Рішення № 194171, 11.10.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.06р.

Справа № 35/267

За позовом Комунального підприємства

"Дніпродзержинське житлове об`єднання" м.Дніпродзержинськ

до Відкритого акціонерного товариства

"Дніпродзержинська теплоелектроцентраль" м.Дніпродзержинськ

про стягнення 184113,53 грн та за зустрічним позовом про визнання недійсним договору та стягнення 2020, 28 грн

Суддя Широбокова Л.П.

Представники:

Від позивача - Соломяна Н.О. - представник , дов.№507/4 від 17.07.06 р.

Від відповідача - Гаврілова О.Ф. - юрисконсульт, дов.№001/004 від 03.04..06р.

СУТЬ СПОРУ:

20 липня 2006р. Позивач звернувся до господарського суду та просить стягнути з відповідача заборгованість –138 779, 72 грн, 3% річних –9834,54 грн, індекс інфляції –35 499,27 грн, посилаючись на договір №1-00002010 від 16.07.2003р., та обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач передав на баланс позивача житлові будинки та повинен відшкодувати частину витрат на їх утримання, в обсягах, передбачених договором, в порушення умов якого відповідач вказані витрати відшкодував лише частково в сумі 249 820, 28 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просить їх задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає, вказує, що суму визначену Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності», а саме 30% пайової участі від суми витрат на утримання об`єктів інфраструктури за 2002 р., що складає 247800 грн, він сплатив повністю. Оплата суми 140800 грн на утримання об’єктів інфраструктури Законом не передбачена, та вказана сума може сплачуватися лише на підставі висновків комісії, які у відповідача відсутні.

Відповідач звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить визнати п.2.2. договору №Т -00002010 від 16.07.2003р., укладений між Комунальним підприємством «Дніпродзержинське житлове об’єднання» та Відкритим акціонерним товариством «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль», в частині передачі коштів у розмірі 140800 грн недійсним та стягнути з Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання»суму надмірно сплачених коштів у розмірі 2020,28 грн, обґрунтовуючи тим, що Законом України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»передбачена лише сплата 30 % пайової участі від суми витрат на утримання об`єктів інфраструктури за 2002р., що складає 247800 грн, решту суми 140800 грн, що вказана в п.2.2. спірного договору підприємство не повинно сплачувати, оскільки це не передбачено Законом та не підтверджено необхідними кошторисами, як це встановлено договором, та посилається на ст.ст. 11, 15, 16, 217 Цивільного кодексу України.

Позивач зустрічні вимоги не визнає, вказує, що будинки передавалися на підставі Рішення Дніпродзержинської міської Ради №101-6/ХХ11 від 31.03.1999р., при передачі будинків було проведено їх обстеження, складені дефектні акти та кошторис на усунення технічних неполадок у житловому фонді, сума яких становила 230 000,00 грн. Розрахунок витрат було здійснено на підставі даних відповідача, включено до договору, та вказана сума є значно меншою ніж реальні затрати на усунення технічних неполадок у житловому фонді.

Ухвалою голови суду строк вирішення спору продовжувався до 21 жовтня 2006р.

За згодою представників сторін в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ :

Між позивачем та відповідачем було укладено договір №Т-00002010 від 16.07.2003р. строком дії на один рік.

Згідно вказаного договору на підставі Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» відповідач передає, а позивач приймає на баланс житлові будинки згідно переліку та разом з будинками передаються ремонтно-будівельні бази, майстерні, транспортні засоби, прибиральна техніка згідно додатку №1.

Передача будинків підтверджується актами приймання-передачі житлового комплексу ВАТ «Дніпродзержинська теплоцентраль», що передаються у комунальну власність міста станом на 01.08.2003р., які затверджені Рішенням виконавчого комітету Дніпродзержинської міської Ради від 16.12.2003р. №739.

Згідно Закону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 3 березня 1998 року N147/98-ВР1 (в редакції на час укладення спірного договору) видатки місцевих бюджетів, пов'язані з утриманням і капітальним ремонтом об'єктів соціальної інфраструктури, переданих у комунальну власність, протягом бюджетного року, в якому здійснено передачу, фінансуються з бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя за рахунок трансфертів, передбачених у державному бюджеті на ці цілі, та пайової участі підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), у розмірі 30 відсотків суми їх витрат на утримання об'єктів соціальної інфраструктури за відповідний період минулого року. Порядок залучення і використання коштів підприємств, господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що спрямовуються на утримання об'єктів соціальної інфраструктури, визначається в угодах, які укладаються між підприємствами, господарськими товариствами, створеними у процесі приватизації (корпоратизації), та відповідним органом місцевого самоврядування.

В п. 2.2 спірного договору сторони узгодили, що відповідач передає позивачу кошти в сумі 388600 грн, в тому числі 30% пайової участі від суми витрат на утримання об’єктів соціальної інфраструктури за 2002р. – 247800 грн, решту - на усунення дефектів, виявлених під час передачі житлового фонду в комунальну власність згідно кошторису.

Згідно пунктів 6,7 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 листопада 1995 р. N 891 комісія з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність визначає технічний стан житлового будинку та об'єктів комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до правил оцінки фізичного зносу житлових будинків, затверджених Держжитлокомунгоспом. Якщо житловий будинок та об'єкти комунального призначення, що його обслуговують, відповідно до висновків цієї комісії визнані такими, що потребують ремонту, орган, який утворив комісію, приймає рішення про джерела фінансування і термін виконання робіт, у тому числі з залученням в установленому порядку коштів підприємств, установ і організацій, які передають житловий фонд у комунальну власність.

Підприємства, установи чи організації, що передають відомчий житловий фонд в комунальну власність, додають до акта приймання-передачі розрахунки витрат на його утримання. Такий розрахунок відповідач надіслав позивачу 12.03.2003р. за №590, та були затверджені кошториси витрат на усунення неполадок та ремонти.

Відповідно до ч.1,3 ст. 5 Цивільного кодексу України (в редакції з 01.01.2004р.) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, до вимог відповідача щодо визнання п.2.2 договору частково недійсним слід застосовувати норми Цивільного кодексу УРСР (в редакції 1963р.), оскільки оспорюваний договір було укладено 16.07.2003р.

Відповідно до ст. 48 цього Кодексу недійсною є угода, що не відповідає вимогам Закону.

Закон України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»не містить заборони щодо залучення інших коштів підприємств для ремонтів та інших витрат при передачі житлових будинків у комунальну власність.

Пункт 6 Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій прямо передбачає таку можливість.

Сторони в договорі узгодили ці витрати в розмірі 140800 грн, відповідач повинен був перевірити розрахунок цих витрат, а, отже, був згоден з ними, оскільки підписав спірний договір.

З огляду на викладене оспорюваний п.2.2 договору №Т-00002010 від 16.07.2003р. не суперечить чинному на час його укладення законодавству та відсутні підстави для визнання його недійсним, а, отже, і стягнення з позивача суми 2020,28 грн. Зважаючи на викладене, вимоги зустрічного позову необґрунтовані та в його задоволенні слід відмовити.

В п.2.2. договору сторони визначили щомісячну суму платежу з липня 2003р. по червень 2004р. –32400 грн та встановили, що платежі проводяться щомісячно не пізніше 10-го числа наступного за звітним місяця (п.3.1. договору).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмові від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач вказані платежі здійснив частково в сумі 249 820,28 грн. Заборгованість становить 138779,72 грн.

Доказів сплати цієї заборгованості на час розгляду справи суду не надано. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити борг з урахуванням індексу інфляції, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. Інфляційні втрати з врахуванням індексу інфляції з липня 2004р. по травень 2006р. включно складають 35 499,27 грн, 3% річних за період прострочення оплати з 01.07.2004р. по 01.07.2006р. –9 834,54 грн.

Таким чином, вимоги позивача за первісним позовом обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі. В задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати по справі за первісним та зустрічними позовами відносяться на відповідача.

Повернути відповідачу з державного бюджету надміру сплачене згідно платіжного доручення №1159 від 20.09.2006р. державне мито за зустрічним позовом в сумі 1221,00 грн, про що видати довідку.

Керуючись ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 5, 525, 526, 625 Цивільного Кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, ст. 48 Цивільного Кодексу УРСР господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Первісний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Дніпродзержинська теплоелектроцентраль»–51925, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Радянська, 2 код ЄДРПОУ 00130820 (р/р 26007302172010 в філії відділення Промінвестбанку в м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, МФО 305501) на користь Комунального підприємства «Дніпродзержинське житлове об’єднання» –51925, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, вул. Головна Селищна,2, код ЄДРПОУ 19304487 (р/р 26007305000545 в Ощадбанку №3293 м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, МФО 306083) борг в сумі 138 779, 72 грн (сто тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят дев`ять грн 72 коп), інфляційні втрати –35 499, 27 грн (тридцять п`ять тисяч чотириста дев’яносто дев`ять грн 27 коп ), 3 % річних –9834, 54 грн (дев`ять тисяч вісімсот тридцять чотири грн 54 коп), витрати по сплаті держмита в сумі 1841, 13 грн (одна тисяча вісімсот сорок одна грн 13 коп) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн (сто вісімнадцять грн).

В задоволення зустрічного позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути відповідачу з державного бюджету надміру сплачене згідно платіжного доручення №1159 від 20.09.2006р. державне мито за зустрічним позовом в сумі 1221,00 грн, про що видати довідку.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дати його підписання.

Рішення підписано 17 жовтня 2006р.

Суддя

Л.П. Широбокова

Рішення підписано