Рішення № 19452430, 28.11.2011, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 2-1508/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08.11.2011 р. м. Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запорожжя у складі:

головуючого судді Холод Р.С.

при секретарі Мустафаєвій С.С.

за участю представника позивача Гончарова В.І.,

відповідачів ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «МетаБанк»до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Метабанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідачів про стягнення солідарно заборгованості за Кредитним договором № 634200000096 від 18.10.2006 року в сумі 11139,45 дол. США, що в перерахунку на гривні складає 87890,29 грн. та понесені судові витрати: судовий збір в сумі 878,90 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Під час судового розгляду справи представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд солідарно стягнути з відповідачів лише заборгованість за кредитним договором в сумі 9898,01 дол. США (в еквіваленті по курсу НБУ на 03.11.2011р. складає 78979,19 грн.) та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача пояснив суду, що 18.10.2006 року між АБ «Металург»на теперішній час - ПАТ «Метабанк»і ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №634200000096, згідно з яким Позивач надав Відповідачу 1 кредит в сумі 16080,00 дол. США для придбання транспортного засобу, строком по 18.10.2013 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 12,5% річних.

Відповідач 1 свої зобовязання за кредитним договором по поверненню кредитних коштів та сплаті нарахованих процентів належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

Станом на 03.11.2011 рік сума заборгованості за кредитним договором складає 9898,01 дол. США, що по курсу НБУ станом на 03.11.2011 рік складає 78979,19 грн.

До теперішнього часу зазначену заборгованість відповідачами не сплачено.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором було укладено договір поруки №9342000000903 від 18.10.2006 року (надалі Договір поруки) з ОСОБА_3 (надалі Відповідач 2). Згідно умов Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобовязаннями останнього за Кредитним договором.

За змістом положень частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Враховуючи те, що відповідачами зобовязання за договорами не виконуються, позивач вимушений звернутися до суду з зазначеним позовом.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав, суду пояснив, що заборгованість виникла через погіршення фінансового становища.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги ПАТ «МетаБанк»в частині стягнення суми заборгованості з Поручителя не визнали в повному обсязі, і заявили зустрічний позов до ПАТ «МетаБанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним з підстав порушення ПАТ «МетаБанк»валютного законодавства, відсутності у сторін за кредитним договором індивідуальної ліцензії, укладення договору поруки під впливом обману, шляхом зловживання довірою з боку ОСОБА_2, а також через зміну суттєвих умов кредитного договору без його відома, внаслідок чого відбулося збільшення відсоткової ставки за кредитом, а тому збільшення обсягу його відповідальності, що є неприйнятним та порушує його права.

У судовому засіданні представник позивача уточнений первісний позов підтримав в повному обсязі, посилаючись на наведені в ньому обставини, просив суд його задовольнити, зустрічний позов не визнав, надав суду письмові заперечення та докази на, які посилається в запереченнях.

Вислухавши учасників процесу та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, а в задоволенні зустрічного позову слід відмовити, з урахуванням наступного.

Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів (ч.1 ст.11 ЦПК України).

Згідно з ч.3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи 18.10.2006 року між АБ «Металург»на теперішній час - ПАТ «Метабанк»і ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір №634200000096, згідно з яким Позивач надав Відповідачу 1 кредит в сумі 16080,00 дол. США для придбання транспортного засобу, строком по 18.10.2013 року, зі сплатою відсотків за використання кредиту у розмірі 12,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобовязань за Кредитним договором було укладено договір поруки №9342000000903 від 18.10.2006 року (надалі Договір поруки) з ОСОБА_3 (надалі Відповідач 2). Згідно умов Договору поруки Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, за всіма зобовязаннями останнього за Кредитним договором.

Статтею 554 ЦК України встановлено, що у випадку порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед боржником солідарно, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Договором поруки встановлена солідарна відповідальність Відповідача 1 і Відповідача 2. Відповідно до положень ст. 553 ЦК України поручитель (Відповідач 2) відповідає перед кредитором (Позивач) за порушення зобов'язання боржником (Відповідач 1).

Статтею 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідач 1 належним чином не виконує зобовязання за Кредитним договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлено обовязок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Станом на 03.11.2011 року частина кредиту, що залишилась до виплати за Кредитним договором і яку Позивач має право вимагати від відповідачів, відповідно до ч. 2. ст. 1050 ЦК України, становить 9898,01 дол. США, що по курсу НБУ станом на 03.11.2011 рік складає 78979,19 грн.

За змістом положень частини першої ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а за правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На підставі викладеного, Позивач має право вимагати від Відповідачів дострокового повернення всієї заборгованості за Кредитним договором розмір якої, станом на 03.11.2011 рік складає 9898,01 дол. США, що по курсу НБУ станом на 03.11.2011 рік складає 78979,19 грн.

Судом також встановлено, що Позивачем були направлені повідомлення Відповідачам з вимогами про усунення порушень за кредитним договором, але порушення за договором не були усунені солідарними боржниками, тому Позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

За положеннями ст.99 Конституції України зазначає, що грошовою одиницею України є гривня.

Тобто, основний закон даною нормою закріплює за гривнею статус національної валюти, яка без виключень та обмежень перебуває в обігу на території України.

Поряд з цим, основний закон не визначає, що гривня є єдиною грошовою одиницею, яка може бути обєктом цивільних прав за укладеними правочинами.

Стаття 192 ЦК України, зазначає, що грошовими коштами є грошова одиниця України гривня, яка є законним засобом платежу, а також іноземна валюта, яка використовується у випадках і в порядку, встановленим законом.

Отже, надання кредитів у валюті за наявності у банку відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення валютних операцій) не суперечить вимогам чинного законодавства України.

АБ «Металург»була видана Національним Банком України 14.12.2001 року ліцензія НБУ № 69 і Дозвіл НБУ №69-1 від 14.12.2001 року.

Крім того, згідно зі ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», резиденти і нерезиденти мають право бути власниками валютних цінностей, що знаходяться на території України, та здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства України. Частиною 2 статті 5 Декрету КМУ встановлено, що генеральні ліцензії видаються комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

До того ж, вимоги підпункту «в»пункту 5 Декрету КМУ, які передбачають наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, у випадку, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Суд враховує, що на сьогодні в законодавстві України не визначено межі, терміни і суми надання/одержання кредитів в іноземній валюті, які б потребували отримання індивідуальної ліцензії.

Відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою НБУ від 14.11.2004р. №483, використання іноземної валюти як засобу платежу без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

Частина 3 статті 533 ЦК України зазначає, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобовязаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, а також здійснювати операції та угоди з валютними цінностями.

Таким чином, суд вважає, що Позивач мав право надавати кредит Позичальнику в іноземній валюті дол. США на підставі відповідної генеральної ліцензії (дозволу НБУ на здійснення валютних операцій), а Відповідач 1 мав право повертати та сплачувати кредит в валюті кредитування без отримання індивідуальної ліцензії.

У своєму зустрічному позові, позивач ОСОБА_3 також посилаються на зміну зобовязання без згоди поручителя (збільшення відсоткової ставки за кредитом), внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Однак як у кредитному договорі так і в інших матеріалах справи відсутні докази зміни ПАТ «МетаБанк»зобовязання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності як позичальника так і поручителя.

Суд не бере до уваги посилання позивача ОСОБА_3 на ту обставину, що у нього виникло право вимоги визнання оспорюваного договору поруки недійсним.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», встановлено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси(частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Суду не надано доказів того, що укладений між ОСОБА_3 та АБ «Металург»договір поруки від 18.10.2006 року порушує права та законні інтереси ОСОБА_3

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року за № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»роз'яснено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Судом встановлено, що договір поруки між сторонами підписаний повноважними особами, він містить всі суттєві умови передбачені законом для договорів.

Враховуючи викладене, судом не встановлено жодного порушення закону з боку відповідачів при укладанні оспорюваного договору, на які вказує позивач, також судом не встановлено, що позивачем ОСОБА_3 був укладений договір поруки внаслідок обману, зловживання довірою, оскільки позивачем не надано на підтвердження цього будь-яких доказів.

Враховуючи викладене суд не знаходить законних підстав для визнання недійсним договору поруки від 18.10.2006 року укладеного між АБ «Металург»(правонаступник ПАТ «Метабанк») та ОСОБА_3, а тому відмовляє в задоволенні позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати понесені ПАТ «МетаБанк»при подачі позову в сумі 120 грн. витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи та судовий збір в сумі 878,90 грн. покласти на ОСОБА_2, ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись наведеними нормами та ст.ст. 8,10,11,60,88, 209,212-215,218,223,294-296 Цивільного процесуального кодексу України ст.ст.99, 124 Конституції України, ст.ст.192, 203, 215, 227, 230, 526, 533, 553, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, ст.2, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. ст.2,3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства „МетаБанк” до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «МетаБанк»(69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, 30, р/р 29092648740 в АТ «МетаБанк», МФО 313582, код ЄДРПОУ 20496061) суму заборгованості за кредитним договором №634200000096 від 18.10.2006 року у розмірі 78979 (сімдесят вісім тисяч девятсот сімдесят девять) грн. 19 (девятнадцять) коп., витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 120 (сто двадцять) грн. та витрати з оплати судового збору у розмірі 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 90 (девяносто) коп.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Метабанк», ОСОБА_2 про визнання договору поруки недійсним відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в апеляційний суд Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Р.С. Холод