Рішення № 19350034, 11.10.2011, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Справа № 2-28-11

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого Кривошеєва Д.А.

При секретарі Бородавка Н.Ю.

Розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Словянська справу за позовом Словянської обєднаної податкової інспекції до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про вселення з житлового приміщення,

ВСТАНОВИВ:

У Слов'янський міськрайонний суд звернулась Словянської обєднаної податкової інспекції з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 і просить виселити відповідачів з самоправно зайнятого житлового приміщення.

У ході розгляду справи Словянська обєднана податкова інспекція уточнивши свої позовні вимоги до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, просить: вселити відповідачів з самоправно зайнятого житлового приміщення АДРЕСА_1.

Представник позивача обґрунтовує заявлені позовні вимоги тим, що: АДРЕСА_1 м. Словянська, Донецької області раніш належала ОСОБА_5 Вироком Словянського міського суду Донецької області від 14 жовтня 1999 року ОСОБА_5 визнанна винною у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 229-1 ч.2, 229-2 ч.2 КК України і засуджена до позбавлення волі з конфіскацією її майна на користь держави. На позивача, згідно вимог Закону України «Про державну податкову службу»покладена функція проведення роботи повязаною з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією конфіскованого майна. За заявою позивача спірна квартира була передана у власність держави, про що Словянською міською Радою 3 листопада 2003 року видано свідоцтво про право власності, в якому власником спірної квартири зазначена держава в особі Верховної Ради України. Позивач, відповідно діючого законодавства, являється розпорядником державного майна. Виконати свої функції щодо розпорядження державним майном спірною квартирою, позивач належним чином не може, так як у вказану квартиру самовільно вселились і проживають відповідачі. Самовільне вселення і проживання відповідачів у спірній квартирі являється перешкодою для позивача щодо розпорядження державним майном спірною квартирою, а тому відповідачів необхідно виселити із вказаної квартири.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, заявлені позовні вимоги не визнали і просили у їх задоволенні відмовити. У ході судового засідання відповідачі показали, що в жовтні 1998 року, вони вселились у спірну квартиру для догляду за матірю відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_6, яка проживала у даній квартирі. У спірній квартирі також була зареєстрована ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла. Після смерті ОСОБА_6 вони залишились проживати у спірній квартирі. В подальшому між ними і ОСОБА_5 була досягнута мирова угода щодо обміну спірної квартири, яка була затверджена ухвалою Словянського міського суду Донецької області від 30 березня 1999 року. Рішенням Виконавчого комітету Словянської міської Ради від 26 липня 1999 року, їм дозволено посвідчити договір міни з ОСОБА_5 Тому вони вважають що проживають у спірній квартирі на законних підставах і просять відмовити у задоволенні вимог позивача про їх виселення із даної квартири.

Відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не зявились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до переконання, що: позов Словянської обєднаної податкової інспекції до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про вселення з житлового приміщення, підлягає задоволенню у повному обсягу.

Так у ході судового засідання достовірністю встановлено, що:

ОСОБА_5 разом з ОСОБА_6 були зареєстровані і проживали у АДРЕСА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 померла.

Після смерті ОСОБА_6, на підставі свідоцтва про право власності на житло, видане Словянською міською Радою Донецької області 19 січня 1999 року, ОСОБА_5 набула право власності на АДРЕСА_1.

14 жовтня 1999 року вироком Словянського міського суду Донецької області ОСОБА_5 визнана винною у скоєнні злочинів передбачених ст.ст. 229-1 ч.2, 229-2 ч.2 КК України, в редакції 1960 року, і їй призначено показання у виді пяти років одного місяця позбавлення волі, з конфіскацією всього її майна на користь держави.

На виконання зазначеного вироку суду, за заявою Словянської обєднаної податкової інспекції спірна квартира, передана у власність держави, про що Словянською міською Радою Донецької області 3 листопада 2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, в якому власником даної квартири зазначена держава в особі Верховної Ради України. У встановленому законом порядку право власності держави в особі Верховної Ради України на спірну квартиру зареєстровано Словянським БТІ.

З початку жовтня 1998 року відповідачі вселились і до теперішнього часу проживають у спірній квартирі

Згідно відомостей адресно-довідкового відділу СГІРФО Словянського МВ ГУМВС України в Донецькій області, відповідачі значаться зареєстрованими, за адресою: АДРЕСА_2.

Статтею 60 ЦПК України, визначено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Під час судового розгляду справи судом встановлено і це не оспорювалось сторонами, що відповідачі, будучи зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_2, і не будучи власниками спірної квартири у жовтні 1998 року вселились і до теперішнього часу проживають у спірній квартири.

Крім того, також під час судового розгляду справи було встановлено, що:

Ухвалою Словянського міського суду від 30 березня 1999 року затверджена мирова угода між ОСОБА_1 і ОСОБА_5, щодо обміну квартир між ними, а саме квартири, в якій зареєстровані відповідачі на спірну квартиру.

Рішенням Виконавчого комітету Словянської міської Ради Донецької області №268/4 від 26 липня 1999 року, відповідачам і ОСОБА_5 дозволено посвідчити між ними договір міни зазначених квартир.

Словянським міськрайонним судом за позовом відповідачів до Словянської обєднаної податкової інспекції, виконавчого комітету Словянської міської Ради, ОСОБА_5, розглядалась цивільна справа, про їх проживання і користування спірною квартирою, обмін житловим приміщенням, та визнання свідоцтва про права власності на нерухоме майно - спірну квартиру, недійсним.

Рішенням Словянського міськрайонного суду від 29 жовтня 2010 року у задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відмовлено. При цьому даним рішенням суду визначено, що свідоцтво про право власності від 3 листопада 2003 року, на спірну квартиру Словянською міською Радою видано на законних підставах.

Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 11 січня 2011 року вказане рішення Словянського міськрайоного суду від 29 жовтня 2010 року залишено без змін.

Відповідно ст. 61 ЦК України обставини, встановлені судовим рішенням по цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, являються обставинами які не підлягають доказуванню.

Тому при вирішенні даного спору вищевказані ухвала суду і рішення виконавчого комітету Словянської міської Ради, судом не можуть бути прийняті до уваги.

Ствердження відповідачів, що Словянська обєднана податкова інспекція є неналежним позивачем по справі, так як вона не являється власником спірної квартири, суд не приймає до уваги з наступних підстав:

Пунктом 12 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу України»зазначено, що: Державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції виконують такі функції: проводять роботу, пов'язану з виявленням, обліком, оцінкою та реалізацією у встановленому законом порядку, безхазяйного майна, майна, що перейшло за правом успадкування до держави, скарбів і конфіскованого майна.

Частиною 1 статті 32 Закону України «Про власність», який діяв на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що суб'єктом права загальнодержавної (республіканської) власності є держава в особі Верховної Ради України.

Таким чином суд вважає, що Словянська обєднана податкова інспекція у відповідності з діючим законодавством, як державний орган який наділено функцією розпорядження конфіскованим майном, яке перейшло у власність держави, являється належним позивачем по справі.

Згідно з вимогами ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог.

При зверненні до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог посилається як на вимоги Закону України «Про право власності», який втратив чинність, згідно із Законом України від 27 квітня 2007 року № 997-V, ст. 109 ЖК України, ст. 86 ЦК України, в редакції 1963 року, так і на статті 386, 391 ЦК України, в редакції 2003 року.

З огляду на характер спірних правовідносин суд вважає, що норми ст. 109 ЖК України застосуванню до цих правовідносин не підлягають, оскільки між сторонами виникли цивільно-правові відносини, а не відносини, які витікають із житлового законодавства.

Відповідно п. 4 Прикінцевих положень до ЦК України, в редакції 2003 року, слідує, що:

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, яки виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обовязків, що виникли і продовжують існувати після набрання ним чинності.

Приймаючи до уваги, що між сторонами спірні правовідносини виникли до набрання чинності ЦК України, в редакції 2003 року і продовжують існувати до теперішнього часу, суд вважає необхідним застосувати до спірних правовідносин вимоги ЦК України, в редакції 2003 року.

Згідно вимог ст. 391 ЦК України слідує, що:

«1. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майно.»

Виходячи з обставин встановлених у ході судового розгляду справи, суд приходить до висновку, що відповідачі самовільно, не на підставах передбачених діючим законодавством, вселились і проживають у АДРЕСА_1, Донецької області. У звязку з чим суд вважає, що позовні вимоги Словянської обєднаної податкової інспекції знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню у повному обсягу, а відповідачі виселенню із спірної квартири.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 386, 391 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212 214, 218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з АДРЕСА_1.

Солідарно стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь держави судовий збір в сумі 8,5 гривня, на р/р 31417537700075, банк ГУДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686605, Код платежу 22090100, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення у сумі 37 гривень на р/р 31216259700004, отримувач Державний бюджет Ворошилівського району м. Донецька, ЕДРПОУ 34686537, МФО 834016, банк ГУДКУ у Донецькій області.

Рішення може бути оскаржене в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області, шляхом подачі апеляційної скарги через Словянський міськрайонний суд, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення складене в одному екземплярі в нарадчий кімнаті.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду

Кривошеєв Д.А.