Рішення № 194337, 23.10.2006, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Від "23" жовтня 2006 р. по справі № 7/107-38

За позовом Закритого акціонерного товариства "Запоріжжявторресурси", м. Запоріжжя

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньіндустрія", м. Луцьк

про стягнення 11 925,05 грн.

Суддя Шум М.С.

За участю представників сторін:

від позивача: Вржещ Л.В., представник (доручення №867 від 16.10.2006р.)

від відповідача: Громова С.Т., представник (доручення від 21.09.2006р.)

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представникам сторін було роз’яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учасникам судового процесу на підставі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України були роз’яснені їх процесуальні права та обов’язки. Заяв та клопотань від останніх на розгляд господарського суду не поступило.

Суть спору: позивач – закрите акціонерне товариство "Запоріжжявторресурси" звернулося в господарський суд Волинської області з позовом про стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньіндустрія" 11 925,05 грн., в тому числі 11 175,37 грн. заборгованості по оплаті за поставлений товар, 533,83 грн. інфляційних втрат та 215,85 грн. процентів річних.

Відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю "Волиньіндустрія" у відзиві на позов пред’явлені позовні вимоги визнало, несвоєчасну оплату товару пояснило тяжким фінансовим становищем товариства.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, господарський суд, - ВСТАНОВИВ: 02 березня 2005 року між закритим акціонерним товариством "Запоріжжявторресурс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньіндустрія" було укладено договір купівлі-продажу за №23.

Укладена між сторонами угода предметом судового розгляду не виступала, недійсною судом не визнавалася, сторонами розірвана не була, у зв’язку з чим в господарського суду відсутні підстави вважати зазначену угоду недійсною або неукладеною.

Відповідно до умов угоди товариство "Запоріжжявторресурс" взяло на себе зобов’язання поставити товариству "Волиньіндустрія" товар – макулатура та ганчір’я, а останнє в свою чергу зобов’язувалося прийняти та оплатити товар.

Відповідно до ст. 144 Господарського кодексу України, майнові права та майнові обов’язки суб’єктів господарювання виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

На виконання договору від 02.02.2005р. протягом листопада місяця 2005 року товариству "Волиньіндустрія" відпущено товару на загальну суму 11 175,37 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Однак, відповідач взяті на себе згідно угоди зобов’язання щодо оплати товариству "Запоріжжявторресурс" товару не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість на момент подання позову в сумі 11 175,37 грн.

У відповідності із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, що згідно поданих розрахунків становлять 533,83 грн. інфляційних втрат та 215,85 грн. процентів річних.

З огляду на викладене, враховуючи поставки позивачем відповідачу товару та не проведення останнім при цьому всіх належних розрахунків, позовні вимоги пред’явлені до товариства "Волиньіндустрія" підставні і підлягають до задоволення.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати, які поніс позивач пов’язані з поданням позовної заяви до суду та розглядом справи господарським судом (сплата державного мита та оплата інформаційно-технічного забезпечення судового процесу), підлягають відшкодуванню у відповідності із ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за рахунок відповідача в пропорційно задоволеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньіндустрія" (м. Луцьк, вул. Карбишева, 3, код ЄДРПОУ 30584576) на користь закритого акціонерного товариства "Запоріжжявторресурс" (м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 81-В, код ЄДРПОУ 05511969) 11 175,37 грн. заборгованості, 533,83 грн. інфляційних втрат та 215,85 грн. процентів річних, всього 11 925,05 грн., 119,25 грн. в повернення витрат по сплаті державного мита та 118 грн. в повернення витрат по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Суддя Шумом Миколою Сергійовичем