Постанова № 19380739, 26.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 жовтня 2011 року Справа № 2а-1399/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Петросян К.Є.,

за участю секретаря: Ковіної І.В.,

представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 08.08.20111),

ОСОБА_2 (дов. №10-02 від 10.02.2011),

відповідача: ОСОБА_3 (дов. №46/10-025 від 02.11.2010),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень , -

ВСТАНОВИВ :

14 лютого 2011 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» (далі ТОВ «Зеніт-Т») звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі Краснодонська ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, в обґрунтування якого послався на наступне.

З 15.12.2010 по 17.01.2011 відповідачем була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Зеніт-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010.

За результатами перевірки був складений акт №56/23-34165188 від 24.01.2011 про результати планової виїзної перевірки, яким встановлено порушення:

- норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 встановлено заниження податку на прибуток на суму 378944,00 грн.,

- норм Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР встановлено його заниження на суму 504335,00 грн.,

- норм Закону України від 22.05.2003 №889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб», в результаті чого допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1295,06 грн.,

- п.2.11 глави 2 та п.3.1, п.3.2 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів (підзвітними особами) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів у сумі 42079,48 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки 01.02.2001 відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- №0000022340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 542609,00 грн.,

- №0000032340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 630419,00 грн.,

- №0000022343 (форма «С»), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42079,48 грн.

З висновками акту перевірки позивач не згоден повністю з наступних підстав.

З приводу донарахування податку на прибуток, позивач зазначив, що ухвалою Господарського суду м.Києва від 07.10.2009 по справі №24/507-б-15/285-б ТОВ «Амирис» ліквідовано як юридичну особу, у звязку з банкрутством. В акті перевірки зазначено, що на порушення п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості, визнаної судом у податковому періоді на 30 календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання такої заборгованості, ТОВ «Зеніт-Т» за 2009 рік не включило до складу валових доходів суму кредиторської заборгованості в розмірі 150000,00 грн. Разом з тим, позивач не повинен був включати суму заборгованості до складу валових доходів за 2009 рік, а повинен включити її до складу валових доходів при визнанні вказаної заборгованості безнадійною після спливу строку позовної давності.

Стосовно нарахувань за податком на додану вартість, позивач зазначив, що в ході перевірки було встановлено, що між ТОВ «Зеніт-Т» з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Аметт», ТОВ «Зета-Фін» мали взаємовідносини та укладалися договори виконання робіт по установці лічильників електричної енергії, договори на просушку підвалів та прочистку каналізації багатоквартирних будинків, договір на виконання робіт по прибиранню, завантаженню, вивозу снігу та відігріву систем каналізації та водопостачання у м.Краснодон, поставки сантехнічного, опалювального та іншого обладнання та матеріалів.

Проте, у звязку з тим, що ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не знаходиться за місцем реєстрації, ТОВ «Аметт» стан 4 порушено провадження у справі про банкрутство; ТОВ «Зета-Фін» стан 8 до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням. Відповідачем визнано у позасудовому порядку всі укладені ТОВ «Зеніт-Т» з вказаними юридичними особами правочини нікчемними як такими, що порушують публічний порядок на підставі ст.ст. 215, 216, 228 ЦК України.

Проте, позивач зазначає, що жодне з перелічених у ст.228 ЦК України порушення в акті відповідачем не наведено, не зазначено та не обґрунтовано, у чому полягає порушення публічного порядку, у чому полягає спрямованість укладених правочинів на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним та якими доказами це підтверджується. Відповідно, позивач вважає, що відповідачем безпідставно був зроблений висновок про те, що завищено валові витрати по нібито «нікчемним» правочинам, укладеним з вищезазначеними контрагентами.

Всі укладені угоди з вищевказаними юридичними особами позивачем та його контрагентами виконувалися, оплачена вартість товару (послуг), який отриманий від контрагентів за усіма необхідними документами (акти виконаних робіт, видаткові накладні тощо), тому дії відповідача з визнання укладених правочинів нікчемними є безпідставними. Тобто, з боку позивача відсутні порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 42079,48 грн., зазначив, що вони застосовані відповідачем до позивача за порушення п.2.11 глави 2 та п.3.1, п.3.2 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління НБУ від 15.12.2004 №637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів (підзвітними особами) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів у сумі 42079,48 грн.

Однак, позивач вказує, що усі перелічені відповідачем в додатку 13 до акту квитанції до прибуткового касового ордеру є такими, що оформлені належним чином, мають усі необхідні реквізити та є документами, що підтверджують сплату готівкових коштів. Додатково факти розрахунків підтверджуються копіями відповідних аркушів книг обліку прибутків та витрат підприємника.

Тому висновки відповідача про те, що позивач здійснював проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів (підзвітними особами) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів у сумі 42079,48 грн., є такими, що не відповідають обставинам справи.

На підставі викладеного, позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000022340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 542609,00 грн.; №0000032340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 630419,00 грн.; №0000022343, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42079,48 грн.

Заявою від 05.04.2011 позивач доповнив підстави позову, відповідно до якої зазначив, що у разі, якщо вищевказані правочини є недійсними (нікчемними), відповідач не мав права здійснювати донарахування з податку на прибуток, а позивач, на підставі п.140.2 ст.140 Податкового кодексу України, має здійснити відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді (періодах), в якому витрати та доходи (балансова вартість основних засобів) за правочином, визнаним недійсним, були враховані в обліку сторони правочину у разі визнання правочину недійсним як такого, що порушує публічний порядок, є фіктивним.

Документальна перевірка проводилася відповідачем з 09.02.2011 по 14.02.2011, оскаржуване податкове повідомлення-рішення видане 28.02.2011. На даний час набув чинності та діє з 01.01.2011 Податковий кодекс України, яким визнано такими, що втратили чинність, серед іншого, Закон України «Про податок на додану вартість», норми якого застосовує відповідач при складанні акту перевірки та оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Тобто, відповідач застосовує норми вже не чинних нормативних актів, у той час як повинен був застосувати та обґрунтувати порушення позивача саме нормами діючого Податкового кодексу України.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги в повному обсязі, надали суду пояснення, аналогічні предявленому позову, просили його задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог ТОВ «Зеніт-Т» заперечував, надав письмові заперечення на адміністративний позов та пояснив суду наступне.

ТОВ «Амирис» ліквідовано як юридичну особу, у звязку з банкрутством. П.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійною є заборгованість по зобовязаннях фізичної особи субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації (зняття з реєстрації як субєкта підприємницької діяльності). Така заборгованість є безповоротною фінансовою допомогою і згідно ст.4.1.6 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» повинна включатись в валовий дохід.

Згідно акту перевірки ТОВ «Зенті-Т» від 24.01.2011 №50/23-34165188 ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Аметт», ТОВ «Зета-Фін» не здійснювали реальної діяльності, визначення якої передбачено для вимог податкового законодавства п.1.32 ст.1 Закону. У даних підприємств відсутні обєкти, які підпадають під визначення ст. 3, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також до ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Враховуючи те, що директори ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_4, ТОВ «Аметт» ОСОБА_5, ТОВ «Зета-Фін» ОСОБА_6, підпис яких на вказаних перевіряємих документах не має жодного відношення до діяльності підприємств, відповідно до вимог п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку» та п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» видаткові та податкові накладні, що виписані ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність віднесення до валових витрат та податкового кредиту ТОВ «Зеніт-Т» сум ПДВ в бухгалтерському та податковому обліку.

Вищеназвані підприємства здійснювали діяність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди ТОВ «Зеніт-Т» в частині формування валових витрат та податкового кредиту.

Усі операції купівлі-продажу за договорами ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Аметт, ТОВ «Зета-Фін», зазначеними в акті перевірки, не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача» в силу ст.228 Цивільного кодексу України та суперечать інтересам держави і суспільства.

Таким чином, вважає, що повідомлення-рішення №0000022340/0 від 01.02.2011 на суму 542609 грн. та №0000032340/0 від 01.02.2011 на суму 630419 грн. є правомірними.

Крім того, зазначив, що докази, наведені в акті документальної перевірки були достатніми для прийняття рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до податкового повідомлення-рішення від 01.02.2011 №0000022343 на суму 42079,48 грн.

З урахуванням викладеного, просив суд у задоволенні позову ТОВ «Зенті-Т» відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на органи державної податкової служби покладено обовязки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства.

Згідно із ст.ст. 10, 11 зазначеного Закону, до компетенції державних податкових інспекцій віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, повязаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення обєктів оподаткування і обчислення податків.

Судом встановлено, що ТОВ «Зеніт-Т» у встановленому порядку зареєстрований субєктом господарювання юридичною особою 25.10.2006 виконавчим комітетом Краснодонської міської ради Луганської області за №13871020000000710, знаходиться у відповідача на обліку, як платник податків, у своїй господарській діяльності позивач укладає договори з контрагентами, здійснює платежі за цими договорами.

З 15.12.2010 по 17.01.2011 Краснодонською ОДПІ Луганської області, на підставі направлень від 14.12.2010 №559 та від 12.01.2011 №16 та згідно із ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідно до п.82.1 ст.82 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок субєктів господарювання, була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Зеніт-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт №56/23-34165188 від 24.01.2011 (т.1 а.с.9-101).

На підставі акту перевірки №56/23-34165188 від 24.01.2011 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.02.2011:

- за №0000022340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 542609,00 грн. (т.1 а.с.104),

- №0000032340/0, яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 630419,00 грн. (т.1 а.с.103),

- №0000022343 (форма «С»), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42079,48 грн. (т.1 а.с.102).

Як вбачається з акту перевірки від 24.01.2011, підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень послужив, зокрема, висновок податкового органу про порушення позивачем:

- п.п.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3. п.п.5.2.5, п.5.9 ст.5, п.п.8.2.1 п.8.2 ст.8. п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток всього в сумі 378904,00 грн.,

- п.п.7.3.5 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено його заниження всього у сумі 504335,00 грн.,

- п.2.11 глави 2 та п.3.1, п.3.2 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320 із змінами і доповненнями, а саме, проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів (підзвітними особами) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів у сумі 42079,48 грн.

Крім того, перевіркою встановлено відсутність укладення угод без мети настання реальних наслідків. У звязку із тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, п.1 п.2 ст.215, п.1 ст.ст. 216, 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України встановлено нікчемні правочини, в тому числі:

- по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»;

- по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «Аметт»;

- по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «Зета-Фін».

Відповідно до п.п.4.1.1 п.4.1. ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР із змінами та доповненнями, валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів із фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Згідно акту перевірки, ТОВ «Зеніт-Т», по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» в ж-ордері 6 рахується кредиторська заборгованість по взаємовідносинам з ТОВ «Амирис» станом на 01.10.2010 у сумі 150000,00 грн.

Ухвалою господарського суду м.Києва від 07.10.2009 по справі №24/507-б-15/285-б ліквідовано банкрута ТОВ «Амирис» як юридичну особу, у звязку з банкрутством (т.3 а.с.52-54).

Відповідно до п.1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», безнадійною є заборгованість по зобовязаннях, фізичної особи субєкта підприємницької діяльності або юридичної особи, оголошених банкрутами у порядку, встановленому законом, або при їх ліквідації.

Згідно п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 зазначеного закону, платник податку покупець зобовязаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, рішення суду про визнання (стягнення) такої заборгованості у сумі 150000,00 грн. з ТОВ «Зеніт-Т» на користь ТОВ «Арамис» не приймалося, тому суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що позивач повинен включити її до складу валових доходів при визнанні вказаної заборгованості безнадійною після спливу строку позовної давності.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті (п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 зазначеного Закону).

Спеціальним законом, який визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі Закон №168).

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону №168 визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до положень пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону №168” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168 є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Як вбачається з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, право платника податку - покупця на податковий кредит кореспондується з податковими зобов'язаннями іншого платника податку - постачальника товарів (послуг), який зобов'язаний включити до податкових зобов'язань суму податку на додану вартість, сплачену (нараховану) покупцем у ціні придбання товарів (послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, в ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» укладено договори виконання робіт по установці лічильників електричної енергії №02/04-09ес від 01.04.2009 та №02/12ес від 02.11.2009, договори на просушку підвалів та прочистку каналізації багатоквартирних будинків №07/04-09оп від 01.04.2009 та №02/12вк від 02.11.2009, договір на виконання робіт по прибиранню, завантаженню, вивозу снігу та відігріву систем каналізації та водопостачання у м.Краснодон №02/12-09оп від 02.12.2009, договір на постачання сантехнічних та опалювальних матеріалів та обладнання №01/02-10 від 01.02.2010 (т.2 а.с.24-25; 48-50, т.4 а.с.157-160).

Позивачем до перевірки були надані документи по отриманню послуг від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» та документи на отримані сантехнічні та опалювальні матеріали від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп».

Відповідно до матеріалів перевірки, відповідачем встановлено відсутність поставок товарів та виконання послуг між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», із посиланням на ту обставину, що у ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. Крім того, відповідачем в акті перевірки зазначено, що за результатами почеркознавчого дослідження фахівцями Харцизського ГО НІЕКЦ при ГУМВС України документів, підтверджуючих фінансово-господарські відносини ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», отримано заключення експерта від 18.11.2010 №121 з висновком, що підпис на документах здійснено напевно не ОСОБА_4, а іншою особою з ретельною імітацією справжнього підпису. Копія зазначеного висновку перебуває в матеріалах справи (т.3 а.с.3-7).

Також, в акті перевірки зазначено, що в провадженні СУ ПМ ДПА України знаходиться кримінальна справа №69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.5 ст.191, ч.2 ст.205 Кримінального кодексу України.

На запит відповідача щодо надання письмового пояснення та документів по взаємовідносинам з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» щодо реальної поставки матеріалів, від керівника ТОВ «Зеніт-Т» ОСОБА_7 отримано відповідь, в якій зазначено, що журнал реєстрації вїзду/виїзду автотранспорту відсутній, оскільки підприємство не має транспорту, ТМЦ оприбутковуються по прибутковим накладним і списуються згідно актів виконаних робіт на підставі матеріальних звітів, дефектних актів.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено реальність здійснення угод по взаємовідносинам між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», виходячи з наступного.

Так, в матеріалах справи наявні податкові накладні, укладені між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп»; видаткові накладні, дефекті акти на відігрів систем каналізації м.Краснодон із зазначенням обсягів виконаних робіт; акти приймання виконаних підрядних робіт, платіжні доручення, підтверджуючі здійснення позивачем оплати за виконані роботи (т.2 а.с.8-23, 27-47, 51-64, т.4 а.с.9-19).

Наявні акти приймання виконаних робіт містять всі необхідні реквізити, в тому числі види виконаних ремонтних робіт та розташування житлових будинків, де призведено ці ремонті роботи. Відповідач щодо достовірності актів виконаних робіт та правильності їх заповнення зауваження не зазначав. Наявність фактичного виконання робіт на обєктах замовника не перевіряв. Таким чином, видаткові та податкові накладні надані позивачу від ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» за фактично виконані роботи, складені платником податків з дотриманням вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідачем протилежного не доведено.

Крім того, позивачем надано та досліджено у судовому засіданні додаткові угоди з ТОВ «ЛЕО» стосовно прийняття електричних лічильників на облік та обслуговування. Також судом досліджено відомості про розрахункові засоби обліку електричної енергії ТОВ «Зеніт-Т» до договору про постачання електричної енергії, в яких зазначені адреси установки лічильників відповідно до договорів на виконання робіт із ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» (т.4 а.с.20-29).

Щодо взаємовідносин ТОВ «Зеніт-Т», ТОВ «Аметт» та ТОВ «Зета-Фін», слід зазначити наступне.

Відповідно до акту перевірки встановлено, що між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «Аметт» укладено договір поставки №01/09-08 від 01.09.08 на постачання сантехнічного, опалювального та іншого обладнання та матеріалів та договір купівлі-продажу №14/04-09 від 14.04.2009 (т.2 а.с.155-156, т.4 а.с.161-163). Також, між ТОВ «Зеніт-Т» та ТОВ «Зета-Фін» укладено договір поставки №36 від 01.09.09 на постачання сантехнічного, опалювального та іншого обладнання та матеріалів (т.2 а.с.146-147).

Документи по отриманню матеріалів від ТОВ «Зеніт-Т» із ТОВ «Аметт» та ТОВ «Зета-Фін» були надані позивачем до перевірки та дослідженні податковим органом.

Відповідачем відповідно до акту перевірки зроблено висновок про відсутність факту постачання товарів ТОВ «Аметт» та ТОВ «Зета-Фін» на адресу ТОВ «Зеніт-Т», що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків. Зазначений висновок податковим органом було зроблено на підставі того, що у відношенні засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Аметт» ОСОБА_5, а також засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Зета-Фін» ОСОБА_6 порушено кримінальну справу №69-107 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України.

Разом з тим, реальність здійснення угод по взаємовідносинам ТОВ «Зеніт-Т» із ТОВ «Аметт» і ТОВ «Зета-Фін» підтверджена у судовому засіданні рухом будівельних матеріалів в матеріальних звітах.

Зокрема, відповідно до матеріального звіту ТОВ «Зеніт-Т» за листопад 2008 року, грудень 2008 року, ТОВ «Зеніт-Т» оприбутковано матеріали, придбані від ТОВ «Аметт (т.4 а.с.47, 75-77), за вересень 2009 року матеріали, придбані від ТОВ «Зета-Фін» (т.4 а.с.60). Зазначеними звітами підтверджується використання даних товарів при капітальному ремонті будинку гуртожитку по вул.Постишева 25А м.Суходольськ, що підтверджується актом приймання виконаних робіт (т.4 а.с.82-92).

Відповідно до матеріального звіту ТОВ «Зеніт-Т» за вересень 2008 року, позивачем оприбутковано матеріали, придбані від ТОВ «Аметт (т.4 а.с.105-108), які використано при капітальному ремонті системи опалення будинку Краснодонського виконкому, що також підтверджується актом приймання виконаних робіт (т.4 а.с.109-126).

Слід також зазначити, що статус ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Аметт» та ТОВ «Зета-Фін» як юридичних осіб підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію (т.2 а.с.272-280). Право ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» на здійснення будівельної діяльності підтверджено ліцензією, виданою 04 червня 2007 року Міністерством регіонального розвитку та будівництва України строком дії до 04 червня 2012 року з додатком (т. 2 а.с.13-14).

Відповідачем суду не надано докази визнання в судовому порядку недійсними договорів, укладених ТОВ «Зеніт-Т» із контрагентами ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Аметт» та ТОВ «Зета-Фін» та документів, складених на його виконання.

Нікчемним за частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. Згідно ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, проте недотримання цієї вимоги цивільного законодавства не є ознакою нікчемності договору визначеною законом, оскільки такі ознаки містяться в інших нормах. За ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок та спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави.

В матеріалах справі відсутні докази того, що правочином договорами поставки, укладеними позивачем з ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп», ТОВ «Аметт» та ТОВ «Зета-Фін», порушується публічний порядок та вони спрямовані на знищення, пошкодження майна держави.

За таких обставин суд вважає необґрунтованим висновок податкового органу щодо укладення ТОВ «Зеніт-Т» угод без мети настання реальних наслідків та відповідно нікчемності укладених позивачем угод. А тому, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення рішення Краснодонської ОДПІ №0000022340/0, яким ТОВ «Зеніт-Т» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 542609,00 грн. та №0000032340/0, яким ТОВ «Зеніт-Т» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 630419,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Посилання відповідача на наявність в провадженні СВ ПМ ДПА України кримінальної справи №69-107 відносно директорів ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_4, ТОВ «Аметт» ОСОБА_5 та ТОВ «Зета-Фін» ОСОБА_6 суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи постанов про закриття кримінальних справ в частині, кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України закрито за відсутністю складу злочину (т.3 а.с.63-72).

Судом не приймається до уваги висновки судово-економічної експертизи №1484/24 по кримінальній справі №37/11/9015, виходячи з наступного (т.3 а.с.41-51). Відповідно до ч.5 ст.82 КАС України, висновок експерта для суду не є обовязковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Як вбачається з зазначеного висновку судово-економічної експертизи, в межах наданих документів документально підтверджено висновок акту перевірки спеціалістів Краснодонської ОДПІ №56/23-34165188 від 24.01.2011 «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Зеніт-Т» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, зокрема в частині висновку щодо заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 504335 грн.

Зазначений висновок зроблено на підставі того, що підписи від імені директора ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» ОСОБА_4 відповідно до висновку експерта №121 від 18.11.2010 виконані можливо не ОСОБА_4 Крім того, висновком судово-економічної експертизи №1484/24 по кримінальній справі №37/11/9015 встановлено, що директор ТОВ «Зета-Фін» ОСОБА_6 та директор ТОВ «Аметт» ОСОБА_8 відповідно до матеріалів справи до фінансово-господарської діяльності підприємств не мали ніякого відношення.

Разом з тим, з постанов про закриття кримінальних справ в частині відносно ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (т.3 а.с.63-72) вбачається, що, зокрема відповідно до показань ОСОБА_4, він дійсно являється засновником та директором підприємства ТОВ «С.ДЖ.Р.Груп» і займає посаду директора з 01.07.2008 по теперішній час. ОСОБА_5 являється директором ТОВ «Аметт» з моменту реєстрації підприємства, в органах державної влади реєстрацію підприємства він проводив самостійно. ОСОБА_6 з 2008 року являється засновником та директором ТОВ «Зета-Фін».

Стосовно висновку податкового органу щодо порушення позивачем п.2.11 глави 2 та п.3.1, п.3.2 глави 3 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою правління Національного банку України від 15.12.2004 №637, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачами коштів (підзвітними особами) платіжних документів, які б підтверджували сплату готівкових коштів у сумі 42079,48 грн., слід зазначити наступне.

Відповідно до п.2 ст.9 Закону України №996-XIV від 06.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У судовому засіданні були оглянуті оригінали квитанцій до прибуткового касового ордера від ПП ОСОБА_9 та ПП ОСОБА_10, копії яких перебувають в матеріалах справи (т.1 а.с.110-115, т.2 а.с.206-210), в яких наявні підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції. Зазначені квитанції до прибуткового касового ордеру є такими, що оформлені належним чином, мають усі необхідні реквізити та є документами, що підтверджують сплату готівкових коштів. Крім того, факти розрахунків підтверджуються копіями відповідних аркушів книг обліку прибутків та витрат підприємців ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (т.1 а.с.116-120).

Суд критично оцінює посилання представника позивача на ту обставину, що відповідач повинен був застосувати норми Податкового кодексу України, оскільки перевірка Краснодонською ОДПІ була проведена за період з 01.10.2007 по 30.09.2010, тобто в період чинності Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Зеніт-Т» є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з квитанції №00734 від 07.02.2011, позивачем при зверненні до Луганського окружного адміністративного суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн.(а.с.2), сума якого підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, оскільки його позовні вимоги задоволено.

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 26 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 01 листопада 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 94, 158, 159, 161-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» до Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Краснодонської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області:

- №0000022340/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 542609,00 грн.,

- №0000032340/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних санкцій) на суму 630419,00 грн.,

- №0000022343 (форма «С»), яким до Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 42079,48 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Зеніт-Т» (м. Краснодон Луганської області, пр. Леніна, 5) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанову складено та підписано у повному обсязі 01 листопада 2011 року.

СуддяК.Є. Петросян