Постанова № 19381369, 01.11.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 листопада 2011 року Справа № 2а-9399/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ковальової Т.І.

при секретарі Чередніченко О.Г.,

в присутності сторін:

від позивача - Ліхачова Д.В.

від відповідача - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська до Приватного підприємства «Лойєр - консалтинг» про стягнення заборгованості

18 жовтня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська до Приватного підприємства «Лойєр - консалтинг» про стягнення заборгованості.

Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що Приватне підприємство «Лойєр - консалтинг» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за № 25370170002 від 11.04.2001 року.

Підприємство перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Луганська з 28.04.2001 року за № 4489.

Відповідач має заборгованість перед бюджетом розмірі 10382,60 грн., у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань, а саме з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності 10294,06 грн., з єдиного податку 88,54 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання не прибув до суду, не скористався правом надати заперечення на позовну заяву та взяти участь у судовому засіданні, причин неприбуття суду не повідомив.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.

За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Судом встановлено, що Приватне підприємство «Лойєр - консалтинг» зареєстроване як субєкт підприємницької діяльності відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за № 25370170002 від 11.04.2001 року (а.с.8,9).

Підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, круглу печатку, штамп, бланки зі своїм найменуванням, власний товарний знак та інші символи юридичної особи (а.с.6,7)

Підприємство перебуває на обліку як платник податків в Державній податковій інспекції в Жовтневому районі м. Луганська з 28.04.2001 року за № 4489 (а.с.12).

Відповідач має податковий борг розмірі 10382,60 грн., у звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань, а саме з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності 6943,95 грн., з єдиного податку 88,54 грн.

У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання у відповідача утворився податковий борг перед бюджетом у сумі 7032,49 грн., з яких :

за основним платежем 6645,56 грн., що виник на підставі поданої платником податків податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності від 29.01.2010 року № 2826 (уточнюючий розрахунок від 15.04.2010 року № 19888), пеня 298,39 грн. (а.с.14);

з єдиного податку 88,54 грн., а саме за штрафними санкціями - 88,54 грн., що виник на підставі прийнятого податковим органом податкового повідомлення рішення № 0063371510/0 від 17.05.2011 року за результатами перевірки на підставі акту від 31.03.2011 року № 720/151 (а.с.15-17).

ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а саме відповідачу було направлено першу податкову вимогу № 1/1178 від 05.10.2009 року на суму 1187,08 грн., яку було одержано головним бухгалтером ПП «Лойєр - консалтинг» 08.10.2009 року (а.с.20) та другу податкову вимогу від 09.11.2009 року № 2/1335 на суму 2755,91 грн., яку було отримано відповідачем 17.11.2009 року (а.с.21).

На підставі ст. 89 розділу ІІ Податкового кодексу України заступником начальника ДПІ в Жовтневому районі м. Луганську Гармаш Н.М. було винесене рішення № 179 про опис майна у податкову заставу ПП «Лойєр - консалтинг».

Відповідно до пунктів 1, 2, 11 статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); забезпечують облік платників податків, інших платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження цих податків, платежів, а також здійснюють реєстрацію фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів; подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Пунктом 20.1.28 ст. 20 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011р., визначено, що органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Таким чином, позивач є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків, повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Статтею 14 Податкового кодексу України наведено перелік основних понять, які використовуються у Податковому кодексі України, зокрема:

- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (підпункт 14.1.39 пункту 14.1);

- податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1);

- податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (підпункту 14.1.175 пункту 14.1).

Згідно із статтею 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів (підпункт 16.1.2 пункту 16.1 статті 16); подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3 пункту 16.1 статті 16); сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16).

У п.46.1 ст. 46 ПК України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (п.п.49.18.2 п.49.18 ст.49 ПК України).

Відповідно до п.57.1 ст.57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.57.2 ст. 57 Податкового кодексу України у разі, коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.

У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У відповідності із пунктом 49.18 статті 49 Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює:

- календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (підпункт 49.18.1);

- календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя) (підпункт 49.18.2);

- календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.3);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним (підпункт 49.18.4);

- календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5).

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.п. 287.4. ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання з плати за землю, визначене у новій звітній податковій декларації, у тому числі за нововідведені земельні ділянки, сплачується власниками та землекористувачами

земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п.п. 250.2. Податкового кодексу України платники податку, крім тих, які визначені пунктом 240.2 статті 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених підпунктом 241.2.2 пункту 241.2 статті 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації: 129.1.1. після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги та здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (підпункти 95.2 та 95.3 статті 95 Податкового кодексу України).

Перша вимога про стягнення податкового боргу № 1/1178 була надіслана відповідачеві 05.10.2009 року, другу податкову вимогу № 2/1335 було надіслано відповідачеві 09.11.2009 року, тобто 60 днів з моменту надіслання минуло. Відповідачем вищезазначені вимоги не оскаржені, не скасовані та є такими, що підлягають виконанню.

Сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Позовні вимоги Державної податкової інспекції в Жовтневому районі м. Луганська до Приватного підприємства «Лойєр - консалтинг» про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути заборгованість перед бюджетом за рахунок коштів, які перебувають у власності Приватного підприємства «Лойєр - консалтинг» (код ЄДРПОУ 31444181) з рахунків у банках, які обслуговують Приватне підприємство «Лойєр - консалтинг» у розмірі 7032,49 грн. (сім тисяч тридцять дві гривні сорок девять копійок) з яких :

- з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності 6943,95 грн. на бюджетний рахунок 33216812700004, одержувач ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код платежу 13050200, одержувач місцевий бюджет Жовтневого району м. Луганська, код 24046538;

- з єдиного податку 88,54 грн. на р\р 31514969700004, одержувач ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код платежу 18050300, одержувач місцевий бюджет Жовтневого району м. Луганська, код 24046538.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2011 року.

СуддяТ.І. Ковальова