Постанова № 19463040, 23.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 червня 2011 р. 12:02 Справа №2а-4492/11/0170/10 м. Сімферополь

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді - Кудряшової А.М.,

при секретарі судового засідання - Левченко Д.С.,

за участю представників сторін:

від позивача - Купрєєв А.В., директор, довідка АА №231928 від 21.10.2009 року, НОМЕР_1;

від відповідача - ОСОБА_2, представник по довіреності від 19.04.2011 року №1056/9/10-0;

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Мясной магнат"

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Мясной магнат» - позивач - звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим про скасування податкових повідомлень-рішень №0000352301 від 05.04.2011 року і №0000342301 від 05.04.2011 року. Позовні вимоги мотивовані тим, що під час проведення перевірки позивача відповідач дійшов безпідставного висновку про невідповідність укладеного позивачем договору з ПП «Компанія Укрбізнес» вимогам діючого законодавства, його нікчемність, у звязку з чим податковим органом зроблено висновок про необґрунтоване включення позивачем відповідних сум по видатковим накладним та по податковим накладним, виданим вказаною юридичною особою, до складу валових витрат та податкового кредиту з ПДВ. Позивач вважає вказані висновки необґрунтованими, зазначає, що укладений договір мав прямий зв'язок з господарською діяльністю позивача, придбані товари на час подання адміністративного позову використовувались в господарській діяльності позивача (були продані іншій особі), умови угоди були виконані сторонами в повному обсязі, надані позивачем документи відповідають всім вимогам Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», “Про податок на додану вартість”, «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Позивач також вважає, що укладений ним правочин не є нікчемним; позивачем відповідні суми до складу податкового кредиту включені на підставі належним чином оформлених документів.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяви, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, позовні вимоги не визнав, вважає прийняті податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими. Відповідно до наданих заперечень відповідач обґрунтовує правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень тим, що під час проведення перевірки встановлена нікчемність угоди, укладеної позивачем з ПП «Компанія Укрбізнес» як такої, що порушує публічний порядок, у звязку з чим відповідач дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобовязань з податку на прибуток та по податку на додану вартість по зазначеній операції. Відповідач наполягає на обовязковій наявності для доведення доставки придбаного позивачем товару товарно-транспортної накладної та інших документів щодо перевезення вантажу, зазначає про відсутність у позивача та його контрагента на балансі автомобільного транспорту для перевезення вантажу. Крім того, відповідач зазначає про відсутність у ПП «Компанія Укрбізнес» складських приміщень, основних засобів та персоналу для виконання укладеної угоди.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Приватне підприємство «Мясной магнат» (код ЄДРПОУ 36647835, юридична адреса: 97550, АР Крим, м. Керч, вул. Фрунзе, буд.60, корп.2) зареєстровано Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим 27 листопада 1995 року як юридична особа, дані внесені до Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України (номер запису про державну реєстрацію 11341020000001810 - а.с.51-63). Позивач взятий на облік в ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим (довідка від 09.09.2009 року №690- а.с.64), а також зареєстрований у якості платника податку на додану вартість Свідоцтво №1000244836 від 15.09.2009 року (а.с.65).

Судом встановлено, що ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим в період з 28.02.2011 року по 14.03.2011 року проведено планову виїзну документальну перевірку ПП «Мясной магнат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 08.09.2009 року по 31.12.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки №457/23-02/36647835 від 28.03.2011 року (а.с.8-46).

У висновках даного акту зазначено, що відповідач під час перевірки дійшов висновку про порушення позивачем, зокрема, вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Акт перевірки №457/23-02/36647835 від 28.03.2011 року вручено позивачу, що підтверджено підписом на останньому аркуші акту перевірки (а.с.113), представником позивача не оспорюються та не заперечується.

Зазначений акт перевірки став підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень:

- №0000342301 від 05.04.2011 року (а.с.49, 118), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 13333,00грн. та штрафним санкціям в сумі 3333,25грн., а взагалі 16666,25грн. за порушення вимог пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 року №334/94-ВР;

- №0000352301 від 05.04.2011 року (а.с.50, 119), яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 10667,00грн. та штрафним санкціям в сумі 2666,75грн., а взагалі 13333,75грн. за порушення вимог пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року №168/97-ВР.

Вказані податкові повідомлення-рішення були отримані позивачем 05 квітня 2011 року, що підтверджено підписом уповноваженої особи позивача на корінцях податкових повідомлень-рішень, представником позивача під час розгляду справи не оспорювалось та не заперечувалось.

Суд зазначає, що позивач в поданому адміністративному позові та під час надання пояснень в судових засіданнях під час розгляду справи в суді не оспорює підстави та порядок проведеної перевірки, своєчасність повідомлення про її проведення, дотримання порядку оформлення акту перевірки тощо; дотримання відповідачем порядку проведення зазначеної перевірки та оформлення її результатів не є предметом даного адміністративного спору. У звязку з викладеним судом не розглядаються та не оцінюються дії відповідача стосовно дотримання порядку проведення перевірки, оформлення її результатів і повідомлення позивача про висновки податкового органу стосовно порушення ПП «Мясной магнат» вимог податкового законодавства, та не розглядається питання щодо визнання дій податкового органу, що повязані з проведенням перевірки, неправомірними. Крім того, в матеріалах справи наявні повідомлення №18 від 31.01.2011 року про проведення перевірки, що було отримано позивачем 31.01.2011 року (а.с.92), направлення на проведення перевірки №85/23-02/17-01 від 28.02.2011 року (а.с.93), яке вручено позивачу 28.02.2011 року, про що також зазначено в акті перевірки. Зазначені обставини позивачем не оспорюються та не заперечуються.

Також суд вважає необхідним зазначити, що в матеріалах справи відсутні відомості про оскарження позивачем оспорюваних податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку та про їх скасування під час розгляду таких скарг позивача.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зясовує, чи використане повноваження, надане субєкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Суд зазначає, що відповідно до вимог п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 03.04.1994 року №334/94-ВР (надалі - Закон про прибуток) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону про прибуток не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Крім того, згідно з п.1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі Закон про ПДВ) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону про ПДВ встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд зазначає, що відповідно до вимог пп.7.2.3 п.7.2 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Вимоги до податкової накладної встановлені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (надалі - Закон про ПДВ), згідно з яким платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дату виписування податкової накладної;

в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість;

е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм);

є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача;

ж) ціну поставки без врахування податку;

з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні;

и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону про ПДВ податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону (пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 зазначеного Закону).

Підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону про ПДВ передбачено: якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Як зазначено в акті перевірки видами діяльності ПП «Мясной магнат» є, зокрема, оптова торгівля мясом та мясопродуктами, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, іншими продуктами харчування.

Для здійснення зазначеної господарської діяльності позивачем було придбано у Приватного підприємства «Компанія Укрбізнес» свинину морожену півжирну тримінг 50/50 на загальну суму 64000,00грн., в тому числі ПДВ в сумі 10666,67грн. (сума без ПДВ 53333,00грн.). Придбання зазначеного товару підтверджено документами, що були надані позивачем під час розгляду справи:

- договором поставки №025 від 11.03.2010 року (а.с.66), відповідно до якого постачальник Приватне підприємство «Компанія Укрбізнес» - зобовязується передати у власність покупцеві Приватному підприємству «Мясной магнат» - продукцію, що зазначена у видатковій накладній, а покупець зобовязується прийняти та оплатити продукцію за ціною, вказаною у видатковій накладній;

- рахунок-фактура №СФ-00000006 від 10.03.2010 року (а.с.72), видаткова накладна №РН-0067 від 11.03.2010 року (а.с.73), податкова накладна №0067 від 11.03.2010 року (а.с.74), в яких зазначено про поставку на адресу позивача ПП «Компанія Укрбізнес» свинини мороженої півжирної тримінг 50/50 у кількості 4000кг за ціною 53333,33грн., ПДВ 10666,67грн., а взагалі 64000,00грн.;

- платіжні доручення №41 від 10.03.2010 року на суму 40000,00грн. та №57 від 31.03.2010 року на суму 24000,00грн. (а.с.75-76), згідно з якими позивачем на користь ПП «Компанія Укрбізнес» були перераховані грошові кошти в загальному розмірі 64000,00грн. з зазначенням призначення платежу: «за свинину мор. полужир. 50/50 згідно рахунку №6 від 10.03.2010 р. ПДВ 6666,67грн.», «за свинину мор. полужир. згідно накл. №67 від 11.03.2010 р. ПДВ 4000,00грн.»; виписки банку, що підтверджують перерахування вказаних грошових коштів позивачем (а.с.132-133);

- свідоцтво про державну реєстрацію Приватного підприємства «Компанія Укрбізнес» (код ЄДРПОУ 35968467), довідка з ЄДРПОУ, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100265865 від 06.02.2010 року (а.с.69-71).

Як свідчить текст акту перевірки відповідач не заперечує факту укладення позивачем та ПП «Компанія Укрбізнес» зазначеного договору, однак вказує, що позивачем завищено валові витрати в сумі 53333,00грн. за І квартал 2010 року та податковий кредит в сумі 10667,00грн. за березень 2010 року по зазначеній господарський операції у звязку з наступним:

- згідно баз даних деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України ПП «Компанія Укрбізнес» має стан «9» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням; основний вид діяльності оптова торгівля папером, картоном, книгами, журналами та канцелярським приладдям; відповідно до податкових розрахунків комунального податку за перевіряємий період кількісний склад працівників складало 4 особи;

- відсутня будь-яка інформація про наявні складські приміщення автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для фінансово-господарської діяльності підприємства; встановити наявність основних засобів ПП «Компанія Укрбізнес» не має можливості у звязку з тим, що підприємство не надавало до ДПІ у Сихівському районі м. Львова розрахунок К1/1 до декларації з податку на прибуток. Згідно договору доставка товару на склад покупця здійснюється за згодою сторін: або транспортом постачальника, або транспортом покупця; ні у позивача, ні у ПП «Компанія Укрбізнес» на балансі не має транспортних засобів, встановити факт доставки товару не має можливості; у ході проведення перевірки ПП «Мясной Магнат» не були надані товарно-транспортні накладні (що є первинною транспортною документацією); подорожні листи вантажного автомобілю, який здійснював доставку товару до покупця; у разі відсутності первинної транспортної документації, підтверджуючої отримання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом, в даному випадку - товарно-транспортної накладної, платник податку не має підстав віднести такі витрати до складу валових витрат та складу податкового кредиту з ПДВ;

- ДПІ в Сімферопольському районі АРК зроблено висновок про те, що фінансово-господарська діяльність ПП «Компанія Укрбізнес» здійснюється поза межами правового поля; фінансово-господарські взаємовідносини між ПП «Мясной Магнат» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами (ст.234 Цивільного Кодексу України (ЦКУ)); ПП «Мясной Магнат» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам; договори укладені між ПП «Мясной Магнат» та ПП «Компанія Укрбізнес» не спричиняють реального настання правових наслідків;

- ПП «Мясной магнат» здійснювало діяльність, спрямовану на використання фінансово-грошових потоків контрагентів, які не виконують своїх податкових зобовязань;

- ПП «Мясной Магнат» перераховувались кошти без мети реального настання передбачених наслідків, виключно з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України; єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання ПП «Мясной Магнат» податкової вигоди; несплата до бюджету необхідних податкових платежів є заволодінням державним майном;

- ПП «Мясной Магнат» порушено ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний прядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним;

- встановлене порушення є суміжним відносно обліку операцій з ПДВ, податковим органом з посиланням на порушення вимог пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ зазначено про включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) ПДВ у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтвердженого податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами) не підтверджений податковий кредит за березень 2010 року в розмірі 10667,00 грн., що був сформований за рахунок контрагента ПП «Компанія Укрбізнес».

ДПІ в Сімферопольському районі зроблено висновок про завищення ПП «Мясной Магнат» валових витрат за 1 квартал 2010 року на 53333,00грн., у звязку з чим збільшено грошове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 13333,00грн., та встановлено заниження податку на додану вартість за березень 2010 року у сумі 10667,00грн.

Суд зазначає, що в тексті акту перевірки та в наданих запереченнях відповідач підтверджує надання вказаних первинних документів (видаткової накладної, податкової накладної, рахунку-фактури), договору та платіжних документів позивачем працівникам ДПІ в Сімферопольському районі АРК під час проведення перевірки. Зазначена обставина представником відповідача під час розгляду справи не оспорювалась та не заперечувалась.

В тексті акту перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АРК також зазначено, що відповідач дійшов висновку про нікчемність правочину, укладеного ПП «Мясной магнат» з ПП «Компанія Укрбізнес», відповідно до вимог ч.1 ст.203 ЦК України, оскільки, на думку відповідача, він укладений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, а саме: був направлений на ухилення від сплати податків ПП «Мясной магнат», яким безпідставно використано право на податковий кредит та збільшені валові витрати.

Суд зазначає, що в акті перевірки та в інших матеріалах справи відсутні відомості про наявність інших підстав для нарахування ПП «Мясной магнат» за результатами проведеної перевірки податку на прибуток та податку на додану вартість, що підтверджено представниками сторін під час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд не погоджується з висновками відповідача про нікчемність укладеної позивачем з зазначеною юридичною особою угоди як такої, що порушує публічний порядок, з наступних підстав.

Суд зазначає, що відповідно до вимог частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; частиною 5 зазначеної статті передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача.

У якості підстави для визнання вказаної угоди нікчемною відповідачем зазначено про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності наявно лише 4 працівника, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Крім того, відповідачем зазначено, що під час проведення перевірки позивачем не були надані документи, що підтверджують доставку товару не надана товарно-транспортна накладна, подорожні листи вантажного автомобілю, який здійснював доставку товару до покупця.

Розглядаючи справу в межах доводів відповідача щодо нікчемності укладеного правочину, судом не встановлено, яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і інших матеріалів контрагента - ПП «Компанія Укрбізнес» - для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ та збільшено валові витрати. Будь-які документи та/або розрахунки з цього приводу під час розгляду справи представником відповідача не надані та в акті перевірки не зазначені; не повідомлена також і причина, з якої 4 особи не мають можливості укласти та виконати договір з позивачем щодо поставки мяса свинини.

Суд також зазначає, що на час укладення договору та його виконання Приватне підприємство «Компанія Укрбізнес» було зареєстровано як юридична особа та як платник податку на додану вартість. В матеріалах справи наявні також дані з сайту Державної податкової адміністрації України станом на 26.05.2011 року (а.с.150), відповідно до яких 06.02.2010 року свідоцтво платника ПДВ вказаного ПП було анульовано у звязку зі зміною платником місцезнаходження; 24.03.2011 року у звязку з записом в Єдиному державному реєстрі про відсутність за місцезнаходженням. Зазначені обставини відповідачем жодним чином не спростовано ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи в суді. Суд звертає увагу відповідача на те, що в акті перевірки не вказано про дату, станом на яку стосовно ПП «Компанія Укрбізнес» державному реєстратору було спрямовано повідомлення про відсутність вказаного підприємства за місцем реєстрації, чи підтверджено державним реєстратором таку відсутність та чи було внесено відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідний запис про відсутність ПП «Компанія Укрбізнес» за юридичною адресою саме станом на дату укладення угоди з позивачем. Суд зазначає, що право податкових органів на анулювання реєстрації платників ПДВ з зазначених підстав було надано податковим органом ще з 01.07.2010 року (що підтверджено листом ДПА України від 05.07.2010 року №13215/7/29-1017), одна з зазначеного часу до 24.03.2011 року таке анулювання стосовно ПП «Компанія Укрбізнес» проведено не було, у звязку з чим у суду відсутні підстави вважати, що вказане підприємство не знаходилось за місцем реєстрації ще станом на 01.07.2010 року. У такому випадку податковий орган за місцем реєстрації вказаного підприємства мав би вжити відповідних заходів.

Також в матеріалах справи відсутні дані про наявність або відсутність оскарження ПП «Компанія Укрбізнес» такого рішення податкового органу.

Враховуючи зазначені обставини та відсутність в акті перевірки відомостей про знаходження ПП «Компанія Укрбізнес» за місцем реєстрації станом на час укладення та виконання договору з позивачем, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано доказів відсутності ПП «Компанія Укрбізнес» за юридичною адресою на час укладення та виконання договору з ПП «Мясной магнат», у звязку з чим наявність у ПП «Компанія Укрбізнес» на час проведення перевірки стану «9» за обліком в податковому органі за місцем реєстрації не може бути прийнято судом як доказ нікчемності укладеної з позивачем угоди.

Суд зазначає, що в матеріалах справи також наявний лист Державної податкової інспекції в Сихівському районі м. Львова №3883/23-416/1154 від 21.03.2011 року (а.с.114), згідно з яким станом на вказану дату свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ ПП «Компанія Укрбізнес» не анульовано (дата початку дії свідоцтва 06.02.2010 року); згідно податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року вказаним підприємством було задекларовано податкові зобовязання з ПДВ в сумі 4414223,00грн, податковий кредит в сумі 4410304,00грн., нараховано ПДВ до сплати в бюджет в розмірі 3919,00грн. По податку на прибуток ПП за 1 квартал 2010 року вказано валові доходи в розмірі 40265296,00грн., валові витрати в сумі 40249041,00грн., сума податку на прибуток до сплати 4064,00грн. Таким чином, задекларовані ПП «Компанія Укрбізнес» податкові зобовязання з ПДВ та валові доходи значно перевищують суми по укладеній з позивачем угоді. При цьому ані даний лист податкового органу, ані інші матеріали справи (зокрема, акт перевірки) не містять відомостей про не включення до складу податкових зобовязань з податку на додану вартість та до складу валових витрат сум по угоді з позивачем. Будь-які відомості з зазначеного питання відповідачем суду під час розгляду справи не надані, на вимогу суду (ухвала від 18.04.2011 року) акт зустрічної перевірки, податкові декларації або інші документи, по яким можливо було б встановити включення ПП «Компанія Укрбізнес» до складу податкової звітності сум по операціям з позивачем не надано, клопотання про витребування таких документів не заявлялось.

Більш того, в акті перевірки ДПІ в Сімферопольському районі АРК посилається на наявність у відповідача на час проведення перевірки даних щодо автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з ПДВ, однак ДПІ не зазначає про наявність (або про відсутність) включення ПП «Компанія Укрбізнес» відповідних сум по операції з позивачем до складу податкових зобовязань з ПДВ та до валових доходів вказаного підприємства, що зазначене в такому співставленні.

Стосовно наявності або відсутності у позивача на час проведення перевірки товарно-транспортної накладної суд зазначає наступне:

Згідно з п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. №363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за №128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи; подорожній лист - первинний документ про облік вантажних автомобільних перевезень, що всебічно характеризує роботу автомобіля і водія з моменту їх виїзду з автотранспортного підприємства і до повернення на підприємство.

Згідно з п.11.5 вказаних Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Таким чином, обовязок щодо виписування товарно-транспортної накладної покладається на замовника, яким згідно вказаного пункту Правил є вантажовідправник. Судом під час розгляду справи встановлено, що вказаний товар позивачем було придбано, тобто він є вантажоодержувачем і здійснює приймання вантажів, а не їх відправку. Суд зазначає, що ані вказаними Правилами, ані будь-яким іншим нормативно-правовим актом не встановлено відповідальності вантажоодержувача за не виписку товарно-транспортної накладної вантажовідправником; про наявність такого нормативно-правового акту також не повідомлено і відповідачем під час розгляду справи в суді. Також відповідачем не доведено, що подорожній лист автомобіля має бути наявним у позивача у випадку здійснення перевезення товару не власним автомобільним транспортом позивача, посилання на відповідні норми законодавства відсутні як в акті перевірки, так і в запереченнях відповідача.

Суд зазначає, що відповідальність за відсутність товарно-транспортної накладної та подорожнього листа автомобіля не може бути встановлена і у сфері податкового законодавства. Відповідач, зазначаючи в акті перевірки про відсутність товарно-транспортної накладної, фактично посилається на відсутність поставки товару. Однак, під час розгляду даної справи судом встановлено, що факт проведення поставки підтверджено також ветеринарним свідоцтвом Ї-13 №898977 (а.с.134), виданим ТзОВ «Західноукраїнська аграрна компанія» в тому, що предявлено до огляду та підлягає відправленню з с. Комарів Сокальского району до м. Сімферополь ПП «Мясной магнат» через ПП «Компанія Укрбізнес» 4 палети мороженої свинини півжірної 50/50; на зворотному боку в розділі «відомості про ветеринарний огляд при навантаженні, на шляху транспортування і на місці вивантаження» зазначено с. Комарів, кількість 4 штуки, вага 4000кг, наявний підпис та печатка лікаря. Суд зазначає, що вказане ветеринарне свідоцтво видано ветеринарним лікарем Районної лікарні ветмедицини Сокальського району 11.03.2010 року, завірено печатками та підписано лікарем.

Суд зазначає, що в матеріалах справи та в акті перевірки відсутні відомості про проведення податковим органом зустрічної перевірки ТзОВ «Західноукраїнська компанія» та в матеріалах справи відсутні докази того, що доставка товару не проводилась вказаним ТзОВ (враховуючи відвантаження ним товару). Більш того, в матеріалах справи також наявні ветеринарне свідоцтво Ч-28 №071921, видане ТзОВ «Західноукраїнська компанія» та експертний висновок від 05.12.2009 року №11325 (а.с.136), згідно яких проведено дослідження мяса свинини, що в наступному було придбано позивачем.

Суд також вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що фактично наявність або відсутність основних засобів ПП «Компанія Укрбізнес» не було перевірено; в акті лише зазначено про неможливість визначити їх наявність у звязку з неподанням зазначеним підприємством додатку К1/1 до декларації з податку на прибуток. Однак, відповідач та податковий орган за місцем реєстрації ПП «Компанія Укрбізнес» також не проаналізували дані актів перевірок вказаного СПД за 2009-2010 роки та не перевірили наявність основних засобів у підприємства по деклараціям за інші податкові (звітні) періоди (у будь-якому випадку в документах, що наявні в матеріалах справи, дані про проведення такого аналізу відсутні та відповідачем під час розгляду справи не повідомлено і в акті перевірки не зазначено про його проведення). Таким чином, суд не приймає до уваги твердження відповідача про неможливість доставки придбаного товару позивачу ані ПП «Компанія Укрбізнес», ані іншою особою у звязку з наявністю в матеріалах справи доказів відвантаження товару (експертний висновок) та відсутності доказів щодо підтвердження доводів відповідача стосовно відсутності у ПП «Компанія Укрбізнес» власних основних засобів (зокрема, транспортних засобів). Не перевірено також і питання щодо укладення на протязі звітного періоду ПП «Компанія Укрбізнес» угоди з будь-яким перевізником.

Крім того, в матеріалах справи наявні докази наступного продажу придбаного ПП «Мясной магнат» у ПП «Компанія Укрбізнес» товару: договір №1 від 01.10.2009 року, укладений ПП «Мясной магнат» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (а.с.137-139), рахунок-фактура №СФ-00020 від 10.03.2010 року (а.с.142), видаткова накладна №РН-0000019 від 15.03.2010 року (а.с.143), податкова накладна №19 від 15.03.2010 року (а.с.144), відповідно до яких ПП «Мясной магнат» продано фізичній особі підприємцю ОСОБА_3 свинину морожену напівжирну триминг 50/50 у кількості 4000кг загальною вартістю 63333,33грн., ПДВ 12666,67грн., всього на суму 76000,00грн. Також в матеріалах справи наявні виписки банку, якими підтверджено отримання ПП «Мясной магнат» від фізичної особи підприємця ОСОБА_3 76000,00грн. (а.с.145-147); ветеринарне свідоцтво БА-01 №127656, видане ПП «Мясной магнат» для продажу ПП Кучера мяса свинини, в якому зазначено про його видачу на підставі ветеринарного свідоцтва Ї13 №898977 від 11.03.2010 року (а.с.148). Під час розгляду справи представником позивача також надано суду і свідоцтво про держреєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (а.с.140), свідоцтво про реєстрацію останнього як платника ПДВ з 03.07.2008 року (а.с.141).

Таким чином, матеріалами справи підтверджено наступний продаж ПП «Мясной магнат» саме товару, отриманого від ПП «Компанія Укрбізнес». Відповідачем дані наданих позивачем документів жодним чином не спростовані та не повідомлено особу (осіб), у яких (замість ПП «Компанія Укрбізнес») позивачем було придбано м'ясо свинини для його наступного продажу фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3, не повідомлено про наявність таких даних у третіх осіб, не заявлено клопотання про витребування відповідних доказів судом та про залучення їх до матеріалів справи. Суд вважає необхідним звернути увагу відповідача на те, що під час проведення перевірки позивача податковим органом взагалі не досліджувалось та не відображалось в акті перевірки питання щодо наступного продажу або іншого використання в господарській діяльності позивача придбаного у ПП «Компанія Укрбізнес» товару.

Суд вважає необхідним вказати, що відповідно до вимог пункту 1.32 статті 1 Закону про прибуток господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Як свідчать матеріали справи м'ясо було придбано позивачем за ціною 64000,00грн., продано за ціною 76000,00грн., тобто позивач отримав прибуток від проведення саме вказаних господарських операцій з придбання та наступного продажу мяса свинини.

Суд зазначає, що відповідно до п.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки. Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 р. №984 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 р. за №34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. Відповідно до п.5.2 зазначеного Порядку у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. Пунктом 5.3 зазначеного Порядку встановлено, що виявлені факти однотипних порушень та порушень, які повторюються, групуються у відомості або таблиці, що додаються до акта. Зазначені відомості або таблиці повинні містити повний перелік однотипних порушень податкового законодавства із зазначенням звітного періоду, до якого вони відносяться (назву, дату і номер документа, відповідно до якого здійснено операцію, суть операції, а також посилання на нормативно-правові акти, їх пункти і статті, положення яких порушені). Зазначені додатки повинні бути підписані посадовою (службовою) особою органу державної податкової служби, а також посадовими особами платника податків або його законними представниками.

Відповідачем на порушення зазначених вимог наказу ДПА України в акті перевірки не зазначено жодних доказів на підтвердження відсутності реального виконання укладеної угоди (тобто про відсутність поставки товару) та не доведено невикористання придбаного товару у власній господарській діяльності позивача. Суд зазначає, що висновок про відсутність поставки вказаного товару було зроблено лише на підставі відсутності ПП «Компанія Укрбізнес» за місцем реєстрації без зазначення дати, на яку було встановлено таку відсутність, та відсутність первинної транспортної документації товарно-транспортної накладної і подорожнього листа автомобіля, наявність 4 працівників ПП. Однак, розрахунок, що підтверджує неможливість укладеної угоди, відповідачем не наданий; судом також встановлено, що поставка товару також підтверджується належним чином складеними видатковою накладної та податковою накладною.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до вимог ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 року №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд зазначає, що під час розгляду справи відповідачем не надано доказів невідповідності зазначених документів, що видані ПП «Компанія Укрбізнес» вимогам діючого законодавства, а також не повідомлено відомості про те, що вказані документи підписані не уповноваженими на їх підписання особами. Такі дані відсутні і в акті перевірки.

Відповідачем в акті перевірки також не перевірено питання щодо сплати ПП «Компанія Укрбізнес» податків та зборів по проведеній з позивачем господарській операції, зазначене питання не відображено ні в акті перевірки, ні в інших матеріалах справи.

Таким чином, висновки акту перевірки про «безтоварність» проведеної операції та про нікчемність укладеної ПП «Мясний магнат» угоди з ПП «Компанія Укрбізнес» не підтверджено даними, наведеними в акті перевірки, протирічить іншим матеріалам справи.

У звязку з викладеним суд не погоджується з висновком відповідача щодо наявності підстав вважати укладену угоду нікчемною, а проведену операцію з поставки товарно-матеріальних цінностей такою, що не проводилась у дійсності. Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась, податковий кредит та валові витрати були сформовані позивачем на підставі належним чином складених документів, придбаний товар було в наступному використано в господарській діяльності позивача продано іншому субєкту господарювання, від проведення даних господарських операцій позивач у підсумку отримав прибуток.

Крім того, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону про ПДВ платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 статті 10 зазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 стаття 10 Закону про ПДВ).

Отже, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Закон про ПДВ не встановлює обовязку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобовязанням продавця товару, і саме продавець товару несе обовязок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку безпосереднім продавцем або одним з його постачальників (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобовязання безпосереднього продавця або постачальників по ланцюгам постачання.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок (частина 1), а отже, є нікчемним (частина 2). Як встановлено в ч.2 ст.215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.1 ст.216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат і несплату сум податків до бюджету контрагентів позивача. Разом з тим, як зазначено вище, питання сплати ПП «Компанія Укрбізнес»податкових зобовязань по укладеній з позивачем угоді під час проведення перевірки не досліджено в повному обсязі.

Відповідач в акті перевірки посилається на наявність у нього «деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України та додатку №5 до податкових декларацій з податку на додану вартість станом на момент перевірки». Однак вказана деталізована інформація суду не надана, в акті перевірки та в інших документах, що наявні в матеріалах справи, не зазначено: чи включені виходячи з вказаної деталізованої інформації податкові зобовязання по податку та прибуток та по податку на додану вартість ПП «Компанія Укрбізнес» до складу податкових декларацій відповідних податкових періодів; вказане питання, як свідчить текст акту, відповідачем взагалі не досліджувалось (в тому числі за наявності такої деталізованої інформації)

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні відомості про несплату контрагентом позивача податкових зобовязань з податку на додану вартість та по податку на прибутку по операції з поставки ємностей позивачу та/або про недекларування вказаних сум податкових зобовязань в податкових деклараціях за відповідні податкові (звітні) періоди.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача в обґрунтування своїх заперечень і на вимоги ч.2 ст.902 Цивільного кодексу України, відповідно до якої у випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Суд зазначає, що дана норма ЦК визначає умови виконання договору про надання послуг. За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст.901 ЦК України). Однак судом встановлено, що предметом укладеного позивачем з ПП «Компанія Укрбізенс» договору було не надання послуг, а поставка товару.

Згідно частини 1 та 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З наведених підстав суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Компанія Укрбізнес»; доказів визнання укладеного договору недійсним у встановленому діючим законодавством порядку відповідачем не надано. Реальне виконання укладених угод підтверджено первинними документами бухгалтерського та податкового обліку позивача, що надані під час розгляду справи, у звязку з чим суд не приймає до уваги посилання відповідача на порушення позивачем вимог Законів України “Про оподаткування прибутку підприємств” та “Про податок на додану вартість”. Також ДПІ в Сімферопольському районі АРК не надано і доказів наявності наміру у сторін по угоді ПП «Компанія Укрбізнес» та ПП «Мясной магнат» - на укладення договору без настання правових наслідків, здійснення вказаними особами дій, що свідчать про намір на ухилення податків, несплату податків за результатами проведеної господарської операції.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про безпідставність висновків відповідача про заниження позивачем в перевіреному періоді сум податкових зобовязань з податку на прибуток та по податку на додану вартість по операції з ПП «Компанія Укрбізнес». Оскільки збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток та по податку на додану вартість є безпідставним, то і застосування штрафних санкцій суд визнає необґрунтованим.

Таким чином, під час розгляду справи судом встановлено, що відповідач використав надані йому повноваження необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття податкового повідомлення-рішення, без дотримання принципу рівності перед законом, непропорційно, тобто без дотримання розумного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим №0000352301 від 05.04.2011 року і №0000342301 від 05.04.2011 року є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), тому з урахуванням задоволення позовних вимог з Державного бюджету України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати в розмірі 03 гривні 40 копійок.

У звязку зі складністю справи судом 23 червня 2011 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, постанова складена у повному обсязі 24 червня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 94, 98, 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі АР Крим №0000352301 від 05.04.2011 року і №0000342301 від 05.04.2011 року, прийняті стосовно Приватного підприємства «Мясной магнат».

3. Стягнути на користь Приватного підприємства «Мясной магнат» (код ЄДРПОУ 36647835, юридична адреса: 98300, АР Крим, м. Керч, вул. Фрунзе, буд.60, корп.2) з Державного бюджету України в рахунок відшкодування судових витрат зі сплати судового збору 3 (три) гривні 40 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кудряшова А.М.