Рішення № 19365085, 07.11.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/28607.11.11 За позовомПублічного акціонерного товариства “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” До Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС”

ПроСтягнення 9958,00 грн.

Суддя Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаОСОБА_1, пред. за дов. б/н від 06.10.2011 р.

Від відповідача ОСОБА_2, пред. за дов №ГО-10/289 від 24.12.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), 9958, 00 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.07.2011 р. порушено провадження у справі № 58/286, розгляд справи призначено на 02.09.2011 р.

Розпорядженням від 02.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/286 передано для розгляду судді Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2011 року розгляд справи призначено на 14.09.2011 року.

Розпорядженням від 14.09.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва, Джарти В.В. у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків справу 58/286 передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2011 р. справу прийнято до провадження суддею Блажівською О.Є., розгляд справи призначено на 14.10.2011 р.

Розпорядженням від 14.10.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з перебуванням судді Блажівської О.Є. на лікарняному та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу 58/286 передано для розгляду судді Палію В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.10.2011 року, суддею Палієм В.В. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 31.10.2011 року.

Розпорядженням від 19.10.2011 року, Заступника Голови Господарського суду міста Києва Джарти В.В., у звязку з виходом судді Блажівської О.Є. з лікарняного та з метою дотримання процесуальних строків, керуючись п. 2.6. рішення зборів суддів Господарського суду міста Києва від 03.02.2011р. (протокол №1 від 03.02.2011р.) та ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України справу передано для розгляду судді Блажівській О.Є.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2011 року розгляд справи було призначено на 31.10.2011 року.

31.10.2011 року оголошувалась перерва до 07.11.2011 р.

У судове засідання 07.11.2011 р. зявилися представники сторін, які надали пояснення по справі.

07.11.2011 р. у судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ:

18.07.2007 року між ЗАТ СК “Вусо” (надалі Позивач, Страховик) та ОСОБА_3 (надалі Страхувальник) було укладено Договір страхування транспортного засобу № 51499-25-02 (надалі Договір страхування) (копія наявна в матеріалах справи). Відповідно до вказаного Договору страхування ЗАТ СК “Вусо” було застраховано майнові інтереси Страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 16.06.2008 року в м. Кобеляки, сталася дорожньо-транспортна прогода за участю автомобіля «Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_3.

Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.07.2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований ЗАТ СК “Вусо” автомобіль «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

На підставі страхового акту № 4424-02 від 14.07.2008 року Страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 10 468,00 грн.

Платіжним дорученням № 11084 від 14.07.2008 року Страховиком перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 10 468,00 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВВ/2981700.

З моменту виплати страхового відшкодування у Страховика виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

Згідно договору про відступлення права вимоги від 23.12.2009 р. позивач набув належне Страховику право вимоги, яке виникло у останнього на вищевказаних підставах.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно постанови Заводського районного суду м. Дніпродзержинська від 04.07.2008 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВВ/2981700.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВВ/2981700 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану ОСОБА_4 шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації нею транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_4 , транспортного засобу «Деу», державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі страхового акту № 4424-02 від 14.07.2008 року Страховиком було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 10 468,00 грн.

Платіжним дорученням № 11084 від 14.07.2008 року Страховиком перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 10 468,00 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у Страховика виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 110 468,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Відповідач вважає, що позивач звернувся до суду з позовом з порушенням строку позовної давності, а тому просить суд відмовити у позові на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, про що зазначив у своєму клопотанні.

Відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За приписами статті 257 цього Кодексу, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписами статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За регресними зобов'язаннями перебіг позовної давності починається від дня виконання основного зобов'язання.

В процесі розгляду справи судом було встановлено, що основне зобов'язання виконано Страховиком 14.07.2008 року., а з позовом до суду позивач звернувся 14.07.2011 року (доказом є дата на фіскальному чеку Укрпошти № 7781 від 14.07.2011 року відправлення рекомендованого листа), тобто трирічний строк позовної давності позивачем пропущений не був.

Твердження відповідача щодо початку перебігу строку позовної давності в даному випадку від дати скоєння ДТП є безпідставними з огляду на ст. 261 Цивільного кодексу України, зазначена позиція також наведена у постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2010 р. № 23/84.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів”, розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № ВВ/2981700 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів встановлено франшизу у розмірі 9958,00 грн.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 9958,00 грн.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Страхова група “ТАС” (03062, м. Київ, пр-т. Перемоги, 65, ідентифікаційний код 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства “Інвестиційно-фінансовий консалтинг” (83054, м. Донецьк, вул. Економічна, 34, оф. 308, ідентифікаційний код 33792667) 9958,00 (дев'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп. страхового відшкодування, 102,00 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено: 14.11.2011 р.