Рішення № 19366012, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/25117.11.11 За позовом Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Агрогаз»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»

Про зобовязання повернути майно

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 по дов. № 4274 від 04.10.2011

Від відповідачів ОСОБА_2 по дов. № б/н від 09.03.2011

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Агрогаз» про зобовязання Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»повернути з відповідального зберігання за договором № ПР-51 від 11.03.2011 майно (амофос, 103,40 т., тукосуміш (N:P:K:13.0) 82,50 т., аміачна селітра 430,00т.) на загальну суму 2327325,23 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.10.2011 порушено провадження у справі № 3/251 та призначено її до розгляду на 25.10.2011.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/251 від 25.10.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.10.2011, розгляд справи був відкладений на 08.11.2011.

Відповідачем 07.11.2011 до відділу діловодства суду подано відзив в якому зазначає наступне. Дійсно між позивачем та відповідачем 17.03.2011 було укладено договір відповідального зберігання № ПР-51, відповідно до якого відповідач взяв на себе обовязок безкоштовно зберігати продукцію: амофос (103,40 т.), тукосуміш (85,50 т.), аміачна селітра (430,00 т.).У своїй позовній заяві позивач просить, щоб суд зобовязав TOB «Технік Енерджі»повернути з відповідального зберігання за договором № ПР-51 від 17.03.2011 майно: амофос, тукосуміш, аміачна селітра на загальну суму 2 327 325,23 грн. Проте, відповідач не може погодитися з такими вимогами адже позивачу, частково продукцію повернено, що підтверджується наступними документами: довіреність № 39 від 05.04.2011 відповідно до якої передано тукосуміш у кількості 20 т., довіреність № 40 від 07.04.2011 відповідно до якої передано тукосуміш у кількості 62 т., довіреність № 47 від 19.04.2011 відповідно до якої передано аміачну селітру у кількості 64 т., довіреність № 49 від 27.04.2011 відповідно до якої передано аміачну селітру у кількості 64 т. Таким чином, позивач невідомо на яких підставах, намагається ввести суд в оману, адже не повідомляє, що частину товару від відповідача отримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/251 від 08.11.2011, в звязку з незявленням представника відповідача в засідання суду та невиконання відповідачем вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі від 13.10.2011 та ухвалі від 08.11.2011, розгляд справи був відкладений на 17.11.2011.

Позивачем в судовому засіданні 17.11.2011 подано письмові пояснення з приводу викладених відповідачем у відзиві обставин.

Позивач в судовому засіданні 17.11.2011 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 17.11.2011 проти задоволення позовних вимог заперечував.

В судовому засіданні 17.11.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

17.03.2011 між Дочірньою компанією «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Агрогаз» (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»(зберігач) було укладено договір відповідального зберігання № ПР-51 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. вказаного договору в порядку та на умовах, визначених цим договором поклажодавець передає згідно акту прийому-передачі, який є невідємною частиною даного договору, а зберігач приймає на безкоштовне відповідальне зберігання протягом строку дії цього договору МТЦ (далі майно), загальною вартістю,що визначена в додатку № 1 у специфікації до даного договору і складає 2327325,23 грн. з урахуванням ПДВ 387887,54 грн.

Спір виник в звязку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору на вимогу позивача не було повернуто майно, що було предметом зберігання, а тому позивач звернувся за захистом своїх прав до суду з позовом про повернення майна.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до статті 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобовязується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно п. 3.1.1. договору поклажодавець зобовязаний передати зберігачеві майно на зберігання не пізніше, ніж через 5 календарних днів з дня набрання чинності цим договором.

З наявного в матеріалах справи акту прийому-передачі № 1 від 17.03.2011 вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв на зберігання наступне майно: (амофос, 103,40 т., тукосуміш (N:P:K:13.0) 82,50 т., аміачна селітра 430,00 т.) на загальну суму 2327325,23 грн.

Пункт 1 статті 938 Цивільного кодексу України встановлює, що зберігач зобовязаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Згідно п. 7.1. договору строк дії цього договору починається з 17.03.2011 і діє до 31.12.2011.

Пунктом 3.2. договору визначено, що поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Позивачем було предявлено вимогу № 811/12-2 від 22.09.2011 про повернення майна, що було передано на відповідальне зберігання по акту прийому-передачі № 1 від 17.03.2011 протягом 5 календарних днів з моменту отримання даної вимоги. Дана вимога була надіслана відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 4602 та описом вкладення кореспонденції від 22.09.2011 та отримана відповідачем 26.09.2011 згідно наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до п. 2.1.3. договору зберігач зобовязаний повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього не пізніше 5 календарних днів з дня одержання такої вимоги.

Згідно статті 953 Цивільного кодексу України зберігач зобовязаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 статті 949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобовязаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобовязання щодо повернення позивачу прийнятого на зберігання майна по закінченню встановленого договором строку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене, вимоги позивача про зобовязання відповідача повернути майно обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Посилання відповідач на те, що майно відповідно до перелічених довіреностей частково було повернуто позивачу не приймаються судом до уваги, оскільки зі змісту довіреностей вбачається, що вони видані на отримання цінностей за договором № 110323011 від 11.03.2011 та не стосуються майна, переданого на відповідальне зберігання № ПР-51 від 17.03.2011. Крім того, довіреності не можуть бути документом, який підтверджує факт повернення цінностей, а лише видаються для посвідчення наявності у особи повноважень на отримання цих цінностей.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Агрогаз»є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Позовна вимога про зобовязання відповідача повернути майно, яке було предметом договору, має бути оплачена державним митом за ставкою немайнового характеру, тобто в розмірі 85,00 грн.

Проте, позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено державне мито в розмірі 23 274,00 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»зайво сплачене позивачем при зверненні з позовом до суду державне мито в розмірі 23189 (двадцять три тисячі сто вісімдесят девять) грн. 00 коп. підлягає поверненню з Державного бюджету України.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі» (м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 35076670) повернути Дочірній компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) з відповідального зберігання за договором № ПР-51 від 11.03.2011 майно, а саме : амофос, 103,40 т., тукосуміш (N:P:K:13.0) 82,50 т., аміачну селітру 430,00 т. на загальну суму 2327325,23 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Технік Енерджі»(м. Київ, вул. Ямська, 28-А, код ЄДРПОУ 35076670) на користь Дочірньої компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Агрогаз»(м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 85 (вісімдесят пять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Повернути Дочірній компанії «Укртрансгаз»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії «Агрогаз»(м. Київ, Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в розмірі 23189 (двадцять три тисячі сто вісімдесят девять) грн. 00 коп., яке було сплачено платіжним дорученням № 578 від 29.09.2011. Платіжне доручення № 578 від 29.09.2011 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 3/251.

СуддяВ.В.Сівакова Рішення підписано 22.11.2011.