Постанова № 19382298, 01.11.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/4405/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Музика А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової адміністрації в Одеській області та за участю Прокуратури Київського району м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «ФІНРОСТБАНК»(надалі ПАТ «ФІНРОСТБАНК») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Одеси за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової адміністрації в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В процесі судового розгляду до участі у справі було допущено Прокуратуру Київського району м.Одеси.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було неправомірно прийняте податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 року №0001711701, з огляду на те, що залучення ним коштів на депозит на особливих умовах, а саме на умовах субординованого боргу, не змінює природи цієї банківської операції як депозитної, і тому він не зобовязаний утримувати та сплачувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, які розмістили свої кошти на вкладному рахунку в ПАТ «ФІНРОСТБАНК» на умовах субординованого боргу, у звязку з чим, на думку Позивача, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та прийнятим Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеси безпідставно та поза межами своїх повноважень, у звязку із чим підлягає скасуванню.

Представник відповідача та третьої особи проти задоволення позовних вимог заперечували, пославшись на те, що висновки відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству. Позивач в свою чергу, повинний був утримати та сплатити до бюджету податок з доходів фізичних осіб (у вигляді процентів, нарахованих та сплачених на суму коштів, залучених на умовах субординованого боргу) відповідно до норм чинного законодавства України.

Представник Прокуратури Київського району м.Одеси підтримав доводи представника відповідача та просив суд в задоволені позову ПАТ «ФІНРОСТБАНК»відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, про аналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

На підставі направлення від на перевірку від 37/17/04 від 20.04.2011 року виданого ДПА в Одеській області головним державним податковим ревізором-інвестором радником податкової служби ІІІ рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування та аудити фізичних осіб ДПА в Одеській області Брік І.О. згідно із п.п.78.1.12 п.п.78.1.13 п. 78.1 ст. 78 Податкового Кодексу України та відповідно до Наказу ДПА в Одеській області від 20.04.2011 року № 1194, проведена позапланова документальна перевірка акціонерного товариства «Фінростбанк»за період з 01.04.2006 р. по 30.06.2010 р. з питання правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку з доходів фізичних осіб.

Перевірка проводилась з 22 квітня 2011 року по 11 травня 2011 року з перервою в роботі 23-25, 30.04.2011, 01-03, 07-09.05.2011.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки № 14/17-04/14366762 від 17.05.11 р.

Позаплановою документальною перевіркою акціонерного товариства «Фінростбанк»встановлені порушення ст. 3 п.п.4.2.12 п.4.2 ст. 4, п.7.1 п.7.1 ст.7, п.п.8.1.1. п.8.1 ст. 8 , п.п.9.2.3 п.9.2 ст.9, 16, 17, 19 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб»№ 889-IV від 22.05.03 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 832418, 54 грн., в т.ч. по періодам: 2006 р. 117948, 71 грн.; 2007 р. 205123, 96 грн.; 2008 р. 203915, 14 грн.; 2009 р. 203784, 98 грн.; 2010 р. 101645, 75 грн.

На підставі акту перевірки від №14/17-04/14366762 від 17.05.11 р. державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеса було прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.05.2011 року за № 0001711701, яким позивачу було донараховано податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі - 1040 523 грн. 18 коп., за основним платежем 832 418 грн. 54 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 208 104 грн. 64 коп.

Не погодившись з прийнятим державною податковою інспекцією у Київському районі м. Одеса рішенням від 31.05.10 року № 0001711701 ПАТ «ФІНРОСТБАНК»звернулось до суду з метою оскарження винесеного рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити, що викладені в акті перевірки висновки є необґрунтованими, а спірні податкове повідомлення-рішення протиправними з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу Позивач залучив кошти від фізичних осіб з визначеною сумою вкладу та відсотковою ставкою, а саме:

- від ОСОБА_2 - вклад в розмірі 3700 000,0 грн. під 7 % річних;

- від ОСОБА_3 - вклад в розмірі 8000 000,0 грн. під 12 % річних (додатковою угодою № 1 до нього від 07.06.2006 р. відсоткова ставка зменшилась на 12 процентів річних до 11 процентів річних);

- від ОСОБА_4 - вклад в розмірі 2000 000,0 грн. під 12 % річних (додатковою угодою № 1 до нього від 07.06.2006 р. відсоткова ставка зменшилась з 12 процентів річних до 11 процентів річних)

та нараховував вказаним фізичним особам доход у вигляді процентів на банківські вклади у загальному розмірі 96394,81 гривень.

Нарахування та сплата податку на вказаний доход зазначених фізичних осіб Позивачем не проводилися.

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-ІІІ, під субординованим боргом розуміються звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які за умовою контракту не можуть бути забрані з банку раніше 5 років, а у випадку банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення претензій усіх інших кредиторів.

Пунктом 1.3. глави 1 «Положення про критерії та фінансові нормативи діяльності кредитних установ», затвердженого Розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.09.2006 р. № 626, визначено, що субординований борг - звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти (складові елементи капіталу), які відповідно до договору не можуть бути вилучені з кредитної установи раніше пяти років, а в разі банкрутства чи ліквідації повертаються інвестору після погашення вимог усіх інших кредиторів.

У відповідності до п. 1.1. розділу III «Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні», затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368, передбачено, що банки можуть залучати незабезпечені кошти юридичних і фізичних осіб як резидентів, так і нерезидентів (далі - Інвестор) у грошовій формі як у національній, так і в іноземній вільно конвертованій валюті...на умовах субординованого боргу з подальшим урахуванням цих коштів до капіталу банку (капіталу 2-го рівня).

Тобто, згідно ст. 30 Закону України «Про банки і банківську діяльність»та постанови Правління Національного банку України від 28.08.2001 р. № 368 під субординованим боргом розуміються грошові кошти, які залучені банком на відповідних умовах, які дозволяють банку зараховувати ці кошти до капіталу банку.

Згідно п. 1.2. вказаної Інструкції залучення коштів на умовах субординованого боргу з метою їх врахування до додаткового капіталу банку у вигляді позик, кредитів, депозитів юридичних осіб може здійснюватись як шляхом укладення прямих договорів між банком-боржником та Інвестором (про що укладається договір про залучення коштів на умовах субординованого боргу (далі - угода), так і шляхом випуску банком-боржником облігацій (про що укладається договір про залучення коштів шляхом випуску облігацій (далі-договір).

Крім того, пунктами 3.1., 3.7. зазначеної Інструкції також передбачено, що кошти на умовах субординованого боргу залучаються на визначений строк, але не менше ніж пять років. Нарахування процентів за субординованим боргом здійснюється щомісяця згідно з правилами бухгалтерського обліку процентних та комісійних доходів і витрат банків.

Вимоги, встановлені Національним банком України для договорів про залучення коштів на умовах субординованого боргу не змінюють цивільного-правового змісту цього договору як договору банківського вкладу (депозиту), характерними ознаками якого є прийняття банком вкладу на відповідний термін з зобовязанням виплатити вкладнику обумовлені договором проценти на суму вкладу і зобовязання повернути ці кошти після встановленого договором терміну (параграф 3 глави 71 Цивільного кодексу України).

Крім того, пунктом 3.12 Інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затвердженої постановою Правління НБУ від 28.08.2001 р. № 368, передбачено дострокове повернення коштів, які залучені на умовах субординованого боргу при наявності на це згоди банку-боржника, інвестора та Національного банку України.

Крім того, статтею 1060 Цивільного кодексу України передбачене залучення коштів як у вигляді вкладів на вимогу, так і у вигляді строкових вкладів, одним із видів якого є вклад на умовах субординованого боргу.

Згідно із ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять його умови (пункти), які визначені на розсуд сторін та погоджені ними, а не його назва.

Відповідно до ст.ст. 1058-1065 Цивільного кодексу України до договорів банківського вкладу (депозиту) відносяться договори, що укладені банком з юридичними та фізичними особами, за якими банк зобовязується прийняти від вкладника грошову суму (вклад) на певний строк із зобовязанням повернути цю суму та виплатити проценти (дохід) на умовах та в порядку, що передбачені договором та чинним законодавством. При цьому, згідно ч. 1 ст. 1061 Цивільного кодексу України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Пунктом 1.13. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 335/94-ВР встановлено, що депозит (вклад) - кошти, які надаються фізичними чи юридичними особами в управління резиденту, визначеному фінансовою організацією згідно із законодавством України, або нерезиденту на строк та під процент... Правила здійснення депозитних операцій встановлюються: для банківських депозитів - Національним банком України відповідно до законодавства.

Залучення Позивачем коштів від фізичних осіб на умовах субординованого боргу повністю відповідає критеріям, які вимагаються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»для операцій банку при залученні ним коштів на депозит (вклад).

У відповідності до абз. 3 п. 1.1. глави 1 «Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами», затвердженого постановою Правління НБУ від 03.12.2003 р. № 516 також передбачено, що вклад (депозит) - це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, або банківські метали, які банк прийняв від вкладника або які надійшли для вкладника на договірних засадах на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку (під процент або дохід в іншій формі) і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Частиною 3 ст. 1058 ЦК України передбачено, що до відносин банку та вкладника застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено главою 71 або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно п.п. 9.2.1. п. 9.2. ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»(чинного на час виникнення спірних правовідносин) податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2. статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату).

Підпунктом 9.2.2. п. 9.2. ст. 9 цього Закону також встановлено, що податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому, інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

Відповідно до абз. 2 п. 7.2. ст. 7 даного Закону ставка податку становить 5 відсотків від обєкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий).

У відповідності до п.п. 22.1.4. п. 22.1. ст. 22 вказаного Закону підпункт 4.2.12. пункту 4.2. статті 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат та підпункти 9.2.1. і 9.2.2. пункту 9.2. статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Таким чином, виходячи із вищезазначеного проценти по вкладу (депозиту) не підлягають обкладенню податком з доходів фізичних осіб до 01.01.2010 р. Вказаний висновок підтверджується також позицією Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України (лист від 31.07.2007 р. № 06-10/10-33) та Асоціації українських банків (лист від 13.08.2007 р. № 06-09/0462).

Тобто, суд не може погодитись з твердженням Відповідача, що субординований борг та депозит не є тотожними категоріями, оскільки мають різну економічну природу, з чого на його погляд випливає різний порядок оподаткування нарахованих на них доходів (процентів).

Таким чином, виходячи із положень вищезазначених законодавчих та нормативно-правових актів залучення коштів на умовах субординованого боргу може відбуватись у вигляді позик, кредитів, депозитів у тому числі шляхом укладення прямих договорів. Наведене свідчить про помилковість висновку відповідача про те, що депозити не відносяться до субординованого боргу. Це в свою чергу свідчить про необґрунтованість визначеної Відповідачем Позивачу суми податкового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1040 523 грн. 18 коп.. за укладеними Позивачем прямими угодами про залучення коштів на умовах субординованого боргу і нарахованими за ними процентами, та, відповідно, податкового повідомлення-рішення Відповідача від 31.05.2011 року № 0001711701.

Крім того суд критично стравиться до посилань відповідача на результати висновку № 15048/15049 експертного дослідження по листу № 07/1-7074-/Овх Прокуратури Одеської області стосовно сплати ПАТ «ФІНРОСТБАНК»податку з доходів фізичних осіб за договорами позики на умовах субординованого боргу за період з 01.04.2006 року по 31.06.201о року, з огляду на те, що зазначений висновок Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз був зроблений з посиланням на практику Вищого адміністративного суду України, а саме на постанову від 10.12.2009 року по справі № К-8044/09, яка в свою чергу була скасована постановою Верховного суду України від 30.03.2010 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своїх заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ «ФІНРОСТБАНК»обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, у звязку із чим підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0001711701 від 31.05.2011 року.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «ФІНРОСТБАНК»до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державної податкової адміністрації в Одеській області та за участю Прокуратури Київського району м.Одеси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси № 0001711701 від 31.05.2011 року.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови був виготовлений та підписаний суддею 01 листопада 2011 року року.

Суддя О.В. Колесниченко