Рішення № 19452484, 08.11.2011, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

08.11.2011

Справа № 2029\ 2-1008\11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.11.2011 року м.Харків

Орджонікідзевський районний суд м.Харкова у складі : головуючого - судді Матвієвської Г.В., при секретарі Міняйло В.В.,, з участю представника позивача ОСОБА_1., відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 третя особа Четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору дарування , укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 посвідченого 14.12.2007 року 4 ХДНК, за р. № 2-4083, як укладеного під впливом обману, насильства з боку відповідача, вчинений під впливом помилки, та такий, що не відповідав волевиявленню дарувальниці. В обгрунтування свого позову посилається на ті обставини, що він є правонаступником ОСОБА_4, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1, бо є її сином, спадкоємцем 1 черги. За житя ОСОБА_4, їй належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності від 16.07.1993 р. Позивач зазначив, що відповідач є онука ОСОБА_4 та кілька років вони мешкали разом. На цей час зазначена квартира зареєстрована за ОСОБА_2. на підставі договору дарування від 14.12.2007 року, посвідченого 14.12.2007 року 4 ХДНК, за р. № 2-4083. Позивач зазначив, що його мати ОСОБА_4, повідомляла йому про те, що вона обставини посвідчення договору дарування не памятала , але памятала, що ОСОБА_2 відповідач по справі, її відвозила до нотаріуса підписати якісь документи. Позивач вважає, що відповідач по справі, залякавши та ввівши в оману ОСОБА_4 під впливом обману, скористувавшись її поганим самопочуттям, доставила її до нотаріуса та попросила підписати якийсь документ, при цьому у дарувальниці не було на руках правовстановлюючого документу на квартиру. Позивач наголошує, що його мати ОСОБА_4. ніколи не мала наміру дарувати квартиру ОСОБА_2 вона була залякана нею, вважає, що договір дарування не відповідав волевиявленню його матері, внаслідок чого є недійсним.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити, визнавши недійсним договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 посвідченого 14.12.2007 року 4 ХДНК, за р. № 2-4083, як укладений внаслідок обману, під тиском, під впливом помилки, не відповідаючий волевиявленню дарувальниці. На підтвердження своїх пояснень посилався на матеріали цивільної справи № 2-1743\11 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_2 про визнання договору дарування недійсним, який ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 31.05.2011 року залишено без розгляду, а саме на «заяви» ОСОБА_4 ( с.44-47), що були додані до позовної заяви, зі змісту яких, на думку представника позивача, вибачається, що ОСОБА_4 не розуміла зміст укладеного договору, укладала його під примусом; на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.04.1995 р. по кримінальній справі № 1-21\95 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 101 ч.3 КК України, який на думку представника позивача, свідчить про погрози ОСОБА_2 до ОСОБА_4 та примус до дарування квартири.

Відповідач у судовому засіданні позов не визнала повністю, проти його задоволення заперечувала, пояснюючи свої заперечення тими обставинами, що вона є онука ОСОБА_4 , тривалий час вони мешкали разом, вона приглядала за бабусею, допомагала їй, здійснювала необхідний догляд. ОСОБА_4. влітку 2007 році запропонувала ОСОБА_2 відповідачу по справі, викликати до неї рідних, бо в неї погіршилося здоровя, вона бажала щоб її відвідали. Рідні приїхали відвідати ОСОБА_4 її син ОСОБА_2. до неї не навідався, вона його не бачила останні вісім років. ОСОБА_4 у 1999 році зробила заповіт на належну їй квартиру на онуків : ОСОБА_6. та ОСОБА_3

Відповідач пояснила суду, що згодом ОСОБА_6. відмовився доглядати бабусю, а необхідний догляд здійснювали за ОСОБА_4 - ОСОБА_2. та її дочка ОСОБА_5 надалі ОСОБА_4 стала себе добре почувати, запропонувала доглядачу ОСОБА_2. у вересні 2007 році викликати нотаріуса для того, щоб залишити квартиру ОСОБА_2. або ОСОБА_5 для чого зробила доручення на отримання документів для оформлення договору дарування квартири АДРЕСА_2, заповіт на зазначену квартиру, написала заяву до ХБТІ для отримання дублікатів правовстановлюючих документів на свою квартиру, які були необхідні для «переоформлення»квартири. Відповідач по справі зазначила, що після отримання необхідних документів ( дублікат свідоцтва про право власності на квартиру отримала ОСОБА_2. за довіреністю від ОСОБА_4), ОСОБА_4 , за своїм власним бажанням у 2007 році подарувала їй квартиру АДРЕСА_1 намагаючись зробити їй подарунок, через подяку за її ставлення до неї, надану допомогу, до нотаріуса ходила за власним бажанням, без примусу, обману, повністю усвідомлювала свої дії та керувала ними. В момент укладення договору, зазначає відповідач, нотаріус розяснила сторонам зміст і значення договору, встановила дійсні наміри сторін, волевиявлення дарувальника, відповідач наголосила, що при здійсненні угоди примусу, тиску та обману з її боку, з боку інших осіб та з боку нотаріуса не було, договір дарування дійсно було укладено сторонами та нотаріально посвідчено 14 грудня 2007 року у 4 ХДНК. Відповідачу відомо, що у січні 2008 року, позивач ОСОБА_2. приїжджав до ОСОБА_4. та примушував її до того, щоб вона «переписала» квартиру на нього, але вона йому відмовила, аргументуючи свою відмову тими обставинами, що вона вже «давала» йому 3-х та 2-х кімнатну квартиру, але він все «продав на наркотики». Також, відповідач зазначила, що незабаром, після посвідчення зазначеного договору дарування нотаріально, вона й надалі доглядала за бабусею, поховала її.

Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд не знаходить підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1 який посвідчений 14.12.2007 року 4 ХДНК, за р. № 2-4083.

ОСОБА_4 є рідною бабусею ОСОБА_2 підтримували сімейні стосунки, спільно мешкали, дійсно з боку відповідача надавалась різного роду допомога ОСОБА_4 на її прохання.

На підтвердження позову представник позивача стверджує, що зазначений договір було укладено внаслідок обману , примусу, введення в оману з боку відповідача, внаслідок помилки ОСОБА_4. та такий, що не відповідав її волевиявленню, крім того ОСОБА_4. не мала правовстановлюючих документів на належну їй квартиру на руках, тому не могла укладати такого договору.

Відповідач ОСОБА_2. пояснила суду , що не мала ніякого умислу та потреби вводити в оману ОСОБА_4., ніяких відомостей, що не відповідають дійсності їй не повідомляла, жодних обставин, суттєвих для угоди, не замовчувала, не примушувала її до укладання угоди, не вводила в оману, крім того нотаріус розяснювала бабусі суть договору, впевнилась в її волевиявленню на укладання такого договору, ніякої помилки у ОСОБА_4 не було, вона бажала укласти договір дарування, для чого надала довіреність на отримання дублікатів необхідних для цього документів, які й отримала ОСОБА_2. за довіреністю у відповідних установах, про що свідчить довіреність, посвідчена 23.10.2007 року 4 ХДНК, р.3 2-3533, відповідь , надана суду Управлінням комунального майна та приватизації № 11299 від 27.10.2011 року.

Посилання представника позивача на матеріали цивільної справи № 2-1743\11, а саме на «заяви» ОСОБА_4 ; на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 04.04.1995 р. по кримінальній справі № 1-21\95 за обвинуваченням ОСОБА_5 за ст. 101 ч.3 КК України, які на його думку свідчать про примус, введення в оману ОСОБА_4 з боку відповідача, про помилку ОСОБА_4 , відсутність її волевиявлення при укладанні зазначеного договору дарування, безпідставні, не є відносними та допустими доказами по справі.

Відповідно до роз»яснень, викладених в п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року ( із змінами та доповненнями) «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»під обманом в таких випадках слід розуміти умисне введення в оману учасника угоди шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності, або замовчування обставин, які мають істотне значення для угоди, що укладається.

Таким чином, закон вимагає від позивача надання суду доказів того, що на період укладання зазначеної угоди, відповідачем умисно було введено в оману ОСОБА_4 шляхом повідомлення відомостей, що не відповідають дійсності або замовчування істотних для угоди обставин, що договір укладено ОСОБА_4 під примусом з боку ОСОБА_2 що ОСОБА_4 помилялася при укладанні договору, що в неї було відсутнє волевиявлення на укладання такого договору.

Зазначених обставин позивач не довів, чим не виконав вимоги ст. 10 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З наданих матеріалів справи вибачається, що 14.12.2007 року ОСОБА_4. було подаровано відповідачу ОСОБА_2. квартиру АДРЕСА_1 з застереженням, що обдаровувана зобовязується надати право довічного користування дарунком та проживання у відчужуваній квартирі ОСОБА_4 Вказаний договір в той же день було посвідчено нотаріально. При цьому даритель гарантував, що вказана квартира під забороною не перебуває, судового спору щодо неї немає. Нотаріусом роз»яснено сторонам зміст і значення угоди і перевірено, чи відповідає зміст угоди дійсним намірам сторін, з»ясовано дієздатність учасників угоди .

Таким чином, враховуючи викладене, судом встановлено відсутність в даному випадку підстав, передбачених ст. ст. 229, 230 ч.1 , 231, 203 ЦК України для визнання недійсним оспорюваного договору дарування квартири АДРЕСА_3

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст. ст. 229, 230 ч.1 , 231, 203 ЦК України , суд

ВИРІШИВ :

ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 третя особа Четверта Харківська державна нотаріальна контора про визнання договору дарування недійсним, - ВІДМОВИТИ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя СуддяМатвієвська Г. В.