Постанова № 19379719, 12.10.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2011 року 16:31 Справа № 2а-0870/4488/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Авдєєва М.П.,

при секретарі судового засідання Бриль А.В.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність б/н від 01.08.2011);

відповідача ОСОБА_2 (довіреність №4054/10/10-121 від 04.08.2011),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія Запоріжжя»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень №0001601702/0 від 30.12.2010 та №0001052301/0/2851 від 30.12.2010,

ВСТАНОВИВ:

07.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія Запоріжжя» звернулося до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя, в якому просить:

- скасувати повністю податкове повідомлення-рішення №0001601702/0 від 30.12.2010, винесене ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0001052301/0/2851 від 30.12.2010, винесене ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 41054,07 грн. та 20527,04 грн. відповідних штрафних (фінансових) санкцій.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що на ТОВ «УГМК-Запоріжжя» працював нерезидент, а саме громадянин Литовської республіки ОСОБА_6, який був призначений на посаду директора ТОВ «УГМК-Запоріжжя» наказом №1024к від 07.12.2009. Висновки спеціалістів ДПІ про те, що його дохід, що він отримував у вигляді заробітної плати мав оподатковуватися за ставкою 30%, а не за ставкою 15% є хибними та суперечать вимогам діючого законодавства. Підпунктом 9.11.1 п. 9.11 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що доходи з джерелом їх походження з України, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, підлягають оподаткуванню за правилами, встановленими для резидентів, з урахуванням особливостей, визначених окремими нормами цього Закону. Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» не зобовязує іноземців подавати до податкового органу заяву про підтвердження свого резидентського статусу, а наявність чи відсутність повідомлення податкового органу про таку заяву у роботодавця не впливає на порядок оподаткування доходів іноземців. Таким чином ТОВ «УГМК-Запоріжжя» правомірно утримувало податок з доходів фізичних осіб у розмірі 15% із заробітної плати фізичної особи нерезидента. Крім того, ДПІ вважає, що операції по придбанню ТОВ «УГМК-Запоріжжя» у ТОВ «Електрод-Сервіс» товарів носили фіктивний характер та не були направлені на настання реальних наслідків. Зазначені висновки є повністю необґрунтованими. Факт отримання проволоки та електродів від ТОВ «Електрод-Сервіс» підтверджується наданими під час перевірки документами первинного бухгалтерського обліку, у тому числі накладними, відповідно до яких і було отримано відповідні товари. Наявність відповідним чином оформленої накладної є достатнім доказом для підтвердження отримання товарів. В акті перевірки немає жодного зауваження щодо оформлення накладних на отримання товарів ТОВ «УГМК-Запоріжжя» від ТОВ «Електрод-Сервіс». Позивач займається виготовленням металоконструкцій. Зварювальна проволока та електроди є тими матеріалами, що безпосередньо необхідні для проведення робіт. Кримінальну справу відносно засновника ТОВ «Електрод-Сервіс» ОСОБА_5 було порушено за фактами порушення ним податкового законодавства при веденні господарської діяльності ТОВ «Лектра» та ТОВ «ТБ «Електрод». Зазначені підприємства не були контрагентами ТОВ «УГМК-Запоріжжя». Позивач не повинен відповідати за порушення податкового законодавства іншими особами, які не були його контрагентами, ці юридичні особи нічим не повязані між собою. ЗУ «Про ПДВ» визначає лише один випадок не включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку відсутність податкової накладної.

Відповідачем надані письмові заперечення на адміністративний позов та доповнення до заперечень, згідно з якими відповідно до автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів, ТОВ «Лектра» та ТОВ «ТБ «Електрод» є основними постачальниками продукції ТОВ «Електрод-Сервіс», яка в подальшому реалізовувалася ТОВ «УГМК-Запоріжжя». Між даними підприємствами існує розбіжність в даних податкових зобовязань та податкового кредиту. Відповідно до інформації, наданої органами державної податкової служби, у ТОВ «Лектра» анульовано свідоцтво платника ПДВ (акт ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 25.01.2010 №12), у ТОВ «ТБ «Електрод» 25.05.2010 анульовано свідоцтво платника ПДВ. В ході проведення перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця. Крім того, перевіркою встановлено порушення ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-VI. А саме, на ТОВ «УГМК-Запоріжжя» працюють нерезиденти, заробітну плату яких оподатковували за ставкою 15%, як резидентам України. Але спеціальною встановленою ставкою для оподаткування будь-яких доходів з джерелом їх походження на території України, нарахованих (виплачених) на користь фізичних осіб нерезидентів, є ставка 30%.

Ухвалою суду від 10.06.2011 року відкрито провадження у справі 2а-0870/4488/11, закінчено підготовче провадження та справа призначена до розгляду на 30.06.2011.

Провадження у справі зупинялося до 21.07.2011, 31.08.2011, 21.09.2011, 12.10.2011.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у наданих письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

У судовому засіданні, відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови, разом з тим оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом встановлене наступне.

На підставі направлень від 18.10.2010 №284 та №284/1 Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя проведена виїзна планова документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська гірничо-металургійна компанія Запоріжжя» з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 30.06.2010.

За результатами перевірки складений акт №2627/23-023/32860987 від 24.12.2010.

Актом перевірки встановлено порушення ТОВ «УГМК-Запоріжжя»:

-абзацу 4 п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 №334/94-ВР ТОВ «УГМК-Запоріжжя» завищено валові витрати в сумі 205270,35 грн. (без ПДВ), в тому числі по періодах: - 2008 рік в сумі 12290,30 грн.; - 1 квартал 2009 року в сумі 24831,25 грн.; - 1 півріччя 2009 року в сумі 35143,75 грн.; - 3 квартал 2009 року в сумі 50175,25 грн.; - 2009 рік в сумі 80903,05 грн.; - 1 квартал 2010 року в сумі 72777 грн.; - півріччя 2010 року в сумі 112077 грн.;

-п.1.3, п.1.7 ст. 1 пп. 7.2.3, пп.7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.7.1 п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.4.1, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР, вимог п.5.7 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення та подання», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 09.07.1997 за №250/2054, ТОВ «УГМК-Запоріжжя» завищено дозволений податковий кредит за листопад 2008 червень 2010 на загальну суму 50697,38 грн., у тому числі по періодам: листопада 2008 року 572,99 грн.; грудень 2008 року - 1885,07 грн.; січень 2009 року 1117,50 грн.; лютий 2009 року 2236,25 грн.; березень 2009 року 1612,50 грн.; квітень 2009 року 375 грн.; травень 2009 року 1687,50 грн.; серпень 2009 року 1312,50 грн.; вересень 2009 року 1693,80 грн.; жовтень 2009 року 1350 грн.; листопад 2009 року 2737,50 грн.; грудень 2009 року 2058,06 грн.; січень 2010 року 5145,60 грн.; лютий 2010 року 4454,40 грн.; березень 2010 року 4955,40 грн.; квітень 2010 року 7860 грн.; червень 2010 року 9643,81 грн.;

-пп.1.20.2 п.1.20 ст.1, п.7.3 ст.7, пп.9.11.3 п.9.11 ст.9, п.16.2, пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, внаслідок чого підприємством допущене неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб в сумі 16674,03 грн. в січні-червні 2010;

-п.2.11 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 №637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за №40/10320, встановлено проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі 3919,97 грн., а саме на момент перевірки відсутні підтверджуючи розрахункові документи про використання коштів.

На підставі акту перевірки Державною податковою інспекцією у Заводському районі м. Запоріжжя винесені податкові повідомлення - рішення від 30.12.2010 №0001601702/0, яким визначена сума за грошовим зобовязанням за платежем податок з доходів найманих працівників у сумі 16674,03 грн., та застосовані штрафні санкції у розмірі 33348,06 грн., від 30.12.2010 №0001052301/0/2851, яким визначена сума за грошовим зобовязанням за платежем податок на додану вартість у сумі 50697,38 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 25348,69 грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обовязковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у звязку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

В основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень було покладено висновок податкового органу про те, що дохід громадянина Литовської республіки ОСОБА_6, якій він отримував, працюючи на посаді директора ТОВ «УГМК-Запоріжжя» повинен оподатковуватися за ставкою 30%, а ні 15%. Крім того, господарські операції, укладені між ТОВ «УГМК-Запоріжжя» та ТОВ «Електрод-Сервіс» носять фіктивний характер.

З такими висновками Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя суд погоджується частково, виходячи з наступного.

На підставі контракту на управління підприємством від 07.12.2009 громадянин Литви ОСОБА_5 був прийнятий на посаду директора ТОВ «УГМК-Запоріжжя». Згідно з пп.8.1 п.8 Контракту строк дії Контракту з 07.12.2009 та до закінчення дії дозволу на працевлаштування.

Відповідно до дозволу на працевлаштування №390 від 21.09.2009, строк дії дозволу на працевлаштування в Україні громадянина Литовської республіки ОСОБА_6 до 21.09.2010, та потім був продовжений до 21.09.2011.

Згідно з п. 7.4.4 Статуту ТОВ «УГМК-Запоріжжя» до компетенції Зборів Товариства належить обрання та відкликання Директора Товариства.

Згідно з протоколом №2011/1 від 28.02.2011 позачергових загальних зборів учасників ТОВ «УГМК-Запоріжжя», ОСОБА_6 відкликано з посади директора ТОВ «УГМК-Запоріжжя» з 01.03.2011 за узгодженням сторін.

Відповідно до наданих позивачем розрахункових листів щодо нарахування та утримання заробітної плати за січень, лютий, березень, квітень, травень, червень 2010 року, заробітна плата ОСОБА_6 оподатковувалася за ставкою 15%, як резидента України.

Згідно з п. 1.15. ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а отже нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Таким чином, у відповідності до вищезгаданих положень податкового законодавства України обов'язок податкового агента нарахувати, утримати та сплатити податок повинен бути встановлений законом. Разом з тим, даний обов'язок реалізується податковим агентом виключно за рахунок платника податку.

Поряд з цим, положеннями п.п. 8.1.3. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що платник податку зобов'язаний самостійно включити суму доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку, якщо окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню при їх нарахуванні чи виплаті.

Відповідно до статті 8 Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 №322-VII, трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, ставка податку становить подвійний розмір ставки, визначеної пунктом 7.1 цієї статті, від об'єкта оподаткування, нарахованого як виграш чи приз (крім у державну лотерею у грошовому виразі) на користь резидентів або нерезидентів, та від будь-яких інших доходів, нарахованих на користь нерезидентів - фізичних осіб, за винятком доходів, визначених у підпункті 9.11.3 пункту 9.11 статті 9 цього Закону.

Відповідно до пп 9.11.3 п.9.11 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, якщо зазначені у підпункті 9.11.1 цього пункту доходи виплачуються нерезиденту резидентом - фізичною або юридичною особою, то такий резидент вважається податковим агентом такого нерезидента стосовно таких доходів. При укладенні договору з нерезидентом, умови якого передбачають отримання таким нерезидентом доходу з джерелом його походження з України, резидент зобов'язаний зазначити у такому договорі ставку податку, яка буде застосована до таких доходів.

Відповідно до п. 7.1 ст.7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV, ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування, крім випадків, визначених у пунктах 7.2 - 7.4 цієї статті.

Разом з тим, відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України від 05.10.2004 №581 «Про затвердження примірних форм Заяви фізичної особи - іноземця про самостійне визначення резидентського статусу та Повідомлення працедавця про самостійне визначення фізичною особою - іноземцем резидентського статусу», фізичеа особа-нерезидент може самостійно визначити власний резидентський статус, за відповідною заявою до податкового органу за місцем проживання.

Позивачем надані посвідки «На тимчасове проживання» ОСОБА_6 терміном до 21.09.2011. дозволу на постійне проживання в Україні ОСОБА_5 не має.

Повідомлення Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі про обрання Кєженайтісом Віргініюсом самостійного визначення резидентського статусу видано 14.09.2010 за №7284, тобто після періоду, який перевірявся.

Таким чином, висновки Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя про порушення позивачем Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 №889-IV суд вважає обґрунтованими, винесеними у відповідності до діючого законодавства.

Щодо податкового-повідомлення-рішення від 30.12.2010 №0001052301/0/2851, судом вставлене наступне.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обовязкова ознака господарської операції кореспондується з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334, валові витрати виробництва та обігу це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168).

Таким чином, витрати для цілей визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення обєкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Враховуючи вищевикладене, позивачем надані докази щодо фактичного здійснення господарської операції, складені на виконання операцій документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідають нормам законодавства та відображають реальність господарської операції позивача.

Крім того, відповідно до вимог податкового законодавства, особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

ТОВ «Електрод-Сервіс» на момент здійснення господарських операцій та видачі податкових накладних було зареєстровано як платник податку на додану вартість, тому мало право надавати «ТОВ «УГМК-Запоріжжя» податкові накладні.

Контрагент позивача ТОВ «Електрод-Сервіс» було зареєстрований як юридична особа 23.09.1997.

Згідно з постановою Господарського суду Запорізької області від 17.01.2011 ТОВ «Електрод-Сервіс» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, проте на час здійснення господарських операцій записи щодо зняття з обліку або про банкрутство цього підприємства не було.

Щодо посилання на порушення податкового законодавства між контрагентом позивача ТОВ «Електрод-Сервіс» по взаємовідносинах з контрагентами ТОВ «Лектра» та ТОВ «ТБ «Електрод», судом встановлено, що ТОВ «УГМК-Запоріжжя» будь-яких взаємовідносин з ТОВ «Лектра» та ТОВ «ТБ «Електрод» не мало. Зазначене підтверджується також матеріалами справи. Тому підприємство не повинно нести відповідальність за контрагентів свого постачальника.

Закон України «Про систему оподаткування» для платників податків не передбачає а ні обов'язок (ст. 9), а ні право (ст. 10) вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Стаття 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» визначає, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до п. п. 3.1.1 п.3.1 ст.3, п.7.1, п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України; поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість; платник податків зобовязаний надати покупцю податкову накладну, яка є підставою для віднесення вказаної в ній суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на дату здійснення господарських операцій ТОВ «УГМК-Запоріжжя» було включено до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 09.02.2004 за №25489516ю0011937, (перереєстрація від 29.07.2009, Свідоцтво Серії А01 №033980), а також мало свідоцтво про реєстрацію платника Податку на додану вартість з 13.02.2004 (свідоцтво №100265532 від 01.02.2010).

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), (далі Закон №168/97-ВР від 03.04.1997) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5. Закону №168/97-ВР від 03.04.1997 не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Як свідчать матеріали справи, господарські операції між ТОВ «УГМК-Запоріжжя» та ТОВ «Електрод-Сервіс» виконані сторонами, про що свідчать документи:

-видаткова накладна №4090002/1 від 13.04.2010;

-видаткова накладна №4090002/2 від 19.04.2010;

-видаткова накладна №3230001 від 29.03.2010;

-видаткова накладна №4090002 від 09.04.2010;

-видаткова накладна №2190001 від 22.02.2010;

-видаткова накладна №3040001 від 09.03.2010;

-видаткова накладна №2120001/1 від 17.02.2010;

-видаткова накладна №2120001/2 від 19.02.2010;

-видаткова накладна №1190001/1 від 28.01.2010;

-видаткова накладна №2120001 від 12.02.2010;

-видаткова накладна №105001/1 від 13.01.2010;

-видаткова накладна №1190001 від 20.01.2010;

-видаткова накладна №1207/1 від 08.12.2009;

-видаткова накладна №105001 від 06.01.2010;

-видаткова накладна №1127 від 30.11.2009;

-видаткова накладна №1207 від 07.12.2009;

-видаткова накладна №1118 від 18.11.2009;

-видаткова накладна №1118/1 від 25.11.2009;

-видаткова накладна №100101 від 01.10.2009;

-видаткова накладна №102903 від 30.10.2009;

-видаткова накладна №83101 від 01.09.2009;

-видаткова накладна №91603 від 16.09.2009;

-видаткова накладна №80301 від 04.08.2009;

-видаткова накладна №81202 від 13.08.2009;

-видаткова накладна №42801 від 28.04.2009;

-видаткова накладна №51301 від 14.05.2009;

-видаткова накладна №32301 від 23.03.2009;

-видаткова накладна №32301/1 від 25.03.2009;

-видаткова накладна №12903 від 03.02.2009;

-видаткова накладна №22002 від 20.02.2009;

-видаткова накладна №11401 від 14.01.2009;

-видаткова накладна №11401/1 від 15.01.2009;

-видаткова накладна №122401 від 25.12.2008;

-видаткова накладна №112501/2 від 19.12.2008;

-видаткова накладна №112501/1 від 04.12.2008;

-видаткова накладна №112501 від 26.11.2008;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №4090002/2 від 19.04.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №4090002/1 від 13.04.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №4090002 від 09.04.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №3230001 від 29.03.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №3040001 від 09.03.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №2190001 від 22.02.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №2120001/2 від 19.02.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №2120001/1 від 17.02.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №2120001 від 12.02.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1190001/1 від 28.01.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1190001 від 20.01.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №105001/1 від 13.01.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №105001 від 06.01.2010;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1207 від 07.12.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1207/1 від 08.12.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1127 від 30.11.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1118/1 від 25.11.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №1118 від 18.11.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №102903 від 30.10.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №100101 від 01.10.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №91603 від 16.09.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №83101 від 01.09.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №81202 від 13.08.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №80301 від 04.08.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №51301 від 14.05.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №42801 від 28.04.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №32301/1 від 25.03.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №32301 від 23.03.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №22002 від 20.02.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №12903 від 03.02.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №11401/1 від 15.01.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №11401 від 14.01.2009;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №122401 від 25.12.2008;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №112501/2 від 12.12.2008;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №112501/1 від 04.12.2008;

-податкова накладна від ТОВ «Електрод-Сервіс» №112501 від 26.11.2008;

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Усі вищезазначені документи підтверджують господарську операцію, оскільки є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції (п.1.2. ст.1, п.2.1. ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88). А отже вони є доказами, що спростовують висновок зроблений відповідачем про те, що правочин є нікчемним та не спричинив реального настання юридичних наслідків, а також усі його посилання на правові норми, які регламентують недійсність правочину, та настання відповідних наслідків (ЦК України) не є належними.

Матеріали справи свідчать, що усі придбані матеріальні цінності знаходились на об'єктах позивача, тобто були в наявності, використовувалися в господарській діяльності, що підтверджується документально: накладними на внутрішнє переміщення, актами списання ТМЦ у виробництво за грудень, 2008 року, за лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2009 року, за січень, лютий, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень 2010 року з подальшою реалізацією виготовленого товару (видаткові накладні, довіреності, акти відвантаження, акти прийому-передачі металопродукції, товарно-транспортні накладні).

Відповідно до договорів оренди нерухомого майна №004/09-А.н від 01.03.2009, №013/06-А від 01.09.2006 ТОВ «УГМК-Запоріжжя» має побутові приміщення та склади матеріальних цінностей.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість» та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ведення податкового обліку покладено на кожного окре мого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на йо го контрагентів.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись ст.ст. 11, 17, 94 ст. 160-163, КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Скасувати податкове повідомлення-рішення №0001052301/0/2851 від 30.12.2010, винесене ДПІ у Заводському районі м. Запоріжжя в частині донарахування податку на додану вартість у розмірі 41054,07 грн. та 20527,04 грн. відповідних штрафних (фінансових санкцій).

3.В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст.160 КАС України оформлена і підписана 17.10.2011.

Суддя М.П. Авдєєв