Рішення № 19365817, 08.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/31508.11.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Геомаш-Україна»

Про стягнення 271290,03 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № 9 від 26.04.11.;

ОСОБА_2 представник за довіреністю № 37-1 від 12.05.11.

Від відповідача не зявився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Геомаш-Україна»про стягнення з відповідача на користь позивача 271290,03 грн. (204939,32 грн. основний борг, 15700,49 грн. пеня, 5045,04 грн. 3 % річних, 29708,11 грн. - неустойка) за Договором фінансового лізингу № 1020 від 23.04.09.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач прострочив лізингові платежі за Договором фінансового лізингу № 1020 від 23.04.09., а тому позивач просить суд стягнути цю заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.11. порушено провадження у справі № 30/315, розгляд справи призначено на 08.11.11. о 14-40.

04.11.11. відповідачем до відділу діловодства Господарського суду міста Києва надіслано письмовий відзив на позов, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»зазначає, що Договір фінансового лізингу не припинив свою дію, позивачем виставлялись рахунки по платежах, нараховувалась пеня та штрафні санкції на свій розсуд. Відповідач вказує на те, що лист про припинення договірних відносин з вимогою повернути предмет лізингу відповідачу було надіслано під № 1464 від 03.08.11.

Крім того, відповідач просить суд на підставі п. 2 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовити позивачу у прийнятті позовної заяви, оскільки між тими ж сторонами, існує спір про той же предмет і з тих же підстав (рішення Господарського суд міста Києва від 16.12.09. у справі № 35/581).

Розглянувши зазначене вище клопотання відповідача, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.

Слід зазначити, що якщо судді відомо, що тотожна справа знаходиться в провадженні господарського суду чи іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір, суддя повинен відмовити у прийнятті позовної заяви. Так само слід відмовити у прийнятті позовної заяви, якщо є рішення господарського суду чи іншого органу, який у межах своєї компетенції вирішує господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.09. у справі № 35/581 позов ТОВ «Євро Лізинг»задоволено повністю та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські будівельні конструкції”, Товариства з обмеженою відповідальністю “Геомаш-Україна” солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Лізинг” 40432,60 грн. - заборгованості по сплаті лізингових платежів; 28594,55 грн. - заборгованості за топливними картками; 7761,02 грн. - пені за прострочення дати сплати лізингових платежів; 7518,24 грн. - санкцій за прострочення дати сплати за відпуск палива; 637,89 грн. - 3% річних від простроченої суми; 4027,03 грн. - збитки від інфляцій; 53966,25 грн. - штрафу за дострокове припинення; 1429,38 грн. державного мита; 236,00 грн. витрат на інформаційнотехнічне забезпечення судового процесу.

При вирішенні спору у справі № 35/581, судом було стягнуто заборгованість з відповідача на користь позивача, яка виникла внаслідок неналежного невиконання умов Договору фінансового лізингу № 691 від 18.02.08., а у даній справі предметом спору є стягнення заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1020 від 23.04.09.

Таким чином, з наведеного вбачається, що предмети спору у справах № 35/581 та № 30/315 є різними.

Також необхідно зазначити, що у разі порушення провадження у справі, суд позбавлений права на підставі ст. 62 Господарського процесуального кодексу України відмовити позивачу у прийнятті позовної заяви.

Представник позивача в судовому засіданні 08.11.11. підтримав свої позовні вимоги та просить суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судове засідання 08.11.11. не зявився, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/315.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представників позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

23.04.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Геомаш-Україна»(Лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу № 1020 (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2) передбачено, що Лізингодавець передає Лізингоодержувачу, а Лізингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортний засіб (далі - ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

Згідно п. 3 Договору встановлено, що Лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу на строк, вказаний в плані лізингу.

У відповідності до п. 4.1 Договору, сторонами погоджено, що Лізингодавець придбаває транспортний засіб згідно замовлення на транспортний засіб і надає транспортний засіб в лізинг Лізингоодержувачу на умовах, передбачених Договором. Вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений Лізингоодержувачем.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що Лізингодавець доставляє транспортний засіб від постачальника на умовах, які не суперечать Договору. Транспортний засіб, поставлений Лізингодавцем, надається Лізингоодержувачу виключно у користування. Лізингодавець реєструє транспортний засіб в необхідних органах у відповідності до законодавства.

Відповідно до п. 4.4 та п. 4.5 Договору, сторонами погоджено, що транспортний засіб фактично надається Лізингоодержувачу на дату надання в місці передачі.

Після надання транспортного засобу Лізингоодержувачеві на дату надання сторони підписують акт прийому - передачі транспортного засобу.

Згідно п. 5.1 Договору передбачено, що за переданий у лізинг транспортний засіб в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем лізингових платежів Лізингодавцю встановлюються в «Плані Лізингу»(Додаток 3 до Договору) та інших додатках. Якщо вартість транспортного засобу до моменту передачі Лізингоодержувачу змінюється внаслідок зміни офіційного курсу гривні до долара США або євро (в залежності від того, який курс використовує для обчислення вартості транспортного засобу Постачальник транспортного засобу), то Лізингодавець має право скорегувати пропорційно такій зміні курсу вартість транспортного засобу, за якою цей транспортний засіб передається Лізингоодержувачу, а також порядок сплати та розмір Лізингових платежів.

Нарахування лізингових платежів здійснюється згідно актів виконаних робіт, які підписуються сторонами.

Умовами Договору передбачено, що Лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості транспортного засобу; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг транспортний засіб; інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього Договору (п. 5.2 Договору).

Згідно п. 5.5 Договору, сторони погодили, що Лізингоодержувач не має права затримувати лізингові платежі, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження транспортного засобу або внаслідок виникнення обставин, які можуть здатися форс-мажорними та виникли не з вини Лізингоодержувача.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов Договору належним чином не виконує свої зобов'язання в частині внесення лізингових платежів, наслідок чого у останнього за період з 20.11.09. по 31.08.11. утворилась заборгованість перед позивачем, яка становить 204939,32 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг) на певний строк і за встановлену плату ( лізингові платежі).

Згідно ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частина 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг», сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг»передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору, а також на підставі відповідних замовлень та актів приймання-передачі відповідачу були передані наступні транспортні засоби:

- Grand Vitara 2.0 Auto 2006, реєстраційний № НОМЕР_1, що підтверджується актом приймання-передачі № 1020/01 від 23.04.09.;

- Grand Vitara 2.0 Auto 2006, реєстраційний № НОМЕР_2, що підтверджується актом приймання-передачі № 1020/02 від 23.04.09.

Сторонами Договору лізингу було підписано:

-план лізингу № 1020/01 від 23.04.09.;

-план лізингу № 1020/02 від 23.04.09., які є невідємною частиною Договору, та відповідно до яких встановлено строки сплати відповідачем лізингових платежів.

Відповідно до п. 7.16 Договору лізингу встановлено, що Лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати Лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані Лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень Договору та інші платежі, які пов'язані з використанням транспортного засобу і не входять до складу щомісячних лізингових платежів.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Позивач своїм листом № 1464 від 03.08.11. звертався до відповідача з проханням сплатити суму заборгованості та пені та попереджав, що за невиконання цієї вимоги в строк, транспортний засіб Suzuki Grand Vitara 2.0 Auto 2006, реєстраційний № НОМЕР_2 буде повернено у розпорядження Лізингодавця з покладенням всіх витрат з цим пов'язаних на відповідача.

Але як вбачається з матеріалів справи, заборгованість відповідачем погашена не була, а транспортний засіб в добровільному порядку відповідач позивачу не повернув.

За таких обставин, судом встановлено, що заборгованість Лізингодавця перед Лізингоодержувачем внаслідок неналежного виконання умов Договору в частині внесення лізингових платежів за період з 20.11.09. по 31.08.11. становить 204939,32 грн.

Як визначено абз. 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як визначено ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що Лізингоодержувач у повному обсязі не виконав умов Договору та не сплатив на користь позивача 204939,32 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов'язання за Договором.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Геомаш-Україна»204939,32 грн. суми основного боргу слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по платежах, позивач на підставі п. 16.1 Договору просить суд стягнути на свою користь з відповідача 15700,49 грн. - пені.

Відповідно до п. 16.1 Договору, сторони погодили, що при порушенні Лізингоотримувачем зобовязань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим Договором, Лізингоотримувач сплачує пеню в розмірі 1 % від простроченої суми за кожний день прострочки.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п.1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 15700,49 грн., що відповідає обґрунтованому розрахунку позивача.

Крім того, позивач на підставі ст. 625 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 15897,07 грн. збитків від інфляції та 5045,04 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 15897,07 грн. збитків від інфляції та 5045,04 грн. 3 % річних (за обґрунтованим розрахунком позивача).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 29708,11 грн. неустойки за дострокове розірвання Договору фінансового лізингу.

Пунктом 8.4 Договору передбачено, що Лізингодавець має право достроково припинити дію Договору (стосовно одного, декількох, або всіх задіяних ТЗ) і зажадати повернення ТЗ, якщо Лізингоодержквач припиняє сплату лізингових платежів, передбачених графіком платежів, або інших сум, встановлених цим договором та додатками до нього, на строк понад 30 днів.

Частиною 2 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про фінансовий лізинг” та ст. 806 Цивільного кодексу України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду).

Частиною 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачено право наймодавця відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Позивач у відповідності до вищезазначених норм листом № 1464 від 03.08.11. повідомив відповідача про припинення дії Договору фінансового лізингу № 1020 від 23.04.09., в звязку з неналежним виконанням умов договору по сплаті лізингових платежів, та вимагав повернути транспортний засіб Suzuki Grand Vitara 2.0 Auto 2006, реєстраційний № НОМЕР_2.

Згідно п. 2 ст. 782 Цивільного кодексу України, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи викладене, Договір фінансового лізингу № 1020 від 23.04.09. було розірвано.

Відповідно до п. 13.2 Договору, сторонами погоджено, що у випадку дострокового припинення дії даного Договору, Лізингоодержувач зобовязаний протягом 10 банківських днів з дати предявлення повідомлення Лізингодавця перерахувати йому в повному обсязі суму лізингових платежів та інші суми, встановлені цим Договором та Додатками до нього, що залишись несплаченими на дату розірвання Договору, та сплатити на вимогу Лізингодавця неустойку за дострокове припинення даного Договору.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 29708,11 грн. неустойки.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Геомаш-Україна»(02166, м. Київ, вул. Жукова, 47-А, кв. 167, код ЄДРПОУ 34635042) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро Лізинг»(03062, м. Київ, проспект Перемоги, 67; 03680, м. Київ, бульвар І. Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 32774741) 204939 (двісті чотири тисячі девятсот тридцять девять) грн. 32 коп. основного боргу, 15700 (п'ятнадцять тисяч сімсот) грн. 49 коп. пені, 15897 (п'ятнадцять тисяч вісімсот девяносто сім) грн. 07 коп. збитків від інфляції, 5045 (пять тисяч сорок пять) грн. 04 коп. 3 % річних, 29708 (двадцять девять тисяч сімсот вісім) грн. 11 коп. - неустойки, 2 712 (дві тисячі сімсот дванадцять) грн. 90 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення

складено 15.11.11.