Постанова № 19381883, 23.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2011 р. № 2а-4105/11/1370

м. Львів

09 год. 25 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий суддя Коморний О.І.,

секретарі судового засідання Гнилиця Р.І.,

від

позивачаТоронна А.М.

відповідачаМусійчук А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в Залізничному районі м. Львова, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Львівській області.

Обставини справи.

Позивач, державне підприємство «Міжнародний аеропорт «Львів», звернувся до суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0000232304/0 виставленого 24.06.2010 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

У судовому засіданні представник позивача у звязку з опискою уточнив позовні вимоги, просить визнати недійсними податкові повідомлення-рішення №0000132304/5032, №0000102304/5099, №0000122304/4993 виставлені 10 лютого 2011 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставністю винесення вказаних податкових повідомлень-рішень через відсутність завищення суми бюджетного відшкодування та безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 23.09.2011 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення бюджетної заборгованості у звязку з відмовою позивача від вимоги про стягнення з бюджетної заборгованості в сумі 246158 грн.

Відповідач проти позову заперечив з підстав викладених у письмовому запереченні, вважає, що позивач не мав права включати до складу податкового кредиту звітного періоду податкові накладні виписані контрагентами у минулих періодах, просить у задоволенні позову відмовити.

Від третьої особи правової позиції у спорі не надходило.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та обєктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Відповідачем у період з 05.01.2010 р. по 19.01.2010р. проведено позапланову виїзну перевірку державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень 2010, жовтень 2010, листопад 2010, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.05.2010 по 31.05.2010, 01.09.2010 по 30.09.2010, 01.10.2010 по 31.10.2010., за результатами якої 26.01.2011 року складено Акт №101/23-4/33073442

Згідно з висновками Акта перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем п.п.7.7.1, 7.4.1, 7.2.6, 7.2.3, 7.2.1 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), а саме, завищено суму бюджетного відшкодування за жовтень 2010 р. на суму 39657 грн., та за листопад 2010 р. на суму 206501 грн., занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за вересень 2010 р. в розмірі 67037 грн., за жовтень в розмірі 21526 грн. та завищено суми відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за листопад 2010 р. в сумі 65700 грн.

-Вказані порушення, встановлені відповідачем, полягає у включенні позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ сум податкових накладних виписаних контрагентами позивача в інших ніж звітні періоди згідно таблиці 1 Акта перевірки (т.І а.с.20), включення податкових накладних виписаних у попередніх періодах СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_4 (т.1. а.с.23), податкових накладних виписаних у інших ніж звітній періодах згідно таблиць 2-16 Акта перевірки (т.1 а.с.26-27,31-37, 40-42). рн.

Згідно з викладеним у Акті перевірки висновком, відповідачем зазначено, що відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, оригінал якої надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Відтак, відповідачем зроблено висновок про те, що податкова накладна має бути отримана покупцем у звітному періоді, на який припадає дата виникнення податкових зобов'язань продавця (правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань встановлені пунктом 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Також ДПІ у Залізничному районі м. Львова зазначає, що у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг) (підпункт 7.2.6 пункту 7.2. статті 7 Закону про ПДВ). Із вказаного законодавчого положення ДПІ у Залізничному районі м. Львова робить висновок про те, що тільки таке звернення дає право отримувачу товарів (послуг) на включення сплачених постачальнику сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту. Законом не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит. Тобто, якщо на дату виникнення права на податковий кредит (в тому числі і в частині окремих сум податку), платник таким правом не скористався, вважається, що ним прийнято рішення не формувати податковий кредит з використанням зазначених сум податку.

Разом з тим, відповідно до п. п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з п. п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то : а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Тобто з наведених положень Закону вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування стосовно тієї суми ПДВ, яка фактично сплачується у будь-якому попередньому податковому періоді. Зокрема, це узгоджується з визначенням бюджетного відшкодування, наведеним у п. 1.8 Закону «Про податок на додану вартість», а саме бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 4.4.1 ст. 4 Закону «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі, коли норма закону чи іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обовязків платника податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення як на користь платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

В даному випадку позивачем кошти за отримані товари і послуги сплачено, отримано належним чином оформлені податкові накладні та включено цю суму до податкового кредиту. Факт сплати податку та правомірність формування податкового кредиту відповідачем у акті перевірки не заперечується.

За таких обставин суд дійшов висновку, що п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не обмежує право платника на бюджетне відшкодування тільки тих сум ПДВ, які були сплачені у періоді, що безпосередньо передує звітному.

Підпункт 7.5.1 цього Закону встановлює момент виникнення права на податковий кредит, однак не обмежує таке право будь-яким строком давності. Відповідно до п.п. 15.3.1 Закону заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає тільки після включення суми ПДВ до податкового кредиту. Позивач не мав права включати до податкового кредиту будь-які суми, раніше отримання належним чином оформлених податкових накладних.

За таких обставин з урахуванням положень п. п. 7.4.5 Закону, відповідно до якого не підлягає включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними, позивач правомірно включив до складу податкового кредиту звітних періодів вказані суми на підставі податкових накладних попередніх періодів, після отримання таких накладних.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Також, відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, що відповідачем зроблено не було.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення №0000132304/5032, №0000102304/5099, №0000122304/4993 виставлені 10 лютого 2011 року відповідачем, Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова, є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги слід задовольнити повністю.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачається, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати стягненню з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова від 10 лютого 2011 року №0000132304/5032, №0000102304/5099, №0000122304/4993

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Львів»(м. Львів, Аеропорт ЦА ЄДРПОУ 33073442) 3 грн. 40 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 28.09.2011 р. о 17:00 год.

СуддяКоморний О.І.