Постанова № 19382099, 10.11.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 листопада 2011 р. м. Львів№ 2а-9752/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М., за участю секретаря судового засідання Панчишин Н.Я., представника позивача Солевара О., представника відповідача Тайстри В.Ю., представника третьої особи Матвійчука А.Л., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державної податкової інспекції у Сокальському районі до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, третя особа на стороні відповідача підприємство Сокальської виправної колонії № 47, про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

Державна податкова інспекція у Сокальському районі Львівської області звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області про податкового боргу Підприємства Сокальської виправної колонії № 47 на загальну суму 18427,92 грн., який виник який виник через несплату самостійно задекларованих податкових зобовязань з податку на додану вартість, податку з власників транспортних засобів, по земельному податку та по комунальному податку. З покликанням на пп. 96.2, 96.3 ст. 96 ПК України орган ДПС зазначив, що оскільки його подання стосовно заборгованості Сокальської виправної колонії № 47, направлене управлінню Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, як органу виконавчої влади, до сфери управління якого входить боржник, залишилось без задоволення, він звернувся з даним позовом до суду. Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву від 19.10.2011 року наступного змісту. В першу чергу відповідач зазначив, що державним органом управління Сокальської виправної колонії № 47 є Держаний департамент України з питань виконання покарань, тому прийняття передбачених у ст. 96 ПК України рішень за поданням органу ДПС входить до його компетенції. А крім того, відповідач звертає увагу на те, що орган ДПС неодноразово описував активи, які належать Сокальській виправній колонії № 47 і їх сума перевищує суму податкового боргу, про стягнення якої заявлено цей позов. На думку відповідача зазначена обставина виключає саму можливість звернення органу ДПС з поданням на підставі ст. 96 ПК України. В судовому засіданні представник відповідача також повідомив, що Сокальська виправна колонія вже часткового погасила свою заборгованість, на підтвердження чого долучив платіжні доручення. Наведені обставини, на думку представника відповідача, в цілому свідчать про безпідставність позовних вимог, у звязку з чим він просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Представник третьої особи у судовому засіданні позов заперечив повністю з тих же мотивів, що й відповідач, просив відмовити у задоволенні позову.

Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, дослідив долучені до матеріалів справи докази та оцінив їх в сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини справи та норми права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин:

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Державне підприємство «Підприємство Сокальської виправної колонії № 47 управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області»(далі Підприємство Сокальської виправної колонії № 47) зареєстроване як юридична особа 07.07.2000 року, йому присвоєно ідентифікаційний номер 08680460. Підприємство Сокальської виправної колонії № 47, згідно з довідки форми № 4 ОПП, перебуває на обліку як платник податків в ДПІ у Сокальському районі Львівської області.

Станом на квітень 2011 року податковий борг Підприємства Сокальської виправної колонії № 47 за січень-березень 2011 року становить 18427,92 грн. і складається з наступних узгоджених податкових зобовязань (а.с. 14-21): 1) податку на додану вартість на загальну суму 15331,10 грн., з яких 13479 грн. самостійно задекларовані платником, 1852,10 грн. пеня за несвоєчасну сплату податкових зобовязань; 2) податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в сумі 600 грн. згідно з розрахунку на 2010 рік. (борг за четвертий квартал 2010 року); 3) земельного податку на загальну суму 2385,16 грн., самостійно задекларованих платником у податковому розрахунку земельного податку на 2010 рік та на 2011 рік; 4) комунального податку в сумі 51 грн. згідно з розрахунку на четвертий квартал 2010 року; 5) збору за забруднення навколишнього природного середовища з юридичних осіб в сумі 50,66 грн. (пеня).

З метою спонукати сплатити податкові зобовязання минулих періодів ДПІ у Сокальському районі надіслало платнику податкові вимоги перша від 24.10.2001 року на суму 2216,25 грн., друга від 12.12.2001 року на суму 51996,08 грн. (а.с. 13).

Згідно з пп. 95.1-95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Певні особливості погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації та комунальних підприємств визначено ст. 96 ПК України, у п. 96.2 якої передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації, у тому числі казенного підприємства, не покриває суму податкового боргу такого платника податків і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

1) надання відповідної компенсації з бюджету за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків;

2) досудову санацію такого платника податків за рахунок коштів державного бюджету;

3) ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії;

4) виключення платника податків із переліку об'єктів державної власності, які не підлягають приватизації відповідно до закону, з метою порушення справи про банкрутство, у порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до п. 96.3 ст. 96 ПК України відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень надсилається органу державної податкової служби протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

ДПІ у Сокальському районі звернулось у порядку ст. 96 ПК України до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області з поданням від 12 березня 2011 року, мотивуючи його тим, що сума коштів, отримана від продажу внесеного у податкову заставу майна Підприємства Сокальської виправної колонії № 47 не покриває суми його податкового боргу і витрат повязаних з організацією та проведенням публічних торгів, а також відсутністю у боржника власного майна, що відповідно до законодавства може бути внесено у податкову заставу та відчужено в рахунок погашення податкового боргу.

У відповідь Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області повідомило, що заборгованість Підприємства Сокальської виправної колонії № 47 є наслідком його складного фінансово-господарського становища протягом багатьох років, зумовленого недостатнім бюджетним фінансуванням, а також морально та технічно застарілими виробничими потужностями, відсутністю налагоджених господарських взаємовідносин з іншими підприємствами і, значною мірою, специфікою трудового колективу. Додатково Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області зазначило, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»стосовно підприємств установ виконання покарань не може бути порушено провадження у справі про банкрутство.

ДПІ у Сокальському районі звернулось з позовом про стягнення податкового боргу Підприємства Сокальської виправної колонії № 47 за рахунок коштів Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, як органу, у віданні якого перебуває майно боржника.

Зі змісту наведених вище норм закону вбачається, що згідно з чинного на сьогодні Податкового кодексу України стягнення податкового боргу відбувається послідовно спершу шляхом стягнення коштів, і лише в разі їх недостатності за рахунок майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Щодо державних та казенних підприємств закон передбачає деякі особливості, обумовлені їх організаційно-правовою формою, а саме якщо після реалізації заставленого майна отримана сума коштів не покриває суми податкового боргу такого платника податків, то орган ДПС звертається до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням щодо прийняття рішення, передбаченого ст. 96 ПК України, про що уже зазначено вище.

Під час судового розгляду справи суд встановив, що майно Підприємства Слокальської виправної колонії № 47, починаючи з грудня 2005 року, перебуває у податковій заставі, свідченням чого є акти опису активів від 16.12.2005 року № 20, від 20.04.2006 року № 8, від 11.09.2008 року № 15, від 19.01.2009 року № 7. Проте, жодних доказів, які б свідчили про реалізацію заставлено майна такого платника в рахунок погашення його податкового боргу позивач не долучив. На запитання суду не підтвердив цього також і представник позивача. Представник третьої особи повідомив, що орган ДПС впродовж 2005-2011 рр. не реалізовував описаних активів платника податків. Відтак, суд розцінює звернення органу ДПС з поданням у порядку ст. 96 ПК України як передчасне, оскільки для цього не було обумовлених законом підстав.

Крім того, варто наголосити на тому, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»підприємства установ виконання покарань є казенними підприємствами, які здійснюють некомерційну господарську діяльність без мети одержання прибутку для забезпечення професійно-технічного навчання засуджених та залучення їх до праці. Підприємства установ виконання покарань проводять свою діяльність відповідно до законодавства з урахуванням таких особливостей, зокрема: засновником підприємств установ виконання покарань є центральний орган виконавчої влади з питань виконання покарань, який затверджує їх статути; створення, реорганізація і ліквідація підприємств установ виконання покарань, розпорядження їх майном здійснюються центральним органом виконавчої влади з питань виконання покарань.

Таким центральним органом є Державний департамент України з питань виконання покарань. Відповідно до статуту підприємства, таке засноване на державній формі власності і входить до сфери управління Державного департаменту України з питань виконання покарань. Натомість, ДПІ у Сокальському районі звернулось з поданням щодо прийняття одного з рішень, передбаченого у п. 96.2 ст. 96 ПК України, до неналежного субєкта, Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області, що є територіальним органом Держдепартаменту та, відповідно, не наділено повноваженнями на прийняття рішень, щодо яких звернувся орган ДПС.

Наведені обставини в цілому свідчать, що позов ДПІ у Сокальському районі про погашення податкового боргу підприємства Сокальської виправної колонії № 47 за рахунок коштів Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Львівській області є як необґрунтованим по суті, так і безпідставно звернений до органу, який не є органом управління державного підприємства. З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати у формі судового збору з відповідача не належить стягувати.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 15 листопада 2011 року.

Суддя Москаль Р.М.

З оригіналом згідно

Суддя Москаль Р.М.