Постанова № 19380029, 10.11.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2011 року Справа № 1170/2а-3039/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд

в складі головуючого: судді Петренко О.С.

за участю секретаря судового засідання : Снісар Я.В.

представників сторін:

позивача Шевченко М.Л.

відповідача Кавун О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Дербі»

до відповідача: Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Дербі»звернулося до суду з позовом до Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення №0000612310 від 09.08.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 26040,00 грн., з яких 26039,00 грн. основного платежу та 1,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене Маловисківською МДПІ на підставі акту №62/2310/23097657 від 25.07.2011 року.

Позивач вказує, що перевіркою встановлено включення до податкового кредиту суму податку на додану вартість, в звязку з придбанням товарів (послуг), який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 26038,74 грн., наслідком чого є порушення п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Крім того, Маловисківської МДПІ було зазначено, що позивачем порушено пп.1,5 ст.203, пп. 1,2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст. 228,626,629,650,655,658,662 ЦК України в частині недодержання вимог вищевказаних норм закону в момент вчинення правочинів з ТОВ «Формула Петрол», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Представник позивача в судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх обставинами, які викладені в позові.

Представник відповідача позов не визнав з підстав, викладених в запереченні на позовну заяву, обґрунтувавши тим, що обєкти оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств-постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам-покупцям, на думку відповідача, відсутні.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 541122, довідки з ЄДР підприємств та організацій України /а.с. 35,36/ товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім Дербі»зареєстроване Маловисківською районною державною адміністрацією Кіровоградської області є платником податку на додану вартість /а.с. 18/.

Маловисківською МДПІ на підставі наказу № 540 від 15.07.2011 року та повідомлення від 15.07.2011 року №11-2310-23097657 /а.с. 95,96/ проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Торговий дім Дербі»з питання правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року та з питань взаємовідносин з ТОВ «Формула Петрол»(код ЄДРПОУ 23678041), за результатами якої складено акт №62/2310/23097657 від 25.07.2011 року /а.с. 24-33, 82-87/.

Висновками акту є порушення ТОВ«Торговий Дім Дербі», на думку відповідача, п. 198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6, ст.198 Податкового кодексу України частині включення суми податку на додану вартість у звязку з придбанням товарів (послуг), який проведено на підставі нікчемного правочину, чим завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 26038,74 грн.; п.1, п.5 ст.203, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.ст.228,629, 626,650,655,658,662 ЦК України частині недодержання вимог статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Торговий дім Дербі»

09 серпня 2011 року Маловисківською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення №0000612310/ а.с.34/.

Так, спеціалістами ДПІ зроблено висновок щодо завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року в розмірі 26038,74 грн. на підставі отриманої інформації від Кіровоградської ОДПІ, відповідно до якої у ТОВ «Формула Петрол»відсутні трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Суд, не погоджується з висновками, що були зроблені спеціалістами Маловисківської МДПІ виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобовязання повязує з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання недійсним у судовому порядку договору поставки нафтопродуктів №12/04-01 від 04.01.2011 року /а.с. 10-13/ між ТОВ «Торговий Дім Дербі»та ТОВ «Формула Петрол».

Зобовязання за договором між ТОВ «Торговий Дім Дербі»та ТОВ «Формула Петрол»виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується первинними документами:

- видатковою накладною № РН-011368 від 21.01.2011 року /а.с. 15/,

- рахунком - фактурою № 20 від 21.01.2011 року /а.с. 14/,

- податковою накладною № 1531 від 21.01.2011 року /а.с. 16/,

- товарно-транспортною накладною № 4181 від 21.01.2011 року /а.с. 17/,

- журнал обліку надходжень нафтопродуктів /а.с. 92-94/.

Оплата товару була проведена згідно умов п.7.1, п.7.2, п.7.3 договору поставки /а.с. 73,99/.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано торговий патент, звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за січень 2011 року, копії трудових книжок, копія фіскального чеку /а.с. 59-72/.

Суд, дослідивши долучені до матеріалів справи докази встановив, що вони дійсно відповідають вимогам п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, оскільки вони містять:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Таким чином, фактичне виконання договору відбулось, що підтверджується первинними документами, що оформлені відповідно до п. 9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ч. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Суд зазначає, що рахунокфактура, видаткова, податкова та товарно-транспортна накладні є первинними документами, в розумінні ч. 1 вищезазначеного Закону.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

назву документа (форми);

дату і місце складання;

назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В даному випадку, рахунокфактура № 20 від 21.01.2011 року, видаткова накладна №РН-011368 від 21.01.2011 року, податкова накладна від 21.01.2011 року № 1531,товарно-транспортна накладна № 4181 від 21.01.2011 року, що долучені до матеріалів справи відповідають даним вимогам.

Таким чином доводи відповідача щодо направленості діяльності ТОВ «Формула Петрол»на ухилення від сплати податків, а у звязку з цим і нікчемності угоди укладеної позивачем з вказаним підприємством, судом до уваги не приймаються як не підтверджені належними та допустимими доказами.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізінгу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобовязаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання обєкта фінансового лізінгу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є обєктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у субєкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Суд вважає, що вказані висновки в акті перевірки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обовязку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобовязань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України, не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).

Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.

Таким чином, враховуючи, що здійснення господарських операцій між ТОВ «Торговий Дім Дербі»та ТОВ «Формула Петрол»підтверджено первинними бухгалтерськими документами, підприємства були належним чином зареєстровані як субєкти господарської діяльності та як платники податку на додану вартість, та з урахуванням вимог ст. 198 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для донарахування позивачу податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що Маловисківською МДПІ було неправомірно винесено податкове повідомленнярішення №0000612310 від 09.08.2011 року.

В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, позивач зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 86, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Маловисківської міжрайонної державної податкової інспекції від 09.08.2011 року № 0000612310, яким визначено ТОВ «Торговий дім Дербі»суму грошового зобовязання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 26040,00 грн., в тому числі за основним платежем 26039,00 грн., за штрафними санкціями 1,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Торговий дім Дербі»судовий збір в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду підпис О.С. Петренко

Згідно з оригіналом