Постанова № 19350773, 17.11.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2011 р. Справа № 5023/6643/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шутенко І.А., судді Плахов О.В., Бородіна Л.І.

при секретарі Міракові Г.А.

за участю представників сторін:

позивача –Родигін Є.С.

відповідача –Михайлець О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, сел. Борова (вх. №4502Х/2-5) на рішення господарського суду Харківської області від 06.10.11 у справі № 5023/6643/11

за позовом Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, сел. Борова

до Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство, смт. Борова звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою в якій просив суд визнати протиправними та скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідача) по справі № 1/02-03-11 від 31.05.2011 р. в частині:

П. 2 резолютивної частини рішення, в якому визнано, що Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), застосовуючи тарифи на послуги з централізованого водопостачання, які затверджені з порушенням пункту 21 Порядку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають для категорії споживачів “бюджетні установи” та “інші споживачі”, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першої статті 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

П. З резолютивної частини рішення, згідно з абзацом другим частини другої та частиною шостою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, штраф у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень;

П. 4 резолютивної частини рішення, в якому визнано, що Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), застосовуючи тарифи на послуги з централізованого водовідведення, які затверджені з порушенням пунктів 21 та 35 Порядку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають для категорії споживачів “бюджетні установи” та "інші споживачі", вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першої статті 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

П. 5 резолютивної частини рішення, в якому вказано, що згідно з абзацом другим частини другої та частиною шостою ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” накладено на Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, штраф у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

П. 6 резолютивної частини рішення, яким зобов'язано Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідент. код: 30039194) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені в пунктах 2 та 4 рішення, з моменту прийняття та набрання чинності рішення Борівської селищної ради про затвердження тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення у відповідності з вимогами порядку, про що письмово у 3 - денний термін повідомити територіальне відділення.

Рішенням господарського суду Харківської області (суддя Жельне С.Ч.) від 06.10.2011 р. по справі № 5023/6643/11 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване з посиланням на безпідставність заявленого позивачем позову.

Позивач з рішенням господарського суду не погоджується, вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу в якій просить рішення скасувати, та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що суд проігнорував його доводи стосовно відсутності в його діях вини, які призвели до порушень вимог Закону України "Про захист економічної конкуренції", оскільки позивач при застосуванні тарифів фактично користувався відповідним рішенням Борівської селищної ради № 2 від 24.09.2010 р.

При цьому, позивач вказує на безпідставність висновків суду першої інстанції стосовно необхідності позивача звернутися до органів прокуратури з вимогами про визнання рішення Борівської селищної ради № 2 від 24.09.2010 р. недійсним, вважаючи що такі висновки суду побудовані на вільному тлумаченні окремих положень Закону.

Присутній в судовому засіданні представник позивача підтримав позицію, викладену в апеляційній скарзі, просить її задовольнити.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення посилаючись на правомірність висновків господарського суду про те, що відповідач застосовуючи в господарській діяльності тарифи, які затверджені з порушення законодавчо визначеного порядку, та не вживаючи заходів стосовно оскарження відповідного рішення селищної ради вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, тощо.

В судовому засіданні представник відповідача просить суд рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, судова колегія встановила наступне:

Як свідчать матеріали справи, Рішенням LV сесії V скликання Борівської селищної ради № 2 від 24.09.2010 р. «Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення», що надає Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (далі – Рішення сесії) затверджено тарифи у розмірі:

1)водопостачання:

-для населення - 6,40 грн. за м. куб.;

-для бюджетних установ - 52,50 грн. за м. куб.;

-для промислових та комунальних підприємств - 15.00 грн. за м. куб.;

-для інших споживачів - 119,56 грн. за м. куб.

2) водовідведення:

-для населення - 12,20 грн. за м. куб.;

-для бюджетних установ - 94,00 грн. за м. куб.;

-для промислових та комунальних підприємств - 40.00 грн. за м. куб.;

-для інших споживачів - 163,33 грн. за м. куб.

Вказані тарифи введені в дію з 01.10.2010 року.

При розрахунках зі споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення позивачем застосовувались тарифи, затверджені зазначеним Рішенням сесії.

Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України була розглянута справа № 1/02-03-11 за ознаками порушення Борівським комунальним водопровідно-каналізаційного підприємством законодавства про захист економічної конкуренції та винесено рішення від 31.05.2011 р. № 29-к (далі - Рішення).

Вказаним Рішенням встановлено, що позивачем застосовувались тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення сформовані для чотирьох груп споживачі (населення, бюджетні установи, промислові та комунальні підприємства, інші споживачі) за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року без економічно обґрунтованого розподілу витрат між групами споживачів, що, суперечить вимогам п. 35 постанови Кабінету міністрів України від 12.07.2006 р. № 959 «Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення»зі змінами, внесеними постановою КМУ від 2.04.2009 р. № 400 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення». Вищевказані тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 року для бюджетних організацій, промислових та комунальних підприємств і інших споживачів не відповідають, вимогам п. 21 постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 959 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2.04.2009 р. № 400, а саме: рівень рентабельності не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 %, а для категорій споживачів бюджетних установ та інших споживачів не повинен перевищувати 15 % та 50 % відповідно.

В Рішенні також зазначено, що згідно з п. 21 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 12.07.2006 р. (із змінами) (надалі - Порядок) рівень рентабельності формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 %, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 % відповідно. Згідно з ч. 1 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи визначає Кабінет Міністрів України.

Економічно обґрунтовані планові витрати складають 8,47 грн. за м. куб. води, тарифи на зазначену послугу для категорії споживачів «бюджетні установи»з урахуванням рівня рентабельності (у розмірі 15%) та НДС (у розмірі 20 %) повинні були складати 11,69 грн. за м. куб, а для категорії споживачів «інші споживачі»з урахуванням рівня рентабельності (у розмірі 50%) та ПДВ (у розмірі 20 %) - 15,25 грн. за м. куб. та 18,21 грн. за м. куб. стоків, тарифи на зазначену послугу для категорії споживачів «бюджетні установи»з урахуванням рівня рентабельності (у розмірі 15%) та НДС (у розмірі 20 %) складатимуть 25,12 грн. за м. куб., для категорії споживачів «інші споживачі»з урахуванням рівня рентабельності (у розмірі 50%) та ПДВ (у розмірі 20 %) - 32,78 грн. за м. куб.

Як наслідок Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України зроблено висновок, що Рішенням LV сесії V скликання Борівської селищної ради № 2 від 24.09.2010 р. «Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення»затверджено тарифи на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення для цих категорій з урахуванням рівня рентабельності від 330,2 % до 1076,3 %, що істотно перевищує нормативний рівень рентабельності для зазначених категорій споживачів у 15% та 50% відповідно, що є порушенням пункту 21 Порядку.

Крім того, Рішенням сесії окремо затверджено тариф для категорії споживачів «промислові та комунальні підприємства»у розмірі - 40,00 грн. за м. куб. стоків з урахуванням рівня рентабельності 83%.

Згідно з п. 35 Порядку тарифи формуються для трьох категорій споживачів - населення, бюджетних установ, інших споживачів. Кожна категорія споживачів визначається на підставі економічно обґрунтованого розподілу витрат, пов'язаних з наданням послуг. Органи влади, які уповноважені встановлювати (погоджувати) тарифи, можуть визначити додаткові категорії споживачів за умови, що рівень рентабельності для таких категорій споживачів формується з урахуванням вимог п. 21 і не перевищує 50%.

На підставі зазначеного в Рішенні зроблено висновок, що тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення для споживачів, які затверджені Рішенням LV сесії Борівської селищної ради V скликання від 24.09.2010 р. № 2, є такими, що не відповідають вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 р. № 959 зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2009 р. № 400, та є порушенням п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», за що на позивача покладено відповідальність у вигляді штрафу у розмірі 14000,00 грн.

Позивач вищевказані тарифи на послуги централізованого водопостачання та водовідведення для категорії споживачів «бюджетні установи»застосовував, що вбачається з копій рахунків № 161 від 21.04.2011 р. (платник - Відділ освіти Борівської РДА), № 167 від 26.04.2011 р. (платник - Управління Пенсійного фонду України в Борівському районі); для категорії споживачів «інші споживачі»- копії рахунків № 16 від 25.01.2011 (платник - Ізюмське відділення Ощадбанку № 492), № 17 від 25.01.2011 р. (платник - Центральна районна аптека № 126), № 32 від 26.01.2011 р. (платник - АК «Харківобленерго»), що було в неможливим в разі наявності значної конкуренції на ринку таких послуг.

Як наслідок, цим Рішенням визнано порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції щодо застосування ним тарифів на послуги з централізованого водопостачання, які затверджені з порушенням пункту 21 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають для категорії споживачів «бюджетні установи»та «інші споживачі»; щодо застосування тарифів на послуги з централізованого водовідведення, які затверджені з порушенням пунктів 21 та 35 Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають під категорії споживачів «бюджетні установи», промислові та комунальні підприємства»та «інші споживачі». Встановлено порушення позивачем законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»та на позивача накладений штраф у загальному розмірі 14 000 грн.

Позивач вважає, що висновки, викладені в рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України по справі № 1/02-03-11 розглянутої за ознаками порушення Борівським комунальним водопровідно-каналізаційного підприємством законодавства про захист економічної конкуренції, не відповідають вимогам Закону, прийняті без врахування фактичних обставин, за яких позивач застосовував тарифи при розрахунках зі споживачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення.

Зазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі

З матеріалів справи також вбачається, що господарський суд приймаючи оскаржуване рішення крім іншого виходив з того, що Рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011 р. № 29-к по справі № 1/02-03-11 є правомірним та таким, що відповідає вимога закону; що позивач, вбачаючи очевидну незаконність встановлених рішенням сесії тарифів, повинен був у встановленому порядку вдатись до судового та/або прокурорського оскарження такого рішення, чого не зробив.

Однак, викладені вище висновки господарського суду, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам спору та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, судом безпідставно проігноровано факти та обставини, за яких позивач застосовував встановлені тарифи. Суд не дав належної правової оцінки висновкам, викладених в рішенні Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011 р. № 29-к по справі № 1/02-03-11, та їх відповідність вимогам Закону. Зазначені обставини призвели до прийняття господарським судом неправильного рішення, яке, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 43 цього ж кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 34 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

Як свідчать матеріали справи, Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство, сел. Борова внаслідок технологічних особливостей централізованого водопостачання та водовідведення, та відсутності конкуренції на ринку, займає монопольне (домінуюче) становище на ринку централізованого водопостачання та водовідведення в межах мереж, що експлуатуються в смт. Борова Харківської області із часткою 100 відсотків.

П. 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції»передбачено, що порушенням законодавства України про захист економічної конкуренції є зокрема зловживання монопольним (домінуючим) становищем.

Саме за вчинення порушень, передбачених п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»на позивача оскаржуваним Рішенням накладений штраф у загальному розмірі 14 000 грн.

Проте, як свідчить рішення Адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31.05.2011 р. № 29-к по справі № 1/02-03-11 воно прийняте без врахування фактичних обставин, які призвели до застосування позивачем економічно необґрунтованих тарифів, чого також не було враховано господарським судом при винесенні оскаржуваного рішення.

Пунктами 3-5 ст. 191 ГК України передбачено, що Державні ціни встановлюються на імпортні товари, придбані за рахунок коштів Державного бюджету України. Законом може бути передбачено встановлення комунальних цін на продукцію та послуги, виробництво яких здійснюється комунальними підприємствами. Державне регулювання цін здійснюється шляхом встановлення фіксованих державних та комунальних цін, граничних рівнів цін, граничних рівнів торговельних надбавок і постачальницьких винагород, граничних нормативів рентабельності або шляхом запровадження обов'язкового декларування зміни цін.

Статтею 192 цього ж кодексу передбачено, що політика ціноутворення, порядок встановлення та застосування цін, повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо встановлення та регулювання цін, а також контролю за цінами і ціноутворенням визначаються законом про ціни і ціноутворення, іншими законодавчими актами.

Закон України «Про ціни і ціноутворення»поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про ціни і ціноутворення», в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Статтею 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про ціни і ціноутворення», державні фіксовані та регульовані ціпи і тарифи встановлюються державними органами України. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування встановлюють державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на роботи (послуги) в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно зі ст.10 Закону України «Про ціни і ціноутворення», зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціпи (тарифи). Зміна державних фіксованих та регульованих цін і тарифів може здійснюватись у зв'язку із зміною умов виробництва і реалізації продукції, що не залежать від господарської діяльності підприємств.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин), визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін.

Зокрема, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать такі власні (самоврядні) повноваження як встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади.

Відповідно до ст. 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг і подають їх на затвердження органам місцевою самоврядування в установленому законодавством порядку. Органи місцевого самоврядування затверджують ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг відносяться зокрема, водопостачання та водовідведення.

Пунктами 1, 3 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 144 Конституції України, Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

З огляду на вказане, органи місцевого самоврядування відповідно до вимог чинного законодавства України встановлюють тарифи на надання комунальних послуг, які підлягають обов'язковому виконання на відповідній території виконавцями/виробниками, які надають ці комунальні послуги.

Обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, при прийнятті рішення від 31.05.2011 р. зазначаючи що Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство, сел. Борова займаючи монопольне (домінуюче) становище на ринку та нібито зловживає зазначеним становищем фактично проігнорувало, що даний господарюючий суб’єкт єдиний створений для задоволення потреб населення смт. Борова в послугах водопостачання та водовідведення, та займає таке становище внаслідок технологічних особливостей централізованого водопостачання та водовідведення, та відсутності конкуренції на ринку. При цьому, Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство, сел. Борова, відповідно до Закону, не уповноважений на встановлення тарифів на зазначені послуги, оскільки такі тарифи затверджує Борівська селищна рада відповідним рішенням.

Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство ж в свою чергу, відповідно до зазначених вище норм права, зобов’язане виконувати дане рішення у встановленому законом порядку.

В даному випадку, як вже було зазначено вище, позивач при застосуванні тарифів фактично виконував відповідне рішення Борівської селищної ради № 2 від 24.09.2010 р., яке на той час не було ні скасованим ні визнано недійсним.

Тобто в даному випадку в діях позивача відсутня вина, як один з необхідних елементів цивільного правопорушення, за наявності якого можливе покладення на позивача відповідальності у вигляді господарсько-правових санкцій за таке правопорушення.

Позивач в апеляційній скарзі правомірно зазначив, що застосування принципу вини, як однієї з умов відповідальності, пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання. Таким чином, безумовним є обов'язок Обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, при прийнятті рішення від 31.05.2011 р. № 29-к по справі № 1/02-03-11 встановити всі необхідні обставини та довести вину (умисел чи необережність) суб'єкта господарювання, як необхідний елемент складу правопорушення, чого відповідачем при прийнятті зазначеного рішення зроблено не було.

Є безпідставними посилання відповідача на те, що Рішенням адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №10-к від 29.03.2011 р. дії Борівської селищної ради по затвердженню тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення були визнані такими, що порушують п. 21 та п. 35 Порядку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають під категорії «бюджетні установи» та «інші споживачі», та порушують норми законодавства про захист економічної конкуренції, передбачені п. 7 ст. 50, ст. 17 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, які полягають у створені умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку Підприємства, передбаченими п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринках централізованого водопостачання та водовідведення, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Визнання зазначених обставин, відповідно до положень Закону, не тягне за собою визнання даних рішень Борівської селищної ради по затвердженню тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення недійсними або їх скасування.

Статтею 614 ЦК України передбачено, що Особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Як свідчать матеріали справи, 07.10.2010 р. Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство звернулось до Борівської селищної ради з листом № 187. У листі повідомило, що рішення LV сесії Борівської селищної ради V скликання від 24.09.2010 р. № 2 не відповідає вимогам Постанови Кабінету Міністрів України від 02.05.2009 № 400 «Про внесення змін до Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води і Порядку формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення», згідно з якою затверджений рівень рентабельності для бюджетних та інших споживачів не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно. На підставі цього листа Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство звернуло увагу Борівську селищну раду, що затверджені рішенням № 2 від 24.09.2010 р. тарифи на водопостачання та водовідведення не відповідають вище наведеному нормативному акту.

Однак вище вказаний лист залишився по за увагою Борівської селищної ради та фактично своїм рішенням від 24.09.2010 р. № 2, яке у подальшому було оприлюднене у газеті «Трудова слава» від 01.10.2010 р. Борівська селищна рада вказала, що Позивачу слід керуватися саме тарифами затвердженим його рішенням.

Зазначені обставини при прийнятті Адміністративної колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України рішенні від 31.05.2011 р. № 29-к по справі № 1/02-03-11 не були враховані, що призвело до безпідставного визнання того, що позивач застосовуючи затверджені Борівською селищною радою тарифи вчинило порушення законодавства України «Про захист економічної конкуренції», та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафу.

Так само вони не були враховані судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення від 06.10.2011 р., яким фактично переглядалося правильність застосування Адміністративною колегією Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України при прийнятті рішенні від 31.05.2011 р. № 29-к по справі № 1/02-03-11 відповідних норм права.

Посилання суду першої інстанції та відповідача на те, що Позивач нібито повинен був звернутися до органів прокуратури з питання ініціювання відміни рішення LV сесії V скликання Борівської селищної ради №2 від 24.09.2010 р. "Про затвердження тарифів на послуги водопостачання та водовідведення, що надає Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство" є такими, що побудовані на вільному тлумаченні положень Закону.

Ч. 2 ст. 144 Конституції дійсно передбачено, що рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду.

Дія Рішення Борівської селищної ради від 24.09.2010 р. № 2 у встановленому законом порядку зупинено не було.

Обов'язок вчинення відповідних дій Позивачем нормами чинного законодавства не передбачено, тоді як відповідно до п. 1 ст. 12 п. 1 ст. 13 ЦК України особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд; цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Нормами чинного законодавства України не передбачено відповідальності за не звернення особи до прокуратури або до суду з вимогами про оскарження рішень органів місцевого самоврядування, як про це наполягає відповідач. При цьому, на законодавчому рівні закріплено конституційний принцип настання у особи відповідальності за дії або бездіяльність, які у встановленому законом порядку визнані правопорушеннями.

Статтею 77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування перед юридичними і фізичними особами. Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про прокуратуру» прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів місцевими Радами їх виконавчими органами здійснюється генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Дійсно, позивач не був позбавлений права на звернення до прокуратури з підстав оскарження Рішення Борівської селищної ради від 24.09.2010 р. № 2, проте, зазначене не є його обов’язком.

Так само, Харківське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України не було позбавлене права на звернення до прокуратури з цього приводу, проте, доказів вжиття таких заходів суду не надало.

Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги на той факт, що п. 6 резолютивної частини рішення № 1/02-03-11 від 31.05.2011 р. фактично є таким, що не можливо виконати, оскільки надавати послуги з водопостачання та водовідведення за якимись іншими тарифами не затвердженими органом місцевого самоврядування позивач не має права.

Згідно зі ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України зокрема є:

-          неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

-          недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

-          невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

-          порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За таких обставин, оскаржуване позивачем рішення господарського суду від 06.10.2011 р. є таким, що прийняте без врахування всіх обставин спору, з порушенням та вільним тлумаченням окремих положень Закону, в зв’язку з чим, підлягає скасуванню, а позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування п.п. 2-6 рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (відповідача) по справі № 1/02-03-11 від 31.05.2011 р. підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог ст. 44, 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача також підлягають стягненню 85 грн. держмита за подання позову, 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Таким чином, висновки, викладені в рішенні господарського суду не відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, а мотиви заявника скарги, з яких вони оспорюються можуть бути підставою для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 1-4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, судова колегія -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства, сел. Борова задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.10.11 у справі № 5023/6643/11 скасувати, та прийняти нове рішення, яким визнати протиправними та скасувати рішення адміністративної колегії Харківського обласного територіального відділення по справі № 1/02-03-11 від 31.05.2011 р. в частині:

П. 2 резолютивної частини рішення, в якому зазначено, що Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), застосовуючи тарифи на послуги з централізованого водопостачання, які затверджені з порушенням пункту 21 Порядку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають для категорії споживачів “бюджетні установи” та “інші споживачі”, вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першої статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку;

П. З резолютивної частини рішення, в якому зазначено, що згідно з абзацом другим частини другої та частиною шостою статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" накладено на Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, штраф у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень;

П. 4 резолютивної частини рішення, в якому зазначено, що Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), застосовуючи тарифи на послуги з централізованого водовідведення, які затверджені з порушенням пунктів 21 та 35 Порядку, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які підпадають для категорії споживачів “бюджетні установи” та "інші споживачі", вчинило порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 статті 50 та частиною першої статті 13 ЗУ "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку централізованого водопостачання, що призвело до ущемлення інтересів споживачів, які були б неможливим за умов існування значної конкуренції на ринку.

П. 5 резолютивної частини рішення, в якому зазначено, що згідно з абзацом другим частини другої та частиною шостою ст. 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” накладено на Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідентифікаційний код: 30039194), за порушення, зазначене в пункті 2 цього рішення, штраф у розмірі 7000,00 (сім тисяч) гривень.

П. 6 резолютивної частини рішення, яким зобов'язано Борівське комунальне водопровідно-каналізаційне підприємство (ідент. код: 30039194) припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначені в пунктах 2 та 4 рішення, з моменту прийняття та набрання чинності рішення Борівської селищної ради про затвердження тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення у відповідності з вимогами порядку, про що письмово у 3 - денний термін повідомити територіальне відділення.

Стягнути з Харківського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (адреса: м. Харків, м-н. Свободи, 5 Держпром, 6-й під’їзд, 1-й поверх; код 22630473) на користь Борівського комунального водопровідно-каналізаційного підприємства (адреса: Харківська область, смт. Борова, вул. Миру, 76; код 30039194) 85 грн. держмита за подання позову, 42,50 грн. держмита за подання апеляційної скарги та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ доручити видати господарському суду Харківської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.11.2011 р.

Головуючий суддя Шутенко І.А.

судді Плахов О.В.

Бородіна Л.І.