Постанова № 19378119, 02.11.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2011 р. справа № 2а/0570/12848/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:30

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Михайлик А.С.

при секретаріКобець О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідністю «Тофис»

доЖовтневої міжрайонної державної податкової інспекції

м. Маріуполя

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0000672342 від 20 червня 2011 року

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. від 21 січня 2011 року)

від відповідача:ОСОБА_2 (дов. № 1 від 04 січня 2011 року)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тофис» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000672342 від 20 червня 2011 року про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 270910,00 грн., з яких за основним платежем 270909,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив неправомірність висновків податкової інспекції про порушення позивачем встановленого Податковим кодексом України порядку формування податкового кредиту звітних податкових періодів лютого та березня 2011 року, безпідставність висновків про нікчемність правочинів, наслідки вчинення яких відображені в податковому обліку. Додатково в обґрунтування правомірності вимог позивач зазначив, що до складу податкового кредиту лютого 2011 року ним включений податок на додану вартість в сумі 244308,00 грн. за наслідком придбання ним товарно-матеріальних цінностей від Приватного підприємства «Девіл», до складу податкового кредиту березня 2011 року ним включений податок на додану вартість в сумі 26601,00 грн. за наслідком придбання товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Проміндустрія». В подальшому через повернення отриманих товарно-матеріальних цінностей приватному підприємству «Девіл» на підставі отриманих позивачем у березні 2011 року розрахунків про коригування позивач зменшив податковий кредит березня 2011 року на 244 308,00 грн. шляхом надання 30 травня 2011 року уточнюючого розрахунку. Відомості зазначеного розрахунку безпідставно не прийняті відповідачем при проведенні перевірки.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним в позові, наполягав на безпідставності неприйняття відповідачем до уваги при проведенні перевірки показників наданої позивачем декларації за травень 2011 року. Представник позивача зазначив, що через невручення до початку проведення перевірки наказу про призначення перевірки та направлень на перевірку, позивач не був обізнаний про її початок, а тому податкова інспекція мала прийняти до уваги дані уточнюючого розрахунку податкових зобовязань за березень 2011 року, в якому позивач відобразив коригування податкового кредиту березня 2011 року.

Представник позивача також зазначив, що висновки про неправомірність включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року податку в сумі 26601,00 грн. стали висновки податкової інспекції про нікчемність правочинів з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від товариства з обмеженою відповідальністю «ТБК «Проміндустрія». Висновки про нікчемність правочинів обґрунтовані неможливістю контрагентом позивача здійснювати будь-яку господарську діяльність через відсутність основних засобів та трудових ресурсів. При цьому, в акті перевірки відповідачем встановлено, що в перевіряємому періоді позивачем здійснювалися як операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, так і операцій з продажу товарно-матеріальних цінностей зазначеному контрагенту. З огляду на таке, позивач наполягав на тому, що податкова інспекція мала визнати й неправомірним формування позивачем податкових зобовязань звітного періоду, сформованих внаслідок продажу ним товарів ТОВ «ТБК «Проміндустрія».

Протягом судового розгляду представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог (т. 1 арк. справи 207), в якій позивач просив суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0000672342 від 20 червня 2011 року в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем на 26601,00 грн. В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000672342 від 20 червня 2011 року в частині збільшення грошового зобовязання на 26601,00 грн., просив суд задовольнити позов.

Відповідач Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував. В обґрунтування незгоди із позовом представник відповідача зазначив правомірність викладених в акті перевірки висновків, на підставі яких прийнято податкове повідомлення-рішення. В наданих до суду письмових поясненнях відповідач зазначив, що перевірку було проведено на підстави наказу та направлень, які були отримані представником позивача ОСОБА_3, та з відома директора підприємства. З огляду на те, що документи фінансової та податкової звітності були вилучені в позивача, на підставі статті 85 Податкового кодексу України перевірку проведено у приміщенні Головного відділу податкової міліції Державної податкової інспекції у м. Маріуполі, що знаходиться за адресою: м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114.

В судовому засіданні представник відповідача надала аналогічні пояснення, просила суд відмовити в задоволенні з заявлених позивачем вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні допитані викликані за клопотанням сторін свідки: ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які надали свідчення з приводу обставин отримання позивачем наказу про проведення перевірки.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, свідків та дослідивши надані у справі докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач товариство з обмеженою відповідальністю «Тофис» (позивач) є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 33331057, що підтверджується копіями наявних в матеріалах справи документів (т. 1 арк. справи 24,25). Як платник податків позивач перебуває на обліку в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя. Позивач є платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість, копія якого наявна в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 26).

Згідно наказу начальника Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя № 1282 від 27 травня 2011року (т. 1 арк. справи 69) працівникам податкової інспекції доручено проведення позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Тофис». На підставі зазначеного наказу, 30 травня 2011 року посадовим особам податкової інспекції виписані направлення № 000241 та № 000242 на проведення перевірки (т. 1 арк. справи 70,71). Наказ про призначення перевірки отриманий бухгалтером позивача ОСОБА_3 27 травня 2011 року, направлення на проведення перевірки - предявлені 30 травня 2011 року (т. 1 арк. справи 70,71).

В період з 30 травня 2011 року по 03 червня2011 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя у приміщенні ГВПМ ДПІ у м. Маріуполі за адресою: м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, 114 проведено позапланову виїзну документальну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Тофис» з питань підтвердження отриманих від платника податків приватного підприємства «Девіл» (ЄДРПОУ 32974939) відомостей за період з 01 лютого 2011 року та від ТОВ «ТБК «Проміндустрія» (ЄДРПОУ 34062740) відомостей за період з 01 лютого 2011 року по 28 лютого 2011 року, за наслідками проведення якої був складений акт № 1316/23-2/33331057 від 08 червня 2011 року (т. 1 арк. справи 7-23). Згідно висновків акту, в ході проведеної перевірки відповідачем встановлено порушення позивачем статей 198, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижений податок на додану вартість за лютий 2011 року на 244308,00 грн., за березень 2011 року на 26601,00 грн.

20 червня 2011 року на підставі висновків, викладених в акті перевірки податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000672342 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на 270910,00 грн., з яких за основним платежем 270 909,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1 грн. (т.1 арк. справи 6). Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржується позивачем в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на 26601,00 грн.

В обґрунтування висновків про безпідставність включення позивачем до складу податкового кредиту березня 2011 року 26601,00 грн. в ході відображення в податковому обліку операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТБК «Проміндустрія» відповідачем визначені обставини, встановлені Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі в ході перевірки ТОВ «ТБК «Проміндустрія» (код ЄДРПОУ 34062740), що викладені в акті № 583/232/34062740 від 27 квітня 2011 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТБК «Проміндустрія» з питань достовірності декларування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість згідно декларації за лютий 2011 року. Згідно наведених відомостей в зазначеному акті, в ході перевірки Південною міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Кривому Розі встановлено відсутність в ТОВ «ТБК «Проміндустрія» обєктів оподаткування податком на додану вартість у лютому 2011 року, неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій та здійснення господарської діяльності, укладення правочинів, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що є порушенням статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України. Зазначені висновки засновані на відсутності ТОВ «ТБК «Проміндустрія» за місцем реєстрації, ненадання до перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку. Крім цього, свідоцтво ТОВ «ТБК «Проміндустрія» як платника податку на додану вартість анульовано 12 квітня 2011 року.

Господарські операції позивача, що стали причиною виникнення спору між сторонами відбувалися після набрання чинності Податковим кодексом України, а тому оцінка спірних правовідносин між сторонами здійснюється судом із врахуванням положень Податкового кодексу України, що набрав чинності 01 січня 2011 року.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені розділом 5 Податкового кодексу України.

Поняття платників податку на додану вартість, умови реєстрації платника податку на додану вартість визначені статтею 180 Податкового кодексу України.

Порядок визначення бази оподаткування встановлений статтею 188 Податкового кодексу України. Пунктом 18.1. статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений статтею 198 Податкового кодексу України. Згідно приписів пункту 198.3. цієї статті податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. цієї статті встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на додану вартість за березень 2011 року та додатку № 5 до неї, позивач до складу податкового кредиту березня 2011 року включив податок на додану вартість 26601,00 грн. за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ «ТБК Проміндустрія»» (ІПН 340627404828). Як встановлено в судовому засіданні податковий кредит в цій сумі сформований на підставі податкової накладної № 87 від 22 лютого 2011 року (арк. справи 36). За наслідком дослідження в судовому засіданні цієї податкової накладної судом не було встановлено дефектів її форми, які б свідчили про наявність обмежень щодо включення суми податку до складу податкового кредиту.

Проте, при вирішенні питання про правомірність включення позивачем суми податку на додану вартість в сумі 26601,00 грн. суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог пункту 8 Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 41 від 25 січня 2011 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції 16 лютого 2011 року за № 197/18935, що набрав чинності з 04 березня 2011 року дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Згідно статті 1 цього закону, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність являє собою бухгалтерську звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Таким чином, підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. З огляду на таке, при вирішенні питання щодо правомірності формування податкового кредиту позивачем, суд виходить з того, що сам по собі факт наявності у платника податку (позивача у справі) виданих йому постачальником товару податкових накладних, оформлених з дотриманням вимог чинного законодавства є безумовною, але, недостатньою умовою для формування податкового кредиту певного податкового періоду. Відсутність реального виконання господарської операції свідчить про відсутність підстав для відображення її наслідків в податковому обліку з податку на додану вартість.

Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Тобто у разі встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) доказів сплати продавцеві вартості товару.

Доказами реального виконання спірних операцій, окрім видаткових накладних, з постачання товарно-матеріальних цінностей є, наприклад, товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне перевезення товарно-матеріальних цінностей, документи, щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю та кількістю, інші документи, що підтверджують зберігання та подальший продаж товарів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Всупереч вимог цієї статті позивачем не було надано жодного документу, який би підтверджував фактичне відбуття господарських операцій з постачання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТБК Проміндустрія», окрім податкової накладної. Доводи представника позивача, що зазначені документи були вилучені згідно протоколів обшуку та вилучення від 13 травня 2011 року не приймаються до уваги, з огляду на відсутність в зазначеному протоколі (т. 1 арк. справи 184-188) зазначення про вилучення первинних документів, що стосуються виконання господарської операції з придбання товарів від ТОВ «ТБК «Проміндустрія». Крім цього, з метою надання представнику позивача можливості надати первинні документи, що підтверджують відбуття господарських операцій в судовому засіданні 26 жовтня 2011 року оголошувалася перерва до 02 листопада 2011 року. Проте, після перерви, представником позивача не було надано ані документів, ані пояснень з приводу цих операцій.

З огляду на відсутність в матеріалах справи доказів правомірності формування позивачем податкового кредиту за наслідками вчинення правочинів з отримання продукції від ТОВ «ТБК «Проміндустрія» у лютому 2011 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків викладених в акті перевірки щодо завищення податкового кредиту березня 2011 року на 26601,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість звітного періоду на 26601,00 грн.

При цьому, суд зазначає, що посилання відповідача на нікчемність укладених правочинів не приймаються судом до уваги, з огляду на таке.

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України. Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Зазначені обставини не встановлювалися в ході проведеної відповідачем перевірки, а тому висновки про нікчемність правочинів з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «ТБК «Проміндустрія» не приймаються судом до уваги.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 20 червня 2011 року № 0000672342 в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на 26 601,00 грн. та відсутності підстав для їх задоволення.

Згідно із вимогами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, що понесла сторона, не на користь якої ухвалено судове рішення, їй не компенсуються.

З огляду на зазначене, на підставі статті 19 Конституції України, статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, статей 3, 179, 180, 181 Господарського кодексу України, положень Податкового кодексу України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідністю «Тофис» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя про визнання недійсним податкових повідомлення-рішення № 0000672342 від 20 червня 2011 року в частині збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість на 26 601,00 грн., відмовити.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 02 листопада 2011 року у присутності представників позивача та відповідача.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07 листопада 2011 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.