивач є вигодонабувачем, та сформований ним податковий кредит не відповідає приписам чинного законодавства.

У підтвердження формування податкового кредиту, позивачем до податкового органу була надана податкова накладна, виписана ПП «Севелітстрой» та видаткова накладна, які свідчать про відвантаження товару контрагентами позивачу (а.с. 40-41).

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України вбачається, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктами 201.4, 201.5, 201.6 статті 201 Кодексу встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно до положень п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ включені за фактом отримання від постачальника ПП «Севелітстрой», податкової накладної на загальну суму 42566,84грн., у тому числі ПДВ 7094,46грн., яка є належним чином оформленою (а.с. 41).

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Податкового кодексу України.

Податковий кодекс України, а саме п. 198.6 ст. 198, передбачає єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки встановлено не було.

Крім того, законом не передбачений зв'язок між виникненням права платника податку на податковий кредит та наданням податкової звітності його контрагентом.

На час виписки податкової накладної та її отримання позивач є платником податку на додану вартість.

Натомість в судовому засіданні було перевірено факт здійснення господарських операцій та встановлено, що товар від ПП «Севелітстрой» позивач отримав, що підтверджується видатковою накладною (а.с. 41), сплатив вартість товару, втому числі ПДВ та використав придбаний товар (а.с. 40) в своїй господарській діяльності, шляхом його продажу БВП «Строітель-Плюс», КП Ялтинської міської ради «Міськсвітло», ТОВ «Крим-Восток», КП «Технострой», про що свідчать договори купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні, прибуткові касові ордери (а.с. 97-116).

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, булу дотримані положення Податкового кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру

Статтею 80 Цивільного кодексу України встановлено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Частиною 4 статті 91 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідачем, в підтвердження правомірності своїх дій, не надано доказів внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи ТОВ «Крим опт торг юг резерв» контрагента позивача.

З наведеного вище вбачається, що контрагент позивача, як юридична особа, наділений цивільною правоздатністю та дієздатністю, має відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Відповідно до статей 204, 205 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 Кодексу встановлено, що підставою для здійснення підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено поняття первинного документу, - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинам 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.199р. №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Пунктом 2.4 вказаного положення встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.7 Положення первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

З наведених вище норм вбачається, що акт перевірки є носієм інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного чи іншого законодавства субєктами господарювання, в звязку з чим, діючим законодавством встановлений порядок оформлення результатів перевірок якого податкові органи повинні дотримуватись.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем було надано оцінку нікчемності договорів, укладених між позивачем та контрагентом. Відповідач зробив висновки про нікчемність договорів без їх фактичного дослідження або без посилання на відповідне рішення про визнання таких договорів нікчемними, оскільки ним було встановлено, що податковий кредит ПП «Севелітстрой» за січень 2011 року від постачальників ПП «Ечкі» та ПП «Юлдуз», який проведений на підставі нікчемних правочинів, підлягає зменшенню.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобовязання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також позивачем був зроблений висновок про отримання податкових накладних без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження обєкту оподаткування та несплати податків, без посилання в акті перевірки та без оцінки будь-яких документів, у тому числі, податкових накладних, що свідчили б про цей факт.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем, під час перевірки не досліджувались та не оцінювались первинні бухгалтерські документи позивача (з зазначенням їх номеру, назви, дати), на підставі яких позивачем здійснювалось формування податкового кредиту.

В звязку з чим, податкове повідомлення-рішення від 25.05.11р. №0005222301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 7095,00грн. та за штрафних санкцій у розмірі 1,00грн., є протиправним і підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що у даному випадку належним та достатнім способом захисту порушеного права є визнання протиправним та скасування акту індивідуальної дії спірного податкового повідомлення - рішення, який в повній мірі забезпечує поновлення порушеного права позивача, що відповідає меті адміністративного судочинства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 14.11.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст.ст.160,163 КАС України повний текст постанови виготовлено 18.11.11р.

На підставі викладеного, керуючись статтями 94, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного державного податкового ревізора-інспектора, інспектору 1 рангу, відділу перевірок Управління податкового контролю юридичних осіб Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим Головей Ольги Святославівни щодо проведення позапланової документальної невиїзної перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Севелітстрой» за січень 2011 року, в період з 28.04.11р. по 11.05.11р., за результатами якої 11.05.11р. було складено акт №5861/23-2/36165263

Визнати протиправними протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 25.05.11р. №№0005222301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 7095,00грн. та за штрафних санкцій у розмірі 1,00грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету на користь Приватного підприємства «Каб-Лайн» (ЄРПОУ 36165263, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 4, кв. 45) 3,40грн.

У разі неподання апеляційної скарги, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі проголошення відповідно до ст. 160 КАС України вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні , або, у разі проголошення постанови у відсутності особи, яка бере участь у справі з дня отримання нею копії постанови).

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження

Суддя Котарева Г.М.