Постанова № 19380553, 18.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2011 року Справа № 2а-7148/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарової О.В.,

при секретарі Білоконі Д.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1 (довіреність від 01.01.2011 №1-217юр),

представника відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 №07/10),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

18 серпня 2011 року ТОВ Лізінвест» (надалі позивач) звернулося до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області (надалі відповідач), в якому просить податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 №0001522301 визнати незаконним та скасувати у частині зменшення ТОВ Лізінвест» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 274400,00 грн., за лютий 2011 року на суму 571747,00 грн., всього на загальну суму 846147,00 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовує наступним.

ТОВ Лізінвест» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.02.2007. Позивач є платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100164613, перебуває на податковому обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

Позивачем було подано до Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області податкову декларації з податку на додану вартість, розрахунки із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача: за січень 2011 року 274400,00 грн., за лютий 2011 року 572547,00 грн. Загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку, складає 846947,00 грн.

У період з 30.03.2011 по 12.04.2011 Рубіжанською обєднаною державною податковою інспекцією у Луганській області було проведено невиїзну перевірку ТОВ «Лізінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за січень та лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.12.2010 по 31.01.2011. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 № 135/2301/34933894, в якому відповідач зробив висновок про неможливість підтвердження відповідності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість сумам, заявленим у податкових деклараціях, у звязку з неможливістю підтвердити взаємовідносини по ланцюгам постачання, оскільки не отримані відповіді на запити ОДПІ на проведення зустрічних звірок по контрагентах ТОВ «Лізінвест». Зазначені факти, на думку відповідача, свідчать про порушення позивачем вимог податкового законодавства п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 19.04.2011 № 0002521600 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 23540 грн. та нарахована фінансова санкція в розмірі 5885,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Рубіжанською ОДПІ у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № 0001522301 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень, лютий 2011 року на загальну суму 846947,00 грн. та нарахування фінансової санкції в розмірі 1 грн.

Позивач вважає податкове повідомлення-рішення необґрунтованим й таким, що порушує його права та інтереси. Зазначив, що Податковим кодексом України не поставлено наявність права на податковий кредит та права на бюджетне відшкодування платника податку в залежність від факту здійснення перевірки постачальниками товарів (послуг) та від її результатів.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в позовній заяві, та просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Додатково пояснив, що податковий кредит було сформовано позивачем на підставі податкових накладних, виданих постачальниками товарів та послуг. Розрахунки з постачальниками товарів та послуг здійснювалися відповідно до укладених договорів, накладних та інших первинних бухгалтерських документів. Позивач не несе відповідальність за порушення законодавства, у тому числі з питань оподаткування, допущеного іншою особою, з якою в нього відсутні будь-які господарські стосунки.

Крім того, позивач зазначив, що ним не оскаржується податкове повідомлення рішення в частині застосування штрафної санкції в розмірі 1 гривні та встановлене перевіркою порушення п.п.196.14 п.196.1 ст.196 Податкового кодексу України щодо встановленого у лютому 2011 року завищення суми від'ємного значення в попередніх податкових періодах в сумі 800,00 грн. Тому позивач просить скасувати оскаржуване податкове повідомлення рішення у частині зменшення ТОВ Лізінвест» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 274400,00 грн., за лютий 2011 року на суму 571747,00 грн., всього на загальну суму 846147,00 грн.

Представник відповідача в ході судового розгляду справи заперечував проти адміністративного позову, посилаючись, що проведеними перевірками встановлено порушення позивачем п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, а саме: ТОВ «Лізінвест» завищено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 274400,00 грн. та за лютий 2011 року в сумі 571747,00 грн. Позивач безпідставно відніс до податкового кредиту зазначених періодів суми ПДВ у звязку з не підтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання. Право на відшкодування ПДВ з бюджету передбачає обовязкову наявність такої підстави, як сплата платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобовязань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди відшкодування ПДВ з Державного бюджету. Згідно проведеного аналізу ланцюгів постачання встановлено, що починаючи з другої ланки є підприємства з ознаками «ризику» і незадовільними станами, а також підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобовязань та податкового кредиту («податкові ями»), тобто суми податку не відображені в податкових зобовязаннях по ланцюгу постачання. Таким чином, враховуючи дані Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України по ланцюгам постачання не можливо встановити період виникнення податкових зобовязань по всьому ланцюгу постачання, як це визначено у п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. Тому вказаний відповідач просив відмовити в задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 №509-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон №509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.03.1997 №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 (надалі Закон №168), платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону №168, бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) у бюджет або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду й сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок відємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок відємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

П.п. 7.7.4 п. 7.7 ст. 7 Закону №168 визначено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Розділ V Податкового кодексу України, що набрав чинності з 01.01.2011, визначає платників податку на додану вартість, обєкт оподаткування, дату виникнення податкових зобовязань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.

Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до п. 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п. 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3).

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.7 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, якам відображається у податковій декларації.

Згідно з п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки (п.200.11).

Відповідно до п. 200.14 ст. 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобовязань з цього податку в наступних податкових періодах;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною органом державної податкової служби за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі зясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Абзацем 1 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України передбачено, що в разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суми податкового зобовязання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або зменшення відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми нарахованого податкового зобовязання, неправомірно заявленої до повернення суми бюджетного відшкодування та/або неправомірно заявленої суми відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» зареєстроване в якості юридичної особи виконавчим комітетом Голосіївської районної у місті Києві державної адміністрації 20.02.2007, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1068107 0005 018942 (т.1 а.с. 83). Згідно свідоцтва № 100164613, виданого 13.03.2007, позивач є платником податку на додану вартість (т.1 а.с. 84). ТОВ «Лізінвест» перебуває на обліку в Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції у Луганській області.

Позивачем було подано до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області податкові декларації з податку на додану вартість із зазначенням відємного значення податку, що підлягає відшкодуванню на розрахунковий рахунок позивача: за січень 2011 року 274400,00 грн. (т.1 а.с.42-43), за лютий 2011 року 572547,00 грн. (т.1 а.с.38-39). Одночасно, позивачем до Рубіжанської ОДПІ у Луганській області подані заяви про повернення суми бюджетного відшкодування за січень 2011 року в сумі 274400,00 грн. (т.1 а.с.40), за лютий 2011 року в сумі 572547,00 грн. (т.1 а.с.36). Таким чином, загальна сума ПДВ, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України на розрахунковий рахунок платника податку, складає 846147,00 грн.

У період з 30.03.2011 по 12.04.2011 Рубіжанською ОДПІ в Луганській області на підставі наказу від 29.03.2011 №112 було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Лізінвест» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника в банку за січень та лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.12.2010 по 31.01.2011. За результатами перевірки складено акт від 19.04.2011 №135/2301/34933894, в якому відповідач зробив висновок про порушення позивачем п.п. «а» п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок платника у банку за січень 2011 року на суму 274400 грн., за лютий 2011 року на суму 572547 грн. При цьому відповідач посилається на неможливість підтвердити взаємовідносини по контрагентах позивача по всьому ланцюгу постачання у звязку із неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних звірок та неможливість підтвердження сплати сум податку до Державного бюджету України за результатами проаналізованих даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобовязань контрагентів на рівні ДПА України (т. 1 а.с.11-26).

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 28.04.2011 № НОМЕР_2 про зменшення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011 року на суму 274400 грн., за лютий 2011 року на суму 572547,00 грн., всього 846947,00 грн. та нарахування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1 грн. (т.1 а.с.10).

Судом встановлено, що згідно висновків акту перевірки від 19.04.2011 №135/2301/34933894 відповідачем також зроблений висновок про порушення позивачем п.п.196.1.14 п.196.1 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року на 800 грн.; на порушення п.п. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України у січні 2011 року занижено суму залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів на 21414,00 грн.; на порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України у лютому 2011 року завищено суму залишку від'ємного значення ПДВ попередніх періодів на 800,00 грн.

У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що встановлена під час перевірки сума заниження позивачем залишку від'ємного значення ПДВ попередніх податкових періодів у січні 2011 року в розмірі 21414,00 грн. в оскаржуване повідомлення-рішення не включена.

Представником позивача у судовому засіданні було зазначено, що ним не оспорюються висновки податкового органу про порушення ТОВ «Лізінвест» п.п.196.1.14 п.196.1 Податкового кодексу України та завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року на 800 грн., так само встановлені перевіркою порушення п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України у лютому 2011 року та висновок про завищення суми залишку від'ємного значення ПДВ попередніх періодів на 800,00 грн. Тому позивач, відповідно, просить скасувати податкове повідомлення-рішення у частині зменшення ТОВ «Лізінвест» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 274400,00 грн., за лютий 2011 року на суму 571747,00 грн., всього на загальну суму 846147,00 грн. Сума застосованої штрафної санкції у розмірі 1 грн. позивачем також не оспорюється.

Суд вважає вказане податкове повідомлення-рішення таким, що підлягає скасуванню в частині зменшення ТОВ «Лізінвест» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 274400,00 грн., за лютий 2011 року на суму 571747,00 грн., всього на загальну суму 846147,00 грн., з огляду на наступне.

Судом установлено, що сума бюджетного відшкодування з ПДВ у загальному розмірі 846147,00 грн. виникла в результаті провадження позивачем господарської діяльності. Основними вітчизняними постачальниками ТОВ «Лізінвест» у грудні 2010 року, січні та лютому 2011 року були ДП «Донецька залізниця», ТОВ «Укренергохолдінг», ТОВ «ТД «ЛК-Україна», ПП «Імпресс», СТ «Колос», ТОВ «Рубіжанський Краситель», ТОВ «ТД «Ліда ЛК», ТОВ «Артколор».

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Лізінвест» було укладено договори: від 02.04.2009 №Г-09/04/02-032 на постачання природного газу з ТОВ «Укренергохолдінг» (т.1 а.с.122-124); від 22.09.2009 №32-ЕЕ-Л09 з СТ «Колос» купівлі продажу електричної енергії (т.1.а.с.125-127); з ТОВ «Рубіжанський Краситель» наступні договори: від 01.01.2010 про надання послуг №7 (т.1 а.с.129-130), договір оренди №6 від 01.01.2010 (т.1 а.с.131-133), договір оренди №15 від 01.01.2010 (т.1 а.с.135-138), договір оренди №26 від 01.01.2010 (т.1 а.с.140), договір про спільне використання технологічних (електричних) мереж №317 від 01.10.2008 (т.1 а.с.142-146), договір про надання послуг №131 від 01.03.2008 (т.1 а.с.147), договір про надання телекомунікаційних послуг №53 від 01.02.2008 (т.1 а.с.148-152), договір на виконання послуг №115 від 12.01.2009 (т.1 а.с.201-203), від 27.03.2008 №5 про надання послуг (т.1 а.с.253-254), від 01.04.2008 №157 на споживання води (т.1 а.с.256-258), від 29.03.2010 №53 договір оренди (т.1 а.с.269-270); від 01.02.2011 контракт №03-02/2011 з ТОВ «ТД «Ліда ЛК» (т.1 а.с.158-160), контракт №03-02/2011 від 01.02.2011 (т.1 а.с.181-184); від 31.08.2010 договір поставки №31/08/2010 з ТОВ «ТД «ЛКУкраїна» (т.1 а.с.162-164); від 16.02.2011 договір поставки №16/02 з ТОВ «Артколор» (т.1 а.с.165-168); від 10.01.2011 договір поставки №1001/1 з ПП «Імпрес» (т.1 а.с.211-212); від 14.12.2010 №412/913 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги з ДП «Донецька залізниця» (т.1 а.с.247-252).

Сума податкових зобовязань та податкового кредиту підтверджені податковими накладними, виписками банків з особового рахунку ТОВ «Лізінвест», реєстрами проведених платіжних документів, платіжними дорученнями. Фактична поставка товарів від контрагентів до ТОВ «Лізінвест» та виконання робіт (послуг) підтверджуються актами приймання-передачі майна (робіт, послуг), видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (т.2 а.с.1-266, т.3 а.с.1-253, т.4 а.с.1-244, т.5 а.с.1-168).

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що також не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з пояснень представника відповідача підставою для відмови у відшкодуванні ПДВ позивачу є неможливість підтвердити факт сплати суми ПДВ по ланцюгам постачання у звязку із неотриманням результатів зустрічних звірок.

Але суд наголошує, що нормами Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України право платника податку не поставлено в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками товару своїх зобовязань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Чинним законодавством України на покупця товару платника податку не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту на заявлені суми відємного значення до бюджетного відшкодування перевіряти дотримання постачальниками товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету.

У судовому засіданні відповідачем не було доведено фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з податку на додану вартість.

Суд зазначає, що за висновками матеріалів зустрічних звірок, проведеними податковими органами по основним постачальникам ТОВ «Лізінвест», встановлено відображення в бухгалтерському і податковому обліку, підтверджено реальність господарських відносин ДП «Донецька залізниця», ТОВ «Укренергохолдінг», ТОВ «ТД «ЛК-Україна», ПП «Імпресс», СТ «Колос», ТОВ «Рубіжанський Краситель», ТОВ «ТД «Ліда ЛК», ТОВ «Артколор» з позивачем ТОВ «Лізінвест» (т.5 а.с.177-226).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що у відповідача не було підстав для зменшення ТОВ «Лізінвест» сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

За таких обставин доводи позивача знайшли своє обґрунтування в судовому засіданні, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України в разі задоволенні адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Згідно ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням (т.1 а.с. 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 18 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Рубіжанської обєднаної державної податкової інспекції у Луганській області від 28.04.2011 №0001522301 у частині зменшення ТОВ Лізінвест» суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2011 року у сумі 274 400,00 грн., за лютий 2011 року у сумі 571 747,00 грн., всього на загальну суму 846147,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Постанову складено в повному обсязі 21 жовтня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова