Рішення № 1944565, 10.07.2008, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"10" липня 2008 р. Справа № 7/022-08

Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В. М., розглянувши справу

за позовом Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, с. Бобриця

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській

області, м. Київ

Відкритого акціонерного товариства „Забір’я”, с. Забір’я

про повернення земельної ділянки, визнання недійсними договору купівлі –продажу, акту прийому –передачі державного майна, переліків нерухомого майна.

та зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства „Забір’я”, с. Забір’я

до Бобрицької сільської ради, Києво-Святошинського району Київської області, с. Бобриця

про визнання права постійного користування земельною ділянкою та визнання державного акту на право постійного користування землею чинним.

За участю представників:

від позивача(відповідача за зустрічним позовом): Мещеряк О.Ю., довіреність б/н від 10.10.07р.

від відповідача 1: не з’явився

від відповідача 2 (позивача за зустрічним позовом): Слободюк О.М., довіреність №113 від 07.05.08р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області звернулась з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області та Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»про припинення дії розпоряджень Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»№1 від 27.04.2007 р., №2 від 27.04.2007 р., №3 від 27.04.2007 р. в частині користування земельною ділянкою водного фонду площею 124,8 га та ставками нагульними №1 та №2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу в частині передачі у власність відповідача-2 державного майна –ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2 на території Бобрицької сільської ради, визнання недійсними в частині передачі ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2 на території Бобрицької сільської ради акту прийому-передачі державного майна у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»від 02.12.2003 р., переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»згідно з наказом про створення Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»від 02.06.1998 р. №5-25-7/27, Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області та Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я», виданого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області від 24.04.2000 р., зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»повернути самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 124,8 га шляхом звільнення проїздів, усунення охорони, усунення перешкод загального водокористування та припинення незаконної рибогосподарської діяльності на зазначеній земельній ділянці та двох ставках (ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2), які знаходяться на даній земельній ділянці, зобов’язання Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»негайно припинити незаконне використання спірної земельної ділянки та двох водних об’єктів –ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2, які знаходяться на ній.

Заявами від 14.02.2008 р., від 19.05.2008 р. та від 03.06.2008р. Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області уточнювала предмет позову, остаточно сформулювавши позовні вимоги наступним чином: визнати недійсними та припинити дію розпоряджень Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»№1 від 27.04.2007 р., №2 від 27.04.2007 р., №3 від 27.04.2007 р. в частині користування земельною ділянкою водного фонду площею 124,8 га та ставками нагульними №1 та №2, що знаходяться на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнати недійсними в частині передачі ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2 на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області Акт прийому-передачі державного майна у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»від 02.12.2003 р., Перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області про створення Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»від 02.06.1998 р. №5-25-7/27, виданий 24.04.2000р.; зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»протягом одного тижня повернути самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду площею 124,8 га шляхом звільнення проїздів навколо ставків та по дамбам, зняття охорони, зняття попереджувальних щитів про заборону ловити рибу із посиланням на право приватної власності, усунення перешкод здісненню права загального водокористування громадянами, припинення незаконної рибогосподарської діяльності на земельній ділянці водного фонду площею 124,8 га та на ставках нагульних №1 та №2, які знаходяться на ній; зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»за власний рахунок вилучити протягом одного місяця із ставків рибу, яку Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»самовільно запустило у став нагульний №1 та став нагульний №2 на земельній ділянці площею 124,8 га.

В обґрунтування позовних вимог Бобрицька сільська рада Києво-Святошинського району Київської області посилається на наступне:

- постановою Вищого господарського суду України від 23.12.2004 р., залишеною без змін Верховним Судом України, рішення Києво-Святошинської районної ради від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»в постійне користування 124,8 га землі водного фонду»визнано недійсним, а Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою –таким, що втратив чинність;

- рішенням Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.04.2005 р. №338 спірна земельна ділянка водного фонду зарахована до земель запасу Бобрицької сільської ради;

- всупереч постанові Вищого господарського суду України від 23.12.2004 р. відповідач-2 незаконно самовільно використовує спірну земельну ділянку та два ставки, що на ній знаходяться;

- позивач не приймав рішення про передачу Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»земельної ділянки для рибогосподарських чи інших потреб, не надавав дозволів на використання прибережних захисних смуг, водоохоронних зон та розміщення на своїй території підприємства відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про охорону навколишнього середовища», а також не укладав з ВАТ «Забір’я»договорів оренди на користування спірними ставками;

- спірні ставки як водні об’єкти є виключною власністю народу України, не відносяться до нерухомого майна та можуть надаватися виключно у користування;

- згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»спірні ставки не підлягали приватизації;

- у відповідача-2 відсутні правовстановлюючі документи на гідротехнічні споруди (дамби);

- ВАТ «Забір’я»в порушення ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»не виконує розпорядження та рішення Бобрицької сільської ради про звільнення земельної ділянки та ставків, не виконує приписи Ірпінського міжрайонного управління водного господарства від 21.05.2007 р., Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 01.11.2007 р., чим порушує гарантовані ст.ст. 140, 143 Конституції України права територіальної громади с. Бобриця на вирішення питань користування спірними ставами та земельною ділянкою.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області відзиву на позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не надало.

Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»проти позову Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області заперечує, у відзиві на позов від 14.02.2008 р. посилається на наступне:

- спірні нагульні ставки №1 та №2 були побудовані Київським виробничим комбінатом (в наступному перейменований у державне виробниче сільськогосподарське рибне підприємство «Забір’я»), який у 1977 р. отримав у постійне користування 1617,9 га землі для сільськогосподарського використання;

- Відкрите акціонерне товариство «Забір’я» є правонаступником державного виробничого сільськогосподарського рибного підприємства «Забір’я», при приватизації якого до ВАТ «Забір’я»перейшло право власності на спірні стави №1 та №2, що підтверджується Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір’я»(додаток до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. №5-25-7/27);

- Бобрицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області порушені строки позовної давності, встановлені ст. 257 ЦК України;

- Державний акт на право постійного користування землею серії Б№025457, виданий у 1977 р. Київському виробничому комбінату виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради народних депутатів, є чинним на день вирішення даного спору згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р.;

- право постійного користування земельною ділянкою виникло у ВАТ «Забір’я»з 02.06.1998 р. разом з передачею права власності на ставки Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області;

- на день вирішення спору залишається невиконаним рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2002р. про визнання недійсним рішення Києво-Святошинської районної ради від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»в постійне користування 124,8 га землі водного фонду»та визнання Державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою таким, що втратив чинність;

- спірна земельна ділянка надана ВАТ «Забір’я»для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і використовується за цільовим призначенням;

- стави №1 та №2 не відносяться до переліку водних об’єктів згідно з нормами Водного кодексу України (в редакції 1995 р.), а також до водних ресурсів, що не підлягають приватизації згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»;

- ВАТ «Забір’я»користується ставками №1 та №2 на підставі дозволу, виданого Державним управлінням екології та природних ресурсів в Київській області від 18.04.2006 р.;

- рішенням Києво-Святошнського районного суду Київської області від 07.08.2007 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 10.12.2007 р., встановлено правомірність спеціального водокористування ВАТ «Забір’я»спірними ставами та правомірність розпоряджень ВАТ «Забір’я»від 27.04.2007 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2008 р. було порушено провадження у справі, розгляд справи призначався на 24.01.2008 р.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання 24.01.2008 р. представників відповідачів, викликом судом для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України працівників Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Ірпінського міжрайонного управління водного господарства ухвалою господарського суду Київської області від 24.01.2008 р. розгляд справи на підставі п.1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 14.02.2008 р.

29.01.2008 р. Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»звернулося до господарського суду Київської області із зустрічною позовною заявою про визнання рішення Бобрицької сільської ради від 11.10.2007 р. №234 протиправним та його скасування, зобов’язання Бобрицької сільської ради надати Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»у довгострокову оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 124,89 га, на якій знаходяться стави №1 та №2, що належать ВАТ «Забір’я».

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.02.2008 р. зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»на підставі пунктів 1, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України повернуто без розгляду.

У зв’язку з нез’явленням у судове засідання 14.02.2008 р. представника відповідача-1, викликом судом для дачі пояснень в порядку ст. 30 ГПК України голови правління Відкритого акціонерного товариства «Забір’я», а також повторним викликом працівників Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель, Ірпінського міжрайонного управління водного господарства ухвалою господарського суду Київської області від 14.02.2008 р. в порядку приписів п. 1 ч. 1 ст.77 ГПК України розгляд справи відкладався на 28.02.2008 р.

Судове засідання господарського суду Київської області 28.02.2008 р. не відбулось у зв’язку з направленням матеріалів справи №7/022-08 до Київського міжобласного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»на ухвалу господарського суду Київської області від 04.02.2008 р. про повернення без розгляду зустрічної позовної заяви ВАТ «Забір’я».

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 09.04.2008 р. апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»на ухвалу господарського суду Київської області від 04.02.2008 р. у справі №7/022-08 залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Київської області від 04.02.2008 р. у справі №7/022-08 –залишено без змін.

У зв’язку з поверненням матеріалів справи №7/022-08 з Київського міжобласного апеляційного господарського суду ухвалою господарського суду Київської області від 22.04.2008 р. розгляд справи призначався на 22.05.2008 р.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2008 р. прийнято до розгляду зустрічну позовну заяву Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»до Бобрицької сільської ради про визнання права постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на якій знаходяться стави нагульні №1 та №2 на території Бобрицької сільської ради, та визнання Державного акту від 11.01.2001 р. на право постійного користування землею серії І-КВ №002271, реєстраційний №419 чинним.

Зустрічний позов Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»від 12.05.2008 р. обґрунтований набуттям права постійного користування на спірну земельну ділянку та права власності на ставки №1 та №2 в порядку правонаступництва у зв’язку з приватизацією майна державного виробничого сільськогосподарського підприємства «Забір’я»шляхом перетворення останнього у Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»; підтвердженням права власності ВАТ «Забір’я»на ставки №1 та №2 згідно з Переліком нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір’я»(додаток до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. №5-25-7/27); чинністю на день вирішення спору Державного акту на право постійного користування землею серії Б№025457, виданого у 1977 р. Київському виробничому комбінату виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради народних депутатів, згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449, рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р.; наявністю невиконаного на день вирішення спору рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2002р. про визнання недійсним рішення Києво-Святошинської районної ради від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»в постійне користування 124,8 га землі водного фонду»та визнання Державного акту на право постійного користування спірною земельною ділянкою таким, що втратив чинність; спірна земельна ділянка, стави №1 та №2, дамби є згідно з ст. 187 ЦК України неподільною річчю, якими ВАТ «Забір’я»вправі користуватися як засобами виробництва відповідно до статутної мети товариства.

20.05.2008р. через загальний відділ господарського суду позивач (відповідач за зустрічним позовом) подав відзив на зустрічний позов ВАТ „Забір’я”, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 22.05.2008 р. розгляд справи в порядку приписів п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України відкладався на 03.06.2008 р. у зв’язку з нез’явленням представників відповідачів у судове засідання.

Судове засідання, призначене на 03.06.2008 р. не відбулося з технічних причин у зв’язку з неможливістю здійснення фіксування судового процесу технічними засобами, а тому ухвалою господарського суду Київської області від 03.06.2008 р. розгляд справи було відкладено на 10.07.2008 р.

Відповідач1 - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, вп’яте в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав за можливе розглянути справу без участі Відповідача1 за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з’ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з Державним актом на право користування землею серії Б №025457, виданим у 1977 р. виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради Київської області, у безстрокове та безоплатне користування Київського виробничого рибкомбінату с. Забір’я Києво-Святошинського району Київської області було передано земельну ділянку площею 1617,9 га для сільськогосподарського використання.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 13.05.1997 р. №2/22-ВП було прийнято рішення щодо приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір’я».

Згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. №5-25-7/27 Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір’я»було перетворено у Відкрите акціонерне товариство «Забір’я», затверджено статут ВАТ «Забір’я».

02.12.2003 р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області та Відкритим акціонерним товариством «Забір’я»було підписано Акт прийому-передачі державного майна у власність Відкритому акціонерному товариству «Забір’я».

З Переліку нерухомого майна, що передається у власність Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області від 02.06.1998 р. №5-25-7/27, вбачається, що Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»передано став нагульний №1(Б) (інвентарний №204), став нагульний №2(Б) (інвентарний №205).

Судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі»Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»було передано у колективну власність земельні ділянки загальною площею 763,2 га, в т.ч. в межах Бобрицької сільської ради 20,3 га, Забірської сільської ради 742,9 га; надано Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»в постійне користування 592,2 га, в т.ч. в межах Бобрицької сільської ради –124,8 га, Забірської сільської ради –467,4 га.

11.01.2001 р. Києво-Святошинською районною радою народних депутатів на підставі рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі»було видано Державний акт на право постійного користування ВАТ «Забір’я»земельною ділянкою площею 124,8 га серії І-КВ№002271 від 11.01.2001 р.

Рішенням господарського суду м. Києва (суддя Качан Н.І.) від 14.02.2002 р. у справі №1/4 задоволено позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та визнано недійсним рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі», а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га серії І-КВ№002271 від 11.01.2001р. –таким, що втратив чинність. Крім того, вказаним рішенням господарського суду м. Києва зобов’язано Києво-Святошинську районну раду Київської області внести відповідні зміни до книги записів державних актів.

Постановою Вищого господарського суду України (судова колегія у складі суддів: Кривди Д.С., Савенко Г.В., Ходаківської І.П.) від 23.12.2004 р. вказане рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі №1/4 залишено без змін .

Ухвалами Верховного Суду України від 17.02.2005 р. та від 19.04.2007 р. Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 23.12.2004 р. у справі №1/4.

Рішенням Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.04.2005 р. №338 зараховано до земель запасу Бобрицької сільської ради земельну ділянку водного фонду площею 124,8 га, що розташована в межах села Бобриця.

Згідно з повідомленням Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області»від 12.06.2007р. №84 за даними реєстру нерухомого майна станом на 11.06.2007 р. право власності на гідротехнічні споруди –дамби, що знаходяться на території Бобрицької сільради, не зареєстровано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв’язок, суд вважає позовні вимоги Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області такими, що підлягають частковому задоволенню, а в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»до Бобрицької сільської ради слід відмовити. При цьому господарський суд виходить з наступного.

Як встановлено судом, у 1977 р. виконавчим комітетом Києво-Святошинської районної ради Київської області було передано у безстрокове та безоплатне користування Київського виробничого рибкомбінату с. Забір’я Києво-Святошинського району Київської області земельну ділянку площею 1617,9 га для сільськогосподарського використання, що посвідчено Державним актом на право користування землею серії Б №025457.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна»(в редакції, чинній станом на день прийняття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області наказу від 02.06.1998 р. №5-25-7/27 та підписання Акту прийому-передачі державного майна у власність ВАТ «Забір’я»від 02.12.2003 р.) дія даного Закону не поширювалася на приватизацію об'єктів державного земельного фонду.

Земельні правовідносини, в тому числі підстави набуття та припинення права постійного користування земельною ділянкою, визначалися Земельним кодексом України та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видані відповідно до нього (ст. 1 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII).

Пунктом 3 частини першої статті 27 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII) було встановлено, що право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Згідно з пунктом 1 Розділу І Плану приватизації державного майна Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір’я», затвердженого 01.06.1998 р. начальником Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області, Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір’я»створене 03.12.1996 р. шляхом поділу Київського виробничого рибкомбінату.

Відповідно до ст. 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання). При злитті і поділі юридичних осіб майно (права і обов'язки) переходить до нововиниклих юридичних осіб.

Частиною шостою статті 34 Закону України «Про підприємства в Україні»у разі поділу підприємства до нових підприємств, які виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства.

Таким чином, реорганізація Київського виробничого рибкомбінату шляхом поділу є юридичним фактом для припинення його права постійного користування земельною ділянкою.

В силу приписів ч. 1 ст. 22 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII) право користування наданою земельною ділянкою виникало після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів або їх виконавчими органами (ст. 23 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII), пункт 2 частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»).

Судом встановлено, що Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою ні Державному виробничому сільськогосподарському рибоводному підприємству «Забір’я», ні Відкритому акціонерному товариству «Забір’я»у встановленому законодавством порядку не видавався.

Рішенням Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 08.04.2005 р. №338 спірну земельну ділянку площею 124,8 га, що розташована в межах села Бобриця, зараховано до земель запасу Бобрицької сільської ради (т. 1 а.с. 35).

Вищенаведене свідчить, що після реорганізації Київського виробничого рибкомбінату Державне виробниче сільськогосподарське рибоводне підприємство «Забір’я»та Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»не набули у встановленому законом порядку права на користування спірною земельною ділянкою. (З аналогічної позиції виходив Верховний Суд України у постанові від 21.01.2002 р. по справі №6/24-1/87).

Відповідно до ст. 4 Водного кодексу УРСР (затвердженого Законом Української РСР від 09.06.1972 р. №771-VIII) єдиний державний водний фонд включав, зокрема, води ставів.

Згідно з ст. 5 Водного кодексу УРСР штучно створені водні об'єкти включаються до єдиного державного водного фонду в порядку обліку вод, встановлюваному Радою Міністрів СРСР, з часу прийняття їх в експлуатацію державною приймальною комісією.

Судом встановлено, що акти прийому в експлуатацію спірних ставів за 1970, 1971 роки були передані на зберігання до Київського обласного архіву, про що свідчить опис №1 фонду №4789.

Відповідно до ст. 1 Водного кодексу України (із змінами, чинними на день прийняття Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області наказу від 02.06.1998 р. №5-25-7/27) водний об'єкт –природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт). Водойма –безстічний або із сповільненим стоком поверхневий водний об'єкт. Ставок –штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Статтею 30 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII) передбачалось, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Згідно з чинним на час приватизації Державного виробничого сільськогосподарського рибоводного підприємства «Забір’я»ДБН А.3.1-3-94 «Управління, організація і технологія. Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»(затверджених наказом Держкоммістобудування України від 05.10.1994 р. №48) споруда –об'ємна, площинна або лінійна наземна, надземна чи підземна будівельна система, яка складається з несучих та в окремих випадках з огороджувальних конструкцій і призначена до виконання виробничих процесів різних видів, зберігання матеріалів, виробів, устаткування, для тимчасового перебування людей, пересування людей та вантажів тощо.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд (ДК 018-2000), затвердженого і введено в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 р. №507, споруди –це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт. Будівлі –це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін. Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.

Таким чином, судом відхиляються як безпідставні посилання ВАТ «Забір’я»на те, що спірні стави нагульні №1 та №2 є будівлями або спорудами, з внесенням яких Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Київській області до Переліку нерухомого майна, що передається у власність ВАТ «Забір’я»згідно з наказом про створення ВАТ «Забір’я»від 02.06.1998 р. №5-25-7/27, відбувся перехід права постійного користування на зайняту ними земельну ділянки до ВАТ «Забір’я»згідно з ст. 30 ЗК України (в редакції Закону України від 13.03.1992 р. №2196-XII).

Згідно з ст.ст. 21, 23 Водного кодексу УРСР (затвердженого Законом Української РСР від 09.06.1972 р. №771-VIII) визначення місць будівництва підприємств, споруд та інших об'єктів, що впливають на стан вод, погоджується з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів, органами, які здійснюють державний санітарний нагляд, охорону рибних запасів, та іншими органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Проекти будівництва зазначених підприємств, споруд та інших об'єктів підлягають погодженню з органами по регулюванню використання і охороні вод та іншими органами у випадках і в порядку, встановлюваних законодавством Союзу РСР. Будівельні, днопоглиблювальні і вибухові роботи, добування корисних копалин і водяних рослин, прокладання кабелів, трубопроводів та інших комунікацій, рубання лісу і чагарників, бурові, сільськогосподарські та інші роботи на водних об'єктах або в прибережних смугах (зонах) водойм, що впливають на стан вод, проводяться за погодженням з органами по регулюванню використання і охороні вод, виконавчими комітетами місцевих Рад народних депутатів та іншими органами відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР. Місця проведення вказаних робіт визначаються у відповідності з проектами, затверджуваними у встановленому порядку. Порядок погодження робіт, що впливають на стан вод, на водних об'єктах та в прибережних смугах (зонах), а також форми необхідних для цього документів на погодження (акти, протоколи і т. ін.) встановлюються Радою Міністрів УРСР, якщо інше не передбачено законодавством Союзу РСР.

Проте, ВАТ «Забір’я»не надано доказів державної реєстрації права власності на гідротехнічні споруди, що знаходяться на спірних ставках, а також доказів проектування, будівництва, введення в експлуатацію даних гідротехнічних споруд Державним виробничим сільськогосподарським рибоводним підприємством «Забір’я», набуття ним вказаних споруд на підставі розподільчого балансу внаслідок поділу Київського виробничого рибкомбінату.

Відповідно до ст. 3 Водного кодексу України штучні водойми, зокрема, ставки належать до водного фонду України.

Води (водні об'єкти) є виключно власністю народу України і надаються тільки у користування. Народ України здійснює право власності на води (водні об'єкти) через Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим і місцеві Ради народних депутатів (ст. 6 Водного кодексу України, в редакції Закону України від 06.06.1995 р. №213/95-ВР).

Враховуючи положення ст.ст. 1, 3, 5, 6, 8 Водного кодексу України, суд приходить до висновку, що спірні ставки нагульні №1 та №2 є штучними водними об’єктами місцевого значення, розпорядження якими не належало до компетенції державних органів приватизації.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, зокрема, водні ресурси та інші природні ресурси, які є об'єктами права власності Українського народу.

Відповідно до ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель (затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003 р. №174 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.07.2003 р. за №641/7962) Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі (далі - книга реєстрації) - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок.

Позови про визнання спрямовуються на усунення спору між сторонами шляхом внесення ясності в існуючі між ними правовідносини. Суд своїм рішенням лише підтверджує наявність чи відсутність права і обов’язку, скасовує юридичний факт виникнення прав та обов’язків. Таким чином, задоволення позову про визнання не передбачає виконання судового рішення.

Як встановлено судом, рішенням господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі №1/4 задоволено позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та визнано рішення Києво-Святошинської районної ради Київської області від 27.04.2000 р. «Про передачу ВАТ «Забір’я»у постійне користування в межах Бобрицької сільської ради 124,8 га землі», а Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 124,8 га серії І-КВ№002271 від 11.01.2001р. –таким, що втратив чинність.

Враховуючи зазначене, судом відхиляються як необґрунтовані посилання ВАТ «Забір’я»на невиконання Києво-Святошинську районною радою Київської області рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі №1/4 щодо обов’язку внести відповідні зміни до книги записів державних актів як на підставу наявності титулу законного користувача спірними земельною ділянкою та ставками.

Відповідно до частини 4 статті 35 ГПК України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Водночас оціночні судження, викладені у мотивувальній частині рішення Києво-Святошинського районного суду від 07.08.2007 р. у цивільній справі №2-2193/2007 за позовом Джигира В.Г. до ВАТ «Забір’я», третя особа –Бобрицька сільська рада, щодо набуття права власності на спірні земельну ділянку та ставки, наявності у ВАТ «Забір’я»права користування ними незважаючи на рішення господарського суду м. Києва від 14.02.2002 р. у справі №1/4, не можуть прийматися судом до уваги при вирішенні даного спору. Ототожнення фактів, встановлених судом, з їх юридичною оцінкою, надання останній преюдиціального значення є порушенням ч. 4 ст. 35 ГПК України. (З аналогічної позиції виходив Верховний Суд України у постанові від 18.01.2005 р у справі №5/69).

Судом встановлено, що 21.05.2007 р. Ірпінським міжрайонним управлінням водного господарства було проведено перевірку стану дотримання вимог водного законодавства, якою встановлено використання ВАТ «Забір’я»на території Бобрицької сільської ради двох ставків, обмеження загального водокористування громадян, заборону відповідачем-2 вилову риби, купання та плавання на човнах, відсутність договору оренди водних об’єктів, утримання на балансі ВАТ «Забір’я»гідротехнічних споруд водойм, відсутність на підприємстві гідротехнічної служби, ненадання комісії документації щодо обстеження водойми та технічної документації (в т.ч. щодо заходів по пропуску повені, правил користування, паспорт водойми), ненадання дозволу на спец користування та звітності про використання води (т. 1 а.с. 10).

Відповідно до Акту від 01.10.2007 р. №А-2840/38, складеного державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області Терещенком М.М. за результатом перевірки дотримання вимог земельного законодавства ВАТ «Забір’я»при використанні земельної ділянки на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, правовстановлюючі документи на земельну ділянку водного фонду площею124,8 га та нерухоме майно, розташоване на ній, у ВАТ «Забір’я»відсутні.

01.11.2007 р. державним інспектором з контролю за використанням та охороною земель Державної інспекції з контрою за використанням і охороною земель Ремеслом А.В. було видано припис голові ВАТ «Забір’я»Мотузці О.Г., яким зобов’язано усунути виявлені порушення земельного законодавства у термін до 01.12.2007 р. у зв’язку з відсутністю у ВАТ «Забір’я»правовстановлюючих документів на земельну ділянку площею 124,8 га.

За використання земельної ділянки водного фонду площею 124,8 га на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області без правовстановлюючих документів постановою В.о. начальника Головного управління земельних ресурсів у Київській області від 07.12.2007 р. №2 голову правління ВАТ «Забір’я»Мотузку О.Г. притягнуто до адміністративної відповідальності .

Крім того, 27.04.2007 р. Відкритим акціонерним товариством «Забір’я»були прийняті розпорядження №1 «Про платний лов риби в ставках господарства», №2 «Про умови риболовлі для власників сезонних пропусків», №3 «Про порядок збору коштів за лов риби в ставках господарства та оренду будинку рибалки».

Згідно з повідомленням Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації Києво-Святошинської районної ради Київської області»від 12.06.2007р. №84 за даними реєстру нерухомого майна станом на 11.06.2007 р. право власності на гідротехнічні споруди –дамби, що знаходяться на території Бобрицької сільради, не зареєстровано.

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Враховуючи зазначені обставини, суд приходить до висновку про те, що Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області стало відомо про особу порушника права власності територіальної громади с. Бобриця на спірну земельну ділянку, яка неправомірно використовує спірні ставки та земельну ділянку, обмежує загальне водокористування, –ВАТ «Забір’я»лише з 21.05.2007 р., після складання представниками Ірпінського міжрайонного управління водного господарства акту-припису перевірки стану дотримання вимог водного законодавства.

Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 268 ЦК України позовна давність не поширюється, зокрема, на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Відповідно до ст.13 Конституції України та ст.324 ЦК України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Таким чином, заява ВАТ «Забір’я»про відмову Бобрицькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області у позові з підстав пропуску строку позовної давності є необґрунтованою.

Згідно з ст. 1 ГПК України, п. 2 Роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів»обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Оспорювані розпорядження Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»№1 від 27.04.2007 р., №2 від 27.04.2007 р., №3 від 27.04.2007 р. в частині користування ставками нагульними №1 та №2, що знаходяться на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, стосуються обмеження прав громадян на загальне водокористування спірними ставками –лов риби, а тому суд приходить до висновку, що Бобрицькою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області не доведено порушення її прав вказаними розпорядженнями.

Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати по сплаті державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 43, 82 –85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області задовольнити частково.

2. Визнати недійсним Акт прийому-передачі державного майна у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»від 02.12.2003 р. в частині передачі у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»(08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я; код ЄДРПОУ 00476665) державного майна у вигляді ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

3. Визнати недійсним Перелік нерухомого майна, що передається у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я», складений 02.06.1998 р. згідно з наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області від 02.06.1998 р. №5-25-7/27, виданий 24.04.2000 р., в частині передачі у власність Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»(08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я; код ЄДРПОУ 00476665) державного майна у вигляді ставу нагульного №1 та ставу нагульного №2, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

4. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»(08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я; код ЄДРПОУ 00476665) протягом одного тижня з дня набрання даним рішенням законної сили повернути Бобрицькій сільській раді Києво-Святошинського району Київської області (08142, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, 17; код ЄДРПОУ 23566916) самовільно зайняту земельну ділянку площею 124,8 га, розташовану на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

5. Зобов’язати Відкрите акціонерне товариство «Забір’я»(08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я; код ЄДРПОУ 00476665) протягом одного тижня з дня набрання даним рішенням законної сили звільнити проїзди навколо ставу нагульного №1, ставу нагульного №2 та дамб, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, зняти охорону та попереджувальні щити про заборону ловити рибу із посиланням на право приватної власності, усунути перешкоди у здійсненні права загального водокористування громадянами, припинити незаконну рибогосподарську діяльність на земельній ділянці площею 124,8 га та на ставах нагульних №1, №2, розташованих на території Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

6. В іншій частині позовних вимог Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відмовити.

7. У задоволенні зустрічного позову Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»- відмовити повністю.

8. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Забір’я»(08145, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Забір’я; код ЄДРПОУ 00476665; п/р №26008053105024 в КРУ «Приват Банк», МФО 321842, або з будь-якого іншого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08142, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, 17; код ЄДРПОУ 23566916) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. (п’ятдесят дев’ять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

9. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1) на користь Бобрицької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08142, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Бобриця, вул. Шкільна, 17; код ЄДРПОУ 23566916) 42,50 грн. (сорок дві гривні 50 копійок) витрат по сплаті державного мита, 59,00 грн. (п’ятдесят дев’ять гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

10. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному та касаційному порядку.

Суддя Антонова В.М.

Рішення підписане 22.07.2008р.