Ухвала суду № 194094, 26.09.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.06 р. Справа № 7/126а

Суддя господарського суду Донецької області Малашкевич С. А.

при секретарі судового засідання Скрипник О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду адміністративну справу

за позовом: ТОВ “Металік СВ”, м.Донецьк

до відповідача: ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька

третя особа: Виконавчий комітет Донецької міської ради

про визнання недійсними податкових вимог №1/226 від 24.06.05р. та №2/428 від 08.11.05р., скасування рішення №1297 від 03.02.06р. та про зобов’язання виключити активи ТОВ “Металік СВ” з реєстру застав

за участю представників сторін:

від позивача – Фінк О.Є. – представ за довір.

від відповідача – Присяжний С.М.-гол.держ.под.інсп.юр.від.;

від третьої особи – Ліпчанський С.М.- гол.спец.-юриск.; Егорова О.П.-гол.спец.;

В С Т А Н О В И В:

Позивач ТОВ “Металік СВ”, м. Донецьк звернувся до суду з позовом до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових вимог №1/226 від 24.06.05р. та № 2/428 від 08.11.05р., скасування рішення №1297 від 03.02.06р. ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька та про зобов’язання цієї інспекції виключити активи ТОВ “Металік СВ” з реєстру застав.

Відповідач позовні вимоги заперечує, посилаючись на наявність у позивача заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку у зв’язку з чим та на підставі ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” йому були направлені податкові вимоги, прийняте рішення про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів.

За ініціативою суду, до участі в справі, як третя особа на боці відповідача без самостійних вимог на предмет позову, був залучений Виконавчий комітет Донецької міської ради.

Третя особа, в поясненнях, повідомила про наявність у позивача заборгованості по орендній платі станом на вересень 2006р у сумі 35650,42 грн. Вимоги позивача вважає необґрунтованими оскільки, на його думку, зобов’язання зі сплати орендної плати є податковими зобов’язанням контроль за правильністю обчислення і справляння, згідно ст. 27 Закону України “Про плату за землю”, здійснюється органами державної податкової служби.

Судом були досліджені письмові докази надані сторонами і додані до матеріалів справи та заслухані пояснення представників сторін, що надавалися у засіданнях.

Судом було відмовлено, у зв’язку з необґрунтованістю, в клопотанні позивача про забезпечення позову, шляхом заборони відповідачу здійснювати дії з продажу активів ТОВ “Металік СВ”

Розглянувши матеріали справи, суд встановив.

Позивачу, за договором оренди від 25.03.03р. з Виконавчим комітетом Донецької міської ради надана у строкове платне користування земельна ділянка, що знаходиться на території Куйбишевського району по вул. Куйбишева, буд.72, у м. Донецьку, загальною площею 3232 кв.м.

Орендна плата відповідно до п.3.1 договору складає 15105 грн. на рік і повинна вноситися рівними частинами щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця.

Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України (далі Закон № 2505) були внесені, у т.ч., зміни до Законів України “Про оренду землі” та “Про плату за землю”.

Стаття 24 Закону України “Про оренду землі” в редакції Закону № 2505 встановлює, що органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

У той же час, ст.14 Закону України “Про плату за землю” в редакції Закону № 2505 визначає обов’язок платників земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, самостійно обчислювати суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов’язку подання щомісячних декларацій.

Статтею 27 цього ж закону встановлено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.

Отже, за таких умов, безпідставні та не беруться до уваги доводи позивача про перевищення відповідачем своїх владних повноважень при складенні та направленні оспорюваних податкових вимог.

Разом з тим направлення позивачеві оспорюваних податкових вимог здійснено з порушенням чинного законодавства.

Право податкового органу надсилати платникам податків податкові вимоги, а також обов’язкові підстави, наявність яких обумовлює таке надіслання передбачені п.п. 6.2.1. та 6.2.3. ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” .

Відповідно до наведених норм, податковий орган надсилає платнику податків податкові вимоги у разі коли такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання в установлені строки, при цьому перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.

Строки сплати узгодженого податкового зобов’язання встановлені цим законом у п. 5.3.1 ст.5 та передбачають обов’язок платника податків сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього закону для подання податкової декларації.

Підпункт 4.1.4. визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що може, зокрема, дорівнювати календарному місяцю, кварталу, року. При цьому, цей підпункт ( з урахуванням останнього речення частини другої) пов’язує строк подачі декларації з базовим податковим (звітним )періодом, визначеним відповідним законом з питань оподаткування. Тобто періодом, за який платник податків зобов’язаний звітувати перед податковим органом, шляхом подання декларації з визначенням податкових зобов’язань.

Для земельного податку законом що визначає базовий податковий період є Закон України “Про плату за землю” стаття 14 якого (в редакції, що була чинною в період дії спірних правовідносин) визначає, обов’язок платників земельного податку та орендної плати за земельні ділянки самостійно обчислювати суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого подавати відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію на поточний рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяця.

Наказом ДПА України від 26.10. 2001р. № 434, встановлена форма розрахунку, що передбачає розрахунок річної суми податку та встановлює щорічний термін його подання.

Таким чином, суд вважає, що базовим податковим (звітним) періодом у розумінні Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” для земельного податку є рік, а тому граничний строк подачі декларації (розрахунку, відповідно до п.1.11 ст. 1 цього закону) по земельному податку або орендній платі, передбачений підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону – 60-й календарний день за останнім календарним днем звітного (податкового) року; граничний строк сплати узгодженого податкового зобов’язання із земельного податку – десятий календарний день, наступний за 60-м календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

Як вбачається з письмових пояснень від 21.09.06р. відповідача та викладеного в ньому розрахунку сум оспорюваних податкових вимог, сума першої податкової вимоги складається з суми 1258, 80 грн. – зобов’язань по орендній платі за землю за квітень 2005р. та 170 грн. – сума штрафних санкцій за несвоєчасне подання звітності по орендній платі за землю; сума другої податкової вимоги складається з сум які були включені в першу податкову вимогу та суми податкових зобов’язань по орендній платі за землю: по строку сплати 30.06.05 в сумі 1258,80грн; в сумі 15201,20 грн. згідно акту інвентаризації від 08.07.05 № 742/15; по строку сплати на 01.08, 30.08, 30.09, 31.10.05 р. у загальній сумі 5035,20грн.

Отже, вся сума зобов’язань по орендній платі за землю, яка включена відповідачем до оспорюваних податкових вимог, є орендною платою за земельну ділянку, яку позивач, згідно розрахунку, визначив до сплати у 2005 році.

Стосовно включення до другої податкової вимоги суми 15201, 20грн. на підставі акта інвентаризації № 742/15 від 08.07.05р. про що вказує відповідач в розрахунку податкових вимог слід зауважити, що Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачає таку форму узгодження податкових зобов’язань як акт інвентаризації, тому відповідач взагалі не довів наявність узгодженого податкового зобов’язання та боргу в такій сумі та період виникнення цього боргу для встановлення можливості включення його до другої податкової вимоги.

Включення відповідачем до податкових вимог штрафних санкцій у сумі 170 грн. за несвоєчасне подання податкової звітності по орендній платі за терміном 20.05.05р. суд також вважає неправомірним. Зазначена сума штрафних санкцій нарахована податковим повідомленням від 25.05.05р. № 0001052342 за актом перевірки від 24.05.05р. № 50/23-1-23775360. Актом перевірки було встановлено порушення ст. 68 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2005 рік”, ст. 4п.4.2 п.п.4.2.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, розрахунок за 2005р. по строку 20.05.05. по орендній платі не надано. Зазначений розрахунок був поданий платником 25.05.05р.

Згідно п.п.4.2.2. п.4.2. ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкових зобов’язань у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію.

Як вказувалося вище ст. 14 Закону України “Про плату за землю” термін подачі декларації (розрахунку) земельного податку та орендної плати за земельну ділянку визначений до 1 лютого поточного року. Проте редакція зазначеної статті була впроваджена Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, який набув чинності в березні 2005р., тобто вже після дати до якої позивач повинен був подати відповідачу розрахунок по орендній платі на 2005р. Враховуючи, що Закону № 2505 не було надано зворотної дії в частині внесення змін до Закону України “Про плату за Землю”, у позивача до набуття чинності Законом № 2505 не було обов’язку здавати до податкового органу розрахунок орендної плати за земельну ділянку. Та такий обов’язок виник лише після набуття чинності нової редакції ст.14 Закону України “Про плату за землю”, та у строки визначені цим законом. В акті перевірки від 24.05.05р. № 50/23-1-23775360 та поясненнях відповідач посилається на пропуск терміну подачі розрахунку по строку 20.05.05р. проте, такий граничний строк подачі декларації (розрахунку) орендної плати за земельну ділянку Законом України “Про плату за землю” не визначений, отже відповідач встановив такий строк на власний розсуд не ґрунтуючись на чинному законодавстві. За таких умов, відповідачем не доведено факт порушення позивачем граничних строків здачі податкової декларації (розрахунку) орендної плати за земельну ділянку на 2005 рік.

Особа, щодо якої органом державної податкової служби прийняте рішення про застосування санкцій і яка не сплатила їх, добровільно, може оскаржити таке рішення до суду. Разом з тим, не оскарження такою особою до суду рішення податкового органу про застосування санкції не означає правомірності рішення, а тому не звільняє суд від встановлення того, чи доведений факт правопорушення.

За перелічених вище обставин стосовно застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків подачі розрахунку з орендної плати за земельну ділянку на 2005 рік, суд вважає не доведеним відповідачем факт скоєння позивачем відповідного правопорушення, у зв’язку з чим відсутні підстави для включення штрафної санкції в оспорюванні податкової вимоги.

Враховуючи те, що базовим (звітним) періодом для податкового зобов’язання з орендної плати за землю є календарний рік і граничний строк сплати цього податкового зобов’язання – десятий календарний день, наступний за 60-м календарним днем за останнім календарним днем звітного (податкового року), у відповідача, виходячи з приписів п.6.2.1. п.6.2.3 ст.6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у відповідача не було підстав для надіслання відповідачу першої та, відповідно, другої податкових вимог.

Рішення ДПІ У Куйбишевському районі м. Донецька від 03.02.06р. № 1297 про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів було прийнято на підставі п.п.7.2.1 п.7.2 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який встановлює джерела погашення податкового боргу платника податків за рішенням органу стягнення.

Приймаючи до уваги не доведеність відповідачем наявності податкового боргу у позивача, зазначеного в оспорюваних податкових вимогах, про що йшлося вище, рішення від 03.02.06р. № 1297 про застосування заходів погашення податкового боргу, було прийнято відповідачем безпідставно. Отже вимоги про його скасування підлягають задоволенню.

Також підлягають задоволенню за наведеними вище мотивами вимоги про зобов’язання відповідача виключити активи позивача з реєстру застав. Про знаходження, у цей час, майна в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави, позивачем був наданий витяг з відповідного реєстру за відомостями про наявність зареєстрованої 19.04.06р за № 3124635 податкової застави всіх активів ТОВ “Металік СВ”. З пояснень сторін, іншого податкового боргу, ніж той який відповідачем зазначений в оспорюваних податкових вимогах, не має. Не надав суду доказів наявності іншого податкового боргу у позивача, на час внесення запису про податкову заставу, й відповідач.

Зважаючи на наведене, керуючись Законом України “Про плату за землю”, Законом України “Про оренду землі”, Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України”, Законом України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ст.159, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ТОВ “Металік СВ” м. Донецьк до ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових вимог №1/226 від 24.06.05р. та №2/428 від 08.11.05р., скасування рішення №1297 від 03.02.06р. та про зобов’язання виключити активи ТОВ “Металік СВ” з реєстру застав задовольнити.

Визнати недійсною першу податкову вимогу від 24.06.05р. №1/226 та другу податкову вимогу від 08.11.05р. № 2/248 ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька .

Скасувати рішення від 03.02.06р. № 1297 ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька “Про застосування заходів погашення податкового боргу платника податків за рахунок стягнення його активів”.

Зобов’язати ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька виключити активи ТОВ “Металік СВ” з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про податкові застави.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ “Металік СВ” м. Донецьк, витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі – з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена у повному обсязі 02.10.06 р.

Суддя Малашкевич С.А.