Рішення № 1944635, 03.07.2008, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 29/78

03.07.08

За позовом Державної інноваційної фінансово-кредитної установи

до Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів"

про стягнення 1782263,59 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники сторін:

Від позивача: Дячук С.О. (довіреність № 59 від 16.01.2008р.);

Касаткін В.В. (довіреність № 415 від 29.02.2008р.);

Від відповідача: Ляшенко А.В. (довіреність № 175/юр від 29.02.2008р.);

В судовому засіданні 03.07.2008р. на підставі ст. 85 ГПК України за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (позивач) звернулась до суду з позовом про стягнення з Київського державного науково-дослідного інституту гідроприладів (відповідач) 1 700 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 41 269, 28 грн. пені, 34 029, 03 грн. збитків від інфляції, 6 965, 28 грн. трьох процентів річних. Також позивач просив зобов’язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення повернення бюджетних коштів заставою та/або банківською гарантією, договором страхування, договором поруки.

Позовні вимоги уточнювались протягом розгляду справи, згідно заяви від 11.06.2008р. № 11-992 позивач збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 2 700 000, 00 грн. заборгованості по кредиту, 95 072, 69 грн. відсотків за користування кредитом, 195 553, 44 грн. пені, 228 308, 6 грн. –збитків від інфляції та 28735,77 грн. –3% річних. В межах заявленого позову також позивач просив зобов’язати відповідача вчинити дії щодо повернення бюджетних коштів, передбачені п. 3.2 Додаткової угоди № 4 до Договору від 19.01.2007р..

Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем укладено договір про надання кредиту. На виконання умов договору позивач надав кредит на загальну суму 2 700 000, 00 грн.. Додатком №2 до договору затверджено графік повернення кредиту, згідно якого відповідач зобов‘язався повернути до 25.10.2007р. –700000,00 грн., до 25.01.2008р. ще 1000000,00 грн., до 25.04.2008р. ще 1000000,00 грн.

Проте, відповідач взяті на себе зобов‘язання не виконав, у зв‘язку з цим, позивач просить стягнути основну суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції, пені, 3% річних.

Відповідач частково не погоджується з позовними вимогами та просить суд врахувати те, що продукція, яка створена за кошти кредиту, зацікавила Міністерство оборони України і вже розглядається питання щодо прийнтяття цих виробів на озброєння Військово – морських сил України та їх закупівлі для корабля, що проектується. У зв‘язку з цим рішенням даний продукт стає продукцією обмеженого доступу і відповідач не має можливості реалізувати її у найблищий час. Саме це стримало відповідача у пошуку інших замовників в інтересах отримання підприємством майбутніх планових державних замовлень.

За таких обставин та з урахуванням п. 8.1 договору, відповідач вважає, що рішення про залучення продукції, яка створена за кошти кредиту Міністерством оборони України та відповідно обмеження відповідача у діях щодо вільної реалізації товару на ринку не залежить від волі відповаідача, а тому таке рішення є форс –мажорною обставиною, яка унеможливлює виконання умов договору.

Враховуючи вимоги п. 1 ст. 517 ЦК України, відповідач звільняється від відповідальності за порушення зобов‘язань.

Щодо погашення суми кредиту, то відповідач направив на адресу позивача додаткову угоду про зміну графіку погашення кредиту, в якій пропонував перенести виплату 700000,00 грн. на 25.12.2007р. та яка відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України була укладена.

В ході розгляду справи суду повідомлено про зміну назви підприємства-відповідача, затвердження нової редакції статуту, та у зв’язку з цим про наявність підстав для заміни відповідача його правонаступником.

Відповідно до ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов’язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов’язковими для особи, яку він замінив.

Враховуючи наведене судом здійснено заміну відповідача його правонаступником яким є Державне підприємство "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів".

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.11.2004р. між Українською державною інноваційною компанією (кредитор) та Київським державним науково-дослідним інститутом гідроприладів (позичальник) укладено договір про надання кредиту № 15-39/18/11/04, згідно умов якого кредитор надає позичальнику в порядку та на умовах визначених цим договором, чинним законодавством України та наказом Міністерства освіти і науки України від 17.11.2004р. № 872 кредит в сумі 2 700 000, 00 грн. Кредит надається з метою впровадження інноваційного проекту «Розробка мобільної системи захисту морського рубежу».

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2007р. № 1007 перейменовано Українську державну інноваційну комісію в Державну інноваційну фінансово-кредитну установу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2000р. № 979 в редакції постанови від 08.0.8.2007р. № 1007 затверджено статут Державної інноваційної фінансово-кредитної установи яка є наступником майнових прав та обов‘язків, зокрема за договорами про надання інноваційних позик.

Додатком № 1 до договору сторонами затверджено графік надання кредиту, відповідно якого сума коштів у розмірі 2 700 000 грн. перераховується 25.11.2004р..

17.12.2004р. додатковою угодою № 1 до договору, додаток №1 до договору викладено у наступній редакції: сума коштів у розмірі 2700000,00 грн. перераховується 26.11.2004р.

Платіжним дорученням № 02 від 26.11.2004р. з призначенням платежу "надання кредитів згідно з договором № 15-39/18/11/04 від 18.11.2004р." відповідачу перераховано 2 700 000 грн. (належним чином засвідчена копія платіжного доручення в матеріалах справи).

Згідно умов договору (п. 2) позичальник за користування кредитом сплачує кредитору 9% річних. Сплата відсотків здійснюється у відповідності до графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід‘ємною частиною даного договору. (додаток №2).

Позичальник здійснює повернення основного боргу кредитору починаючи з 25 жовтня 2007р. та сплату відсотків з 25 січня 2005р. у строки та в розмірах, що передбачені графіком кредиту та відсотків за користування кредитом, який є невід‘ємною частиною даного договору (додаток №2).

Додатком № 2 до договору затверджено графік повернення кредиту та відсотків за користуавння кредитом, згідно якого початок нарахування відсотків 25.11.2004р.; початок сплати відсотків 25.01.2005р. у розмірі 41209,41 грн., 25.04.2005р. у розмірі 59917,81 грн., 25.07.2005р. у розмірі 60583,56 грн., 25.10.2005р. у розмірі 61249,32 грн., 25.01.2006р. у розмірі 61249,32 грн., 25.04.2006р. у розмірі 59917,81 грн., 25.07.2006р. у розмірі 60583,56 грн., 25.10.2006р. у розмірі 61249,32 грн., 25.01.2007р. у розмірі 61249,32 грн., 25.04.2007р. у розмірі 59917,81 грн., 25.07.2007р. у розмірі 60583,56 грн., 25.10.2007р. у розмірі 61249,32 грн., 25.01.2008р. у розмірі 61249,32 грн., 25.04.2008р. у розмірі 60418,03 грн.; початок сплати основного боргу (кредиту) 25.10.2007р. у розмірі 700 000,00 грн., 25.01.2008р. у розмірі 1000 000,00 грн, 25.04.2008р. у розмірі 1000 000,00 грн.

Додаток № 2 викладено у новій редакції шляхом укладення між сторонами додаткової угоди № 1 від 17.12.2004р.: згідно якої початок нарахування відсотків 26.11.2004р.; початок сплати відсотків 25.01.2005р. у розмірі 40610,96 грн., 25.04.2005р. у розмірі 59917,81 грн., 25.07.2005р. у розмірі 60583,56 грн., 25.10.2005р. у розмірі 61249,32 грн., 25.01.2006р. у розмірі 61249,32 грн., 25.04.2006р. у розмірі 59917,81 грн., 25.07.2006р. у розмірі 60583,56 грн., 25.10.2006р. у розмірі 61249,32 грн., 25.01.2007р. у розмірі 61249,32 грн., 25.04.2007р. у розмірі 59917,81 грн., 25.07.2007р. у розмірі 60583,56 грн., 25.10.2007р. у розмірі 61249,32 грн., 25.01.2008р. у розмірі 45369,86 грн., 25.04.2008р. у розмірі 22377,05 грн.; початок сплати основного боргу (кредиту) 25.10.2007р. у розмірі 700 000,00 грн., 25.01.2008р. у розмірі 1000 000,00 грн, 25.04.2008р. у розмірі 1000 000,00 грн.

Відповідно п. 5 договору, заборгованість по кредиту, відсотках та пені позичальник зобов’язується погашати на поточний рахунок Української державної інноваційної компанії. (п. 5.3)

Позичальник повинен сплачувати відсотки за користування кредитом у розмірі 9% річних, які нараховуються на залишок заборгованості по кредиту.

Такі відсотки нараховуються за фактичну кількість днів у періоді (квартал), виходячи з фактичної кількості днів у році і сплачуються у строки, вказані в графіку повернення кредиту та сплати відсотків. (додаток №2).

Підпункт 5.3 договору викладався у новій редакції шляхом укладення між сторонами додаткових угод, остаточний варіант викладений у додатковій угоді № 6 від 24.10.2007р., згідно якої позичальник зобов’язується: «заборгованість по кредиту погашати на реєстраційний рахунок 35246004002960 в УДК Шевченківського района ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код ЄДРПОУ -00041467» .

З урахуванням обставин справи, судом встановлено, що позивач, станом на день вирішення справи, не повернув позивачу суму кредиту у розмірі 2 700 000 грн. по договору 15-39/18/11/04, що й не заперечується відповідачем.

Пунктом 7 договору передбачено, що у разі виникнення тимчасових фінансових або інших ускладнень з незалежних від позичальника причин, позичальник має право звернутися з письмовим клопотанням до кредитора з проханням надання відстрочки погашення кредиту або відсотків. При цьому кінцевий термін погашення кредиту не змінюється.

Відповідач листом від 23.10.2007р. № 847/ПЕВ звернувся до позивача з проханням про надання відстрочки погашення кредиту у сумі 700,0 тис. грн. з 25.10.2007р. на 25.12.2007р.

Також відповідач направив на адресу позивача додаткову угоду № 7, згідно якої додаток № 2 до договору просив викласти у новій редакції, зокрема, початок сплати основного боргу 25.12.2007р..

Позивач листом від 28.01.2008р. № 17-137 відмовив відповідачу у задоволенні прохання про відстрочку.

Судом не приймаються доводи відповідача щодо прийняття позивачем пропозиції змінити умови договору, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов‘язання або одностороння зміна його не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином та враховуючи те, що між позивачем та відповідачем не було досягнуто згоди шодо викладення додатку № 2 до договору у новій редакції, відповідач для урегулювання спору до суду не звертався, в матеріалах справи відсутнє судове рішення про зміну умов договору № 15-39/18/11/04, а одностороння зміна умов договору не допускається, то судом відхиляються доводи відповідача про укладення між сторонами додатку № 7 до договору, яким додаток № 2 викладено у новій редакції та змінено графік погашення кредиту.

Судом також не приймаються доводи відповідача щодо існування форс-мажорних обставин з наступних обставин.

Згідно п. 8 договору, до форс-мажорних обставин належить: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус; зміни у законодавстві України і заборонні заходи вищих законодавчих та / або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов‘язань за даним договором.(п.8.1)

У цьому випадку термін виконання зобов‘язань за цим договором змінюється за взаємною згодою, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Перелік обставин віднесених до форс-мажорних в п.8.1 договору є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

У разі виникнення зазначених у п. 8.1 договору форс-мажорних обставин, сторони протягом п‘яти календарних днів письмовов сповіщають одна одну про наявність даних обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Відповідачем до матеріалів справи не надано жодного доказу існування форс-мажорних обставин, у тому числі існування рішення Міністерства оборони України про заборонні заходи, на якому наполягає відповідач.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що, станом на день вирішення спору, відповідач в порушення умов договору № 15-39/18/11/04 не виконав взяті на себе зобов‘язання, а саме не повернув суму кредиту у розмірі 2 700 000 грн. та не сплатив відсотки за користування кредитом у розмірі 95 072, 69 грн., доказів зворотнього суду не представлено.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.ст.14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов’язки (зобов’язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобов’язання в силу ст.525 ЦК України не допускається.

Відповідно до ч. 1,2, 7 ст. 193 ГК України Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Станом на день розгляду справи відповідач не виконав, взяті на себе зобов’язання по поверненню кредиту за договором 15-39/18/11/04, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 2 700 000 грн. - основна сума та зобов‘язання по відсоткам за користувння кредитом, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 95 072, 69 грн..

Суд вважає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу та відсотків за користуавння кредитом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог додатку №2 до договору –графіку повернення кредиту та відсотків за користування кредитом, судом встановлено, що відповідач повинен був повернути кредит 25.10.2007р. –700 000, 00 грн., 25.01.2008р. - 1 000 000,00 грн. та 25.04.2008р. –1 000 000, 00 грн..

Отже, нарахування штрафних санкцій починається з 26.10.2007р. на суму 700 000, 00 грн., з 26.01.2008р. на суму 1 000 000, 00 грн. та з 26.04.2004р. на суму 1000 000, 00 грн..

Суд погоджується з розрахунком позивача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, наданого у додатку до позовної заяви, до заяви про збільшення позовних вимог від 06.05.2008р. та від 11.06.2008р. (з 26.10.2007р. по 30.04.2008р.), а також з розрахунком трьох процентів річних від простроченої суми за період 26.10.2007р. –12.06.2008р., наданими позивачем і вважає їх обґрунтованими.

Таким чином, загальна сума збитків від інфляції становить 228 308, 60 грн., загальна сума 3% річних становить 28 735, 77 грн..

Відповідно до ч.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно п. 5.6 договору, у разі порушення строків погашення кредиту, визначених графіком повернення кредиту та сплати відсотків, позичальник повинен сплатити кредитору пеню. Пеня нараховується на несвоєчасно погашену частину кредиту з розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з визначеної графіком дати погашення і до дати повного погашення цієї частини кредиту, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такої заборгованості.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

У зв‘язку з тим, що договором передбачено нарахування пені до дати повного погашення кредиту, суд погоджується з розрахунком суми пені, наданим позивачем у додатку до позовної заяви, до заяви про збільшення позовних вимог від 06.05.2008р. та від 11.06.2008р. за період з 26.10.2007р. по 12.06.2008р. у розмірі 195 553,44 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення грошових коштів у розмірі 95 072, 69 грн. відсотків за користуавння кредитом, 195553,44 грн. пені, 228 308, 6 грн. –збитків від інфляції та 28 735, 77 грн. –3% річних обґрунтованими та таким, що підлягають задоволенню повністю.

Вимоги позивача про зобов‘язання відповідача вчинити дії щодо забезпечення повернення бюджетних коштів, передбачені п. 3.2 Додаткової угоди № 4 до Договору від 19.01.2007р. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Згідно п. 3 договору, у забезпечення виконання зобов‘язань за цим доовором позичальник укладає з кредитором договір застави майнових прав у сумі 3 776 000,00 грн. за договором комісії №USE -16.1-291-Д/К-02 від 20.12.2002р..

Договір застави майнових прав забезпечує вимоги кредитора в розмірі суми основного боргу та суми нарахованих відсотків за користування кредитом.

Додатковою угодою № 4 від 19.01.2007р. до договору, сторони домовились ст. 3 договору викласти у новій редакції: «у забезпечення виконання зобов‘язань за цим доовором позичальник укладає з кредитором договір застави та/ або представляє банківську гарантію, договір страхування, договір поруки. При цьому вартість предмета застави та умови договору поруки (гарантії, страхування) повинні забезпечувати покриття розміру (з у рахуванням відсотків і витрат на його обслуговування) на 120 відсотків. Позичальник зобов‘язується укласти новий договір застави та/ або представити банківську гарантію, договір страхування, договір поруки не пізніше закінчення терміну дії вищезазначених договорів»

Статтею 181 Господарського кодексу України визначений загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Позивач не надав суду доказів того, що він дотримався порядку встановленого ст. 181 Господарського кодексу України.

Отже, при недотриманні встановленої процедури у позивача відсутнє порушене право, яке підлягає захисту (ст. 1 Господарського процесуального кодексу України).

Окрім того, як вбачається з позовної заяви, позивач просить суд зобов’язати відповідача вчинити дії щодо забезпечення повернення бюджетних коштів, передбачені п. 3.2 Додаткової угоди № 4 до Договору від 19.01.2007р.. В свою чергу зазначені положення передбачають укладення з кредитором договору застави та/ або представлення банківської гарантії, договору страхування, договору поруки тощо тобто, позивачем заявлені вимоги про абстрактне зобов'язання до вчинення дій взагалі.

Задоволення таких позовних вимог унеможливлене вимогами статті 84 ГПК України, згідно з якою господарський суд може зобов’язати вчинити лише конкретні дії. З урахуванням викладеного вище, судом вбачається, що підстави для задоволення позову у цій частині відсутні, а заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

В зв’язку з задоволенням позову частково, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 118,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно в розмірі сплаченого державного мита за розгляд майнових вимог .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (03035, м. Київ, вул. Сурикова 3, р/р 26003301362689 в філії Залізничного відділення Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322153, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 14310098) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 65Б, код ЄДРПОУ 00041467, р/р 35246004002960 в УДК Шевченківського району ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019) 2 700 000 грн. (два мільйони сімсот тисяч гривень) заборгованості по кредиту.

Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (03035, м. Київ, вул. Сурикова 3, р/р 26003301362689 в філії Залізничного відділення Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322153, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 14310098) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 65Б, код ЄДРПОУ 00041467, р/р 31117128700011 отримувач: УДК у Шевченківському районі м. Києва, банк ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019, код платежу 24110800) 95 072, 69 грн. (дев’яносто п’ять тисяч сімдесят дві гривні 69 копійок) відсотків за користування кредитом, 195 553, 44 грн. (сто дев’яносто п’ять тисяч п’ятсот п’ятдесят три гривні 44 копійки) пені, 228 308, 60 грн. (двісті двадцять вісім тисяч триста вісім гривень 60 копійок) збитків від інфляції та 28 735, 77 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот тридцять п’ять гривень 77 копійок) 3% річних.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Київський науково-дослідний інститут гідроприладів" (03035, м. Київ, вул. Сурикова 3, р/р 26003301362689 в філії Залізничного відділення Промінвестбанку в м. Києві, МФО 322153, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, код ЄДРПОУ 14310098) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 65Б, код ЄДРПОУ 00041467, р/р 26504010019142 в ВАТ «Державний експортно –імпортний банк України»м. Київ, МФО 322313) 25 500 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя І.В. Усатенко

дата підписання рішення 07.07.2008