Рішення № 19365528, 15.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/31215.11.11

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРЛ"

доТовариства з обмеженою відповідальністю " АКВА-ШЕРЛ"

простягнення 114641,59 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:ОСОБА_2(Дов.)

У судовому засіданні 15.11.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ШЕРЛ" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ШЕРЛ" 114641,59 грн. заборгованості, з яких: 84000,00 грн. основний борг, 17472,00 грн. інфляційні втрати, 5357,59 грн. 3% річних, 7812,00 грн. штраф.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не повернув позивачу надану на підставі Договору позики від 07.02.2005р. позику у сумі 60000,00 грн., у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 60000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2011р. порушено провадження у справі № 57/312 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.09.2011р.

В судовому засіданні 23.09.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 11.10.2011р.

В судовому засіданні представник відповідача надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення штрафу у розмірі 14322,00 грн., посилаючись на сплив строків позовної давності щодо права вимоги позивача про стягнення штрафу.

В судовому 11.10.2011р. представником відповідача подано клопотання про продовження строку розгляду справи у порядку ст. 69 ГПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 69 ГПК України у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на пятнадцять днів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/312.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.10.2011р. розгляд справи на підставі ст. 77 ГПК України відкладено на 04.11.2011р.

В судовому засіданні 04.11.2011р. представник позивача надав суду клопотання про забезпечення позову, в якому просить суд вжити заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, в частині яка не покривається грошовими коштами.

Проте суд відмовляє в задоволенні вимоги про вжиття заходів до забезпечення позову з огляду на наступне.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Однак в клопотанні про забезпечення позову, позивачем не наведено обставин які б свідчили про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову, суду не надано жодних доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

В судовому засіданні 04.11.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.11.2011р.

Представник позивача в судовому засіданні 15.11.2011р. позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними і такими, що підлягають задоволенню, з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 15.11.2011р. проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві та надав також заяву про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7812,00 грн.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно зясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

07.02.2005р. між позивачем (позикодавець) та відповідачем (позичальник) укладено Договір позики, відповідно до п. 1. якого позивач надає на комерційній основі відповідачу в тимчасове користування позику у сумі 60000,00 грн. шляхом перерахування вказаної суми на банківський рахунок відповідача.

18.09.2005р. між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №2 до Договору позики від 07.02.2005р., відповідно якої сторони погодили, що позивач надає на комерційній основі відповідачу в тимчасове користування позику у сумі 84000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 до Договору позики від 07.02.2005р.сторони також домовились викласти п. 2 Договору позики у іншій редакції, відповідно до якої відповідач має право користуватися наданими коштами на свій розсуд до 01.06.2009р., після чого зобовязаний повернути позику позивачу в тому розмірі,в якому він був отриманий, без оплати будь-яких процентів чи винагороджень.

Згідно з п. 3 Додаткової угоди №2 до Договору позики від 07.02.2005р. дана Додаткова угода є невідємною частиною Договору позики від 07.02.2005р. і окремо від нього не розглядається.

Позивач на виконання умов Договору позики від 07.02.2005р. перерахував на рахунок відповідача 84000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані до позовної заяви.

Відповідач в строк до 04.02.2008р., відповідно до умов п. 2 Договору позики від 07.02.2005р. та п. 3 Додаткової угоди №1, не повернув позивачу надану позику.

22.02.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію № 22/02/11-2 від 22.02.2011р., в якій вимагав від відповідача протягом місяця сплатити позивачу суму боргу у розмірі 84000,00 грн. та 12600,00 грн. інфляційних втрат, 4356,49 грн. 3% річних, 7812,00 грн. штрафу.

Зазначена претензія отримана відповідачем 27.04.2011р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач відповіді на претензію не надав, сплату заборгованості не здійснив.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором позики від 07.02.2005р. станом на час прийняття рішення становить 84000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем по неповернутій позиці за Договором позики від 07.02.2005р. у сумі 84000,00 грн. на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 84000,00 грн. підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 17472,00 грн., 3% річних у розмірі 5357,59 грн, які нараховані за період з 02.06.2009р. по 17.07.2011р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Згідно з ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, розрахунок позивача 3% річних у розмірі є арифметично вірним, то вимога позивача про стягнення з відповідача, 3% річних у розмірі 5357,59 грн., які нараховані за загальний період з 02.06.2009р. (дата виникнення боргу) по 17.07.2011р., підлягає задоволенню.

Згідно з вірним арифметичним розрахунком, проведеним судом, з урахуванням рекомендацій, щодо порядку застосування індексів інфляції, викладених у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації стосовно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в сумі 16212,00 грн. в межах заявленого позивачем періоду.

Позивач також просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 7812,00 грн. за період з 10.08.2010р. по 17.01.2011р., посилаючись на п. 4 Договору позики від 07.02.2005р.

Відповідно до п. 4 Договору позики від 07.02.2005р. у випадку невчасного повернення позики після закінчення терміну, на який вона надана, або при достроковій вимозі повернення позивачем, відповідач зобовязаний сплатити штрафні санкції в розмірі 120 % облікової ставки НБУ, що діє на момент повернення позики.

Згідно відзиву відповідача, останній заперечує щодо вимоги позивача про стягнення штрафу у розмірі 7812,00 грн., посилаючись на пропущення позивачем строку позовної давності. Також в матеріалах справи міститься заява про застосування позовної давності до вимоги про стягнення штрафу у розмірі 7812,00 грн.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Пунктом 3 статті 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Як встановлено вище, відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 до Договору позики від 07.02.2005р. та п. 2 Договору позики відповідач має право користуватися наданими коштами до 01.06.2009р., тобто датою виникнення боргу є 02.06.2009р. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 02.09.2011р., в той час як строк позовної давності щодо стягнення штрафу закінчився 03.06.2010р.

Таким чином, в контексті вимог позивача по даній справі про стягнення штрафу у розмірі 7812,00 грн. строк позовної давності сплинув раніше ніж позивач звернувся до суду.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення штрафу у розмірі 7812,00 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 33, 34 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Витрати за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України та витрати за інформаційно технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АКВА-ШЕРЛ" (юридична адреса: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 27; код ЄДРПОУ 32592615; р/р 26000026838531 в КМФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 322012 або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШЕРЛ" (юридична адреса: 01601, м. Київ, вул. Богомольця, б.4, оф. 606; код ЄДРПОУ 21540539; р/р 26003064901 в АК "Промислово-фінансовий банк" м. Києва, МФО 320906) 84000 (вісімдесят чотири тисячі) грн. 00 коп. основного боргу, 16212 (шістнадцять тисяч двісті дванадцять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 5357 (пять тисяч триста пятдесят сім ) грн. 59 коп. 3% річних, а також судові витрати: 1055 (одну тисячу пятдесят пять) грн. 69 коп. державного мита, 217 (двісті сімнадцять) грн. 31 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3 Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення 21.11.2011р.