Постанова № 19426643, 26.09.2011, Вільногірський міський суд Дніпропетровської області

Україна

В І Л Ь Н О Г І Р С Ь К И Й М І С Ь К И Й С У Д Д Н І П Р О П Е Т Р О В С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

51700, м. Вільногірськ, вул. Жовтнева, 14-а, тел. (05653) 5-07-41

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року                                                                       Справа № 2а-626/11/0407

Суддя Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, ОСОБА_1, розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні суду в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України (УПФУ) в м. Вільногірську, Дніпропетровській області, про перерахунок та виплату підвищення до пенсії,

У С Т А Н О В И В:

02.08.2011 року позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому прохає:

- поновити їй пропущений з поважних причин строк на подачу даного позову в межах заявлених позовних вимог з 01.12.2010 р. до 6-ти місячного строку, який передував подачі позову

- зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01.12.2010 року по час винесення постанови за цим позовом.

В обґрунтування позову позивач зазначила, що вона народилася 10.01.1942 року, має статус «дитини війни» і перебуває на обліку у відповідача - Управління Пенсійного Фонду України в м. Вільногірську. Відповідач в 2006 - 2007 роках не нараховував та не виплачував їй підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», яке повинно було бути розраховане, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, а у 2008 –2011 роках вказаний вид підвищення до пенсії призначався та виплачувався їй частково –у розмірі 10%.

Статтею 19 ОСОБА_3 України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 України.

Відповідно до Преамбули Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»цей Закон, розроблений відповідно до ОСОБА_3 України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за пільговим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», позивачу ( який має статус дитини війни) –покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за її місцем проживання.

Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, встановлює Закон України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність.

Відповідно до ст. 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Але протягом 2006 року, такий порядок визначений не був, що виключає можливість збільшення пенсії особам, які мають статус «дітей війни».

Статтею 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Пунктом 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» статтею 6 Закону України «Про соціальний захист війни»викладено у наступній редакції –дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Таким чином, нормами Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про Державний бюджет України на 2008 рік»дійсно зупинялася дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», але норми Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік»звужуючи обсяг права дітей війни, водночас залишили незмінним зміст права дітей війни на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 8 ОСОБА_3 України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, якщо любий закон був прийнятий з порушенням ч.3 ст.22 ОСОБА_3 України, а саме зменшив права людини на отримання виплат, пільг та компенсацій, він не повинен застосовуватися, а повинен застосовуватися первинний закон, в якому ці виплати, пільги та компенсації, були передбачені. Для цього не обов’язково наявність Рішення Конституційного суду України, стосовно того, чи суперечить цей закон ОСОБА_3.

Згідно п.2 постанови Пленуму ВСУ від 01.11.96 року № 9 «Про застосування ОСОБА_3 України при здійсненні правосуддя», передбачається, що суди при розгляді конкретних справ, повинні оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акта з точки зору його відповідності ОСОБА_3 і в усіх необхідних випадках застосовувати ОСОБА_3 як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватись на ОСОБА_3, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Суд безпосередньо застосовує ОСОБА_3 у разі, коли закон, що діяв до введення в дію ОСОБА_3 чи прийнятий після цього, суперечить їй.

Крім цього в рішеннях Конституційного Суду України, неодноразово вказувалося, що пільги, компенсації та гарантії є видом соціальної допомоги, та складовою частиною конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та об’єму цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін в діючі закони згідно до ст. 22 ОСОБА_3 України, не допускається (рішення КСУ від 06.07.1999 р. № 8-рп/99, від 20.03.02 р. № 5-рп/2002, від 17.03.04 р. № 7–рп/2004, від 01.12.04 р. № 20-рп/2004, від 09.07.07 р. № 6-рп/2007, від 22.05.08 р. № 10-рп/2008).

Згідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта ОСОБА_3 України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

01.12.2010 року, вона звернулася з адміністративним позовом до Вільногірського міського суду, щодо спонукання зробити їй перерахунок та виплатити підвищення до пенсії.

20.12.2010 року, рішенням Вільногірського міського суду її позовні вимоги було задоволено, і зобов'язано відповідача здійснити їй доплату до пенсії як «Дитині війни»з 09.07.2007 по 30.11.2010 року. На даний час ця справа перебуває в Апеляційному суді Дніпропетровської області.

У зв'язку з тим, що до цього часу вона ніяких коштів в рахунок виконання вищезазначеного рішення суду від відповідача не отримувала, тому вважає, що з поважних причин припустила шестимісячний строк який передував подачі цього позову.

Так, мені стало відомо, що вона повинна була звертатися до суду в порядку передбаченому ст. 15 ЦПК України, з цивільним позовом, за яким була встановлена позовна давність в три роки.

Тобто приймаючи до уваги, що згідно до ч.2 ст.15 ЦПК України, до 01.01.2011 року, вона мала право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства, строк позовної давності за яким складав три роки, вона таким чином без пропуску строку позовної давності мала право вимагати від відповідача виконання певних дій починаючи з 2010 року по час винесення рішення судом.

Однак 09.09.2010 року, Конституційним судом України, було прийняте рішення , згідно якого частина 2 ст. 15 ЦПК України, визнана неконституційною, і вона може звертатися до суду, тільки згідно до ч. І ст.18 КАС України.

При цьому згідно ч. 2 ст. 99 КАС України, строк за захистом її порушеного права, значно скорочений на відміну від строку передбаченого ЦК та ЦПК України, і складає шість місяців замість трьох років.

Приймаючи до уваги, що Верховна Рада України, своїми неконституційними законами, спочатку привела до виникнення даного спору, потім Верховна Рада двічі - Законом від 18.02.2010 року, №1691- VI (юрисдикція щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу пенсій та соціальних виплат, передана з адміністративного до цивільного судочинства), та Законом від 07.07.2010 року, № 2453- VI (юрисдикція щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу пенсій та соціальних виплат, до 01.01.2011 року, належить до розгляду в порядку цивільного судочинства), які визнані Конституційним Судом - неконституційними, фактично ввели її в оману, щодо строків її звернення до суду за захистом порушеного права (який був встановлений в три роки), а тому вона вважає, що з поважних причин пропустила 6 - місячний строк на звернення до суду, щодо вимог які передували подачі адміністративного позову, тому, що до останнього часу законодавець встановлював, що вона має право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства з відповідним строком позовної давності в три роки, що на 2,6 роки, більше строку передбаченого ст.. 99 КАС України, і який почав діяти з 09.09.2010 року.

Також слід урахувати, що відповідно до ст. 16 ЗУ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», держава гарантує забезпечення основних потреб громадян на рівні встановлених законом державних соціальних стандартів і нормативів. Отже, виходячи з зазначеної норми можливо зробити висновок, що пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення життєвого рівня передбачене статтею 48 ОСОБА_3 України, тому право на соціальних захист і відповідно на отримання соціальних виплат не може бути обмежено будь яким строком.

Згідно до ч. 1 ст. 102 КАС України, - Пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.

Керуючись ст. 22 ОСОБА_3 України, ст.ст. 6,9,17,18,19,99,102 КАС України, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07 року, № 6-рп/2007 справа № 1-29/2007, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року, №10-рп/2008, рішенням Конституційного Суду України від 09.09.2010 року, № 19-рп/2010, позивач прохає задовольнити позов.

Відповідач позов не визнав та надав письмові заперечення, де зазначив, що виплата пенсії позивачу здійснювалась у відповідності до закону. В Законі України «Про соціальний захист дітей війни»не визначено величини мінімальної пенсії за віком для здійснення перерахунку відповідного підвищення. Визначення розміру «мінімальний розмір пенсії за віком»надано лише в ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ”, але відповідно до ч.3 ст.28 вказаного закону мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений цією статтею, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим законом. Застосування цього розміру для призначення надбавок і підвищень до пенсії цим законом не передбачено. Згідно ст. 95 ОСОБА_3 України, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Згідно ст. 4 Бюджетного кодексу України, встановлено, що, при здійсненні бюджетного процесу в Україні, положення нормативно-правових актів застосовуються лише в частині, в якій вони не суперечать положенням ОСОБА_3 України, цього Кодексу та Закону про Державний бюджет України. Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов’язання та бюджетні платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Статтею 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік»установлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» про призупинення дії ст. 6 «Про соціальний захист дітей війни»не скасовувалося, рішення з цього приводу Конституційним Судом України не приймалося. Частиною 12 ст.71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дія ст. 6 була призупинена, та ст. 111 встановлено, що виплата підвищення проводиться лише особам, які є інвалідами ( крім тих, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Нарахування підвищення до пенсії здійснювалося згідно чинної постанови КМУ № 530. Позивач за період 01.01.2008 року по липень 2011 року отримала підвищення до пенсії, як дитина війни, у сумі 2122,00 грн.

          Перевіряючи обґрунтованість доводів позивача щодо незаконності дій відповідача при проведенні нарахування та виплати підвищення до пенсії, та доводи відповідача, якими обґрунтовуються заперечення проти позову, суд враховує наступне.

Згідно ухвали Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 05.08.2011 р. позивачу поновлено строк для звернення з даним позовом до суду.

Згідно рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 20.12.2010 року, аналогічні позовні вимоги позивача було задоволено, і зобов'язано відповідача здійснити їй перерахунок та виплату підвищення до пенсії, як дитині війни, за період з 09.07.2007 по 30.11.2010 року, за виключенням періоду з 01.01.2008 р. по 21.05.2008 р.

Позивач є пенсіонером та отримує пенсію за віком, має право користуватись пільгами відповідно до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», що не заперечується відповідачем та підтверджується пенсійним посвідченням з відміткою «дитина війни», копією паспорту громадянина України, в якому зазначена дата народження позивача –10.01.1942р., та місце народження - с. Вільні Хутори, Верхньодніпровського району, Дніпропетровської області.

У відповідності до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-ІV, дитиною війни визнається особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

У відповідності до ст.ст. 6, 7 вказаного Закону, дітям війни пенсії підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 19.12.2006 року № 489-V, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до п.15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створені в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів. Таким чином, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону покладено па відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.

Стосовно вимог позивача за 2010-2011 роки: Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яку було викладено в наступній редакції: «дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 10-рп/2008 були визнані такими, що не відповідають ОСОБА_3 України положення статей розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тобто, дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» була поновлена з 22.05.2008 року і надалі не припинялася до часу прийняття Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що набрав чинності з 19.06.2011 року.

          Відповідно, за вказані періоди часу, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 р. та з 22.05.2008 року по 18.06.2011 року, виходячи з розміру встановленого на ці періоди мінімального розміру пенсії за віком, особам, які мають статус „дітей війни”, поновлено право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи соціальної допомоги, які виплачуються замість пенсії, з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком.

          Згідно ЗУ «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", що набрав чинності з 19.06.2011 року, прикінцеві положення ЗУ «Про Державний бюджет України на 2011 рік»доповнені п. 4, згідно якого установлено, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 13, ст. 178 з наступними змінами), статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15 ) (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., N 4, ст. 94 з наступними змінами), статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" ( 2262-12 ) (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., N 29, ст. 399 з наступними змінами) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

          Згідно положень ч.2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

          Суд вважає, що позовні вимоги позивача слід задовольнити по 18 червня 2011 року, включно, враховуючи, що Закон України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік", за яким норми і положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік, набрав чинності з 19 червня 2011 року, і не може бути застосований до врегулювання суспільних відносин, що існували до набрання ним чинності. До того ж, в законі не зазначено, що він має силу зворотної дії.

Разом з тим, згідно постанови Вільногірського міського суду, Дніпропетровської області, в порядку адміністративного судочинства були задоволені аналогічні позовні вимоги позивача за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно, та за період з 22.05.2008 року по 30.11.2010 року. Тому суд вважає можливим розглядати позовні вимоги за цим адміністративним позовом за період з 01.12.2010 по 18.06.2011 р., тобто, по час внесення змін до ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Оскільки поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як правове визначення застосовується в дії відповідача під час визначення та призначення пенсій громадянам, то суд вважає, що це визначення слід застосовувати і до обрахування інших пенсій чи доплат, призначення яких пов'язане саме з розміром мінімальної пенсії за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою статті 28 зазначеного закону. Тому положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даного поняття - мінімального розміру пенсії за віком для нарахування підвищення до пенсії згідно з ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Незастосування положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»буде означати дискримінацію громадян та нерівність їх перед законом, що буде суперечити ст. 2 КАС України, міжнародному законодавству стосовно прав та свобод людини та ОСОБА_3 України, адже не може таке поняття як «мінімальна пенсія за віком», мати два и більше змістів протягом одного і того ж періоду часу та за всіх інших рівних умов і застосовуватися за рівних умов по різному.

Згідно ст. 1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати»від 20.10.2009 року № 1646-УІ, з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, встановлено в сумі 573 грн., в 2010 році: з 1 січня - 695 грн., з 1 квітня -706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 1 жовтня - 723 грн., з 1 грудня –734 грн.

Згідно ст. 52 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, на 2010 рік: з 01січня –695 грн., з 01 квітня –706 грн., з 1 липня - 709 грн., з 01 жовтня –723 грн., з 01 грудня –734 грн.

Згідно ст. 21 ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», встановлено прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність, на 2011 рік: з 01січня –750 грн., з 01 квітня –764 грн., з 01 жовтня –784 грн., з 01 грудня –800 грн.

          Крім того, згідно ч. 2 ст. 85 ЗУ «Про пенсійне забезпечення»(з наступними змінами та доповненнями), виплата пенсій проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

          Згідно ч. 2 ст. 87 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», сума пенсії, не одержана своєчасно з вини органу, що призначає або сплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком; згідно ч. 2 ст. 46 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що нараховані суми пенсії, які не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмежень будь-яким строком із нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Суд сприймає ці положення законів, як установлену відсутність обмежувального строку для звернення до суду з позовом про витребування не отриманих сум пенсії.

Згідно ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Обґрунтовуючи свої висновки, суд керується, в першу чергу, нормами ОСОБА_3 України, рішеннями Конституційного суду України, міжнародним законодавством, нормами КАС України, постановами Пленуму Верховного суду України.

          Згідно ч.2 ст. 152 ОСОБА_3 України, закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Згідно ст. 8 ОСОБА_3 України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

          Згідно ч. 2 ст. 19 ОСОБА_3 України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

          Згідно ст. 22 ОСОБА_3 України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією ОСОБА_3, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.           Згідно ст. 46 ОСОБА_3 України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано, що ОСОБА_3 України не надає Закону України «Про Державний бюджет»вищої юридичної сили стосовно інших законів, Конституційний Суд дійшов висновку, що Законом України «Про державний бюджет України»не можуть вноситися зміни до інших законів і не може зупинятися їх дія.

          Згідно висновку Європейського Суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України», зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань. Згідно ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини», від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

За приписами ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Згідно вимог ч.2 ст.11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Приймаючи рішення по-суті спору, суд дійшов висновку, що в період з 01.12.2010 по 18.06.2011 р., позивач має право на отримання підвищення до пенсії, не на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка визначається згідно ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»( в первісній редакції закону), згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та згідно Законів України «Про державний бюджет України»на 2010, 2011 роки.

          Суд дійшов висновку, що відповідач, не діяв у відповідності до ОСОБА_3 України та законів, які регулюють правовідносини з питань призначення та виплати підвищення до пенсії позивачу, як «дитині війни», не забезпечив в установленому законами порядку здійснення права позивача на отримання зазначеного підвищення, відповідач керувався правовими нормами, які суперечили вимогам ОСОБА_3 України, та не діяв у відповідності до вимог, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»та міжнародного законодавства, всі заперечення відповідача проти позову не ґрунтуються на діючому законодавстві та нормах ОСОБА_3 України.

Враховуючи невідповідність дій відповідача вимогам законів та ОСОБА_3 України, з метою захисту прав позивача від порушень з боку відповідача, суд дійшов висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачене щомісячне підвищення до пенсії, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», в його первісній редакції, за період з 01.12.2010 р. по 18.06.2011 року, включно, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, розрахованого, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої на час виплат, з врахуванням отриманих сум підвищення до пенсії за ці періоди.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2, та п.1 ч.1 ст.256 КАС України, постанова в частині здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачеві в межах одного місяця –підлягає негайному виконанню.

          Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України, відповідно до якої судові витрати: в виді судового збору - 03.40 грн., слід стягнути з відповідача, за рахунок Державного бюджету України, на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2-15,86,87,94,158-163,167, 183-2, 185,186,254,255, 256 ч.1 п.1 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 21928924, юридична адреса: вул. Жовтнева, буд. 14, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області, здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженці ІНФОРМАЦІЯ_2, і/к № НОМЕР_1, пенсіонеру, яка має статус «дитини війни», та мешкає по вул. Лен. Комсомолу, 50, кв.63, в м. Вільногірську, Дніпропетровської області, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»(в первісній редакції закону) та ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», за періоди з 01 грудня 2010 р . по 31 грудня 2010 р., з 01 січня 2011 р. по 18 червня 2011 року, включно, з врахуванням суми отриманої позивачем доплати за ці періоди.

В задоволенні решти позовних вимог –відмовити

Зобов’язати відповідача виконати постанову негайно в частині здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії позивачеві в межах одного місяця.

          Стягнути з відповідача, за рахунок державного бюджету України, на користь позивача –03.40 грн. для відшкодування судових витрат в виді оплати судового збору

          Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо постанову було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то 10 денний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копію постанови не пізніше наступного дня з дня її постановлення надіслати рекомендованим листом з повідомленням про вручення сторонам.

Суддя Шаповал Г.І.