Рішення № 19447370, 07.11.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

№ 2-2945-2011

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

07 листопада 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі: головуючого - судді Лаптєва М.В.,

при секретарі Хміль О.М.

представник відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ВАТ «Донрибкомбінат»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати ,-

В С Т А Н О В И В:

23 травня 2011 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до ВАТ «Донрибкомбінат»про поновлення на роботі і стягнення заробітної плати, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 19.01.2011 року, відповідно до наказу № 6 він був прийнятий на посаду електромонтера по ремонту та обслуговуванню автомобільних енергетичних систем ВАТ «Донрибкомбінат». У відповідності до ст. 27 КЗпП строк випробування при прийнятті на роботу робітників не може перевищувати одного місяця, однак зазначив, що йому було запропоновано випробування у три місяці. У період випробувального строку збоку підприємства порушувались санітарні та пожежні норми порушувався порядок організації праці, його неодноразово примушували виконувати обовязки, які не передбачені трудовим договором. Після того як від завідуючого гаражем ВАТ «Донрибкомбінат»гр.. ОСОБА_3 надійшла доповідна записка, в якій він зазначив, багаторазову відсутність позивача на роботі та порушення ним трудової дисципліни, 19.04.2011 року наказом № 38 його було звільнено з займаної посади, згідно ст. 28 КЗпП України, як не витримавши випробування при прийнятті на роботу. Вважає вищезазначене звільнення незаконним та безпідставним.

Просив поновити його на посаді електромонтера з ремонту та обслуговуванню автомобільних енергетичних систем ремонтно транспортного цеху ВАТ «Донрибкомбінат», стягнути на його користь різницю заробітної плати з 19.01.2011 року по 19.04.2011 року та середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 19.04.2011 року. Також стягнути з «Донрибкомбінат»на його користь 200 грн., як компенсацію за експлуатацію спецодягу, спецвзуття та 10000 грн. як компенсацію за завдану моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 уточнив позовні вимоги та просив суд поновити його на посаді електромонтера з ремонту та обслуговуванню автомобільних енергетичних систем V розряду ремонтно транспортного цеху ВАТ «Донрибкомбінат», стягнути на його користь заробітну плату з 19.01.2011 року по 19.04.2011 року в розмірі 1362 грн. 88 коп. (одна тисяча триста шістдесят дві грн.. 88 коп.), стягнути з ВАТ «Донрибкомбінат»на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.04.2011 року по 03.11.2011 року у розмірі 12577,09 грн. (дванадцять тисяч пятсот сімдесят сім грн.., 09 коп.), стягнути з ВАТ «Донрибкомбінат»на його коисть 300 грн., як компенсацію за експлуатацію спецодягу та спецвзуття, стягнути з ВАТ «Донрибкомбінат»104,12 грн., як компенсацію за витрати повязані з медичним оглядом та 50000 грн., як компенсацію за завдану моральну шкоду.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності заперечував проти позовних вимог ОСОБА_2, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі та пояснив, що згідно норм діючого законодавства працівник повинен працювати сумлінно та чесно, дотримуватися трудової дисципліні, бережливо відноситись до довіреного йому майна. У порушення норм ст.. 139 КЗпП України, ОСОБА_2 невідповідально відносився до покладених на нього трудових обовязків, а саме умисно та цілеспрямовано порушував норми тривалості робочого часу. Як доказ вищезазначеної інформації є той факт, що з 66 робочих днів позивачем за період з 19.01.2011 року по 19.04.2011 року відпрацьовано 39 днів, відпрацьовано частково 10 днів, знаходився на лікарняному 15 днів, у адміністративній відпустці 2 дні. Зазначив, що при розрахунку заробітної плати слід врахувати, той факт, що з 01.12.2010 року по 31.03.2011 року на ВАТ «Донрибкомбінат»діяв 33 годинний графік робочого тижня, а також той факт, що кількість відпрацьованих годин позивача складає: у березні 125 годин, у квітні 47 годин, а тому посилання позивача про заборгованість заробітної плати не відповідають дійсності. Щодо позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, представник відповідача зазначив, що відповідно до п.3 Пленума Верховного Суда України від 31.03.1995 року № 4 визначено, що під моральною шкодую слід розуміти втрати, повязані з нематеріальним характером внаслідок моральних та фізичних страждань завданих особі незаконними діями. Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної шкоди»зазначено, що позивач повинен вказати з чого складається ця шкода, якими саме неправомірними діями була завдана, та з яких міркувань виходив позивач визначаючи розмір моральної шкоди та якими доказами це підтверджується. Позивачем не було надано жодних доказів та підтверджуючих документів достатніх для задоволення його вимог в частині стягнення моральної шкоди. Також зазначив, що компенсація за експлуатацію спецодягу та спецвзуття, згідно колективного договору ВАТ «Донрибкомбінат»проводиться виключно за наявності товарного або касового чеку. Позивачем не було надано жодних чеків, а тому відповідно до колективного договору ці витрати відшкодуванню не підлягають.

Просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що на підприємстві ВАТ «Донрибкомбінат»порушуються санітарні та пожежні норми, та норми трудового законодавства у відношенні до працівників та зокрема гр.-на ОСОБА_2 Часто відбувається експлуатація не повязана із обовязками, які прописані в наказах про прийняття на роботу. Був випадок, коли ОСОБА_2 викликали на роботу у вихідний день.

Свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що під час роботи, ніколи не оказував на позивача ніякого тиску і не завдавав моральних страждань. Зазначав, що був випадок, коли у вихідний день на підприємстві ВАТ «Донрибкомбінат»був техогляд і ОСОБА_2 був викликаний на роботу. Вважає, що випробувальний строк позивач не пройшов тому що роботу не завжди виконував сумлінно, що підтверджується неодноразовими наріканнями.

Свідок ОСОБА_5 суду повідомив, що позивач недобросовісно виконував покладені на нього обовязки, були випадки порушення ним трудової дисципліни. Вважає, що позивачу необхідний лише трудовий стаж і тому сумлінного виконання своїх обовязків від позивача не спостерігалось. Пояснив, що був випадок, коли ввечері позивач пішов додому здоровим, а вранці повідомив, що йде на лікарняний, попередньо знаючи, що на роботі стоїть розібрана машина, яку необхідно чинити.

Вислухавши пояснення сторін допитавши свідків, вивчивши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.

Позивач ОСОБА_2 19 січня 2011 р. відповідно до наказу ЛС № 6 був прийнятий на роботу на посаду електромонтера по ремонту та обслуговуванню автомобільних енергосистем с іспитовим строком у 3 місяці.

Наказом від 19 квітня 2011 р. ЛС № 38 ОСОБА_2 був звільнений з підприємства на підставі ст. 28 КЗ про П України як такий що не пройшов іспитовий строк.

Згідно ст.. 28 КЗпроП України якщо протягом строку випробування встановлено невідповідність працівника роботі, на яку його прийнято, власник або уповноважений ним орган протягом цього строку вправі розірвати трудовий договір. Розірвання трудового договору з цих підстав може бути оскаржене працівником в порядку встановленому цім законом.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено що підставою для звільнення ОСОБА_2 з роботи стало знаходження протягом тривалого часу на лікарняному, не виконання іншої роботи по цеху

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка начальник автотранспортного цеху ОСОБА_3 підтвердив висновки суду у своїх поясненнях.

За таких обставин, проаналізувавши подані відповідно до положень ст. 60 ЦПК України сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду беззаперечних доказів, що позивач не відповідав займаної посаді.

У суду немає підстав ставити під сумнів достовірність фактів та обставин, викладених даними свідками, оскільки вони є послідовними, не встановлено їх зацікавленості у розгляді справи, тому суд визнає їх достовірними.

Таким чином судом встановлено що ОСОБА_2 був звільнений не за те що не відповідав займаної посаді, а за порушення трудової дисципліни. За таких підстав суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, а позивач поновленню на роботі.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Розрахунок середнього заробітку для таких виплат провадиться за правилами, визначеними у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 ( далі Порядок ). Середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки бухгалтерії ВАТ «Донрибкомбінат»позивачем у березні 2011 р. нарахована заробітна плата в розмірі 871 грн. 43 коп.; у квітні 2011 р. нарахована заробітна плата в розмірі 365 грн. 72 коп. Середньомісячна заробітна плата позивача становить 1237 грн.15 коп., середньоденна заробітна плата позивача становить 52 грн. Даний розрахунок сторонами в судовому засіданні визнаний.

Суд, перевіривши правильність нарахованого середнього заробітку, дійшов висновку, що його обчислення проведено з дотриманням положень вищевказаного Порядку, і даний розрахунок приймається за основу.

Періодом вимушеного прогулу є період з часу звільнення позивача з 19 квітня 2011 р. до ухвалення судового рішення про поновленная позивача на роботі. У розрахунковий період у відповідача підвищення тарифних ставок (посадових окладів) не відбулось, тому оплаті підлягає зазначений період. Таким чином, середня заробітна плата за час вимушеного прогулу становить 4390 грн. 00 коп.

Суд допускає негайне виконання рішення у частині поновлення на попередній роботі незаконного звільненого ОСОБА_2 згідно із положеннями ст. 367 ЦПК України.

В частині перерахунку заробітної плати слід відмовити оскільки ці вимоги позивача не ґрунтуються на законі, заробітна плата йому нараховувалась та виплачувалась в рамках діючого законодавства та згідно трудового договору.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У судовому засіданні ОСОБА_2 позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди обґрунтував протиправністю дій позивача щодо розірвання з ним трудового договору, погіршенням стану здоровя у звязку з невідповідністю наказу його фаху та досвіду роботи, погіршення репутації. У звязку з незаконним звільненням він втратив заробіток, чим поставив сімю у скрутне матеріальне становище. Крім того, змінився нормальний уклад життя сімї, негативне емоційне навантаження на нього призвело до погіршення його взаємовідносин з родиною.

Пленум Верховного Суду України в п. 5 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», роз`яснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

При розгляді справи стороною позивач представив беззаперечні докази про спричинення йому моральних страждань рішенням відповідача, які відповідають грошовому еквіваленту у розмірі 500 грн., які слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Вирішуючи питання про стягнення компенсації за одяг та проходження медичного огляду суд вважає що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню оскільки відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. У судовому засіданні позивачем не наведені законі підстави його вимог та не надані докази придбання спецодягу та спецвзуття.

Відповідно до вимог статей 81, 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 51 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 11,60,81,88,212-215,367 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 40,43,147-1,148,149,221,232-233,235 Кодексу законів про працю України,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_2 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговуванню автомобільних енергетичних систем V розряду ремонтно транспортного цеху ВАТ «Донрибкомбінат».

Стягнути з ВАТ «Донрибкомбінат»код 00476625, р/р НОМЕР_1, МФО 335162 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 середньомісячну заробітну плату, яка з урахування робочих днів складає 619 грн., за час вимушеного прогулу, а саме з 19.04.2011 року по 07.11.2011 року в розмірі 4390 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Донрибкомбінат»на користь ОСОБА_2 500 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення в частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення постановлено та підписано у нарадчий кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду /підпис/ М.В. Лаптєв