Постанова № 19379029, 29.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2011 року о 12-30 годині Справа № 2а-0870/1955/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Матяш О.В.,

за участю секретаря Васильченко І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя

справу за адміністративним позовом ТОВ «Літо»

до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

позивач звернувся до суду із вказаним позовом, зазначивши в заяві, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Літо» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий - грудень 2009 року, січень - жовтень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт № 97/23-252/13607028 від 28.03.2011, на підставі якого відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №000017230210/4832, яким ТОВ «Літо» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) у розмірі 780 039 гривень.

Вважаючи, що податкове повідомлення-рішення не відповідає діючому законодавству та прийняте на підставі незаконних та необґрунтованих висновків, позивач - з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог - просить визнати його протиправним та скасувати й зобовязати ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя протягом п'яти робочих днів після отримання судового рішення по даній справі, що набрало законної сили, подати відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Літо».

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, зазначивши, що висновки, викладені в акті перевірки, є безпідставними, виходячи з наступного.

Вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на тому, що «неможливо дослідити взаємовідносини між СПД та підтвердити сплату ПДВ по ланцюгам постачання товарів до виробника або імпортера, у звязку із чим неможливо підтвердити суму ПДВ до відшкодування, заявлену ТОВ «Літо».

При цьому податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований виключно п.п. 7.4, 7.5, 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), яких платник податків зобовязаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з ПДВ до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Проте, на думку представників, актом перевірки не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на форму- вання податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з ПДВ.

Відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Отже, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому - за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку - зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування ПДВ, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робіт, послуг).

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування. В свою чергу, податкова інспекція не навела жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

У звязку з цим представники позивача просять позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, зокрема, зазначивши, що саме відсутність підтвердження як взаємовідносин між СПД, так і сплати ПДВ по всьому ланцюгу постачання до виробника або імпортера, не дає можливості підтвердити суму ПДВ до відшкодування, заявлену ТОВ «Літо».

Згідно з наданою до ДПІ податковою декларацією з податку на прибуток за І півріччя 2010 року (вх.№9003099614 від 05.08.2010 та уточнюючими розрахунками), сума «чистого прибутку» - прибутку, що підлягає оподаткуванню (р.08 декларації), складає 245128 гривень, податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, - 61282 гривень, податкова віддача - 0,96%.

Сума загального від'ємного значення з ПДВ за 1 півріччя 2010 року складає 570901 гривень (січень 2010 року - 66500 гривень, лютий 2010 року - 91687 гривень, березень 2010 року - 114641 гривень, квітень 2010 року - 99801 гривень, травень 2010 року - 99472 гривень, червень - 98 800 гривень), яка заявлена до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника.

Тобто, задекларована сума до відшкодування є в 2,3 рази більше, ніж сума задекларованого «чистого прибутку», що свідчить про отримання доходу у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ як основного. А в таких випадках, відповідно до Постанови Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України №7 від 03.04.2009, не встановлено наміру одержати економічний ефект в результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету ПДВ. Відповідно до Постанови Верховного Суду України №08/91 від 01.04.2008, такі операції не відповідають меті підприємницької діяльності - одержанню прибутку.

З урахуванням наведеного, представник відповідача просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що на підставі наказу ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 879 від 23.03.2011, податковою інспекцією проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Літо» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за лютий - грудень 2009 року, січень - жовтень 2010 року, за результатами якої складено акт № 97/23-252/13607028 від 28.03.2011.

Перевіркою встановлено порушення товариством вимог п.1.8 ст.1, пп. пп.7.4.1, 7.7.1, 7.7.10 п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997, що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ на суму 780039 гривень, у т.ч. по періодам: лютий 2009 року - в сумі 26364 гривень, березень 2009 року - в сумі 48149 року; квітень 2009 року - в сумі 13803 гривень; травень 2009 року - в сумі 29830 гривень; червень 2009 року - в сумі 44777 гривень; липень 2009 року - в сумі 17018 гривень; серпень 2009 року - в сумі 67312 гривень; вересень 2009 року - в сумі 28815 гривень; грудень 2009 року - в сумі 67915 гривень; лютий 2010 року - в сумі 21440 гривень; березень 2010 року - в сумі 50535 гривень; квітень 2010 року - в сумі 91007 гривень; травень 2010 року - в сумі 38241 гривень; червень 2010 року - в сумі 58894 гривень; липень 2010 року - сумі 62064 гривень; жовтень 2010 року - в сумі 113875 гривень. Вказані висновки податкової інспекції ґрунтуються на тому, що «неможливо дослідити взаємовідносини між СПД та підтвердити сплату ПДВ по ланцюгам постачання товарів до виробника або імпортера, у звязку із чим неможливо підтвердити суму ПДВ до відшкодування, заявлену ТОВ «Літо».

За результатами перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 000017230210/4832, яким ТОВ «Літо» зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 780039 гривень.

Судом встановлено, що, відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» ( далі Закон), бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.7.4. п.7.7. ст. 7 Закону, платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригінали п'яти основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Форма заяви про відшкодування та форма розрахунку суми бюджетного відшкодування визначаються за процедурою, встановленою центральним податковим органом.

Відповідно до пп. 7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закону, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Згідно з пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган:

а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів;

б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною податковим органом внаслідок проведення таких перевірок, податковий орган надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

в) у разі з'ясування внаслідок проведення таких перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови у наданні бюджетного відшкодування.

Судом встановлено, що в акті № 97/23-252/13607028 від 28.03.2011 податковий орган посилається на те, що не може дослідити взаємовідносини між СПД та підтвердити сплату ПДВ по ланцюгам постачання товарів до виробника або імпортера, і у звязку із цим неможливо підтвердити суму ПДВ до відшкодування, заявлену ТОВ «Літо».

Однак податковий орган не враховує, що порядок формування податкового кредиту, підстави його виникнення та порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований виключно п.п.7.4, 7.5, 7.7 ст.7 Закону. Саме вимог цих пунктів платник податків зобовязаний дотримуватися при формуванні податкового кредиту та заявлення відємного значення з податку на додану вартість до бюджетного відшкодування. У разі ж їх недотримання формування податкового кредиту та заявлення відємного значення з ПДВ до бюджетного відшкодування може бути визнано неправомірним.

Судом встановлено, що у Акті перевірки не зазначено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування відємного значення з ПДВ.

Відсутність документального підтвердження сплати ПДВ попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача як покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого ПДВ при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування відємного значення з ПДВ, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставив таке право платника податку в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання усіма постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобовязань зі сплати ними сум податку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди покупця товару, яка є платником податків, не покладено обовязку при формуванні податкового кредиту за заявлені до бюджетного відшкодування ПДВ здійснювати контроль та перевірку за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника або через відсутність документального підтвердження сплати податку зазнавати певних негативних матеріальних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявленого у межах сум податку, фактично сплачених ним у попередньому податковому періоді постачальникам товару (робі, послуг).

Лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з такими постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобовязань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.

В свою чергу, ДПІ не навела суду жодних доводів щодо наявності в діях позивача ознак таких дій.

В Інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» вказано, що встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинно включати такі етапи:

1.Встановлення факту здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Така діяльність була вже проведена податковим органом при проведенні позапланової невиїзної перевірки, де досліджувались всі первинні документи та будь-яких зауважень щодо нереальності (безтоварності) угод не значиться. Зокрема, на стор. 9 Акту вказано, що за результатами перевірки не встановлено укладення субєктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів. Позивач надав суду всі необхідні первинні документи для огляду та дослідження.

2.Встановлення спеціальної податкової правосубєктності учасників господарської операції.

Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

Між тим, суд вважає, що невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме до цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку ТОВ «Літо» - права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

В Акті зазначено, що за результатами перевірки не встановлено взаємовідносини ТОВ «Літо» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними. Також у податкового органу відсутня інформація щодо фіктивності контрагентів ТОВ «Літо» (стор. 9 Акту).

3. Встановлення звязку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. Включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми податку, сплачені (нараховані) у звязку з придбанням товарів (послуг), що підлягають використанню у господарській діяльності платника податку (пункт 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

В Акті податковий орган не виказав сумнівів щодо не повязаності права на податковий кредит з господарською діяльністю товариства.

4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

У межах цього етапу підлягає дослідженню правильність складання податкових накладних, податкових та митних декларацій, зокрема, щодо наявності в них усіх передбачених законодавством реквізитів. Одночасно підлягають перевірці на предмет достовірності всі наведені у відповідних документах дані.

Так, в розділах 3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 Акту податковим органом підтверджено правильність визначення податкових зобовязань, податкового кредиту та визначення відємного значення ТОВ «Літо» за січень-грудень 2009 року, січень-жовтень 2010 року.

5. Встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

При цьому, виходячи зі змісту пунктів 7.7.1 та 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

Так, у розділі 3.1.3 Акту податковий орган підтвердив, що суми, які, згідно розрахунків суми бюджетного відшкодування підприємства, підлягають бюджетному відшкодуванню, сплачено у повному обсязі у попередніх податкових періодах.

При цьому податковий орган не зміг підтвердити вказані відомості щодо 2-4 ланки ланцюга постачання товару (послуг) по тим підприємствам, з якими безпосередньо ТОВ «Літо» ніяких правовідносин не мало.

Крім того, судом встановлено, що твердження ДПІ відносно того, що позивач отримує дохід у вигляді бюджетного відшкодування, не відповідає дійсності у звязку з наступним.

Податок на прибуток був сплачений ТОВ «Літо» за податковою декларацією за І півріччя 2010 року ( сума «чистого прибутку» - прибутку, що підлягає оподаткуванню (р.08 декларації), складає 245128 гривень), а відшкодування з бюджету ПДВ заявлено за лютий - грудень 2009 року, січень-жовтень 2010 року, тому твердження відповідача про отримання позивачем доходу у вигляді бюджетного відшкодування ПДВ як основного є безпідставними.

На підставі викладених обставин суд приходить до висновку, що відповідач дійшов помилкових висновків про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування в сумі 780039 гривень за лютий-грудень 2009 року, січень-жовтень 2010 року, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовних вимог про зобовязання відповідача протягом пяти робочих днів після отримання судового рішення по даній справі, що набрало законної сили, подати відповідному органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Літо», то у цій частині позов задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Підпунктом 200.15 ст.200 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Тобто, приписами Податкового кодексу України чітко встановлений обовязок податкового органу подати протягом п'яти робочих днів після отримання судового рішення органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Проте, на цей час у суда відсутні законні підстави для задоволення вимог позивача, оскільки приписи п.200.15 ст.200 Податкового кодексу України відповідачем не порушені.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що в цій частині позову вимоги ТОВ «Літо заявлені передчасно, а тому й не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.17, 158-162,167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення № 000017230210/4832 від 29.03.2011, винесене державною податковою інспекцією у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у відношенні ТОВ «Літо».

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ «Літо» судовий збір у розмірі 1 (однієї) гривні 70 копійок.

Постанова може бути оскаржена у Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд через Запорізький окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання постанови у повному обсязі шляхом подання апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, що її подає, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова у повному обсязі складена 04.10.2011.

Суддя О.В. Матяш