Ухвала суду № 19405014, 01.11.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"01" листопада 2011 р. м. КиївК/9991/24250/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів:Голубєвої Г.К.

Костенка М.І.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

при секретарі судового засідання: Шкляр А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року

у справі № 2а-8017/10/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг» (далі позивач) до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва (далі відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0004162302/0 від 17 листопада 2008 року та другу податкову вимогу № 2/507 від 24 квітня 2009 року. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присуджено на користь ТОВ «Гетьман Холдинг»за рахунок Державного бюджету України

Не погодившись з постановою суду першої інстанції відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом`янському районі м. Києва задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2010 року скасовано та постановлено нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2010 року.

В запереченні на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Гетьман Холдинг» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 30 червня 2008 року, за результатами якої складено акт № 11827/23-02/32524372 від 07 листопада 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004162302/0 від 17 листопада 2008 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 205000,00 грн.(170833,00 грн. основний платіж, 34167,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 4.1 статті 4 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР), оскільки, в декларації з податку на прибуток позивачем відображено доход в розмірі 26 862 882 грн., однак, при аналізі під час перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 361 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за другий квартал 2008 року, сальдо на кінець періоду складало 27 546215,00 грн.

Крім того, судами встановлено, що 27 листопада 2008 року позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно-виявлених помилок, в якому зазначено про зайво враховану суму в розмірі 820000,00 грн. та суму переплати в розмірі 205000,00 грн.

Також, 24 вересня 2009 року відповідачем направлено на адресу позивача другу податкову вимогу № 2/507, відповідно до якої сума податкового боргу позивача з податку на прибуток склала 215249,25 грн., а із земельного податку 605,72 грн.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що, оскільки, перевірку відповідачем проведено на підставі первинних документів, перевірених суцільним рядком, а саме: виписок банку про зарахування на рахунок коштів, актів прийому-передачі товарів (робіт, послуг) та оборотних відомостей, то акт перевірки № 11827/23-02/32524372 від 07 листопада 2008 року відповідає вимогам чинного на час виникнення спірних відносин законодавства, а винесене на підставі вказаного акту податкове повідомлення-рішення є законним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів вважає такий висновок суду апеляційної інстанції неправомірним у звязку з наступним.

Відповідно до пункту 1.6 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок) за результатами невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно з пунктом 1.7 Порядку факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, обєктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Підпунктом 2.3.2 пункту 2.3 Порядку визначено, що за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, «приховування обєкта оподаткування», «розкрадання», «привласнення», «описка»тощо).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскільки, викладені в акті перевірки факти не підтверджено відповідачем належними та допустимими доказами, а саме, первинними документами та іншими документами, що підтверджують факт порушення, то суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Таким чином, суд апеляційної інстанції помилково скасував постанову суду першої інстанції, яка є законною та обґрунтованою.

Відповідно до статті 226 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції та залишає в силі рішення суду першої інстанції, яке ухвалено відповідно до закону і скасоване або змінене помилково.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гетьман Холдинг» задовольнити.

Скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2010 року, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 жовтня 2010 року залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

Судді Голубєва Г.К.

Костенко М.І.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.