Рішення № 1944421, 11.09.2007, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

11.09.07 Справа№ 9/137

Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,

При секретарі Козак І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом: Прокурора Шевченківського району м. Львова, м. Львів, поданого в інтересах держави в особі Львівської міської ради (Управління інженерного господарства) м. Львів, в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів,

До відповідача: Будинкоуправління № 3 Львівської КЕЧ району, м. Львів,

Про стягнення 189586 грн. 32 коп.

За участю представників:

Від прокурора: представник Загрева В.Б.,

Від позивача: Чайка О.А. –п/к.

Від відповідача: не прибув.

Представникам роз”яснено права та обов”язки встановлені статтею 22 ГПК України. Представники не настоюють на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Прокурора Шевченківського району м. Львова, м. Львів, поданого в інтересах держави в особі Львівської міської ради (Управління інженерного господарства) м. Львів, в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, до відповідача: Будинкоуправління № 3 Львівської КЕЧ району, м. Львів, про стягнення 189586 грн. 32 коп.

Прокурор пояснив, що відповідачем в процесі розгляду справи по суті було сплачено: 27.06.07р. –3800,00 грн., 12.07.07р. –6300,00 грн., 19.07.07р. –5600,00 грн., 20.07.07р. –2200,00 грн., 28.07.07р. –800,00 грн., відтак заборгованість складає відповідно суму 168066 грн. 11 коп., яку просить стягнути з відповідача на користь позивача. Крім того просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2820 грн. 21 коп., яка нарахована відповідно до частини 6 ст. 232, частини 2 статті 343 ГК України, за 92 дні.

Позивач подав документи, які вимагалися судом, подав проект акту звірки суми боргу та докази про його скерування відповідачу та пояснив, що відповідач акту звірки розрахунків на адресу позивача не надіслав, пояснив, що дійсно відповідачем - 27.06.07р. сплачено заборгованість в сумі 3800,00 грн., 12.07.07р. –6300,00 грн., 19.07.07р. –5600,00 грн., 20.07.07р. –2200,00 грн., 28.07.07р. –800,00 грн., відтак борг, станом на 11.09.2007р., складає 168066 грн. 11 коп., просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню у розмірі 2820 грн. 21 коп., яка нарахована відповідно до статті 232 ГК України за 92 дні.

Відповідач, повторно, без поважних причин повноважного представника в судове засідання не направив, вимог ухвал суду від 10.07.2007р., від 02.08.2007р. не виконав, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений 24 липня 2007р. під розписку про день, час та місце розгляду справи рекомендованою кореспонденцією № 1933720 ( докази в матеріалах справи).

Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України –за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між позивачем ( Львівським міським комунальним підприємством “Львівтеплоенерго”, м. Львів) та відповідачем ( Будинкоуправлінням № 3 Львівської КЕЧ району, м. Львів) 01.11.2000 року був укладений договір № 2125 про постачання теплової енергії в гарячій воді з додатками до нього № 1, 2, 3, які є невід”ємною частиною цього договору та були укладені додаткові угоди до даного договору від 16.11.2006р., з додатком № 1 про обсяги постачання теплової енергії, від 01.11.2004р.

Відповідно до розділу 1 цього договору позивач зобов”язувався постачати відповідачеві (Споживачеві –за договором) теплову енергію в гарячій воді в потрібних споживачеві обсягах, а споживач зобов”язувався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені договором.

Умови та порядок постачання теплової енергії сторони передбачили у розділі 2 договору.

Відповідно до п. 6.2., у якому зазначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, строки оплати за спожиту теплову енергію сторони передбачили Додатковою угодою від 01.11.2004р. до договору № 2125 від 01.11.2000р., а саме: “Сторони погоджуються п. 6.3. даного договору викласти в наступній редакції: 6.3. Споживач до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує Енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії”.

Позивач свої зобов”язання за цим договором виконав у повному обсязі, що підтверджується матеріалами даної справи, актами про включення системи тепло споживання від 28.10.2005р., від 03.11.2005р. від 24 серпня 2006р. від 20.10.2006р., які підписані представниками двох сторін.

Відповідач своїх зобов”язань, в частині проведення своєчасної оплати за надані послуги, у строки визначені даним договором, тобто 25-го числа місяця, наступного за звітним, в повному обсязі не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем, на час подання позову до господарського суду, за період з березня 2006р. - червень 2007р. складала 186766 грн. 11 коп. –розрахунок в матеріалах справи.

27.06.07р. відповідачем сплачено позивачу заборгованість в сумі 3800,00 грн., 12.07.07р. –6300,00 грн., 19.07.07р. –5600,00 грн., 20.07.07р. –2200,00 грн., 28.07.07р. –800,00 грн., відтак борг станом на 11.09.2007р. складає суму 168066 грн. 11 коп.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов”язання, що виникає між суб”єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб”єкт ( зобов”язана сторона, у тому числі боржник) зобов”язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб”єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб”єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання обов”язку.

Статтею 175 ГК України передбачено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов”язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійснені господарської діяльності, в силу яких зобов”язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов”язаної сторони виконання її обов”язку.

Майнові зобов”язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов”язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов”язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 цієї статті визначено, що застосування господарських санкцій повинно га рантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування зби тків учасникам господарських відносин, завданих внас лідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання (частина 1), а частиною 2 цієї статті передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальнос ті учасника господарських відносин є вчинене ним пра вопорушення у сфері господарювання.

Частина 3 зазначеної статті передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за не виконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення госпо дарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господар ського правопорушення. У разі якщо інше не передба чено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе госпо дарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможли вим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обста винами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для ви конання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 219 ГК України, визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2820 грн.21 коп., яка нарахована відповідно до пункту 7.2.3. договору, за 92 дні прострочення платежу, а саме: за 61 день прострочення платежу з 24.02.2007р. по 25.04.2007р. від суми основного боргу 48013 грн. 01 коп., ставка НБУ 8.5%, та за 31 день прострочення платежу, від суми основного боргу 98265 грн. 45 коп. з 25.04.2007р. по 25.05.2007р., ставка НБУ 8,5% (розрахунок розміру пені –в матеріалах справи).

Нарахування розміру пені передбачено договором (п. 7.2.3.) не суперечить вимогам частини 6 статті 232 ГК України та частині 2 статті 343 ГК України, ст. ст. 1 та 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов”язань” в редакції Закону України від 10 січня 2002р. № 2921-111.

Дослідивши всі обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін та оцінивши в сукупності подані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покласти на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України 168 грн. 06 коп. державного мита. У відповідності з вимогами Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнути з відповідача в доход Державного бюджету України.

Прокурором правомірно заявлено позов в інтересах держави в особі Львівської міської ради (Управління інженерного господарства) м. Львів, в особі Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, м. Львів, так як Львівське міське комунальне підприємство “Львівтеплоенерго” створене Львівською міською радою та підпорядковане Управлінню інженерного господарства Львівської міської ради, яке в свою чергу є представником власника –територіальної громади м. Львова і є органом, до сфери управління якого входить позивач. Невиконання відповідачем зобов”язань за даним договором завдає шкоду інтересам держави в особі органу самоврядування.

Судом враховано рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р., так як виробництво, транспортування, реалізація теплової енергії є однією із пріоритетних і найважливіших галузей народного господарства в Україні і покликана задовольняти потреби населення та юридичних осіб в тепловій енергії.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 22, 29, 33, 34, 36, 43, 49, 77, 82-85, 115-118 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовільнити частково.

Стягнути з Будинкоуправління № 3 Львівської КЕЧ району, п. і. 79044, м. Львів, вул. Околична, 16 ( код ЄДРПОУ 24963826) на користь Львівського міського комунального підприємства “Львівтеплоенерго”, п. і. 79000, м. Львів, вул. Д. Апостола, 1 (код ЄДРПОУ 05506460) 168066 грн. 11 коп. основного боргу, 2820 грн. 21 коп. пені.

2. Стягнути з Будинкоуправління № 3 Львівської КЕЧ району, п. і. 79044, м. Львів, вул. Околична, 16 ( код ЄДРПОУ 24963826) в доход Державного бюджету України 168 грн. 06 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення складено, оформлено відповідно до статті 84 ГПК України, підписано та проголошено 11.09.2007 року. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені статтями 91-93 ГПК України. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя Данко Л.С.