Постанова № 19378579, 27.10.2011, Закарпатський окружний адміністративний суд

Cправа № 2а-3386/10/0770

Ряд стат. звіту № 6.6.4

Код - 10

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2011 року м. Ужгород

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судового засідання Гирич М.В.

за участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача 2 ОСОБА_2

представника відповідача 2 ОСОБА_3

відповідач 1 ТОВ «Стелас»- в судове засідання не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області до товариства з обмеженою відповідальністю «Стелас»та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція в Закарпатській області звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Стелас»та фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів щодо кожного з відповідачів по 307710,00 грн. отриманих по нікчемних угодах.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Ужгородською МДПІ було проведено перевірку ТОВ «Стелас», про що було складено відповідний акт від 01.04.2010 року №3/23-60/34278246. При перевірці було встановлено, що між ТОВ «Стелас»та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір від 01.06.2008 року про надання посередницьких та інших комерційних послуг. Проте, згідно пояснень ОСОБА_2 він підприємницькою діяльністю фактично не займався тому роботи вказані в актах виконаних робіт не виконувалися, а відтак даний договір є нікчемним і всі кошти в сумі 307710,00 грн., отримані по даному договору підлягають стягненню із сторін в дохід державного бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з мотивів наведених у позовній заяві.

Відповідач 1 ТОВ «Стелас»в судове засідання не зявився повторно, хоча судом вживалися заходи щодо повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, які передбачені главою 3 розділу ІІ КАС України, про причини неявки суд не повідомив. На адресу суду неодноразово поверталися поштові відправлення з відмітками пошти про причини повернення «За закінченням терміну зберігання», а відтак згідно ст. 35 КАС України відповідач є належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи.

Відповідач 2 ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 проти позову заперечили, ОСОБА_2 подав суду письмові заперечення проти позову (а.с. 68), в яких зазначив, що позов ґрунтується на припущеннях, оскільки на виконання договору від 01.06.2008 року ОСОБА_2 підшукував контрагентів та надавав послуги в укладенні договорів. Директор ТОВ «Стелас»ОСОБА_4 визначав суму винагороди за його роботу, про що складався акт виконаних робіт та перераховував на його розрахунковий рахунок відповідні кошти, які останній використовував на свій розсуд. Крім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що підшукування контрагентів для ТОВ «Стелас»проявлялося у пошуку ним деревини на території Закарпатської області у фізичних та юридичних осіб. У ряді випадків він їздив разом з директором ТОВ «Стелас»ОСОБА_4, оскільки останній не володіє українською мовою, крім того ним надавалися рекламні послуги, які проявлялися у усному рекламуванні продукції ТОВ «Стелас», іншими видами підприємницької діяльності крім співпраці з ТОВ «Стелас»ОСОБА_2 після його державної реєстрації не займався, а відтак вважає, що даний договір не є нікчемним, а тому в задоволенні позову просив відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 2 та його представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Товриство з обмеженою відповідальністю «Стелас»(далі відповідач-1) було зареєстроване як юридична особа 15.06.2006 року, про що було видано відповідне свідоцтво (а.с.12-13).

ОСОБА_2 (далі відповідач-2) був зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.05.2008 року, про що було видано відповідне свідоцтво (а.с.14).

Ужгородською МДПІ було проведено виїзну позапланову документальну перевірку ТОВ «Стелас», про що було складено відповідний акт від 01.04.2010 року №3/23-60/34278246 (а.с.16-28).

ТОВ «Стелас»взято на облік в Ужгородській МДПІ 16.06.2006 року, що підтверджується довідкою від 07.09.2009 року № 156/29-00. Директором підприємства зазначено ОСОБА_5 (а.с. 15).

Наступного дня після реєстрації ОСОБА_2 як фізичної особи-підприємця - 01.06.2008 року між замовником ТОВ «Стелас»та посередником ФОП ОСОБА_2 було укладено договір б/н щодо надання посередницьких та інших комерційних послуг, яким передбачено, що Виконавець - Відповідач 2 проводить відповідні маркетингові дослідження конюнктури ринку, використовує власну та збирає іншу комерційну інформацію про споживачів продукції замовника, проводить іншу рекламну роботу. Оплата згідно договору здійснюється Замовником - Відповідачем 1 банківським перерахунком на рахунок посередника - Відповідача 2 згідно пред'явлених рахунків. (а.с. 32-33)

ТОВ «Стелас», відповідно до журналу-ордеру та Відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками»за період з 01.01.2007р. по 31.12.2009р. перераховано п/п ОСОБА_2 за надані послуги загальну суму 307710,00 грн, а саме: за 2 квартал 2008 р. - суму 36100,00 грн., 3 квартал 2008р. - суму 162530,00 грн., 4 квартал 2008 року суму 109080,00 (а.с.42-43)

Під час перевірки Відповідачем 1 в підтвердження виконання умов договору представлено наступні акти виконаних робіт:

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000001 від 30.06.2008р.-22000.0 грн.;

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000002 від 30.06.2008р.-5000,0 грн.;

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000003 від 30.06.2008р.- 8100,0 грн.

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000006 від 31.07.2008р.-59300,0 грн.;

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000007 від 31.08.2008р.-51230,0 грн.;

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000008 від 30.09.2008р.-52000,0 грн.;

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000010 від 31.10.2008р.-60600,0 грн.;

акт здачі-прийому робіт №ОУ-0000011 від 30.11.2008р.-48480,0 грн.

(а.с.34-41)

У вищевказаних актах прийому передачі зазначено, що ПП ОСОБА_2 надавав посередницькі послуги по заготівлі та торгівлі деревиною, столярні та теслярські роботи по деревині та послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні. Відповідач-2 ОСОБА_2 в судовому засіданні не зміг конкретно відповісти в чому саме полягали послуги, які ним надавалися, обмежившись загальною відповіддю, що він їздив по території Закарпатської області в пошуках контрагентів для ТОВ «Стелас»та підшукував деревину на території Закарпатської області у фізичних та юридичних осіб, в тому числі у ряді випадків разом з директором ТОВ «Стелас»ОСОБА_4, оскільки останній не володіє українською мовою. На запитання суду не зміг назвати жодного конкретного контрагента, якого б він підшукав для відповідача 2, а також не зміг назвати жодної фізичної чи юридичної особи у якої він підшукав деревину, яка в подальшому була придбана ТОВ «Стелас». Щодо здійснення ним столярних та теслярських робіт по деревині змістовних пояснень не надав. Пояснив, що ТОВ «Стелас»перераховувало йому кошти за виконані роботи у безготівковій формі.

Згідно договору від 01.06.2008 року між замовником ТОВ «Стелас» та посередником ФОП ОСОБА_2 щодо надання посередницьких послуг оплата здійснюється Замовником - Відповідачем 1 банківським перерахунком на рахунок посередника - Відповідача 2 згідно пред'явлених рахунків. Разом з тим, в судовому засіданні та у письмових запереченнях ОСОБА_2 пояснив, що директор ТОВ «Стелас»кожний раз на власний розсуд визначав суму винагороди за його роботу.

Відповідно до п. 1 договору від 01.06.2008 року замовник доручає, а посередник зобовязується виконати ряд певних фактичних дій з метою знаходження оптимального контрагента готового продати продукцію для замовника у відповідності до умов останнього. Продукція та умови продажу визначені замовником у додатку № 1 до даного договору, який є невідємною його частиною. Проте в ході судового розгляду справи сторонами не надано для дослідження даний додаток 1, як невідємну частину спірного договору, оскільки представник позивача пояснив, що такий не був представлений відповідачем 1 і у ході проведення його перевірки податковим органом, а відповідач 2 пояснив, що ним підписувався тільки один договір, про існування даного додатку чи про зміст такого йому не відомо.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що відповідач 2 ОСОБА_2 не вів жодної бухгалтерської документації де могли б бути відображені його доходи та видатки, в тому числі журнал обліку доходів та витрат субєктів підприємницької діяльності, який прошивається та завіряється податковим органом за місцем реєстрації платника та ведення якого є обовязковим в тому числі для платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності.

Що стосується надання ОСОБА_2 послуг по вивченню конюнктури ринку деревини то суд констатує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем 1 та відповідачем 2 були складені акти здачі-прийому робіт, зокрема: № ОУ-0000003, згідно якого ПП ОСОБА_2 надав ТОВ «Стелас»послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні в період з 14.07. по 28.07.2009 року на суму 8100,0 грн., даний акт підписано сторонами 30.06.2008р. (а.с. 36); № ОУ-0000006 згідно якого ПП ОСОБА_2 надав ТОВ «Стелас»послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні в період з 14.07. по 28.07.2009 року на суму 25000,00 грн., даний акт підписано сторонами 31.07.2008р. (а.с. 37); № ОУ-0000007 згідно якого ПП ОСОБА_2 надав ТОВ «Стелас»послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні в період з 14.07. по 28.07.2009 року на суму 23000,00 грн., даний акт підписано сторонами 31.08.2008р. (а.с. 38); № ОУ-0000008 згідно якого ПП ОСОБА_2 надав ТОВ «Стелас»послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні в період з 14.07. по 28.07.2009 року на суму 22000,00 грн., даний акт підписано сторонами 30.09.2008р. (а.с. 39); № ОУ-0000010 згідно якого ПП ОСОБА_2 надав ТОВ «Стелас»послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні в період з 14.07. по 28.07.2009 року на суму 24000,00 грн., даний акт підписано сторонами 31.10.2008р. (а.с. 40); № ОУ-0000011 згідно якого ПП ОСОБА_2 надав ТОВ «Стелас»послуги по вивченню конюнктури ринку деревини в західному регіоні в період з 14.07. по 28.07.2009 року на суму 18000,00 грн., даний акт підписано сторонами 30.11.2008р. (а.с. 41). Таким чином послуги, які зазначені у даних актах, станом на день їх підписання фактично не могли бути надані відповідачем 2.

Таким чином суд прийшов до висновку, що даний правочин укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Стелас» від 01.06.2008 року не був направлений на його здійснення, являється нікчемним, укладеним з метою завищення валових витрат ТОВ «Стелас».

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, а особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, а тому згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків крім тих, що пов'язані з його недійсністю. За змістом ч.1 ст.228 ЦК України правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимог, які є необхідними для чинності правочину, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до досліджених судом доказів, показів відповідача 2, суд приходить до висновку, що останнім жодні роботи не виконувались та послуги не надавалися, а даний договір був укладений Відповідачем 1 з метою неправомірного формування валових витрат виробництва, що як наслідок передбачає несплату податку на прибуток підприємств до бюджету. Отже, договір укладений між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 згідно з ч.1 ст.203, ч.2 ст.215, ч.2 ст.228 ЦК України с нікчемними (недійсними в силу закону), оскільки він був направлений лише на незаконне заволодіння майном держави - несплатою податку на прибуток підприємств, безпідставне формування валових витрат підприємства, а не для настання реальних господарських результатів передбачених договором, оскільки судом встановлено, що відомості, що містяться в первинних документах не відповідають дійсності.

Оскільки даний договір укладений з порушенням ст. 203, 215, 216, 228, 662, 655, 656 ЦК України, то операції за даним договором не підпадають під визначення п.1.31, 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№ 283/97-ВР від 23.05.97р., із змінами та доповненнями, і відповідно не підлягають відображенню у складі валових витрат підприємства згідно вимог ст. 5 даного Закону, внаслідок чого підприємством завищено валові витрати за 2008 р. на суму 307710,00 грн., а відповідачем - 2 ОСОБА_2 безпідставно отримано кошти в сумі 307710,00 грн. за нікчемною угодою.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 23.05.97 р., із змінами та доповненнями, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 23.05.97 р., із змінами та доповненнями, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Відповідно до пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 23.05.97 р., із змінами та доповненнями, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, в порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР від 23.05.97 р., із змінами та доповненнями, Відповідачем 1 завищено валові витрати, за рахунок формування валових витрат по операціях з Відповідачем 2 згідно договору від 01.06.2008 року, що призвело до завищення валових витрат підприємства за перевірений період, а саме за 2008 р. на суму 307710,00 грн.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з ч.1 ст.208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як зазначено у ч.2 ст.215 ЦК України (в редакції , яка діяла на момент проведення перевірки) визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Частиною 1 ст.208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави всі одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Виходячи із вищевикладеного позов є підставним та підлягає до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 70, 71, 86, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції у Закарпатській області задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Стелас»кошти в розмірі 307710,00 грн. (триста сім тисяч сімсот десять гривень 00 копійок) в дохід держави. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 кошти в розмірі 307710,00 грн. (триста сім тисяч сімсот десять гривень 00 копійок) в дохід держави. Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Головуючий-суддяЛуцович М.М.