Ухвала суду № 193590, 23.10.2006, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Луганської області 91016, м.Луганськ пл.Героїв ВВВ 3а тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ СУД Луганской области 91016, г.Луганск пл.Героев ВОВ 3а тел.55-17-32

ОКРЕМА УХВАЛА

23.10.06 Справа № 9/61н(12/89н)

І Н Ф О Р М А Ц І Я

Про стан розгляду справ про застосування Закону України

«Про оподаткування прибутку підприємств»

(за матеріалами господарських справ, розглянутих

у 2005 році та І півріччі 2006 року)

Господарським судом Луганської області у 2005 році та 1-му півріччі 2006 року було розглянуто 93 справи, що стосувалися застосування Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Практичне застосування Закону про прибуток у господарському суді відбувалося за двома основними напрямками –оспорювання рішень податкових органів щодо визначення платникам податків податкових зобов’язань з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення законодавства та стягнення з платників податків несплаченого узгодженого податкового боргу з податку на прибуток шляхом звернення стягнення на активи відповідачів.

Щодо розгляду позовів платників податків про визначення податкових зобов’язань з податку на прибуток податковими повідомленнями-рішеннями недійсними, таких справ господарським судом було порушено 57, з яких задоволено повністю 12 позовів, відмовлено у 24 випадках та у 9 справах позови були задоволені частково.

Практика розгляду цих спорів вказує на непоодинокі випадки невірного застосування податковими органами норм матеріального права та прийняття у зв’язку з цим необґрунтованих податкових повідомлень-рішень.

Так, господарським судом луганської області розглянута справа № 1/444н за позовом підприємства “Взаємодопомога”, яке засноване на власності об’єднання громадян громадської організації інвалідів “Допомога”, м. Стаханов до Стаханівської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Стаханов про визнання податкового повідомлення - рішення від 22.09.2004р. № 0001922301/0 недійсним. В ході перевірки підприємства податковим органом було встановлено порушення пунктів 1.6, 1.31, підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону про прибуток щодо заниження податку на прибуток на суму 1425104 грн. Заниження податку на прибуток, за висновком перевірки відбулося за рахунок того, що позивач неправомірно звільнив від оподаткування суму прибутку, отриманого від операцій з векселем в сумі 5700414 грн.

Задовольняючи позов, суд зазначив, що відповідно до підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону про прибуток звільняється від оподаткування прибуток підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, майно яких є їх власністю, отриманий від продажу товарів (робіт, послуг), крім підакцизних товарів та прибутку, одержаного від грального бізнесу, де протягом попереднього звітного (податкового) періоду кількість інвалідів, які мають там основне місце роботи, становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить протягом звітного періоду не менше 25 відсотків суми загальних витрат на оплату праці, що відносяться до складу валових витрат виробництва (обігу). Умова вищезазначеної норми щодо наявності дозволу на право користування пільгою, позивачем у перевіряємому періоді виконана. Згідно дозволу регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів на право користування пільгами з оподаткування № 17, наданому на підставі рішення регіональної комісії з питань діяльності підприємств та організацій інвалідів у Луганській області від 06.02.2004. за № 1 на термін дії з 01.01.2004. по 01.07.2004. підприємство “Взаємодопомога” користується пільгою з податку на прибуток.

Крім того, в операції з пред’явлення векселя позивачем до платежу ТОВ “Кредо –2000” (емітенту цього векселя) даний вексель виступає в якості товару в розумінні пункту 1.6. статті 1 Закону про прибуток. Таким чином, суд вважає безпідставними доводи відповідача, що у спірній операції вексель не виступає в якості товару. Дійсно позивачем у перевірений період отримано від операцій з векселем прибуток в сумі 5700414 грн., але всі умови для застосування підпункту 7.12.1 пункту 7.12 статті 7 Закону про прибуток до спірної операції наявні, тому даний прибуток є прибутком, отриманим від продажу товару і тому звільняється від оподаткування.

Непоодинокі випадки виявлені в ході розгляду справ цієї категорії і у зв’язку з численними порушеннями працівниками податкової служби порядку проведення перевірок платників податків, процедури складання актів перевірки.

Так, господарським судом розглянута справа № 12/732н-ад за позовом ЗАТ "Доля-Схід" до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання недійними податкових повідомлень –рішень податкового органу №0000492600/0 від 13.10.2005р. та №0000492600/1 від 16.11.2000р. про визначення ЗАТ "Доля-Схід" податкового зобов'язання за платежем 3011021600 податок на прибуток фінансових установ у сумі 2606238 грн., в тому числі 1303119 грн. за основним платежем і 1303119 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Судом було встановлено, що за результатами перевірки податковим органом у висновках акту перевірки зазначено порушення: п.п. 4.1.1 п.4.1 ст. 4, п.п. 7.6.1 п.7.6 ст.7, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.2 п.5.3 ст.5 та п.п. 8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону про прибуток, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2004 р. на суму 1303,1 тис. грн., в т.ч. за 1 кв. 2004 р. –35,8 тис. грн., за півріччя –43,8 тис. грн., за 3 квартали –1264,8 тис. грн.

Протягом розгляду справи судом встановлені суттєві порушення порядку та процедури прийняття акту, що впливає на достовірність викладених в ньому висновків.

Відповідно до пунктів 1.5-1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005р. № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28.08.2005р. за № 925/11205, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень, зокрема норм податкового та валютного законодавства; за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного законодавства. Факти виявлених порушень податкового та валютного законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Судом встановлено, що фактично мала місце невиїзна перевірка (тобто не за місцезнаходженням позивача), підставою для якої стала постанова старшого слідчого СВ ПМ ДПА в Луганській області від 23.08.2005р.

В описовій частині акту перевірки від 30.09.2005р. № 15/35-100-24194339 (п.1.12) зазначено, що документи для проведення перевірки надано слідчим відділом управління податкової міліції. Втім, з тексту постанови слідчого вбачається, що спеціалістам відділу фінансового розслідування ДПА в Луганській області слід представити документи, що відносяться до предмету перевірки (тобто за операціями з цінними паперами) та матеріали кримінальної справи.

Матеріалами справи доведено, що податковим органом досліджені не всі документи бухгалтерського обліку, що мають відношення до спірного питання.

Оскільки перевірка проводилась не на підприємстві позивача, в акті перевірки або доданих до нього документах відсутня розписка або інше підтвердження, надане посадовими особами позивача, що первинні документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, а додаткових (інших) документів, що свідчать про діяльність підприємства , що перевіряється, немає.

Податковий орган, здійснивши неповну перевірку за спірними питаннями, не з'ясував: до яких витрат слід було застосовувати застереження, визначені п.п. 5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону про прибуток, а які –безпідставно були включені позивачем до складу валових як загальні витрати виробництва та обігу, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду, на підставі контракту на капітальне будівництво.

Аналіз справ щодо застосування податковими органами вимог Закону про прибуток під час перевірки платників податків та прийняття податкових повідомлень-рішень свідчить про те, що питання неповноти перевірок платників податків, порушень посадовими особами податкових органів щодо порядку проведення перевірок, суттєвих порушень законодавства посадовими особами податкової міліції при вилученні документів бухгалтерського та податкового обліку та звітності були актуальними у 2005 році і залишаються невирішеними протягом 2006 року. Про це свідчить розгляд справ протягом 2005 –2006 року у тому числі за позовами платників податків, у цих справах не можливо встановити які ж самі документи були вилучені та передані податковому органу на перевірку, та чи були з'ясовані всі первинні документи, які відображають правильність формування валових витрат позивача та визначення ним оподатковуваного прибутку.

Слід зазначити, що з 01.09.05р. спори цієї категорії розглядаються за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п.3 ст.2 зазначеного Кодексу, у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони:

- на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

- обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

- з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливої дискримінації.

У багатьох справах надані платниками податків документи стосуються підтвердження валових витрат в спірних періодах, але визначення розміру валових витрат за документами, які не досліджувались податковими органами в ході перевірки, не входить в повноваження суду. Представники податкових органів повинні довести обставини, які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення із застосуванням тільки тих документів, які були застосовані при проведенні перевірки і на які є посилання в акті перевірки. Господарський суд не вправі виходити за межи своєї компетенції, з’ясовувати та встановлювати факти, які не знайшли свого відображення у акті перевірки або відображені у ньому недостатньо.

З цього приводу характерною виглядає справа, розглянута господарським судом Луганської області № 9/61н(12/89н) за позовом ПП фірма «Леон»до Ленінської МДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 25.02.04 р. № 0000332310/0, яким визначено податкове зобов’язання за податком на прибуток в сумі 383550 грн. та застосовані фінансові санкції в розмірі 191775 грн.

При перевірці правильності визначення підприємством валових витрат за 1-4 квартал 2001 року відповідачем встановлено, що позивачем у порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону 334 до їх складу віднесені витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами в сумі 1643099 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на документах, які надані МДПІ слідчим відділом УСБУ в Луганській області, про що зазначено у самому акті. Однак це не дає можливості вважати, що висновки акту перевірки ґрунтуються на всіх первинних документах, які відображають господарську діяльність позивача. У протоколі обшуку від 17.04.02 р., що міститься у матеріалах справи, відсутній належний опис та перелік документів, вилучених у порушення ч. 2 ст. 186 КПК України, що діяв на час перевірки. Так, в протоколі серед вилучених предметів та документів зазначено: папка з документами на 12 аркушах, папка з документами на 180 аркушах, папка з документами на 492 аркушах і таке інше. Встановити, які саме документи знаходились у папках і чи саме вони були надані відповідачу для перевірки неможливо.

Розгляд справ щодо застосування податковими органами Закону про прибуток виявив факти необґрунтованого застосування штрафних санкцій за порушення цього Закону платниками податків.

Так, господарським судом Луганської області була розглянута справа № 10/268н-ад приватного підприємства “Варіант”, м. Алчевськ, до Алчевської ОДПІ про визнання противоправним податкового повідомлення–рішення від 07.02.2006р. № 0000102301/0 у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 10660 грн. 50 коп. та скасування цього податкового повідомлення–рішення. Податковою службою була проведена планова документальна перевірка з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складений акт № 74/231-30007466 від 26.01.2006р. На підставі акту перевірки прийнято спірне податкове повідомлення –рішення, яким згідно з підпунктом “б”4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі –Закон 2181) відповідно до підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 і підпунктів 5.3.9 Закону про прибуток визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 10660 грн. 50 коп., з них основний платіж - 0 грн. , штрафна санкція - 10660 грн. 50 коп.

Як вбачається з матеріалів справи в результаті надання уточнюючих розрахунків позивачем в зв’язку з виправленням помилок позивачем визначено податок на прибуток за 2004 рік 24447 грн., за І квартал 2005 року 42926 грн. Ці дані збігаються із даними зазначеними в акті перевірки як дані податкової декларації позивача.

Згідно підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону 2181 у разі коли за даними документальних перевірок результати діяльності платника податків свідчать про заниження суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, і контролюючий орган виявляє суму недоплати платника податків, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми недоплати та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Недоплата - це заниження податкового зобов’язання (п. 2.8 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110 від 17.03.2001.

Тобто, вищезазначена норма передбачає нарахування штрафу від суми заниження податкового зобов’язання за кожний податковий період. Враховуючи, що недоплата в сумі 21321 грн. існувала не протягом 5 податкових періодів, до прийняття відповідно рішення, а лише протягом одного податкового періоду - в І кварталі 2005 року така недоплата перестала існувати, штрафна санкція може бути застосована лише за один податковий період в розмірі 10 %, а саме в сумі 2132 грн. 10 коп. Решту штрафних санкцій в сумі 8528 грн. 40 коп. застосовано неправомірно. За таких підстав у частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 528 грн. 40 коп. позов задоволено.

У 2005 році та 1-му півріччі 2006 року розглянуто 36 справ за позовами про стягнення із суб’єктів господарювання податку на прибуток шляхом звернення стягнення на активи, з них у 2005 році –29 справ, у 1-му півріччі 2006 року –7 справ.

Загальна сума заявлених позовних вимог склала 113 036 490,28 грн., у т.ч. штрафних санкцій –2 021 843,87 грн.

Господарським судом задоволено позови повністю у 24 справах на загальну суму 38 951 288,19 грн., у т.ч. штрафних санкцій –1 278 236,21 грн.

Із 36 справ даної категорії, розглянутих господарським судом у 2 справах у позовних вимогах було відмовлено повністю, до стягнення було заявлено на 485 114,50 грн., по 10 справам позовні вимоги задоволені частково, що було пов’язане з частковою сплатою заборгованості відповідачами до прийняття судових рішень.

Найбільше справ за даною категорією порушено за позовами прокурорів –9. За прокурорськими позовами стягнуто 1 978 300,95 грн., за однією заявою прокурора м. Первомайська про стягнення з відповідача, приватного підприємця Савичева М.М. на користь держави прибуткового податку в сумі 894 грн. 50 коп. ухвалою суду від 17.03.05р. матеріали були повернуто, оскільки не було подано належних доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Щодо податкових органів, найбільша кількість справ розглянуто за позовами Антрацитівської об’єднаної державної податкової інспекції –5 справ, у яких до стягнення було заявлено на суму 287 490,89 грн., задоволено судом на суму 286 081,89 грн.

По 4 справи розглянуто за позовами податкових інспекцій міст Свердловську та Старобільську, по 3 справи –за позовами податкових служб м. Ровеньки та Слов’яносербського району, 2 справи –за позовами ДПІ у Лутугинському районі.

Аналіз справ цієї категорії свідчить про те, що окремі підприємства припускають доведення спорів до розгляду господарського суду і перераховують частково спірні суми лише після звернення податкових органів або прокурорів у їх інтересах, але з таких відповідачів були стягнуті додатково судові витрати.

У судовій практиці ще трапляються випадки, коли підприємства-відповідачі проти заявлених вимог заперечують, посилаючись на пропуск строків давності і положень ст. 18 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", якою передбачено, що податковий борг, за яким минув строк позовної давності підлягає списанню як безнадійний. Посилання відповідачів на пропуск строків давності, визначених ст. 15 Закону № 2181, судом відхилялися, оскільки статтею 15 Закону № 2181 визначено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов’язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Лише у випадку, якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов’язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов’язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Суддя господарського суду

Луганської області А.Г. Ворожцов