Рішення № 19365639, 18.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/10518.11.11

За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго”

До Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

Простягнення 39 915,83 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

від позивачаОСОБА_1представник за довіреністю від 22.04.2011 р. № Д07/2011/04/22-17

від відповідача ОСОБА_2 представник за довіреністю від 05.04.2011 р. 18.11.2011 р. в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2009 року Публічним акціонерним товариством “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Київенерго” (до зміни найменування Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”) було заявлено до суду позов про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради28117,86 грн. заборгованості за поставлену теплову енергію у гарячій воді відповідно до договору від 01.02.2004 р. № 720397, 9777,28 грн. інфляційної складової боргу та 2020,69 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 46/105 від 31.12.2009 р.

Ухвалою від 08.02.2010 р. провадження у справі було зупинено до вирішення адміністративної справи № 2а-8008/09/2670 за позовом Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Престиж” про визнання протиправними та скасування розпоряджень Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.05.2007 року №№ 640, 641, 642, 643 та до набрання законної сили судовим рішенням у такій справі або ж скасування його в установленому законодавством порядку.

09.11.2011 р. провадження у справі було поновлено за клопотанням позивача, який подав суду докази усунення обставин, що зумовили його зупинення, про що було винесено відповідну ухвалу суду, розгляд справи по суті спору призначено на 18.11.2011 р.

У судовому засіданні 18.11.2011 р. представник позивача продав суду додаткові документи і докази по справі на виконання вимог ухвали від 09.11.2011 р., підтримав заявлені вимоги та, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договірних зобовязань в частині повної та своєчасної оплати поставленої йому теплової енергії у гарячій воді у період з 01.12.2006 р. по 01.11.2009 р., просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву з додатками, відповідно до якого Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві радизаявлені позовні вимоги заперечуються у повному обсязі у звязку з відсутністю вини підприємства у порушенні договірних зобовязань через прострочення мешканців будинків, які є безпосередніми і кінцевими споживачами послуг позивача та застосування позивачем незаконних тарифів на теплову енергію, що скасовані постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 1888/10 від 09.03.2011 р. Крім того, у поданому відзиві відповідач посилається на свою неприбутковість як комунального підприємства та просить суд відмовити у позові повністю, подаючи при цьому, контр розрахунок ціни позову, відповідно до якого за спірний період вказує, що його борг перед позивачем складає 28117,86 грн., 3 % річних 2013,43 грн., інфляційні нарахування на суму боргу 2013,43 грн. Примірник постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 1888/10 від 09.03.2011 р. або ж розпорядження Київської міської державної адміністрації, яким затверджувалися скасовані тарифи на теплову енергію, відповідач суду не подав.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно зясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.02.2004 р. позивачем та відповідачем було укладено договір № 720397, за умовами якого та відповідно до чинного законодавства України позивач зобовязався постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності відповідача для потреб опалення (в період опалювального сезону) і гарячого водопостачання (протягом року) в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати її оплату.

Відповідно до п. 3 звертання-доручення та п. 1, 12 додатку № 2 до договору № 720397 облік споживання теплової енергії проводиться розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, що можуть змінюватись в період дії договору.

Згідно з п. 9 додатку № 2 до договору відповідач зобовязаний щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділенні теплозбуту оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії у поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику теплової енергії протягом двох днів з моменту їх одержання.

У п. 10 додатку № 2 до договору встановлені обовязки відповідача щомісячно до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечувати оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА та до 25 числа поточного місця сплачувати вартість теплової енергії, що використовується орендарями.

За твердженнями позивача, у період з 01.12.2006 р. по 01.11.2009 р. відповідачу було поставлено теплової енергії загальною вартістю 171031,39 грн., тоді як оплачено ним було лише 142913,53 грн.

Зазначені твердження позивача про обсяги постачання знаходять своє документальне підтвердження в матеріалах справи, де містяться облікові картки (табуляграмами) фактичного споживання відповідачем енергії за спірний період, розрахунок ціни позову, довідка про надходження коштів. Поряд з цим, при вирішенні спору у даній справі слід зазначити, що у період з грудня 2008 року по лютий 2009 року позивачем застосовано до відносин з відповідачем тарифи на теплову енергію, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 р., № 1780/1 від 25.12.2008 р., № 127, 128 від 05.02.2009 р., які в подальшому були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24.12.2008 р., 65/2009 від 03.02.2009 р., 76/2009 від 09.02.2009 р. Таким чином, застосування таких тарифів видається безпідставним, тому в даному разі слід виходити з чинних на той час тарифів, затверджених розпорядженням КМДА № 86 від 31.01.2007 р. в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007 р.

Отже, варіть теплової енергії за договором від 01.02.2004 р., що була поставлена відповідачем позивачеві у грудні 2008 року, має становити 9432,20 грн., а не 12786,46 грн., як стверджує позивач, у січні 2009 року 10350,87 грн., а не 13844,66 грн., та 8611,20 грн., а не 9517,90 грн. у лютому 2009 року.

Тобто, внаслідок дослідження наявних у справі доказів та проведеного перерахунку вартості теплової енергії, судом встановлено, що у період з 01.12.2006 р. по 01.11.2009 р. позивач поставив відповідачеві теплову енергію на загальну суму 163276,64 грн., тоді як останній оплатив її частково в сумі 142913,53 грн., заборгувавши 20363,11 грн.

При вирішенні даного спору, суд враховує відомості поданої позивачем 18.11.2011 р. довідки, де міститься інформація про надходження на користь позивача через Комунальне підприємство Київської міської державної адміністрації “Головний інформаційно-обчислювальний центр” коштів в рахунок оплати вартості теплової енергії за договором № 720397 від 01.02.2004 р., які були зараховані позивачем в рахунок погашення поточної заборгованості відповідача або ж були спрямовані на погашення боргів попередніх періодів. Оскільки відповідач не заперечив правильності проведеного позивачем обліку сум, вказаних у довідці про надходження коштів та не надав доказів того, що проведені оплати мали бути враховані позивачем саме за спірний, а не інші періоди, суд виходить з правильності розрахунку суми основного боргу, поданого позивачем, з врахуванням корегування внаслідок застосування чинних тарифів за грудень 2008 року лютий 2009 року.

Частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України встановлено, що майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Виходячи з положень ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не подано суду доказів своєчасної оплати позивачеві вартості отриманої від нього теплової енергії за період 01.12.2006 р. по 01.11.2009 р. у сумі 163276,64 грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за спожиту теплову енергію підлягають частковому задоволенню відповідно до розрахунку суду, проведеного із застосуванням чинних тарифів.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача 9777,28 грн. інфляційної складової боргу та 2020,69 грн. 3 % річних.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на вищенаведені норми законодавства та обставини прострочення відповідача у відносинах з позивачем, вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та 3 % річних є такими, що заявлені правомірно, тоді як проведений позивачем розрахунок таким, що потребує уточненню з врахуванням зменшення вартості теплової енергії за грудень 2008 січень 2009 років.

Так, відповідно до уточненого розрахунку, проведеного судом, розмір 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1840,45 грн., інфляційної складової боргу 9146,76 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечував проти задоволення позову через застосування позивачем тарифів, що скасовані постановою Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 1888/10 від 09.03.2011 р. та через відсутність його вини у порушенні договірних зобовязань через прострочення мешканців будинків, які є безпосередніми і кінцевими споживачами послуг позивача. Разом з тим, відповідач не вказав, яке саме розпорядження Київської міської державної адміністрації про затвердження тарифів було скасовано, доказів застосування позивачем неправомірних тарифів та примірник постанови Київського апеляційного адміністративного суду у справі № 1888/10 від 09.03.2011 р. суду не подав. Також, на думку суду, заперечення відповідача щодо відсутності його безпосередньої вини у простроченні з позивачем не можуть слугувати підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки чинним законодавством визначено, що учасник господарських відносин, у разі порушення ним грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ч. 1 ст. 229 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 6 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами.

У звязку з частковим задоволенням позовних вимог, судові витрати підлягають пропорційному покладенню на сторін відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради(03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 20 363 (двадцять тисяч триста шістдесят три) грн. 11 коп. боргу, 9 146 (девять тисяч сто сорок шість) грн. 76 коп. інфляційної складової боргу, 1840 (одну тисячу вісімсот сорок) грн. 45 коп. 3 % річних, 313 (триста тринадцять) грн. 50 коп. державного мита та 185 (сто вісімдесят пять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В іншій частині позову відмовити повністю.

4.Повернути Структурному відокремленому підрозділу “Енергозбут Київенерго” (04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, ідентифікаційний код 26187764) з Державного бюджету України 120 (сто двадцять) грн. 50 коп. зайво сплаченого державного мита, перерахованого відповідно до платіжного доручення № 4058 від 23.07.2009 р., оригінал якого зберігається в матеріалах справи № 46/105.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Л.В. Омельченко

Повне рішення складено: 21.11.2011 р.