Ухвала суду № 19400445, 20.10.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/2470/858/11

Головуючий у 1-й інстанції: Левицький В.К.

Суддя-доповідач: Совгира Д. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Совгири Д. І.

суддів: Курка О. П.

Матохнюка Д.Б.

при секретарі: Чернишук О.М.

за участю представників сторін:

позивач (апелянт) : Швець Оксана Іванівна

відповідач : Королюк Валентина Іванівна, Ранжук Світлана В'ячеславівна

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької до приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" про нарахування та сплату податкових зобов'язань, -

В С Т А Н О В И В :

Новоселицька міжрайонна державна податкова інспекція Чернівецької області звернулася до суду з позовом до приватного підприємства з іноземними інвестиціями "Земі-транс" про стягнення суми податкових зобовязань з податку на додану вартість в розмірі 519321,50 грн. нарахованих згідно рішення Новоселицької МДПІ про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін № 0000042300/0 № 176/23 та № 0000052300 № 177/23 від 28.03.2011 року.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року в задоволення даного позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Новоселицька МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.

Представники відповідача проти апеляційної скарги заперечили, у звязку з чим просили залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи ПП з іноземними інвестиціями "Земі-транс" є субєктом господарювання, зареєстрованим у встановленому законом порядку, основним видом діяльності якого є імпорт вживаних автомобілів та їх подальша реалізація на митній території України.

Працівниками податкового органу проведено виїзну позапланову перевірку відповідача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за грудень 2010 р. та січень 2011 р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.11.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 204/23/32626146 від 23.03.2011 р. В даному акті зазначено, що на порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено заниження податку на додану вартість, якій підлягає сплаті до за грудень 2010 р. та січень 2011 р.

На підставі висновків акту перевірки, рішення про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань № 968/23 від 29.11.2010 р., заступником начальника Новоселицької МДПІ прийнято рішення № 0000042300/0 № 176/23 та № 0000052300 № 177/23 від 28.03.2011 року про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін, яким визначено суму податкового зобовязань з податку на додану вартість, що і є предметом даного позову.

Суть спірних правовідносин полягає в тому, що відповідач у грудень 2010 року та січень 2011 року імпортував автотранспортні засоби і реалізував їх на внутрішньому ринку України за договірними цінами. Позивачем зроблено висновок про те, що відповідач безпідставно при поставці на митній території України визначив базу оподаткування, виходячи з договірної вартості, нижчою за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу про встановлення звичайної ціни на рівні митної вартості не відповідають положенням чинного законодавства.

Колегія суддів апеляційного суду повністю погоджується з такою правовою позицією.

Так відповідно до пунктів 1.20.1, 1.20.2, 1.20.8 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що при визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними. Таким чином, якщо товари продані за ціною, вищою від контрактної (фактурної), але нижчою від митної, база оподаткування ПДВ визначається виходячи з продажної вартості товару.

Судовими інстанціями встановлено, що база оподаткування податком на додану вартість відповідачем визначена вірно відповідно до пункту 4.1.статті 4 Закону № 168/97-ВР із договірної вартості цих засобів, яка не нижча за звичайні ціни. При цьому, визначення позивачем податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін згідно рішень № 0000042300/0 № 176/23 та № 0000052300 № 177/23 від 28.03.2011 року на підставі 4.3 названого Закону який вказує, що ціна такого товару при його подальшій поставці, не може бути меншою за митну вартість, є хибним. Даною нормою визначено порядок нарахування податку на додану вартість для товарів, які імпортуються на митну територію України, тобто перебувають під митним контролем, а не для товарів, які вже імпортовані і розмитнені на території України та митний контроль щодо яких закінчився. Тобто зазначений порядок регулює оподаткування операцій виключно із імпорту товарів на митну територію України і не стосується правил оподаткування інших господарських операцій.

Податковим органом при проведенні перевірки не здійснено визначення звичайної ціни реалізованих позивачем на внутрішньому ринку України автомобілів згідно вимог п.1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". А викладені в позовній заяви доводи про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

При визначенні бази оподаткування операцій з реалізації на території України імпортованого товару, митна вартість та звичайна ціна не є тотожними.

Також, варто зауважити, що згідно з підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (у редакції, чинній до 31.12.2011 року) обов'язок доведення того, що ціна договору (правочину) не відповідає рівню звичайної ціни, покладається на орган державної податкової служби у порядку, встановленому законом.

Позивачем ні суду першої інстанції ні суду апеляційної інстанції не надано доказів розрахунку вартості товару: а саме, вільна ціна на аналогічний товар, яка склалася на ринку (офіційні дані Державного комітету з статистики України та його відділень, торгівельно-промислових палат, торгівельних фондових бірж тощо), розмір акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг), сума коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби (підготовлено на підставі аналізу вивчення та узагальнення причин скасування Верховним Судом України судових рішень Вищого адміністративного суду України, переглянутих за винятковими обставинами у 2009 році)" вказано, що Верховний Суд України визнав за можливе встановлювати рівень звичайних цін для цілей оподаткування на підставі даних Державного інформаційного аналітичного центру та Державної митної служби в Україні.

Слід підкреслити, що дана правова позиція стосується спорів, які виникли до набрання чинності статті 39 Податкового кодексу України, так як з набранням чинності даної норми питання щодо визначення звичайної ціни на імпортовані товари відпало, оскільки, зазначена стаття містить норми щодо визначення звичайної ціни на імпортовані товари. Зокрема, відповідно до пункту 39.13 статті 39 Податкового кодексу України, для товарів (супутніх послуг), раніше ввезених на митну територію України у митному режимі імпорту або реімпорту, звичайною ціною продажу (поставки) на митній території України вважається ринкова ціна, але не нижче митної вартості товарів (супутніх послуг), з якої були сплачені податки та збори під час їх митного оформлення.

За таких обставин не можна вважати доведеним позивачем той факт, що ціна товарів, реалізованих відповідачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни. А тому твердження позивача про заниження ПП з ІІ "Земі-транс" суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету є безпідставним.

Враховуючи викладене суд першої інстанції обґрунтовано відмовив Новоселицькій МДПІ в задоволенні позову про стягнення 519321,50 грн., нарахованих у звязку з безпідставним визначенням податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін.

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовуються встановленими по справі обставинами.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Чернівецького окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. є законною і обґрунтованою, відповідає матеріалам справи та чинному законодавству, а підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Новоселицької міжрайонної державної податкової інспекції Чернівецької, залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 25 жовтня 2011 року.

Головуючий суддя< Список >Совгира Д. І.

Судді< Список >Курко О. П.

< Список >Матохнюк Д.Б.

<Список >

<Список >