Рішення № 1944188, 21.07.2008, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.07.08 Справа № 13/135(17/77(18/305).

За позовом Державного комітету України з державного матеріального резерву

до відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин»м. Луганськ

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганська обласна державна адміністрація

за участю прокуратури Луганської області

про стягнення 39011,186 т. зерна пшениці, 7166355 грн. 26 коп., та 17994861 грн. 12 коп.

Головуючий суддя

Суддя

Суддя

Яресько Б.В.

Пономаренко Є.Ю.

Седляр О.О.

За участю:

Секретар судового засідання Чорна І.М.

Прокурор Кострицька М.В. посв. № 167 від 20.12.2006 р.

Від позивача

Вакуленко О.М., довіреність № 2/593 від 08.02.08,

Від відповідача

Бондаренко К.М., довіреність № 02-07/48 від 04.06.08,

Від 3 особи

Ратіхіна Є.О., довіреність № 20 від 19.03.07

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: В серпні 2002 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про повернення 42522,236 тонн зерна державного матеріального резерву, в тому числі 32000,464 тонн пшениці - 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4 класу основного боргу і 2880,03 тонни пшениці 3-го класу та 630,97 тонн пшениці 4-го класу - відсотки за користування та сплату штрафних санкцій в сумі 20251785,64 грн., з яких штраф 16287426,12 грн. і пені 3964359,52 грн., посилаючись на те, що останній не виконує умов договору про позичання.

У травні 2003 року ВАТ "Луганськмлин" звернувся до господарського суду з зустрічним позовом про визнання договору про позичання від 18.05.1998 року недійсним, як удавану угоду.

В процесі розгляду справи, 04.07.2003 року Державний комітет України з державного матеріального резерву уточнив та збільшив свої позовні вимоги і просив зобов'язати ВАТ "Луганськмлин" повернути до державного резерву заборгованість у розмірі 32000,464 тонни пшениці 3-го класу та 7010,772 пшениці 4 класу.

Стягнути з ВАТ "Луганськмлин" на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву відсотки за користування позичкою в сумі 7166355,26 грн. та штрафні санкції в сумі 17994861,12 грн. в тому числі штраф - 16287426,12 грн. і пені 1707435 грн.

Справа розглядалася господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Луганської області від 23 квітня 2004 року в задоволенні первісного і зустрічного позовів відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 6 вересня 2004 року постановлено рішення господарського суду Луганської області від 23.04.04 року у справі № 17/77-(18/305) в частині відмови в задоволенні вимог про зобов’язання відповідача повернути до державного резерву 32000,464 тонн пшениці 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4-го класу –скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Державного комітету з державного матеріального резерву м. Київ до відкритого акціонерного товариства “Луганськмлин” про зобов'язання відповідача повернути до державного резерву 32000,464 тонн пшениці 3-гс класу та 7010,722 тонн пшениці 4-го класу.

Зобов'язати відкрите акціонерне товариство “Луганськмлин” повернути на користь Державного комітету з державного матеріального резерву зерно в кількості 32000,464 тонн пшениці 3-го класу та 7010,722 тонн пшениці 4-го класу.

В решті вимог про стягнення з відкритого акціонерного товариства „Луганськмлин" на користь Державного комітету з державного матеріального резерву 7166355,26 грн. відсотків за користування позичкою, а також штрафних санкцій в розмірі 17994861,12 грн., а також в частині вимог за зустрічним позовом рішення господарського суду Луганської області від 23.04.04р. залишити без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13 січня 2005 року постанову Донецького апеляційного господарського суду від 6 вересня 2004 року в частині стягнення відсотків за користування позичкою в сумі 7166355,26 грн. та штрафних санкцій у розмірі 17994861,12 грн. скасовано та справу в цій частині направлено господарському суду Луганської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Заявою від 01 липня 2005 року № 282-1/юр (а.с. 61 т. VIII) позивач збільшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування позикою в сумі 14006947 грн. 60 коп., та штраф в сумі 16 287426 грн. 12 коп., та 2373179 грн. 96 коп. пені.

Таким чином, предметом розгляду по цій є вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотків за користування позикою в сумі 14006947 грн. 60 коп., штрафу в сумі 16 287426 грн. 12 коп., та 2373179 грн. 96 коп. пені.

У судовому засіданні 21.07.2008 р. представник позивача вимоги підтримав.

Прокурор позовні вимоги підтримав.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на визнання недійсним договору позики, невиконання зобов’язань за яким є підставою для нарахування відсотків та штрафних санкцій.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правової норми, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи учасників судового процесу, суд

ВСТАНОВИВ, що відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 24.04.1998р. № 262-р “Про дозвіл Держкомрезерву на видачу з державного резерву у позичку сільгосптоваровиробникам Луганської області продовольчого зерна” для надання допомоги у забезпеченні сільськогосподарських товаровиробників матеріальними ресурсами було дозволено Держкомрезерву видати з державного резерву у позичку господарствам Луганської області 40 тис. тонн продовольчого зерна. Держкомрезерву було доручено забезпечити до 01.10.1998 року повернення до державного резерву продовольчого зерна у позиченій згідно з цим розпорядженням кількості.

18.05.1998 року між Державним комітетом України з державного матеріального резерву, правонаступником якого є Державний комітет України з державного матеріального резерву та орендним підприємством „Луганський комбінат хлібопродуктів", правонаступником якого, відповідно до Статуту є відкрите акціонерне товариство „Луганськмлин", на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України № 262-р від 24.04.1998 року, на підставі п. 5 ст. 12 Закону України „Про державний матеріальний резерв" було укладено договір № юр-2/75-98 про відпуск матеріальних цінностей з державного резерву України в порядку тимчасового позичання.

Згідно з п.2.2. договору, відповідач прийняв на себе зобов'язання з повернення до державного резерву запозиченого зерна в строк до 01.10.1998 року та за умовами п.2.3 сплатити на користь позивача 2% від обсягу позичених матеріальних цінностей в натуральній формі.

14 жовтня 1998 року було укладено доповнення №1 до Договору про позичання №юр-2/75-98, яке передбачало відстрочку повернення зерна, згідно з якою сільськогосподарським товаровиробникам Луганської області, які постраждали від посухи, було надано до 01.10.1999 року відстрочку повернення до державного резерву зерна за отримані ними натуральні насіннєві і фуражні позички.

15 вересня 1999 року між сторонами було укладено Доповнення № 2 до Договору про позичання № юр-2/75-98, яким пролонговано до 01.10.2000 року повернення зерна.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.11.2006 р. по справі № 46/448 за позовом ВАТ „Луганськмлин” до Державного Комітету України з державного матеріального резерву про визнання договору недійсним, договір № юр-2/75-98 від 18 травня 1998 р. який було укладено між Орендним підприємством „Луганський комбінат хлібопродуктів” та Державним комітетом України з державного матеріального резерву визнано недійсним. Постановою Вищого Господарського Суду України від 09 серпня 2007 року по справі № 46/448 рішення Господарського суду міста Києва від 01.11.2006 року у справі № 46/448 залишено без змін.

Позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки за користування позикою в сумі 14006947 грн. 60 коп., штраф в сумі 16 287426 грн. 12 коп., та 2373179 грн. 96 коп. пені, обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на невиконання відповідачем зобов’язань за договором позики, та на положення ч. 8 ст. 14 Закону України «Про державний матеріальний резерв».

Відповідач позов не визнає, зокрема посилаючись на те, що стягнення на користь Державного комітету України з державного матеріального резерву штрафних санкцій на підставі договору № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р. є безпідставним, оскільки відсутні правові підстави для такого стягнення виходячи з наступного: як на підставу виникнення штрафних санкцій, позивач посилається на ч. 8 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” а також на договір № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р.

Частиною 8 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв” передбачено, що за несвоєчасне повернення до державного резерву позичених матеріальних цінностей одержувач сплачує штраф у розмірі 100 відсотків вартості неповернених матеріальних цінностей виходячи з ринкових цін, що діють на день повернення, але не менше, ніж на день відпуску, і пеню за кожний день прострочення до повного виконання зобов'язання. Даною частиною Закону України „Про державний матеріальний резерв” пов’язано сплату штрафних санкцій з виконанням зобов’язання. Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу України. Частина 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори. Тобто, єдиною підставою для стягнення штрафних санкцій є існування зобов’язання, яке в свою чергу нерозривно пов’язане з договором. Спірний договір позики на який посилається позивач визнаний судом недійсним.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує невиконанням відповідачем зобов’язань за договором № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р.

Договір позики № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р. визнаний рішенням суду недійсним.

Відповідно до положень ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Таким чином, у відповідача відсутні зобов’язання, що були передбачені договором позики № юр-2/75-98 від 18.05.1998 р.

За таких обставин вимоги позивача щодо стягнення з відповідача відсотки за користування позикою в сумі 14006947 грн. 60 коп., штраф в сумі 16 287426 грн. 12 коп., та 2373179 грн. 96 коп. пені є необґрунтованими, та не підлягають задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати.

Керуючись ст. 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Державного комітету України з державного матеріального резерву до відкритого акціонерного товариства «Луганськмлин»м. Луганськ за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Луганська обласна державна адміністрація за участю прокуратури Луганської області про стягнення відсотків за користування позикою в сумі 14006947 грн. 60 коп., штрафу в сумі 16 287426 грн. 12 коп., та 2373179 грн. 96 коп. пені відмовити.

За згодою сторін у судовому засіданні була проголошена лише вступна та резолютивна частина рішення

Суддя головуючий Б.В. Яресько

Суддя Є.Ю. Пономаренко

Суддя О.О. Седляр

Дата підписання повного тексту рішення

28 липня 2008 року

Помічник судді М.Ю. Михайлевич