Постанова № 19381455, 02.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

02 листопада 2011 року Справа № 2а-8405/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Твердохліба Р.С.,

при секретарі:Григоренко-Тумасян А.М.,

за участю представників

позивача:не прибув

відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 серпня 2011 року № 001269, -

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, у якому позивач просив визнати протиправною та скасувати постанову № 001169 від 22 серпня 2011 про накладення стягнень.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що постановою Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області від 22 серпня 2011 № 001169 на позивача накладено штрафні санкції за невиконання припису начальника управління про усунення порушення прав споживачів від 27 травня 2011 року №473. Позивач вважає вказану постанову такою, що не відповідає вимогам закону, оскільки посилання відповідача в оскаржуваній постанові на акт перевірки, проведений до винесення самого припису, ніяк не може підтверджувати невиконання цього припису.

Крім того, представник позивача подав доповнення до адміністративного позову, у яких додатково зазначено, що відповідачем проведено повторну перевірку та винесено повторний припис, який винесено на теж саме порушення, стосовно того ж самого громадянина. Діючим законодавством не передбачено винесення повторного припису за результатами проведення перевірки виконання першого припису.

Представник позивача в судове зсідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Матеріали перевірки, за результатами проведення якої прийнято оскаржуване рішення, на вимогу суду не надав.

Судом розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у сторін додаткових доказів на підтвердження їх правової позиції з приводу заявленого позову.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

З огляду на положення ст.128 КАС України, суд ухвалив розглядати справу за відсутності представника відповідача субєкта владних повноважень.

Перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі ЛМКП «Теплокомуненерго») є комунальним унітарним комерційним підприємством, створеним відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24 січня 1996 року №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26 січня 1996 року, реєстраційний номер № 99/5393, ідентифікаційний код 24047779, діє на підставі статуту в редакції, затвердженій рішенням Луганської міської ради від 25 січня 2005 року № 30/19, адреса місцезнаходження: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а. Згідно статуту ЛМКП «Теплокомуненерго» предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг споживачам (централізоване постачання гарячої води, централізоване опалення) (а.с. 7-8).

Постановою про накладення стягнень передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» від 22 серпня 2011 року № 001169 за невиконання припису начальника управління від 27 травня 2011 року № 473 про усунення порушень прав споживачів, застосовано до ЛМКП «Теплокомуненерго» штраф у розмірі 340,00 грн. (а.с.6).

У постанові зазначено, що перевіркою стану дотримання законодавства про захист прав споживачів у ЛМКП «Теплокомуненерго» на підставі акта від 26 липня 2011 року №001169 встановлено невиконання припису начальника управління №473 від 27 травня 2011 року про усунення порушень прав споживачів.

Разом із цим, з припису від 27 травня 2011 року №473 вбачається, що 08 жовтня 2010 року управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було надано припис № 660 ЛМКП «Теплокомуненерго» про припинення порушення прав споживача ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, в частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги, тобто припинити нарахування виплат за ненадані споживачу послуги та провести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення, за вказаною вище адресою.

24 травня 2011 року згідно з п. 1 ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та п. 1.3 «Порядку проведення перевірок у субєктів господарської сфери торгівлі та послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, дотримання правил торгівлі та надання послуг», спеціалістами Управління було проведено перевірку виконання припису № 660. В ході перевірки було виявлено невиконання припису в частині проведення перерахунку за не надані послуги з центрального опалення.

27 травня 2011 року Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було винесено припис № 473 ЛМКП «Теплокомуненерго» про припинення порушень прав споживачів, яким приписано ЛМКП «Теплокмуненерго» провести перерахунок за не надані послуги з центрального опалення споживачу ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_1, з моменту його письмового звернення до ЛМКП «Теплокомуненерго» з інформацією про встановлення автономного опалення та інформування управління до червня 2011 року.

Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.

Права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів встановлює Закон України № 1023-XII від 12.05.1991 «Про захист прав споживачів» (надалі Закон № 1023).

Згідно із ч.3 ст.5 Закону № 1023 захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 229 від 23.06.2009 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 липня 2009 року за № 636/16652 (далі Положення № 229), визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Згідно зі ст.26 Закону № 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, у числі іншого:

- давати субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

- накладати на субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з вимог Закону № 1023, відповідальність субєкта господарювання у разі порушення прав споживачів настає лише у випадках, перелік яких передбачають норми ст.ст. 21, 23 Закону № 1023, і саме у вказаних випадках може бути видано припис про усунення цих порушень, та/або прийнято рішення про накладення стягнення у вигляді штрафу.

При цьому в силу вказаної ст.21 Закону № 1023, факти вказаних порушень мають бути відповідним чином встановлені та доведені. Так, серед іншого, у відповідності з п.9 ст.23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів субєкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або несвоєчасне виконання припису посадових осіб спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів про усунення порушень прав споживачів - у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Отже враховуючи викладене, суд зазначає, що у даному випадку для застосування штрафу за невиконання припису відповідачем має бути встановлено факт невиконання позивачем вимог припису відповідача.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України № 877-V від 5 квітня 2007 року «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (надалі Закон № 877).

Частиною 7 статті 7 Закону № 877 органу державного нагляду (контролю) за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, на підставі акта надано право складати припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно із частиною 8 статті 7 Закону № 877 припис це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону № 877 невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до субєкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

Порядок накладення та стягнення штрафів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, м.м. Києві та Севастополі (далі - територіальні органи) з субєктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб субєктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів визначає Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України № 1177 від 17.08.2002 (надалі Положення № 1177).

Виходячи з вимог п.п.2, 4 Положення № 1177 рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки субєкта господарської діяльності та інших матеріалів, повязаних з цією перевіркою, за наявності порушень, зазначених ст.23 Закону № 1023, і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Питання про накладення штрафу розглядається за участю представника субєкта господарської діяльності. У разі його відсутності справу може бути розглянуто лише у випадку, коли незважаючи на своєчасне повідомлення субєкта господарської діяльності про місце і час розгляду справи від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Виходячи з системного аналізу наведених норм чинного законодавства, відповідачу надано право накладати на позивача стягнення у вигляді штрафу за наявності певних умов. А саме, на думку суду, відповідач мав спочатку належним чином встановити факт невиконання припису, а розгляд питання про накладення стягнення провести за участю представника позивача, з його обовязковим та своєчасним повідомленням.

Як вбачається з матеріалів справи, вказаних умов відповідачем не дотримано. Постанову про накладення штрафу прийнято за відсутності представника позивача та доказів його належного повідомлення.

Згідно п. 1.3 Порядку проведення перевірок у субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 311 від 25.10.2006 року, (далі - Порядок) перевірки діяльності субєктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Відповідно до п. 3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.

Згідно п. 3.6 Порядку на підставі акта, який складено за результатами здійснення перевірки, під час якої виявлено порушення вимог законодавства, посадовою особою, що проводила перевірку, керівнику субєкта господарювання дається припис про усунення порушень.

Припис обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо субєкта господарювання.

Заходи припису керівнику субєкта господарювання, направлені на забезпечення субєктом господарювання належних умов своєї діяльності відповідно до вимог нормативно-правових актів і документів, повинні бути сформульовані конкретно і в стислій формі.

Терміни виконання припису визначаються в кожному конкретному випадку, виходячи з реальних можливостей субєкта господарювання, умов його діяльності та кількості і характеру порушень, але вони не можуть перевищувати термінів, установлених законодавчими та нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 4.1 Порядку за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу у справах захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення про:

4.2.1 Видання субєкту господарювання обовязкового для виконання припису про припинення порушень прав споживачів.

4.2.2 Тимчасове припинення діяльності субєктів господарювання (секцій, відділів), складів підприємств оптової і роздрібної торгівлі та організацій незалежно від форми власності, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання та транспортування товарів, - до усунення виявлених недоліків.

4.2.3 Заборону шляхом опломбування у порядку, передбаченому законодавством, користуватися виробничими, складськими, торговельними та іншими приміщеннями субєктів господарювання, а також несправними, з неправильними показаннями, з пошкодженим повірочним тавром або без нього, чи з таким, строк дії якого закінчився, засобами вимірювальної техніки, за допомогою яких здійснюється обслуговування споживачів, з подальшим повідомленням про це територіальним органам спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері стандартизації, метрології та сертифікації.

4.2.4 Подання до суду позову щодо захисту прав споживачів.

4.2.5 Передання матеріалів перевірки на дії осіб, що містять ознаки злочину, органам дізнання чи досудового слідства.

4.2.6 Накладення на винних осіб адміністративних стягнень за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно п. 4.3 Наказу Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Порядку проведення перевірок у субєктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обовязкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг» № 311 від 25 жовтня 2006 року у разі, якщо субєкт господарювання своєчасно не надав письмового підтвердження про виконання припису щодо усунення виявлених порушень або не виконав такий припис, керівником органу у справах захисту прав споживачів приймається рішення про проведення повторної перевірки.

За результатами повторної перевірки приймаються передбачені законодавством відповідні рішення.

Відповідачем не надано суду жодного доказу в підтвердження невиконання ЛМКП «Теплокомуненерго» припису № 660 від 08 жовтня 2010 року.

Враховуючи те, що в даному випадку перевірка є повторною (перевірку проведено з метою перевірки виконання першого припису), тому суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для винесення другого припису, оскільки законодавством не передбачено винесення припису за невиконання попереднього припису.

За таких обставин, Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області на ЛМКП «Теплокомуненерго» накладено штраф за невиконання припису, який було прийнято всупереч вимог діючого законодавства України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що оскаржувану постанову про накладення штрафу прийнято з урахуванням висновків акту перевірки, при цьому виконання припису відповідачем належним чином не перевірялось, про що свідчить відсутність у постанові посилань на те, які саме вимоги припису не виконано позивачем. Тобто, суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття оскаржуваної постанови.

Відповідачем правомірність прийнятого рішення суду не доведено.

Таким чином, враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, ст.ст.2, 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає, що рішення про застосування до позивача штрафних санкцій відповідачем прийнято не у спосіб, передбачений чинним законодавством України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття цього рішення та без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, як протиправна.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо визнання протиправною та скасування постанови № 001169 від 22 серпня 2011 року про накладення на ЛМКП «Теплокомуненерго» стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 02 листопада 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 07 листопада 2011 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 11, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови від 22 серпня 2011 року № 001169, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області від 22 серпня 2011 року № 001169 про накладення на Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» стягнення у вигляді штрафу у сумі 340,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Куракіна, 23-а, код ЄДРПОУ 24047779) судовий збір у розмірі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2011 року.

СуддяР.С. Твердохліб