Рішення № 19365694, 17.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5/2717.11.11 За позовом"DESTINY FINANCIAL LTD"

до Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН"

про стягнення 102 898 887, 32 грн.

Головуючий суддя Ломака В.С.

Судді Пригунова А.Б.

Ягічева Н.І.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 22.09.2011 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю № 366/11 від 30.11.2009 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Підприємство "DESTINY FINANCIAL LTD" (далі позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" (далі відповідач, ТОВ "МТН") про стягнення 12 918 231, 99 дол. США боргу за Договором позики № 11/01 від 26.01.2005 р., в тому числі 6 461 848, 91 дол. США основного боргу по позиці, 4 220 330, 01 дол. США боргу по відсоткам, 2 236 053, 07 дол. США пені, що еквівалентно станом на час звернення з даним позовом до суду 102 898 887, 32 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобовязання зі сплати відсотків за користування наданою позивачем позикою, у звязку з чим позивач вирішив в порядку, передбаченому укладеним між сторонами договором, вимагати повернення позики та нарахованих відсотків зі сплатою пені за прострочення виконання відповідних платежів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/27 та призначено розгляд справи на 16.06.2011 р.

В судовому засіданні 19.07.2011 р. на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 02.08.2011 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 02.08.2011 р. призначено колегіальний розгляд справи № 5/27 в наступному складі суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді Любченко М.О., Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.08.2011 р. зазначеною колегією суддів прийнято справу № 5/27 до свого провадження, розгляд справи призначено на 06.09.2011 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 06.09.2011 р., у звязку з відпусткою судді Любченко М.О., справу № 5/27 передано на розгляд наступному складу суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді Підченко Ю.О., Ягічева Н.І.

Ухвалою господарського суду мста Києва від 06.09.2011 р. вказаною колегією справу прийнято до свого провадження, за результатами судового засідання 06.09.2011 р. оголошено перерву до 29.09.2011 р.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2011 р., в звязку з перебуванням судді Підченко Ю.О. на лікарняному, справу № 5/27 передано на розгляд наступному складу суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді Пригунова А.Б., Ягічева Н.І.

Ухвалою від 29.09.2011 р. вказаною колегією суддів прийнято справу № 5/27 до свого провадження та, у звязку з неявкою представника відповідача відкладено розгляд справи на 01.11.2011 р.

01.11.2011 р., у звязку з необхідністю подання сторонами додаткових доказів у справі, оголошено перерву до 17.11.2011 р.

У судовому засіданні 17.11.2011 р. позивач підтримав заявлений позов, просив його задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечив та підтримав доводи, викладені у наданому письмовому відзиві, згідно якого наявність боргу він не оспорює, проте вважає, що оскільки невиконання відповідних зобовязань за договором спричинене світовою фінансовою кризою та тяжким фінансовим станом підприємства відповідача, у діях останнього відсутня вина, як підстава притягнення до відповідальності, що він відповідно просить врахувати при прийнятті рішення у даній справі.

За наслідками судового засідання 17.11.2011 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2005 р. між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) було укладено Договір позики № 11/01, відповідно до п. 1.1. якого позикодавець надає позичальнику позику у сумі 10 000 000, 00 доларів США на термін з 26.01.2005 р. по 25.01.2015 р. зі сплатою фіксованої відсоткової ставки 11 відсотків річних.

Відповідно до п. 4.1.1. на позичальника покладено обовязок забезпечити повернення одержаної позики та сплату нарахованих відсотків із свого розрахункового рахунку відповідно до строкових зобовязань. Строк дії цього договору встановлюється з дня надання позики і до повного погашення позики та відсотків за нею.

Судом встановлено, що на виконання взятих на себе зобовязань позивач надав відповідачу позику у розмірі 9 999 999, 91 дол. США, а саме наступними траншами:

18.02.2005 р. 11 895, 00 дол. США, 24.03.2005 р. 53 430, 00 дол. США, 06.04.2005 р. 43 900, 00 дол. США, 11.04.2005 р. 107 550, 00 дол. США, 18.04.2005 р. 2 070, 00 дол. США, 04.07.2005 р. 599 981, 00 дол. США, 13.07.2005 р. 690 640, 00 дол. США, 14.07.2005 р. 299 998, 00 дол. США, 15.07.2005 р. 999 975, 00 дол. США, 18.07.2005 р. 377 194, 57 дол. США, 20.07.2005 р. 1 239 471, 00 дол. США, 22.07.2005 р. 204961, 00 дол. США, 26.07.2005 р. 199 974, 92 дол. США, 26.08.2005 р. 247 630, 00 дол. США, 28.08.2005 р. 278 056, 74 дол. США, 30.08.2005 р. 104 000, 00 дол. США, 30.05.2006 р. 417 433, 00 дол. США, 20.06.2006 р. 246 353, 00 дол. США, 21.06.2006 р. 120 000, 00 дол. США, 22.06.2006 р. 200 000, 00 дол. США, 11.07.2006 р. 15 420, 68 дол. США, 31.10.2006 р. 700 000, 00 дол. США, 14.11.2006 р. 570 000, 00 дол. США, 22.05.2007 р. 336 000, 00 дол. США, 23.05.2007 р. 1 144 342, 00 дол. США, 31.05.2007 р. 57 835, 00 дол. США, 20.02.2008 р. 731 889, 00 дол. США, що підтверджується відмітками обслуговуючого банку на Реєстраційному свідоцтві № 3946 від 08.02.2005 р., виданому Головним управлінням НБУ по м. Києву і Київській області, на підставі якого було здійснено реєстрацію укладеного між сторонами договору.

У свою чергу, відповідач частково повернув надану йому позивачем, сплативши позивачу 12.11.2007 р. 2 478 720, 00 дол. США, 23.11.2007 р. 180 000, 00 дол. США, 29.11.2007 р. 187 581, 00 дол. США, 05.12.2007 р. 210 000, 00 дол. США, 21.12.2007 р. 81 850, 00 дол. США, 14.05.2008 р. 400 000, 00 дол. США, що також підтверджується відмітками обслуговуючого банку на вищевказаному свідоцтві.

Враховуючи ту обставину, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обовязки зі сплати відсотків за користування позикою, позивач листом від 12.02.2009 р. звернувся до відповідача з вимогою погасити суму боргу по позиці та відсоткам за рахунок продажу належних відповідачу активів.

У відповідь відповідач листом № 88-2/02 від 27.02.2009 р. просив позивача надати відстрочку у виконанні зобовязань за договором, у звязку з тяжким фінансовим становищем.

Листом від 16.03.2009 р. позивач погодився на відстрочення строку погашення позики та сплати відсотків на строк дванадцять календарних місяців з дати видачі даного листа.

Оскільки відповідач не виконав обовязку щодо погашення боргу по позиці та нарахованих відсоткам, позивач вирішив звернутись за захистом своїх прав до суду.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони погодили кінцевий строк повернення грошових коштів, наданих у якості позики 25.01.2015 р.

Водночас, пунктом 7.1. Договору в редакції додаткової угоди від 26.06.2006 р. № 1 позивачу було надано право у разі порушення позичальником умов Договору в частині повернення позики або її частини та/або процентів, вимагати дострокового повернення всієї позики разом з процентами за умови повідомлення позичальника про це за 15 календарних днів.

Як зазначалось вище, позивач листом від 12.02.2009 р. звертався до відповідача з вимогою погасити суму боргу по позиці та відсоткам, у звязку з чим строк виконання такого зобовязання є таким, що настав.

Відповідно до ст. 193 ГК України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач отримав відповідну позику та не повернув позичену суму грошових коштів позикодавцю, беручи до уваги відсутність передбачених законодавством підстав припинення відповідного зобов'язання, відповідна заборгованість у сумі 6 461 848, 91 дол. США має бути стягнута в примусовому порядку.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позивачем нараховано відповідачу відсотки за користування позикою у розмірі 4 220 330, 01 дол. США виходячи зі ставки 11 % річних, розрахунок яких є вірним.

Посилання відповідача на тяжкий фінансовий стан та світову економічну кризу не приймаються до уваги судом, оскільки відповідно до змісту ч. 2 ст. 218 ГК України не є надзвичайними та невідворотними такі обставини, як порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Згідно з ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Одним із різновидів господарських санкцій у сфері господарювання, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ст. 230 ГК України).

Поняттям "штраф" та "пеня" дано визначення ч. ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України.

Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Сторони передбачили п. 7.1. Договору в редакції додаткової угоди № 1 від 26.06.2006 р., що при несвоєчасній оплаті процентів, визначених договором, позичальник зобовязаний сплатити на користь позикодавця неустойку у формі пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Положення зазначеного пункту Договору повністю відповідають приписам ч. 2 ст. 343 ГК України, якою встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Приписи даної статті також кореспондуються з положеннями ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань".

Позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 2 236 053, 07 дол. США.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено здійснений позивачем розрахунок пені та встановлено, що він є методологічно невірним та проведений без врахування приписів ч. 6 ст. 232 ГК України, яка визначає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Посилання позивача на те, що гарантійним листом № 115/05 від 30.05.2006 р. відповідач зобов'язався сплатити пеню за весь період неналежного виконання взятих на себе зобовязань, - до уваги не приймаються, оскільки відповідно до ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Оскільки укладений між сторонами договір не передбачає права нараховувати штрафні санкції за весь період невиконання зобовязань, а сторонами в порядку п. 7.4. Договору зміни в цій частині до нього не вносились шляхом укладення відповідної додаткової угоди, підлягають застосуванню приписи ст. 232 ГК України на загальних підставах.

При цьому, під час перевірки розрахунку пені, здійсненого позивачем, судом враховано, що, оскільки відсотки за користування позикою мають сплачуватись щомісячно, то відповідно строк виконання щодо кожної нарахованої помісячної суми відсотків настає першого дня місяця наступного на розрахунковим, від дати якого необхідно визначати шестимісячний строк нарахування пені.

Оскільки позивач проводив розрахунок відсотків без врахування строків виникнення обов'язку з їх сплати згідно з ст. 1048 ЦК України наростаючим методом, що в тому числі сприяло застосуванню невірних облікових ставок НБУ до окремих частин платежів, суд самостійно визначив щомісячні розміри відсотків за користування позикою, які мали бути сплачені позивачем відносно усіх 27-ми траншів з урахуванням здійсненого повернення частини позики та відстрочки сплати платежів за договором протягом строку з 19.03.2009 р. по 19.03.2010 р., за який пеня не нараховувалась, а відповідно період нарахування за платежами вказаного періоду були зміщені на час після 19.03.2010 р., визначив, що сума пені становить 369 950, 21 дол. США.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обовязок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого субєктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно зясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності у нього боргу перед позивачем.

Відповідно до п. 3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. "Про судове рішення", зі змінами та доповненнями, рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено неналежне виконання відповідачем взятих на себе згідно з умовами Договору позики зобов'язань, позовні вимоги з урахуванням здійсненого судом перерахунку розміру пені підлягають задоволенню частково.

З урахуванням зазначеного, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

При цьому, оскільки абзацом другим пункту 14 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 14 від 18 грудня 2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі" передбачено, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення, суд зазначає, що станом на 17.11.2011 р. згідно з офіційним курсом Національного банку України (http://www.bank.gov.ua) до стягнення підлягають 6 461 848, 91 дол. США основного боргу, що еквівалентно 51 588 170, 77 грн., 4 220 330, 01 дол. США заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 33 693 004, 63 грн., та 369 950, 21 дол. США пені, що еквівалентно 2 953 497, 50 грн.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 8285 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2а; код ЄДРПОУ 14358490) на користь "DESTINY FINANCIAL LTD" (Рalm Chambers Building, Box 438, Road Town, Tortola, British Virgin Islands; реєстраційний номер компанії IBC № 217677) 6 461848 (шість мільйонів чотириста шістдесят одну тисячу вісімсот сорок вісім) дол. США 91 цент - основного боргу, що еквівалентно 51 588170 (пятдесят одному мільйону пятистам вісімдесяти вісьмом тисячам ста сімдесятьом) грн. 77 коп. (згідно з курсом Національного банку України на 17.11.2011 р.), 4 220 330 (чотири мільйони двісті двадцять тисяч триста тридцять) дол. США 01 цент - заборгованості по відсоткам, що еквівалентно 33 693004 (тридцяти трьом мільйонам шестистам девяноста трьом тисячам чотирьом) грн. 63 коп. (згідно з курсом Національного банку України на 17.11.2011 р.) та 369 950 (триста шістдесят девять тисяч девятсот пятдесят) дол. США 21 цент - пені, що еквівалентно 2 953497 (двом мільйонам девятистам пятдесяти трьом тисячам чотириста девяносто семи) грн. 50 коп. (згідно з курсом Національного банку України на 17.11.2011 р.).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю за участю іноземного капіталу "МТН" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 2а; код ЄДРПОУ 14358490) на користь "DESTINY FINANCIAL LTD"(Рalm Chambers Building, Box 438, Road Town, Tortola, British Virgin Islands; реєстраційний номер компанії IBC № 217677) 21675 (двадцять одну тисячу шістсот сімдесят пять) грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 200 (двісті) грн. 60 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині в позові відмовити.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Головуючий суддяВ.С. Ломака

СуддіА.Б. Пригунова

Н.І. Ягічева

Повне рішення складено 21.11.2011 р.