Постанова № 19370955, 13.10.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

1

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2011 року м.Полтава Справа № 2а-1670/7462/11

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

при секретарі Ємець Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської областідо Державного підприємства "Державний Миргородський гренажний завод"про стягнення боргу, -

В С Т А Н О В И В:

12 вересня 2011 року позивач, Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської областізвернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державного підприємства "Державний Миргородський гренажний завод"про стягнення боргу зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2978,17 та зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26912,79 грн.

В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до статей 14 та 15 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" Державне підприємство "Державний Миргородський гренажний завод" є платником страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за 2010 рік. Частиною 6 статті 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Але в порушення вказаних норм відповідач своєчасно не сплачував страхові внески за грудень 2010 року, в звязку з чим утворилась заборгованість в сумі 2978,17 грн. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" Державне підприємство "Державний Миргородський гренажний завод" є платником єдиного внеску в 2011 році. Всупереч вимог п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування" відповідач не сплатив у передбачений законом строк та розмірі єдиний внесок за січень-липень 2011 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в сумі 26 912,79 грн.

Позивач в судове засідання не зявився, надіслав клопотання в якому просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, наявне в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив, заперечень щодо позову не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхові внески є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство, а також не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Згідно із пунктом 1 статті 15 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" відповідач є платником страхових внесків (номер реєстрації платника 1615010080), кошти якого спрямовуються на виплату пенсій.

Частиною шостою статті 19 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" визначено, що страхові внески нараховуються на суми, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" передбачено, що страхувальники зобовязані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача по сплаті страхових внесків за грудень 2010 року складає 2978,17 грн.

Сума страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, що стягується за даним позовом підтверджена копією розрахунку сум страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування за грудень 2010 року наявною в матеріалах справи.

Неправильності нарахування та суми страхових внесків, які підлягають стягненню, відповідач не заперечив.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сума заборгованості на момент розгляду справи по сплаті страхових внесків, перед Управлінням Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області в добровільному порядку не сплачена та складає 2978,17 грн.

Крім того, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4, п.3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08 липня 2010 року N 2464-VI (далі - Закон №2464), з 01 січня 2011 року відповідач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України Миргородського району Полтавської області.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464, відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати з видами виплат, які включають основу та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні витрати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суми винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону №2464, єдиний внесок для платників, зазначених у п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим п. 1 ч. 1 ст. 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності, визначених у Додатку до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.2000 р. №1423.

Згідно ч. 8 ст. 9 Закону №2464 та п. 3.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010р. №22-2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.11.2010р. за № 1014/18309, платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно поданих відповідачем звітів за січень-липень 2011 року, ним самостійно було визначено єдиний внесок на загальну суму 26 912,79 грн. Відповідач внески в строки, визначені ст. 9 Закону № 2464, а саме не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом не сплатив.

Відповідно до розрахунку сума заборгованості відповідача по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування становить 26 912,79 грн.

Абзац 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачає право територіальних органів Пенсійного фонду звертатися до суду про стягнення недоїмки з платників єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач заперечень проти позову та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків в розмірі 2 978,17 грн. та єдиного внеску у розмірі 26 912,79 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути із Державного підприємства "Державний Миргородський гренажний завод" (вул. Київська, 15, м. Миргород Полтавська область, код ЄДРПОУ 00703279) на користь Управління Пенсійного фонду України в Миргородському районі Полтавської області заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування в сумі 2 978,17 грн. (дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень сімнадцять копійок) та заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 26 912,79 грн. (двадцять шість тисяч дев'ятсот дванадцять гривень сімдесят дев'ять копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 жовтня 2011 року.

Суддя І.С. Шевяков