Постанова № 19381381, 01.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2011 року Справа № 2а-8528/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Солоніченко О.В.

при секретаріБалябі В.С.,

за участю

прокурораНогіної О.М. посв.№306 від 04.07.07.

представника позивача:ОСОБА_1 довіреність від 10.10.2011.,

представника першого відповідача:ОСОБА_2 довіреність від 16.09.2011.,

представник другого відповідача:не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -

ВСТАНОВИВ:

29 вересня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій протиправними, скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що в квітні 2011 року підприємством подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року з уточнюючим розрахунком податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, розрахунком суми бюджетного відшкодування в розмірі 3131317 грн. Відповідачем в серпні 2011 року проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року. За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем п. 200.1, п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого, на думку відповідача, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування в сумі 3131317 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662301 від 26 серпня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 3131317 грн.

Не погоджуючись з вказаним повідомленням-рішенням позивач зазначає, що правомірність визначення позивачем суми бюджетного відшкодування за березень 2011 року в порушення вимог Податкового кодексу України перевірена відповідачем повторно. А саме, в період з 25.05.11 по 03.06.11. відповідачем вже проводилась перевірка тих самих питань, при цьому порушень з боку позивача щодо формування суми бюджетного відшкодування 3131317 грн. не встановлено, про що складено відповідну довідку.

Крім того, позивач вважає висновки акту перевірки безпідставними, оскільки базуються виключно на неможливості перевірки господарських операцій юридичних осіб, які не є контрагентами безпосередньо позивача.

За таких обставин позивач просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо проведення в серпні 2011 року позапланової документальної перевірки позивача з питань правомірності заявленого до відшкодування податку на додану вартість за березень 2011 року, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000662301 від 26 серпня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 3131317 грн.

В судовому засіданні представник позивача надав суду аналогічні пояснення, просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник першого відповідача Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні з підстав, викладених в письмових запереченнях (т.2 а.с. 312-314), в яких, серед іншого, зазначив, що перевірку проведено на підставі відповідного наказу Стахановської ОДПІ у звязку з наданням позивачем уточнюючого розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок, що повністю відповідає вимогам п. 78.1.3, п.78.1.8 ст.78, ст. 79 Податкового кодексу України.

Перевіркою проведено аналіз ланок постачання товарно-матеріальних цінностей контрагентів-постачальників, що дають право на формування податкового кредиту постачальникам позивача, а саме: ТОВ «Металпромекспорт», ПАТ «Луганськгаз», МП ТОВ «Дослідне виробництво», ТОВ «Тар Альянс», ПП «Консалтингова група», ТОВ «ЛЕО».

Посилаючись на норми п. 14.1.18 ст. 14, п.15.1 ст.15, п. 187.1 ст. 187, п. 193.1 ст. 193, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, відповідач вказує, що обовязковою умовою бюджетного відшкодування ПДВ є надходження податку до бюджету.

Станом на дату написання акту перевірки згідно з даними Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань і податкового кредиту в розрізі контрагентів неможливо довести факт сплати податкових зобовязань по ланцюгам підприємств-постачальників позивача у попередніх податкових періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України.

Представник другого відповідача - Головного управління Державного казначейства України в Луганській області в судове засідання не прибув, на адресу суду надав письмові заперечення (т.3 а.с.1), в яких просив розглянути справу за його відсутності, та відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що з часу набрання чинності Податковим кодексом України стягнення сум ПДВ з бюджету на підставі рішення суду не допускається, тому залучення органів казначейства до участі у розгляді справі цієї категорії є недоцільним, відшкодування з бюджету сум ПДВ має здійснюватись виключно на підставі висновків податкового органу. Відповідного висновку від Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області другим відповідачем отримано не було, тому суми ПДВ правомірно не відшкодовано позивачу.

Вислухавши пояснення представників позивача та першого відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з урахуванням наступного.

Позивач - Публічне акціонерне товариство «Стахановський завод технічного вуглецю», ідентифікаційний код 05389959 зареєстрований в якості юридичної особи Виконавчим комітетом Стахановської міської ради Луганської області 11.04.1994, внесений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на податковому обліку в Стахановській обєднаній державній податковій інспекції в Луганській області з 28.04.1994, зареєстрований платником податку на додану вартість 08.07.1997 (т.2 а.с. 294 - 302).

20 квітня 2011 року позивачем подано до відповідача податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2011 року. 28 квітня 2011 року позивачем подано (т.1 а.с. 48-49, т.3 а.с.8-17). Вказаними деклараціями позивачем визначено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку в розмірі 3131317 грн.

У період з 15.08.2011 по 19.08.2011 відповідачем - Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією в Луганській області проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (ПДВ) на рахунок платника у банку за березень 2011 року, за результатами якої 25.08.2011 складено акт за № 252/23-05389959 (т.1 а.с. 11-21).

Актом перевірки встановлено, що позивачем на порушення п.200.1, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено суму бюджетного відшкодування на березень 2011 року на суму 3131317 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 26 серпня 2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000662301 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 3131317 грн. (т.1 а.с.10).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі ПК України).

Виходячи з вимог ст. 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п. 75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Обставини, наявність однієї з яких зумовлює проведення податковим органом документальної позапланової перевірки передбачають норми ст. 78 ПК України.

В силу пп. 78.1.3 п.78.1. ст. 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби.

Відповідно до пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 ПК України позапланову виїзну перевірку може бути проведено, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Ст. 79 ПК України встановлює особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Відповідно до п.79.1. цієї статті документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу.

В силу норм п.79.2. ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, проведення перевірки позивача призначено наказом Стахановської обєднаної державної податкової інспекції № 942 від 15.08.11. (т.3 а.с.19). Підставами для призначення позапланової невиїзної перевірки в наказі зазначено подання платником уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року, та декларування суми ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню в розмірі 3131317 грн.

Таким чином, обставини, які зумовили проведення відповідачем позапланової документальної невиїзної перевірки відповідають наведеним нормам підпунктів 78.1.3, 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Матеріали справи підтверджують також, що посадовими особами відповідача до початку проведення перевірки, а саме 15.08.2011 позивачу вручено копію вказаного наказу про проведення перевірки та письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки вручено позивачу, про що свідчить розписка в.о. головного бухгалтера товариства № 59 (т.3 а.с. 18).

З огляду на наведене, твердження позивача про безпідставність призначення перевірки врахуванню не підлягають, дії відповідача щодо проведення перевірки визнаються судом правомірними, тому у задоволенні позову в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Розглядаючи вимоги позивача про скасування оскаржуваного повідомлення-рішення, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з п.198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В силу норм п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

П. 198.3 ст. 198 встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Наведені норми визначають, що основним документом, що надає платнику право на формування податкового кредиту є податкова накладна, оформлена відповідно до вимог податкового законодавства. Акт перевірки не містить посилань на відсутність підтвердження сум податкового кредиту відповідними податковими накладними чи іншими документами, передбаченими наведеними вимогами ПК України.

В свою чергу, правомірність формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту, реальність здійснених господарських операцій підтверджують матеріали справи, а саме, договори, акти виконаних робіт, податкові, видаткові, залізничні накладні, сертифікати якості, прибуткові ордери, рахунки, платіжні доручення, тощо (т.1 а.с. 36-194, т.2 а.с. 1-293), що не спростовано в судовому засіданні представником відповідача.

Відповідно до п. 200.1. ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2., п. 200.3 ст. 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

В силу п. 200.4 ст. 200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Як вбачається з акту перевірки, та пояснень представника відповідача в судовому засіданні, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства щодо формування суми бюджетного відшкодування ПДВ виходять з відомостей Системи автоматизованого співставлення показників податкових декларацій з ПДВ постачальників позивача про наявність в ланцюгах постачання постачальників з «ознаками ризику» (стор. акту 10-19). За результатами аналізу Системи автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобовязань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання виявлено можливі порушення податкового законодавства такими підприємствами. Висновок відповідача, що господарські операції з вказаними підприємствами надають право на формування податкового кредиту виключно постачальникам позивача, також відображено в акті перевірки. До підприємств з «ознаками ризику» податковим органом віднесено підприємства, щодо яких анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, встановлено відсутність за місцезнаходженням, недостатня чисельність працівників (ТОВ «Метінвест Холдінг», Представництво «Петрокрафт С.А.», ТОВ «Скіф-Шиппінг», ТОВ «Олімпекс купе Інтернейшнл» ТОВ «Спецтехмаш-С», ТОВ «Екоспецтехнології», ТОВ «Вугіллязбут Холдінг», ТОВ «ТНК-ВР Коммерс», ТОВ «НВО Інкор і Ко», ТОВ «Мета Рієлшинз» та інші).

Такі висновки податкового органу суд вважає безпідставними, оскільки вказані підприємства не є безпосередньо постачальниками позивача, що підтверджено в акті перевірки та не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

Перевіркою встановлено, що до постачальників позивача, суми по операціям з якими стали підставою для формування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року, відносяться ТОВ «Металпромекспорт», ПАТ «Луганськгаз», МП ТОВ «Дослідне виробництво», ТОВ «Тар Альянс», ПП «Консалтингова група», ТОВ «ЛЕО». Як вбачається з акту, перевіркою правомірності нарахування та податкового кредиту з ПДВ за взаємовідносинами безпосередньо з вказаними постачальниками позивача порушень не встановлено.

Відповідач у своїх запереченнях на позов посилається на те, що однією з обовязкових підстав включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата цих сум до Державного бюджету України. Однак суд не приймає це посилання до уваги з огляду на наступне.

Виходячи з вимог п.15.1 ст. 15 платниками податку визнаються фізичні особи, юридичні особи, які мають, одержують (передають) обєкти оподаткування або провадять діяльність(операції), що є обєктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обовязок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

П. 14.1.18. ст. 14 визначає бюджетне відшкодування як відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

З наведених норм п.15.1 ст. 15, п. 14.1.18. ст. 14, ст. 198 ПК України випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Тобто, виходячи з норм закону, відшкодуванню підлягають надмірно сплачені суми ПДВ у ціні товару, а не безпосередньо до Державного бюджету України. Відшкодування з бюджету повинно здійснюватися на підставі суми отриманої різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом, які сформовані на підставі податкових накладних та вказані у податковій декларації.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на неможливість дослідження фактичної сплати ПДВ до бюджету по ланцюгу постачання до виробника або імпортера, оскільки це суперечить нормам Податкового кодексу України. Право платника ПДВ на отримання бюджетного відшкодування по ПДВ не є залежним від підтвердження надходження податку по всьому ланцюгу угод.

Відповідно до п.75.1.2 ст. 75 ПК України документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Викладені в акті перевірки висновки відповідача про неможливість підтвердження надходження сум податку до бюджету базуються виключно на відомостях системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України, без документального підтвердження цих відомостей контрагентів позивача «з ознаками ризику», що не заперечується відповідачем.

Система автоматизованого співставлення є виключно інформаційною базою, відомості Системи не є достатньою підставою для висновків про неправомірність формування платником бюджетного відшкодування ПДВ.

Суд враховує, що перевіркою не встановлено порушень щодо порядку видачі чи отримання податкових накладних, товарність здійснених позивачем операцій та факт сплати позивачем ПДВ податковим органом не оспорюється.

Належне відображення в податковому обліку господарських операцій та розрахунків з позивачем контрагентами позивача, за операціями з якими позивачем сформовано податковий кредит, а саме ТОВ «Металпромекспорт», ПАТ «Луганськгаз», МП ТОВ «Дослідне виробництво», ТОВ «Тар Альянс», ПП «Консалтингова група», ТОВ «ЛЕО», підтверджується довідками про результати проведення зустрічних звірок, проведених податковими органами м. Дніпропетровська, м.Макіївки, м. Авдіївки, СДПІ по роботі з ВПП в м. Луганську в червні-липні 2011р.(т.3 а.с.21-39).

Крім того, суд враховує, що правомірність нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року грн. підтверджено довідкою від 03.06.2011 р. № 160/23-05389959, оформленою відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року (т.1 а.с.22-35), в якій вказано, що за результатами звірки даних, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ із даними первинних документів, що підтверджують факт оплати платником товарів/послуг, загальна сума ПДВ складає 3131317 грн.

Таким чином з матеріалів справи вбачається, що позивачем виконані всі вимоги Закону щодо нарахування бюджетного відшкодування сум ПДВ.

П. 200.6 ст. 200 ПК України встановлено, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п. 200.7, п.п.200.8, 200.9 ст.200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, а також оригінали митних декларацій (примірників декларанта), що підтверджують вивезення товарів (супутніх послуг) за межі митної території України.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються центральним органом державної податкової служби.

П. 200.10 ст. 200 ПК України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.200.11 цієї статті за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Згідно з п. 200.12 ст. 200 ПК України орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

В силу п. 200.13 ст. 200 ПК України на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.

Відповідно до норм п. 200.14 ст. 200 ПК України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Оскільки, зважаючи на вищевикладене, суд прийшов до висновку про підтвердження позивачем правомірності формування позивачем податкових зобовязань та податкового кредиту, та, відповідно, відсутність факту перевищення заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року, підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування відповідач не мав.

Відповідно до вимог п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Наведені норми не містять приписів, відповідно до яких висновок податкового органу визнається виключною підставою бюджетного відшкодування сум ПДВ, що спростовує відповідні посилання другого відповідача.

Прийнявши податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування, податковий орган вчинив дії, які виключають надання висновку про бюджетне відшкодування ПДВ. В такому випадку, з метою захисту прав позивача відшкодування сум податку з бюджету здійснюється за рішенням суду.

З огляду на відсутність з боку позивача порушень норм податкового законодавства, підтвердження правильності формування суми бюджетного відшкодування ПДВ, відсутність підстав для зменшення суми бюджетного відшкодування, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню, а сума бюджетного відшкодування ПДВ за березень 2011 року в загальному розмірі 3131317 грн. підлягає стягненню з Державного бюджету України.

Відповідно до норм ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. відповідно до частини задоволених вимог. Як вбачається з платіжних доручень, доданих до позовної заяви, позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1700, 00 грн. та 3,40 грн.

Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати в сумі 1701,70 грн.

Керуючись ст.ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області, Головного управління Державного казначейства України в Луганській області задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Стахановської обєднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000662301 від 26 серпня 2011 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2011 року в розмірі 3131317 грн.

Стягнути з Державного бюджету України (код бюджетної класифікації доходів 14010200 «бюджетне відшкодування податку на додану вартість грошовими коштами») на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» (м. Стаханов, вул. Чайковського, 21, код ЄДРПОУ 05389959, ІПН 053899512151, р/р 26005000795980 ЛФ АТ «Банк «Фінанси та кредит» м. Луганськ МФО 304717) суму бюджетного відшкодування з податку на додану за березень 2011 року в розмірі 3131 317 грн. (три мільйона сто тридцять одна тисяча триста сімнадцять грн.).

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Стахановський завод технічного вуглецю» судові витрати в сумі 1701, 70 грн. (одна тисяча сімсот три 40 коп.).

У задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 07 листопада 2011 року.

СуддяО.В. Солоніченко